Постанова

від 12.11.2024 по справі 344/7568/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/7568/22

Провадження № 22-ц/4808/1402/24

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,

суддів: Мальцевої Є.Є., Фединяка В.Д.,

секретаря Кузів А.В.,

за участю представника Івано-Франківськоговідділу державноївиконавчої службив Івано-Франківськомурайоні Івано-Франківськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції - Кузика І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуІвано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 18 вересня 2024 року, у справі за поданням начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку,

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року Івано-Франківськийвідділ державноївиконавчої службив Івано-Франківськомурайоні Івано-Франківськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

Заява мотивована тим, що на примусовому виконанні в Івано-Франківськомувідділі державноївиконавчої службив Івано-Франківськомурайоні Івано-Франківськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції перебуває виконавче провадження №70410822 з примусового виконання виконавчого листа №344/7568/22, виданого 17 жовтня 2022 року Івано-Франківським міським судом про стягнення з ТОВ «Діамант Холл» на користь ОСОБА_1 175000,00 доларів США, що еквівалентно 4655000,00 грн боргу.

Боржника належним чином повідомлено про відкриття виконавчого провадження 24 листопада 2022 року, проте законні вимоги щодо подання декларації про доходи ним не надано. Постановою державного виконавця від 08 грудня 2022 року накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення. Проте рухомого, нерухомого майна, а такош коштів на рахунках товариства виявлено не було.

Зважаючи на вищевикладене, а також зазначаючи, що на даний час виконати рішення суду немає можливості, просить надати дозвіл державним виконавцям на звернення стягнення на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 загальною площею 221,82 кв.м. Вказані приміщення були предметом договору доручення №0503/19-1, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Діамант Хол». Відповідно до рішення у справі №344/7568/22, ухваленого 31 серпня 2022 року Івано-Франківським міським судом, розірвано цей договір та стягнуто кошти в сумі 4655000,00 грн, сплачені за договором.

Заявник зазначив, що на даний час право власності щодо спірного об`єкту нерухомості не зареєстровано, оскільки будівництво не завершено та не визначено його стан готовності. Однак, фізично об`єкт зведено, проводяться будівельні роботи щодо оздоблення та встановлення вікон.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 18 вересня 2024 року в задоволенні подання відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, пославшись на порушення норм процесуального права та неправильне встановлення обставин справи, начальник Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав апеляційну скаргу. Вказує, що відсутність запису про право власності в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_7 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_8 загальною площею 221,82 кв.м, що належить ТОВ «Діамант Холл», є перешкодою для їх примусової реалізації. У зв`язку з цим виникла необхідність звернутись з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, яке не зареєстроване в установленому законом порядку. Вважає, що суд, пославшись на те, що спірні приміщення не здані в експлуатацію, не звернув увагу, що відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт, замовником будівництва об`єкту було ТОВ «Діамант Холл» і визначено, що поштова/будівельна адреса 76018 м. Івано-Франківськ, вул.Василіянок 37, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_8 . Крім того, державним виконавцем складено акт про те, що за вказаною адресою проводяться будівельні роботи з оздоблення та встановлення вікон, про що свідчать фотографії.

За наведених обставин просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду від 18 вересня 2024 року.

Правом на подання відзиву інші учасники справи не скористалися.

ОСОБА_1 та ТОВ «Діамант Холл», яким у встановленому законом порядку направлялись повідомлення про про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явились. Відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в зв`язку з неявкою цих учасників справи не встановлено.

В судовому засіданні представник Івано-Франківськоговідділу державноївиконавчої службив Івано-Франківськомурайоні Івано-Франківськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції доводи своєї апеляційної скарги підтримав з наведених у них мотивів.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах подання відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ «Діамант Холл» фактично володіє та користується приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 загальною площею 221,82 кв.м., право власності на які не зареєстровано в установленому законом порядку. На думку суду, державним виконавцем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідні приміщення вже збудовано та введено в експлуатацію, тому суд не може вважати, що відповідні конкретно ідентифіковані приміщення належать боржнику ТОВ «Діамант Холл», але він їх не реєструє у встановленому законом порядку.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішення суду не повністю відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні в Івано-Франківського міського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження № 70410822 по виконавчому листу № 344/7568/22 від 17.10.2022 про стягнення з ТОВ «Діамант Холл» на користь ОСОБА_1 175000,00 доларів США, що еквівалентно 4 655 000 гривень.

24 листопада 2022 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику було направлено пам`ятку про його права та обов`язки, а також виклик державного виконавця з вимогою надати відомості про майно, доходи, кошти, місце роботи. Однак, боржник не виконав законні вимоги державного виконавця, не подав декларацію про доходи та майно боржника.

Постановою державного виконавця 08.12.2022 року накладено арешт на все майно боржника в межах суми стягнення.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області від 24.11.2021 за боржником не зареєстровано транспортні засоби. У відповідях Державної фіскальної служби від у боржника відкритий рахунок в АТ «Укргазбанк», але кошти на рахунку відсутні.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за боржником відсутнє зареєстроване нерухоме майно.

Відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт від 24 жовтня 2016 року замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського та комерційного призначення за поштовою/будівельною адресою АДРЕСА_9 ; 37/2; 39; 39/1; 41; 43а/1 зазначено ТОВ «Діамант Холл» (а.с. 26 т.2).

Право власності на нежитлові приміщення не визнане і не зареєстроване в установленому Законом порядку за боржником. Ця обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ «Діамант Холл» від 12 грудня 2023 року (а.с. 38 т.2).

16 вересня 2024 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою АДРЕСА_10 та встановлено, що проводяться ремонтні роботи з оздоблення та встановлення вікон (с. 67 т.2).

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно пункту 3 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

У статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» законодавець визначив, у якому порядку звертається стягнення на об`єкти нерухомого майна фізичної особи.

Частинами третьою-четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Згідно з вимогами частини десятої - одинадцятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Системне тлумачення статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», статті 440 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що виконавець має право звернутися до суду з поданням у випадку, якщо наявне нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за боржником. При цьому під нерухомим майном слід розуміти земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Останні можуть виступати об`єктами права.

Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи визначені у статті 52 цього Закону.

Відповідно до частини п`ятої цієї статті у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Стаття 52 Закону України "Про виконавче провадження" не визначає порядок та підстави звернення виконавця до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно юридичної особи.

Статтею 50 цього Закону врегульовано порядок та особливості звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна фізичної особи.

Зокрема, частина третя та четверта статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначають, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Із системного аналізу статті 52 ЗУ «про виконавче провадження» вбачається, що нерухоме майно, яке належне боржнику - юридичній особі або закріплене за ним, у тому числі майно, що обліковується на окремому балансі відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи, закріплюється за такою юридичною особою та обліковується за нею лише після проведення реєстрації нерухомого майна, у визначений законом спосіб. У той же час, частина четверта статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", на яку помилково послався державний виконавець, стосується звернення стягнення на нерухоме майно лише фізичної особи, а не юридичної особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 538/1186/20 (провадження №61-18324св20)).

На вказану обставину не звернув увагу суд першої інстанції.

Місцевий суд, враховуючи обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку виконавець має довести в суді, що спірне нерухоме майно дійсно не зареєстроване за боржником, але при цьому має статус нерухомого майна, тобто може виступати об`єктами цивільного обороту. Підтвердженням цього може бути інформація БТІ, Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна тощо.

Згідно з приписами статті 18 Закону України «Про основи містобудування» закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.

Відповідно до положень пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачається.

Головними умовами для задоволення подання виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є такі: здійснення усіх передбачених Законом заходів для належного виконання судового рішення; відсутність у боржника грошових коштів або рухомого майна, завдяки яким можна задовольнити вимоги стягувача; наявність нерухомого майна та належних доказів, які підтверджують факт, що нерухоме майно за боржником не зареєстроване, однак зареєстроване за іншою особою; наявність належних доказів, які підтверджують факт, що боржник є «фактичним» власником майна; у випадках, передбачених законодавством, майно введено в експлуатацію (висновок Верховного Суду у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 2-119/12).

Проте державним виконавцем існування всіх зазначених підстав не доведено, що свідчить про відсутність законних підстав для задоволення заяви державного виконавця.

Дійшовши правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не вірно визначив підстави для відмови в задоволенні подання державного виконавця та не застосував відповідні норми Закону. До аналогічного висновку за подібних обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2023 року у справі № 921/575/21.

Cуд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4статті 367 ЦПК).

Згідно з частиною другою статті 376 Кодексу неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною 4 статті визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення про відмову в задоволенні подання про звернення стягнення на нерухоме майно, рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієїпостанови.

Керуючись статтями 374, 376, 381 384, 389,390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 18 вересня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Є.Є. Мальцева

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 14 листопада 2024 року.