Ухвала

від 11.11.2024 по справі 347/2555/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/2555/23

Провадження № 11-кп/4808/456/24

Категорія . 4 ст. 152 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду

в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

розглянувши в приміщенні суду у закритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023091190000140за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2024 року, згідно з яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , згідно ст. 89 КК України не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.

Строк відбуття ОСОБА_8 призначеного покарання ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

В строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 зараховано строк попереднього ув`язнення з 27 липня 2023 року по 02 листопада 2023 року включно.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави ОСОБА_8 залишено без змін.

Заставу в розмірі 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень ухвалено повернути заставодавцю після набрання вироком суду законної сили.

Інформацію про ОСОБА_8 включено до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Вирішено питання речових доказів,

за участю прокурора ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_7 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИЛА:

Суд першої інстанції встановив, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої (згвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

09 квітня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинуваченого призвано на військову службу за мобілізацією та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Так, 15 квітня 2023 року обвинуваченому надано відпустку за станом здоров`я строком на 30 днів, яку останній відбував за адресою свого місця проживання: АДРЕСА_1 .

28 квітня 2023 року близько 19:30 год. обвинувачений перебував в будинку своєї знайомої ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , де разом із нею та ОСОБА_12 розпивав алкогольні напої. У цей час на подвір`ї домоволодіння разом з дітьми ОСОБА_11 гралась його похресниця, потерпіла ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надалі, через деякий час, ОСОБА_12 , яка є матір`ю ОСОБА_13 , пішла додому. Близько 22:00 год. 28 квітня 2023 року обвинувачений, сівши за кермо свого мопеду та посадивши на нього як пасажирку малолітню ОСОБА_13 , відвіз її до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Зайшовши разом із потерпілою до будинку та побачивши, що матір ОСОБА_12 вже спить, обвинувачений пройшов у кімнату до малолітньої, де у нього виник злочинний умисел, направлений на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, пов`язаних з вагінальним проникненням.

В подальшому, близько 22:00 год. обвинувачений, розвиваючи свій злочинний намір, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, користуючись відсутністю в кімнаті матері потерпілої та інших дорослих осіб, які могли б перешкодити вчиненню злочину, достовірно розуміючи те, що потерпіла є малолітньою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, протиправно, з прямим умислом та з мотивів вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних з вагінальним проникненням, маючи на меті задоволення власної статевої пристрасті, усвідомлюючи власні дії та їх суспільно небезпечний характер, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки в суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись відсутністю специфічного життєвого досвіду потерпілої (зокрема, в інтимних питаннях), у зв`язку з чим остання не могла чинити йому реальний опір, використовуючи свою значну фізичну перевагу та, вчиняючи психологічний тиск, ліг на ліжко та наказав потерпілій лягти поряд із ним, після чого, утримуючи її однією рукою, запхав іншу під її одяг, розпочавши торкатись інтимних частин тіла та проти волі потерпілої ввів два пальці своєї правої руки в піхву останньої, вчинивши дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням у тіло іншої особи потерпілої, проти її волі, тобто згвалтував малолітню.

Скориставшись слушним моментом, потерпіла вирвалась з рук насильника, побігла в сусідню кімнату, де розбудила матір та розповіла про вчинені обвинуваченим насильницькі дії сексуального характеру, а за цей час останній покинув місце злочину.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України виправдати, у зв`язку з недоведеністю його вини.

Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що вирок суду обґрунтований фактично лише показаннями потерпілої та свідків сторони обвинувачення, які містять суттєві розбіжності. Зазначає, що в поясненнях потерпілої від 29.04.2023 наданих старшому дізнавачу сектору дізнання Косівського РВП, протоколі допиту малолітньої потерпілої від 29.04.2023, протоколі огляду від 26.07.2023, показаннях ОСОБА_13 від 20.07.2023 наданих в судовому засіданні в залі судових засідань №4 Івано-Франківського міського суду - містяться суттєві розбіжності. Потерпіла ОСОБА_13 повідомляє про різні фактичні обставини протягом певного часу, які мають істотне значення для справи. Зокрема, спершу потерпіла повідомила, що вона і обвинувачений разом зайшли до кімнати, однак згодом потерпіла змінила показання, вказавши, що побачила обвинуваченого вже на ліжку біля свої сестри в момент, коли сама зайшла до свої кімнати. А під час допиту потерпілої слідчим суддею вказала, що обвинувачений прийшов вже після того, як вона лягла в ліжко. Наголошує, що вказані розбіжності в показаннях потерпілої є суттєвими та мають значення для правильного вирішення справи.

Стверджує, що показання ОСОБА_12 , яка є матір`ю потерпілої, та ОСОБА_14 щодо наявності тілесного ушкодження (крові) на тілі та одязі потерпілої є неправдивими та спростовуються протоколом огляду місця події від 29.04.2023, висновком експерта №355 від 17.05.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 10.05.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , висновком експерта № 412 від 14.08.-28.08.2023 року, поясненнями лікаря акушер-гінеколога ОСОБА_17 .

Зазначає, що в судовому засіданні сестра потерпілої ОСОБА_18 не підтвердила факту вчинення відносно ОСОБА_13 злочину.

Захисник звертає увагу на те, що крім розбіжностей у показаннях потерпілої та свідків обвинувачення, жодних речових або інших доказів, що підтверджують вину обвинуваченого - немає.

Вважає, що суд першої інстанції не міг сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини даного кримінального провадження, адже всі висновки експертів наявні в матеріалах провадження не встановили, як прямих так і непрямих доказів факту зґвалтування потерпілої, так і факту вчинення зґвалтування саме обвинуваченим. В матеріалах справи крім слів потерпілої відсутні будь-які речові та документальні докази на підтвердження, як самої події кримінального правопорушення, так і вини обвинуваченого.

Вказує, що психологічна характеристика малолітньої ОСОБА_13 , яка здійснювалась психологом центру психологічної допомоги дітям «СЕРДЕНЬКО», проводилася необ`єктивно, а із упередженим ставленням психолога до особи обвинуваченого та співчуттям до дівчинки.

Вважає, що вирок суду є незаконним, невмотивованим, необґрунтованим, а тому наявні підстави для його скасування та постановлення нового виправдувального вироку, у зв`язку з недоведеністю у ході судового розгляду винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, вирок суду скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_8 виправдати;

- прокурор зазначив, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , просив вирок суду першої інстанції залишити без змін;

- представник потерпілої заперечив доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що її необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За результатами апеляційного розгляду доводи сторони захисту не знайшли свого підтвердження.

Відповідно довимог ч.1ст.370КПК Українисудове рішенняповинно бутизаконним,обґрунтованим івмотивованим.Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку суду апеляційної інстанції, при ухваленні вироку суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК, належним чином вмотивовані дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .

Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується:

-показаннями малолітньої потерпілої ОСОБА_13 , допитаної в присутності практичного психолога ОСОБА_19 ;

-даними рапорту старшого інспектора-чергового Косівського РВ ГУНП в Івано-Франківській області від 29.04.2023 (а.с. 162, том № 1);

-даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.04.2023 (а.с. 163, том № 1);

-даними карти виїзду швидкої медичної допомоги № 1 від 29.04.2023 (а.с. 233, том № 1);

-даними освідчення про зґвалтування (розбещення) потерпілої ОСОБА_13 , складеного 29.04.2023 (а.с. 164, том № 1);

-даними витягу з медичної карти стаціонарного хворого № 2751 педіатричного відділення КНП «Косівська ЦРЛ» від 29.04.2023 (а.с. 165, том № 1);

-даними протоколу огляду місця події від 29.04.2023 (а.с. 166-174, том № 1);

-даними психологічної характеристики психоемоційного стану дитини ОСОБА_13 та уточнення кримінальної ситуації Центру психологічної допомоги дітям «Серденько» від 01.05.2023 (а.с. 193-197, том № 1);

-даними протоколу огляду від 28.06.2023 (а.с. 198-199, том № 1);

-даними протоколу відбирання біологічних зразків (а.с. 209, том № 1);

-даними висновку експерта № 354 від 11.05.2023 (а.с. 212, том № 1);

-даними висновку експерта № 355 від 17.05.2023 (а.с. 213-214, том № 1);

-даними висновку судово-психіатричного експерта № 497 від 24.05.2023 (а.с. 203-206, том № 1);

-даними протоколу огляду від 26.07.2023 (а.п. 184-189,том № 1);

-даними висновку експерта № 335 від 30.06.-13.07.2023 (а.с. 227-228 том № 1);

-даними висновку експерта № 412 від 14.08.-28.08.2023 (а.с. 6-7 том № 2);

-показаннями свідка ОСОБА_12 , матері малолітньої потерпілої ОСОБА_13 ;

-показаннями свідка ОСОБА_17 , лікаря-гінеколога КНП «Косівська ЦРЛ»;

-показаннями свідка ОСОБА_11 , сусідки матері потерпілої;

- показаннями малолітнього свідка ОСОБА_18 , рідної сестри потерпілої, допитаної в присутності законного представника матері ОСОБА_12 ;

-показаннями свідка ОСОБА_14 , вітчима матері потерпілої;

-показаннями свідка ОСОБА_20 , лікаря-педіатра загальної практики КНП «Косівська ЦРЛ»;

-показаннями свідка ОСОБА_21 , фельдшера з медицини невідкладних станів Косівської станції;

-показаннями свідка ОСОБА_22 , фельдшера невідкладних станів ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-показаннями свідка ОСОБА_23 , дитячого лікаря анестезіолога Косівської дитячої лікарні;

-показаннями свідка ОСОБА_24 , спеціаліста-психолога центру психологічної допомоги «Серденько».

Вказані докази у сукупності спростовують твердження захисника про недоведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.

Твердження захисника,що впоказаннях малолітньої ОСОБА_13 містяться суттєвірозбіжності єнеобґрунтованими.Оскільки,істотною обставиноюінкримінованого кримінальногоправопорушення єфакт проникненняв тілопотерпілої безїї згоди.У своїхпоясненнях від29.04.2023,протоколі допитувід 29.04.2023,протоколі оглядувід 29.04.2023та показанняхнаданих всудовому засіданні20.07.2023,потерпіла зазначенуобставину підтверджує.У колегіїсуддів відсутніпідстави сумніватисьу достовірностіданих поясненьпотерпілої,оскільки вониє послідовнимита узгоджуютьсяіз відомостямиїї медичноїдокументації (а.с. 164, 165, том № 1) щодо появи внаслідок події раптових скарг на характерний біль в області промежини та статевих губ.

Наявність чивідсутність виділенькрові набілизні потерпілоїне спростовуєсаму подіюзлочину,адже відповіднодо висновку експерта № 412 від 14.08.-28.08.2023 (а.с. 6-7 том № 2) проникнення на відстань до дівочої пліви експертом не виключається, що й пояснює відсутність зазначених виділень.

Твердження сторони захисту про недостовірність показань ОСОБА_12 та ОСОБА_14 щодо наявності крові на білизні та одязі потерпілої не спростовують зміст показань малолітньої потерпілої щодо факту дій сексуального характеру пов`язаних із вагінальним проникненням обвинуваченого.

Доводи захисника про недостовірність та упередженість висновків характеристики психоемоційного стану дитини ОСОБА_13 центру психологічної допомоги дітям «Серденько» спростовуються висновком судово-психіатричного експерта № 497 від 24.05.2023 (а.с. 203-206, том № 1), яким підтверджено наявність щодо потерпілої психотравмувальної події, яка за датою та часом співпадає із подією інкримінованого правопорушення.

Оскільки допитана в якості свідка ОСОБА_18 підтвердила факт перебування обвинуваченого в ліжку потерпілої, раптову різко негативну емоційну реакцію сестри, скарги до матері, а також раптову втечу обвинуваченого з місця події, видаються необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність підтвердження факту вчинення злочину вказаним свідком.

Для засудження особи за вчинення злочину її винуватість має бути доведена поза розумним сумнівом. Такий стандарт доведення означає , що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду справи виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яке є предметом судового розгляду крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Захисник зазначає про відсутність речових або інших доказів події кримінального правопорушення. Разом із цим, ні обвинувачений, ні сторона захисту не надала пояснень причини перебування обвинуваченого у ліжку потерпілої, появи у потерпілої після цього раптових скарг на характерний біль в області промежини та статевих губ, а також психотравмувальної події щодо потерпілої.

За таких обставин, зважаючи на особливість об`єктивної сторони кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 152 КК України, відсутність речових доказів сама по собі не означає неможливість для суду встановити фактичні обставини за допомогою інших джерел інформації.

Оскільки інформація у наявних письмових доказах, показаннях свідків та потерпілої узгоджуються щодо події кримінального правопорушення, а також пояснюють настання відповідних наслідків, у суду апеляційної інстанції відсутні сумніви, що злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим за ч. 4 ст. 152 КК України.

У колегії суддів відсутні сумніви щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152 КК України.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, дані про особу винного, який вважається не судимим, адже його судимість є погашеною (а.с. 151-152, том №2); на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах не перебуває (а.с. 132-135, том №2); згідно характеристики № 81 від 02.05.2023 негативно характеризується за місцем проживання (а.с. 153, том №2); згідно службової характеристики від 04.05.2023 посередньо характеризувався за місцем несення служби (а.с. 140, том №2).

Обставин, які пом`якшують покарання, суд першої інстанції не встановив.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, суд першої інстанції відніс вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на ці обставини, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 можливі при ізоляції його від суспільства та призначив покарання за ч. 4 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи із конкретних обставин та тяжкості кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , обставин, що обтяжують покарання, відсутності обставин, які пом`якшують покарання, інших обставин по кримінальному провадженню, призначене обвинуваченому покарання відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання згідно з ст. ст. 50, 65 КК України.

Саме таке покарання відповідає принципу індивідуалізації покарання та є справедливим.

За таких обставин, підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги захисника обвинуваченого не здобуто, а тому його необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2024 року стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 152 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5