Рішення

від 06.11.2024 по справі 145/2287/23

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/2287/23

Провадження №2/145/381/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2024 р. смт Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л. В. ,

за участю секретаря Мигдальської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилалася на те, що вони перебували з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу сторонами за сумісно нажиті грошові кошти було придбано рухоме та нерухоме майно, а саме:

-гараж загальною площею 17,6 кв.м., розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 0524510500:01:058:0089, ринковою вартістю 59458 грн., який знаходиться у користуванні відповідача;

-земельна ділянка з кадастровим номером 0524510500:01:058:0089, загальною площею 0,0021 для будівництва індивідуальних гаражів розташована в АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 5 974 грн., яка знаходиться у користуванні відповідача;

-транспортний засіб автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , орієнтованою вартістю 232302 грн. 30 коп., який знаходиться у користуванні відповідача.

Оскільки вони з відповідачем не можуть дійти згоди щодо користування та розподілу спільно нажитого майна, просить суд здійснити поділ такого майна, в порядку якого:

- визнати за відповідачем право особистої приватної власності на нерухоме майно: гараж загальною площею 17,6 кв.м., розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 0524510500:01:058:0089, ринковою вартістю 59458 грн. та земельну ділянку з кадастровим номером 0524510500:01:058:0089, загальною площею 0,0021 для будівництва індивідуальних гаражів, розташовану в АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 5 974 грн.

- стягнути із відповідача на її користь грошову компенсацію частки вартості нерухомого майна, гаражу та земельної ділянки;

- визнати за відповідачем право особистої приватної власності на рухоме майно: автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 ;

- стягнути із відповідача на її користь грошову компенсацію частки вартості вказаного автомобіля.

Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 березня 2024 року провадження у справі зупинено у зв`язку з призначенням судової авто-товарознавчої експертизи.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 серпня 2024 року провадження у даній справі відновлено у зв`язку з проведенням експертизи.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено судовий розгляд справи.

08 лютого 2024 року відповідач ОСОБА_2 надав суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що не згоден із запропонованим позивачкою варіантом розподілу спільного майна і пропонує свій варіант, за яким він передає у власність позивачки автомобіль, а гараж та земельна ділянка залишається у його власності. Крім цього, позивачка має сплатити йому грошову компенсацію в розмірі, що становить половину вартості належної йому частки автомобіля за мінусом половини гаражу та земельної ділянки.

При розгляді справи позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги визнали частково, посилаючись на обставини, наведені у відзиві.

Також відповідач зазначив, що на даний час він не може сплатити позивачці половину вартості автомобіля, так як він не працює, доглядає за хворими батьками. За визначену ціну автомобіль він продати не зможе, оскільки коштує він значно нижчу вартість.

Вислухавши сторін, дослідивши письмові докази, суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За ч.5ст.11ЦК України однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст.16 ЦК Українивбачається що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Згідно зістаттею 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентуєтьсястаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено устатті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, другастатті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 Цивільного кодексу України.

Частинами 1,2ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).

Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

В період шлюбу сторонами було придбано нерухоме та рухоме майно, а саме: гараж загальною площею 17,6 кв.м., розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 0524510500:01:058:0089; земельна ділянка з кадастровим номером 0524510500:01:058:0089, загальною площею 0,0021 для будівництва індивідуальних гаражів розташована в АДРЕСА_1 та транспортний засіб автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 .

Згідно висновку оцінювача про вартість об`єкта незалежної оцінки від 14 листопада 2023 року - гаражу б/н загальною площею 17,6 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 , ринкова вартість такого склала 59458 грн.

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку від 14 листопада 2023 року ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 0524510500:01:058:0089, загальною площею 0,0021 для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої в АДРЕСА_1 складає 5 974 грн.

Згідно висновку експерта № 26 ЕІ -06/2024 від 09 липня 2024 року ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , станом на 09 липня 2024 року склала 200355 грн. 61 коп.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 зроблено висновок про те, що випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюютьсяст. 364 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 364 ЦК Україникожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

При цьому слід також враховувати, що в силу положень статей21,24,41 Конституції України, статей319,358 ЦК Українивсі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначаєтьсяглавою 26 ЦК Україниз урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в п. 6ст. 3 ЦК Українизасад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьоїстатті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Водночас у постанові ВерховногоСуду від8лютого2022рокуу справі№209/3085/20(провадження№14-182цс2) Велика Палата Верховного Суду відступила від сформульованого висновку, зокрема, у постанові ВСУ від 13січня 2016року у справі №6-2925цс15 зазначивши, що розглядаючи касаційну скаргу позивачки, ВП ВС зауважила, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте в шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. За обставинами справи іншого майна, яке підлягало б поділу, сторони не мали.

Велика ПалатаВС вважала правильним висновок судів про те, що вимоги про визнання за відповідачем права власності на автомобіль і стягнення на користь позивачки відповідної грошової компенсації треба розглядати як вимогу про поділ цієї неподільної речі шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього компенсації замість частки позивачки у праві спільної сумісної власності на автомобіль. Крім того, ВПВС констатувала, що внаслідок його виділення у власність відповідачеві і такого стягнення право спільної сумісної власності на автомобіль припиняється. Тому окрема вимога припинити право спільної сумісної власності є неефективним способом захисту.

ВПВС виснувала, що приписи частин 4,5 ст.71 СК України і ст.365 ЦК України з урахуванням принципу розумності треба розуміти так: а)правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); б)якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Позивачка не претендувала на те, щоб залишити автомобіль собі, припинивши право відповідача на частку в праві спільної сумісної власності з компенсацією йому за цю частку.

Вона, навпаки, дала згоду на те, щоб отримати грошову компенсацію за її частку в праві спільної сумісної власності на автомобіль від відповідача. Тому вимога про стягнення такої компенсації не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає. Факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам собою не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати.

Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом ч.4 ст.71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом ч.2 ст.364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки в неподільній речі.

Суд, враховуючи, що сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, доходить висновку, що таке майно підлягає поділу між ними.

При розгляді справи судом встановлено та не заперечується відповідачем той факт, що майно (гараж, земельна ділянка на якій він розташований та автомобіль), яке є спільною сумісною власністю його та позивачки на даний час перебуває у його фактичному користуванні, також судом встановлено, що позивачка цим майном не користується.

Враховуючи, що спірний автомобіль, гараж та земельна ділянка, на якій розташований гараж знаходиться в користуванні відповідача, а позивачка згодна одержати від відповідача матеріальну компенсацію за належну їй частку майна, суд вважає, що вказане майно підлягає поділу між сторонами у справі шляхом виділення відповідачу спірного майна з визнанням за ним права власності на нього та із стягненням з відповідача на користь позивачки 1/2 частини його вартості.

Загальна вартість спірного майна становить 265787 грн. 61 коп., а саме: гаражу - 59458 грн., земельної ділянки 5974 грн., автомобіля 200355 грн. 61 коп.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки грошова компенсація за частку гаражу в сумі 29729 грн., 2987 грн. частку земельної ділянки та 100177 грн. 81 коп. - частку автомобіля.

Враховуючи наведені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 1488 грн. 68 коп. витрати за проведення судової транспортно - товарознавчої експертизи в сумі 5906 грн. 78 коп.

Питання щодо витрат, понесених у зв`язку з наданням правової допомоги, суд не вирішує, так як представники сторін заявили про подання доказів їх понесення протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, зробивши про це відповідні заяви до судових дебатів у справі.

Керуючись ст.ст. 60,68-71 СК України, ст.ст.364,365 ЦК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити.

Здійснити поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на гараж загальною площею 17,6 кв.м., розташований в АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у праві спільної сумісної власності за частку гаражу в сумі 29729 (двадцять дев`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 0524510500:01:058:0089, загальною площею 0,0021 для будівництва індивідуальних гаражів, розташовану в АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у праві спільної сумісної власності за частку земельної ділянки в сумі 2987 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) гривень.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у праві спільної сумісної власності за частку автомобіля в сумі 100177 (сто тисяч сто сімдесят сім) гривень 81 копійка.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 68 копійок та витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи в сумі 5906 (п`ять тисяч дев`ятсот шість) гривень 78 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 листопада 2024 року.

Суддя Копилова Л. В.