Рішення

від 12.11.2024 по справі 569/17653/23

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 569/17653/23

Номер провадження 2/725/1257/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року.Першотравневий районний суд м.Чернівці

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Рогатинович А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» (вул.Шкільна,31 м.Рівне Рівненська область ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) про стягнення тьох відсотків річних та інфляційних втрат,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року позивач звернувся до Першотравневого районного суду м.Чернівці із вказаним вище позовом.

Посилався на те, що заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08.12.2020 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія Ідеал Груп» заборгованість за договором про надання послуг №38 від 23 серпня 2018 року в сумі 85234,58грн., а також 2102грн. судового збору.

Вказане рішення суду позивачем було звернуто до примусового виконання.

На даний час у Рівненському міському відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебуває виконавче провадження №64622454.

23.06.2021 між ТОВ «Компанія Ідеал Груп» та ТОВ «Корпорація ІГ» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого останнє набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором про надання послуг №38 від 23.08.2018.

У зв`язку із цим, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26.08.2021 замінено сторону (стягувача) виконавчого провадження №64622454.

Оскільки на даний час рішення суду від 08.12.2020 відповідачкою ОСОБА_1 не виконано, то позивач має право на стягнення з неї інфляційних втрат та трьох процентів річних, які згідно його розрахунку становлять 45012грн. 95коп.

Просив позов задовольнити. Стягнути з відповідачки на користь позивача 38175,50грн. інфляційних втрат за прострочення виконання; 6837,45грн. 3% річних від простроченої суми, а також 2684грн. судового збору; 5000грн. витрат на правничу допомогу.

01.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки адвоката Ватаманюка Ю.М. надійшли письмові пояснення, де він зазначив, що його довірителька позовні вимоги не визнає повністю. Однак звертав увагу суду на те, що заборгованість нарахована позивачем за період з 13.01.2021 по 15.09.2023, тобто у період дії в Україні воєнного стану. Однак у цей період та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Просив у задоволенні позову та стягненні витрат на правничу допомогу відмовити.

Розгляд справи відбувався у відсутність учасників справи.

Представник ТОВ «Корпорація ІГ» надав до матеріалів позову заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

12.11.2024 на електронну адресу суду від представника відповідачки адвоката Ватаманюка Ю.М. надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність та у відсутність його довірительки. Під час вирішення спору просив врахувати обставини, викладені ним у письмових поясненнях.

У зв`язку із тим, що в судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08.12.2020, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 09.05.2024, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія Ідеал Груп» заборгованість за договором про надання послуг №38 від 23 серпня 2018 року в сумі 85 234,58грн., яка складається з основного боргу у розмірі 40000грн., пені 40 000грн., інфляційні втрат у розмірі 3308грн. та 3% річних у розмірі 1926,58грн., а також 2102грн. судового збору (а.с.5-6).

Відповідно до ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у зобов`язанні належним чином.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На даний час рішення суду перебуває на примусовому виконанні у Рівненському міському відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) №64622454 (а.с.7).

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26.08.2021 замінено сторону (стягувача) виконавчого провадження №64622454 з ТОВ «Компанія Ідеал Груп» на ТОВ «Корпорація ІГ» (а.с.8-10).

Як було встановлено судом, зобов`язання за рішенням суду від 08.12.2020 відповідачкою ОСОБА_1 не виконані.

Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 ЦК України.

Зокрема, за змістом ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Одночасно суд зауважує, що підстави, зазначені ст.ст. 599, 600, 601,604 - 609 ЦК України, не передбачають підстави припинення зобов`язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Таким чином, факт ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач виходив із положень ст.625 ЦК України та вважає, що має право на нарахування та одержання сум, передбачених статтею.

Так, відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

До такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), відступаючи від висновку Верховного Суду України, зокрема викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження 254цс 19)). Позивач має право на компенсацію знецінення неповернутих коштів за час невиконання рішення суду про стягнення суми, яке викликане недобросовісною поведінкою боржника та недосконалістю системи виконання судових рішень у державі.

Право кредитора на звернення до суду із позовом на підставі статті 625 ЦК України і стягнення з боржника трьох процентів річних та інфляційних витрат за весь період прострочення виконання рішення суду не залежить від діяльності органів державної виконавчої служби з цього приводу. Така правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 4 грудня 2019 року справі № 601/2120/17.

За таких обставин, враховуючи норми чинного законодавства та судової практики, суд приходить до висновку про те, що у відповідачки виник обов`язок сплатити позивачу три проценти річних та інфляційні втрати.

Разом з тим, відповідачка ОСОБА_1 з 24.02.2022 звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, при цьому суд виходить з наступного:

Так, Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за невиконання рішення суду, починаючи з 13.01.2021 по 23.02.2022 що складає 14126грн. 57коп., з яких 11275грн. 32коп. інфляційні втрати та 2851грн. 25коп. три відсотки річних.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 842грн. 33коп.

Щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000грн., то суд зазначає наступне.

Так, згідност. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що 05 вересня 2023 між ТОВ «Корпорація ІГ» та Адвокатським бюро «Катерини Самардак» було укладено договір про надання правничої допомоги (а.с.14).

Відповідно до акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 12.09.2023 та детального опису наданих послуг, адвокатським бюро було надано позивачу ТОВ «Корпорація ІГ» правничу допомогу по даній цивільній справі (складання позовної заяви та формування додатків до неї) на загальну суму в 5000грн., які були сплачені позивачем (а.с.15-18).

Таким чином, з огляду на приписиЦПК України вказані документи є належним документальним підтвердженням розміру понесених позивачем судових витрат.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судові витрати,пов`язанізрозглядом справи,покладаються: 1)уразізадоволення позову-навідповідача; 2)уразівідмови впозові-напозивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 1569грн. 16коп.

Керуючись ст.ст.526, 536, 610, 611, 614, 625, 626, 653, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.4,12,13,76-83,130,131,137,141,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» (вул.Шкільна,31 м.Рівне Рівненська область, ідентифікаційний код 44221018 ) інфляційні втрати в сумі 11 275грн. 32коп.; 2851грн. 25коп. три відсотки річних, всього 14126 (чотирнадцять тисяч сто двадцять шість)грн. 57коп., а також судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: 842 (вісімсот сорок дві)грн. 33коп. - судового збору; 1569 (одна тисяча п`ятсот шістдесят дев`ять)грн. 16коп. витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці О. В. Вольська-Тонієвич