Ухвала

від 17.02.2025 по справі 347/2555/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 347/2555/23

провадження № 51 - 575 ск 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року щодо нього,

встановив:

За вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 вбачається, що він порушує питання про перегляд вироку місцевого та ухвали апеляційного судів щодо нього в касаційному порядку, проте її подано без додержання вимог, передбачених ст. 426-427 КПК, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ч. 1 ст. 429 КПК.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Засудженому слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений, не погоджується з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, однак не наводить обґрунтування незаконності оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог ст. 438 КПК з урахуванням ст. 412-414 КПК.

Касаційна скарга не містить посилань на обставини, які не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій під час постановлення ними рішень, а відповідно до цього й на порушення положень матеріального і процесуального законів, які, на думку засудженого, були допущені місцевим та апеляційним судами.

Крім того, висловлюючи незгоду з оцінкою доказів, скаржник не наводить обґрунтування допущення при здійсненні судового провадження таких порушень, котрі з огляду на статті 84-87, 91, 94, 284, 370, 374 КПК у їх взаємозв`язку та на встановлені в справі факти, зумовлюють скасування вироку на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. Водночас у скарзі містяться посилання на упередженість слідчих органів, неповноту матеріалів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу ст. 433 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

Попри те, що обвинувальний вирок переглядався в апеляційному порядку в касаційній скарзі не викладено в аспекті статей 404, 405, 412, 413, 419 КПК аргументів на підтвердження незаконності ухвали. Не зазначено, яких конкретних доводів сторони захисту не розглянув апеляційний суд і не дав на них відповідей.

Відповідно ч. 3 до ст. 427 КПК якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка особи щодо бажання чи небажання брати участь у касаційному розгляді.

Крім того, усупереч положенням ч. 5 ст. 427 КПК засуджений не долучив до касаційної скарги копії оскаржуваних судових рішень. Це не лише становить формальне порушення ст. 427 КПК, але й по суті позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання суб`єктом подання касаційної скарги вимог статей 424, 426 КПК та розглянутиїх касаційну скаргу по суті.

Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, вона не надала усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.

Водночас Суд роз`яснює, що для складання та подання касаційної скарги засуджений може скористатись правничою допомогою. У разі недостатності коштів засуджений може скористатися безоплатною правничою допомогою, звернувшись через адміністрацію установи виконання покарань до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, в порядку п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» № 3460-VI від 02 червня 2011 року.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху і встановити п`ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.

У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3