Ухвала

від 05.11.2024 по справі 331/2025/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 05.11.2024 Справа № 331/2025/24

запорізький апеляційний суд

Провадження №11-сс/807/546/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №331/2025/24Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24 липня 2024 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА

Ухвалою слідчогосудді Жовтневогорайонного судум.Запоріжжявід 24липня 2024року заклопотанням слідчогоСВ відділуполіції №2Запорізького РУПГУНП вЗапорізькій області ОСОБА_9 у кримінальномупровадженні,внесеному доЄРДР 28.12.2023року за№12023082020001173за ознакамизлочину,передбаченого ч.3ст.358КК,накладено арешт шляхом заборони відчуження, користування, пошкодження, псування, знищення та перетворення на транспортні засоби, а саме:

- «Ford Tourneo», д.р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який на праві приватної власності наразі належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , який на праві приватної власності наразі належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погодившись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою скасувати арешт майна на транспортний засіб «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 .

Свої вимоги мотивував тим, що у клопотанні та доданих до нього матеріалів відсутні докази того, що автомобіль «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_8 є об`єктом кримінально протиправних дій, зазначений автомобіль використовується ОСОБА_8 для повсякденного життя. Тому на думку представника немає жодної потреби в арешті автомобіля і передачі його третій особі.

Заслухавши представника ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити; думку прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення; перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вказана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із наданих матеріалів, до слідчого судді надійшло клопотання слідчого про накладення арешту на транспортні засоби «Ford Tourneo», д.р.н. НОМЕР_1 та «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_3 , шляхом заборони користування та відчуження зазначеного майна.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділенням Відділу поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області 28.12.2023 за заявою ОСОБА_11 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023082020001173 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК, стосовно внесення невстановленими особами неправдивих відомостей до документів щодо купівлі-продажу транспортних засобів, належних ОСОБА_12 .

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що наявний відповідний актовий запис №1577, виданий Олександрівським відділом ДРАЦС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Мін`юсту.

ОСОБА_12 був власником транспортних засобів автомобілів «Ford Tourneo», д.р.н. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_2 , та «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 . У 2023 році виявлено, що невідомими особами вже після смерті ОСОБА_12 здійснено перереєстрацію вказаних транспортних засобів із внесенням неправдивих відомостей до договорів купівлі-продажу цих машин.

Згідно з інформацією ТСЦ МВС №1242, ТСЦ МВС №2343 вищевказані транспортні засоби були перереєстровані в НОМЕР_8 на інших фізичних осіб за допомогою ЗФ ТОВ «Авто-Статус» (ЄРДПОУ 41525228) на підставі договорів комісії, укладених з ОСОБА_12 .

Відповідно до договору комісії №7513/23/1/005815 від 07.02.2023, укладеного між ОСОБА_12 та ЗФ ТОВ «Авто-Статус» в особі ОСОБА_13 , останній зобов`язується здійснити продаж транспортного засобу моделі «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 , VIN номер НОМЕР_10 .

У подальшому на підставі цього договору комісії ЗФ ТОВ «Авто-Статус» в особі ОСОБА_14 з ОСОБА_15 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №7513/23/000112 від 16.02.2023, згідно з яким ОСОБА_15 набув право власності на транспортний засіб «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 , VIN номер НОМЕР_11 .

Відповідно до договору комісії №7513/23/1/005816 від 07.02.2023, укладеного між ОСОБА_12 та ЗФ ТОВ «Авто-Статус» в особі ОСОБА_13 , останній зобов`язується здійснити продаж транспортного засобу моделі «Ford Tourneo», д.р.н. НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 , VIN номер НОМЕР_2 .

У подальшому на підставі цього договору комісії ЗФ ТОВ «Авто-Статус» в особі ОСОБА_14 з ОСОБА_15 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №7513/23/000113 від 16.02.2023, згідно з яким ОСОБА_15 набув право власності на транспортний засіб моделі «Ford Tourneo», д.р.н. НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 , VIN номер НОМЕР_2 .

У ході досудового розслідування встановлено, що засновником ТОВ «Авто-Статус» та директором ЗФ «Авто-Статус» є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час допиту з приводу укладання 07.02.2023 та 16.02.2023 договорів купівлі-продажу вищевказаних транспортних засобів він пояснив, що не пам`ятає обставин даних правочинів.

Також допитаний ОСОБА_15 (покупець), який пояснив, що на початку лютого 2023 року, перебуваючи у м. Запоріжжя, він випадково зустрівся з малознайомим йому чоловіком на ім`я ОСОБА_16 , в ході розмови останній запропонував придбати в нього транспортні засоби «Ford Tourneo» та «Nissan Rogue», на що той погодився. Через декілька днів ОСОБА_15 зустрівся з імовірними власниками вищевказаних транспортних засобів, якими були чоловік та жінка віком приблизно 60-65 років. 06.02.2023 ОСОБА_15 разом з ними та чоловіком на ім`я ОСОБА_16 зустрілись біля ТСЦ МВС №2341, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та з метою переоформлення вищевказаних транспортних засобів звернулися до ЗФ ТОВ «Авто-Статус», внаслідок чого було укладено відповідний правочин.

У ході досудового розслідування здійснено тимчасовий доступ до завірених належним чином копій документів, які стосуються укладення договору купівлі-продажу вищевказаних транспортних засобів, що перебувають у володінні Територіального сервісного центру МВС №2343.

Також отримана виписка з бази МВС України, відповідно до якої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником транспортного засобу «Ford Tourneo», д.р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є власником транспортного засобу «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_7 .

Отже, на переконання органу досудового розслідування існують обґрунтовані підозри того, що невстановленими особами шляхом підробки паспорту ОСОБА_12 та підробки договорів комісії та купівлі-продажу було привласнено вищевказані транспортні засоби, які в подальшому були відчужені іншим особам.

13 липня 2024 року постановою слідчого транспортні засоби «Ford Tourneo», д.р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №12023082020001173 від 28.12.2023 року.

Слідчий зазначив, що вищезазначені автомобілі здобуті кримінально правовим шляхом, та з метою збереження речових доказів, слідчий просив задовольнити клопотання та накласти арешт на вищезазначене майно із забороною користування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та права на відчуження.

Слідчий суддя, посилаючись на ч.1 ст.170 КПК задовольнила зазначене клопотання, з огляду на те, що у судовому засіданні доведено його обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується із прийнятим слідчим суддею рішенням з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч.2, ч.3 ст.170 КПК метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів (у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу); спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характер щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У вищевказаному клопотанні слідчого про накладення арешту на майно, відповідно до вимог ст.171 КПК, зазначені: підстава і мета, відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, вид майна, що належить арештувати, до клопотання додані документи та інші матеріали, якими обґрунтовані доводи клопотання.

На думку колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, зазначене в клопотанні слідчого, дотрималася вимог, передбачених ст.ст.172, 173 КПК, дослідила додані до клопотання матеріали кримінального провадження, врахувала правову підставу для арешту майна та інші обставини кримінального провадження.

Слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, перевірила зазначені в ньому обставини та встановила, що існує ризик відчуження, знищення, пошкодження, псування майна, що підлягає накладенню арешту.

Відповідно до ухвали слідчого судді арешт на зазначене в ухвалі майно накладений на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК, а саме з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому, слід зауважити, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Висловлюючи позицію з приводу приналежності заявленого у клопотанні майна критеріям речових доказів, апеляційна інстанція виходить з наступного.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.170 КПК арешт може бути накладений на майно будь-якої особи за достатності підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у ст.98 КПК, тобто є речовим доказом по кримінальному провадженню.

Згідно до ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до витягу з ЄРДР відомості про злочин було внесено 28.12.2023 року за правовою кваліфікацією ч.3 ст.358 КК.

У фабулі кримінального правопорушення, у короткому викладі обставин зазначено, що невстановленими особами шляхом підробки паспорту ОСОБА_12 та підробки договорів комісії та купівлі-продажу було привласнено вищевказані транспортні засоби, які в подальшому були відчужені іншим особам.

Отже, особливості даного провадження, кваліфікація внесеного до ЄРДР кримінального правопорушення, засвідчують відповідність заявленого у клопотанні задля накладення арешту майна визначеним ст.98 КПК критеріям речового доказу як об`єкт, що може бути використаний як доказ певних фактів та обставин, що встановлюється під час даного кримінального провадження.

Колегія суддів, з огляду на сукупність встановлених та неспростовних обставин вважає, що у разі перебування вказаних автомобілів у їх зареєстрованих власників об`єктивно існує реальний ризик їх відчуження, знищення або приховування, що суттєво ускладнить досудове розслідування та може призвести до його недієвості.

Враховуючи те, що досудове розслідування розпочато за ч.3 ст.358 КК та у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що автомобілі вочевидь відповідають ознакам речових доказів, визначених ст.98 КПК, тому для забезпечення кримінального провадження та виконання завдань у запобіганні можливості приховати, знищити, відчужити автомобілі, в цілях, необхідних для розслідування та попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, колегія суддів дійшла висновку про необхідність накладення арешту на транспортні засоби «Ford Tourneo», д.р.н. НОМЕР_1 та «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_3 для забезпечення кримінального провадження та виконання завдань у вигляді досягнення дієвості цього провадження.

Не накладення арешту на транспортні засоби вочевидь може призвести до можливості їх подальшого приховування чи, з огляду на специфіку цього майна, його знищення або відчуження, що унеможливить проведення слідчим та прокурором повного та об`єктивного досудового розслідування по кримінальному провадженню.

Наведені обставини свідчать на користь висновків слідчого судді, а отже необхідності застосовування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на предмет злочину - автомобіля саме з метою його збереження, що відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.170 КПК.

Судова колегія погоджується з висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст.100 КПК визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст.170-174 КПК, та слідчий суддя накладав арешт на майно за наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч.1 ст.98 КПК, оскільки є майном набутим злочинним шляхом.

Апеляційна інстанція відхиляє твердження представника власника майна про те, що арешт не може бути накладено на майно через те, що у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, оскільки арешт на майно, яке визнано речовим доказом може бути накладено не лише на майно, яке належить виключно учасникам кримінального провадження, а на майно, яке належить будь-якій фізичній або юридичній особі, що відповідає вимогам ч.3 ст.170 КПК.

Арешт майна з підстав, передбачених ч.2 ст.170 КПК, по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При цьому тривалість досудового розслідування для вирішення поставленого у відповідному клопотанні питання не має вирішального значення, досудове розслідування триває і питання про його закриття не ставиться.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про недодержання слідчим вимог ст.170 КПК, та відсутність у суду правових підстав для накладення арешту на автомобіль, власником якого є добросовісний набувач, колегія суддів вважає безпідставними.

Окремо слід зауважити, що апелянт, з огляду на апеляційні вимоги, оспорює не тільки факт накладення арешту на майно, а також спосіб накладення арешту із забороною користування автомобілем. Між тим, слід констатувати, що обставини провадження на час розгляду слідчим суддею відповідного клопотання засвідчують наявність потреб досудового розслідування у такому втручанні у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Крім того, у випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст.28 КПК, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст.174 КПК питання про скасування накладеного арешту.

Істотних порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачається.

За таких обставин, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно є такою, що відповідає вимогам ст.ст.170-173 КПК та підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24 липня 2024 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4