Ухвала

від 14.11.2024 по справі 636/9979/24

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/9979/24 Провадження № 2/636/3078/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі :

головуючого судді Гуменного З.І.,

за участю секретаря судового засідання Селевко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чугуєва заяву керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Прилуцького Сергія Миколайовича про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

Керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Прилуцький С.М. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову по справі за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Чугуївської міської ради Харківської області, Чугуївської міської військової адміністрації до ОСОБА_1 та Приватного сільськогосподарського підприємства «Зарожнянське» про визнання недійсним договору оренди та витребування з незаконного володіння земельної ділянки, шляхом заборони відчуження, реєстрації похідних прав, поділу, об`єднання та вчинення інших реєстраційних дій до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили. В обґрунтування заяви вказано, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова Верховного Суду України від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19).

Заявник вказує, що предметом позову у даній справі є витребування земельних ділянок, зважаючи на той факт, що відповідач передав в оренду спірну земельну ділянку, існує досить висока ймовірність того, що відповідач може в будь-який момент здійснити її відчуження на користь інших осіб, що може значно ускладнити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

На даний час спірна земельна ділянка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, а тому в силу положень Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» відповідач не обмежений у праві відчуження або передачі в оренду вказаної земельної ділянки третім особам. Таким чином, сам факт державної реєстрації за відповідачем ОСОБА_1 права приватної власності на майно, яке знаходиться у її власності, формально наділяє її передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цієї ділянки, отже можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірну земельну ділянку.

Розглянувши заяву, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Чугуївська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Чугуївської міської ради Харківської області, Чугуївської міської військової адміністрації звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 та Приватного сільськогосподарського підприємства «Зарожнянське» про визнання недійсним договору оренди та витребування з незаконного володіння земельної ділянки, в якому просить :

-Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чугуївської міської територіальної громади Харківської області в особі Чугуївської міської ради Харківської області, вул. Старонікольська, 35а, м. Чугуїв, Харківська обл., 63503, Код ЄДРПОУ 21227883) земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6325483300:05:000:0170, розташовану за межами населених пунктів на території Зароженської сільської ради Чугуївського району Харківської області.

-Визнати недійсним договір оренди землі № б/н щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325483300:05:000:0170, укладений 08.05.2018 між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Зарожнянське» (код ЄДРПОУ 31668358), що зареєстрований 11.05.2018 державним реєстратором Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області Сергєєвою Т.А. (номер запису про речове право 26166574).

Керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Прилуцький С.М. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову по справі за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Чугуївської міської ради Харківської області, Чугуївської міської військової адміністрації до ОСОБА_1 та Приватного сільськогосподарського підприємства «Зарожнянське» про визнання недійсним договору оренди та витребування з незаконного володіння земельної ділянки, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6325483300:05:000:0170 загальною площею 2,0000 га, розташовану замежами населенихпунктів натериторії Зароженськоїсільської радиЧугуївського районуХарківської області, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), шляхом заборони відчуження, реєстрації похідних прав, поділу, об`єднання та вчинення інших реєстраційних дій до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідно до цього ж п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

В свою чергу, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і Законами України.

За змістом ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки предметом позову у даній справі є витребування земельних ділянок, зважаючи на той факт, що відповідач передав в оренду спірну земельну ділянку, існує досить висока ймовірність того, що відповідач може в будь-який момент здійснити її відчуження на користь інших осіб, що може значно ускладнити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду.

Крім того, на даний час земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 6325483300:05:000:0170 належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, а тому в силу положень Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» відповідач не обмежений у праві відчуження або передачі в оренду вказаної земельної ділянки третім особам. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (зазначені висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у cправі № 37з-23). Таким чином, сам факт державної реєстрації за відповідачем 1 права приватної власності на майно, яке знаходиться у його власності, формально наділяє її передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цієї ділянки, отже можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірну земельну ділянку є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення. Враховуючи те, що державна реєстрація права приватної власності на спірну земельну ділянку на даний час унеможливлює здійснення державою в особі Чугуївської міської ради Харківської області законних повноважень розпорядника цієї земельної ділянки, повторне її відчуження та здійснення інших реєстраційних дій може у майбутньому істотно ускладнити або навіть унеможливити поновлення порушених інтересів держави в особі зазначеного органу. Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави. Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 19.12.2018 у справі № 910/9254/18.

Із зазначеного вбачається, що у разі передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у користування, відчуження її на користь третіх осіб та внесення до Державного реєстру речових прав записів про право приватної власності або користування даною земельною ділянкою, її поділ на декілька земельних ділянок, або об`єднання з іншими земельними ділянками призведуть до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки Чугуївської міської ради Харківської області повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду. Таким чином, у прокурора є об`єктивні підстави стверджувати перед судом, що не вжиття заходів забезпечення позову може створити передумови для відповідача щодо подальшого відчуження права власності або оренди на спірну земельну ділянку, що у випадку ухвалення рішення суду про задоволення позовних вимог, створить перешкоди під час його виконання.

У постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18, від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення певних обмежень щодо використання спірних земельних ділянок, які на даний час належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, оскільки такі види забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та стосуються суті спору у справі. Застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на спірні земельні ділянки, унеможливлює вчинення будь-яких дій щодо їх відчуження, вчинення нотаріальних та реєстраційних дій. Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

Крім того заборона органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Обрані прокуратурою заходи забезпечення позову відповідають його предмету, їх вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням.

Суд бере до уваги, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, оскільки відповідач має можливість розпорядитися спірним майном і здійснити відчуження.

Таким чином, дослідивши заяву про забезпечення позову, яка подана одночасно з пред`явленням самого позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а також те, що земельна ділянка, на яку заявник просить накласти арешт, є предметом спору, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити оспорюваних прав або інтересів позивача, а відтак заява про забезпечення позову підлягає повному задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 153 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Прилуцького С.М. про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 6325483300:05:000:0170, розташовану за межами населених пунктів на території Зароженської сільської ради Чугуївського району Харківської області, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), - до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили, шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше),до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Копію ухвали направити заявнику - для пред`явлення до виконання до відповідних компетентних органів, відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів, відповідачу до відома.

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно до п. 2 ч. 2ст. 354 ЦПК України.

Суддя -