Ухвала

від 13.11.2024 по справі 607/3713/15-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2024 Справа №607/3713/15-ц Провадження №4-с/607/52/2024

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

за участі:

головного державного виконавця Бойка Д.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гриців Ольга Ярославівна, на дії державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст скарги

23 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд», адвокат Гриців О.Я., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із скаргою про визнання бездіяльності державного виконавця у ВП № 47587573, яка полягає у не скасуванні заходів примусового виконання рішення суду, зокрема, у не скасуванні встановлених тимчасових обмежень боржника, що передбачені пунктами 1 4 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон №1404), в строки, визначені частиною дев`ятою статті 71 Закону №1404 (а.с. 28-33).

В обґрунтування поданої скарги представник скаржника зазначила, що на виконанні Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі ТВ ДВС Тернопільської області) знаходився виконавчий лист №607/3713/15-ц, виданий 18 квітня 2015 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.

Виконавчими діями, проведеними в межах ВП № 475875773, а саме постановою від 16лютого 2018 року, щодо ОСОБА_1 встановлено тимчасові обмеження, зокрема, обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Постанови боржнику вручені не були, що підтверджується листом ТВ ДВС Тернопільської області, наданим 23 жовтня 2024 року у відповідь на адвокатський запит від 16 жовтня 2024 року.

Адвокат зазначає, що стягувачем у ВП № 47587573 ОСОБА_2 18 червня 2024 року було подано заяву про повернення без виконання виконавчого листа №607/3713/15-ц, у зв`язку зі сплатою аліментів та штрафу боржником в добровільному порядку. Внаслідок цього головним державним виконавцем ТВ ДВС Тернопільської області було повернуто виконавчий лист стягувачу, про що свідчить постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 15 серпня 2024 року. Також, державним виконавцем постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Однак, у встановлений законодавством строк вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення ним скасовано не було. Лише 21 жовтня 2024 року скасовано заходи примусового виконання, зокрема, виключено відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, в тому числі скасовано тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Представник скаржника зазначає, що допущена державним виконавцем бездіяльність, що полягала у не скасуванні заходів примусового виконання рішення суду, в строки, визначені частиною дев`ятою статті 71 Закону №1404, у результаті призвела до настання негативних наслідків для скаржника. Так, на боржника 14жовтня 2024 року працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №150774 за нібито керування ОСОБА_1 автомобілем із встановленим тимчасовим обмеженням у праві керування транспортними засобами в порушення частини третьої статті 126 КУпАП.

2. Стислий зміст заперечень на скаргу

07 листопада 2024 року від державного виконавця ТВ ДВС Тернопільської області Бойка Д.О. надійшли пояснення на скаргу, в яких він просив провадження у справі за скаргою «закінчити» згідно пункту 2 частини першої статті255 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), відмовити скаржнику в стягненні судових витрат, оскільки їх розмір не відповідає обставинам справи, та непідтверджений належними доказами.

У якості обґрунтування своїх пояснень зазначив, що по ВП №47587573 у боржника була наявна заборгованість зі сплати аліментів, у зв`язку із чим головним державним виконавцем Єрохіним О.В. 16 лютого 2018 року та 20 лютого 2018 року було встановлено відносно боржника тимчасові обмеження, передбачені частиною дев`ятою статті 71 Закону №1404. Також визнав той факт, що застосовані до ОСОБА_1 тимчасові обмеження були повністю скасовані державним виконавцем 21 жовтня 2024 року, після встановлення державним виконавцем їх наявності. Проте зазначив, що на дату звернення із скаргою 23 жовтня 2024 року уже два дні між сторонами не існувало спірних правовідносин, а на дату розгляду цієї скарги 08 листопада 2024 року предмет спору буде відсутній 18 днів, адже бездіяльність державного виконавця припинена ще 21 жовтня 2024 року. Тому, беручи до уваги той факт, що представнику скаржника на дату подачі скарги до суду було відомо про припинення обмежень, провадження за цією скаргою підлягає закриттю згідно пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

З заявленими скаржником витратами на правничу допомогу не погодився, оскільки справа є нескладною, немає багато учасників та обставин, предмет спору відсутній, а обсяг адвокатських робіт вимірюється шістьма сторінками скарги, тобто затрачений адвокатом час є незначним.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2024 року прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гриців О.Я., на дії державного виконавця ТВ ДВС Тернопільської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, та призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін (а.с. 78).

У судове засідання представник скаржника адвокат Гриців О.Я. не з`явилася, однак, подала заяву про розгляд справи у відсутності особи, яка бере участь у справі, в якій просила розгляд скарги проводити за відсутності ОСОБА_1 та його представника, скаргу підтримала та просила її задовольнити в повному обсязі.

Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду скарги, проте, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, щодо задоволення скарги не заперечує, вважає її підставовою.

У судовому засіданні державний виконавець ТВ ДВС Тернопільської області скарги не визнав, вважаючи її безпідставною та просив у її задоволенні відмовити повністю.

Відповідно дочастини другоїстатті 450ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення державного виконавця ТВ ДВС Тернопільської області, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 березня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено (а.с. 20-21). На підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист.

На підставі виконавчого листа №607/3713/15-ц від 18 квітня 2015 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, відкрито виконавче провадження ВП №47587573 від 21 травня 2015 року (а.с. 40-41).

Згідно виконавчого листа №607/3713/15-ц від 18 квітня 2015 року Тернопільського міськрайонного суду 16 лютого та 20 лютого 2018 року щодо скаржника було встановлено тимчасові обмеження, передбачені частиною дев`ятою статті 71 Закону № 1404, зокрема у частині тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а.с. 61-62).

18 червня 2024 року ОСОБА_2 подала заяву до ТВ ДВС Тернопільської області про повернення без виконання виконавчого листа №607/3713/15-ц про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на її користь, оскільки аліментні платежі, борг зі сплати аліментів, а також штраф боржник їй виплатив повністю. Отже, заборгованість боржника перед стягувачем відсутня (а.с. 42).

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 15 серпня 2024 року припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 63-64).

14 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 було складено протокол серії ЕПР1 №150774 про адміністративне правопорушення, відповідальність за передбачена частиною третьою статті 126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (а.с. 69-70).

Постановою про відновлення виконавчого провадження від 21 жовтня 2024 року, відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №607/3713/15-ц від 18 квітня 2015 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом (а.с. 59-60). Постановою про скасування заходів примусового виконання від 21 жовтня 2024 року, скасовано заходи примусового виконання, застосовані при примусовому виконанні виконавчого листа №607/3713/15-ц від 18 квітня 2015 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом (а.с.65-66).

Постановою про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 21 жовтня 2024 року скасовано тимчасові обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, які було встановлено постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20 лютого 2018 року №47587573 та постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 21 жовтня 2024 року №47587573 (а.с.67-68). Цього ж дня вказану постанову було направлено сторонам (а.с. 71).

Відповідно до інформації про виконавче провадження ВП №47587573 від 23 жовтня 2023 року стан цього виконавчого провадження має статус завершено (а.с. 45-58).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Конституцією України встановлено: правосуддя в Україні здійснюють виключно суди (стаття 124); однією з основаних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт9 частини другої статті 129); судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (частини перша та друга статті 129-1).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органівсукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону №1404).

Відповідно до вимог статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Приписами частини першої статті 74 Закону №1404 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються (частина перша статті 450 ЦПК України).

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Статтею 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року № 1403-VIII передбачено, що державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Враховуючи наведені приписи статті 447 ЦПК України та статті 74 Закону №1404 предметом оскарження можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, оскільки відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року №1403-VIII державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зчастиною дев`ятоюстатті 71Закону №1404за наявностізаборгованості зісплати аліментів,сукупний розмірякої перевищуєсуму відповіднихплатежів зачотири місяці,державний виконавецьвиносить вмотивованіпостанови: 1)про встановленнятимчасового обмеженняборжника управі виїздуза межіУкраїни до погашеннязаборгованості зісплати аліментіву повномуобсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашеннязаборгованості зісплати аліментіву повномуобсязі; 3)про встановленнятимчасового обмеженняборжника управі користуваннявогнепальною мисливською,пневматичною таохолощеною зброєю,пристроями вітчизняноговиробництва длявідстрілу патронів,споряджених гумовимичи аналогічнимиза своїмивластивостями метальнимиснарядами несмертельноїдії, допогашення заборгованостізі сплатиаліментів уповному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Аналіз цієї норми Закону №1404 дає підстави для висновку, що за наявності суттєвої заборгованості державний виконавець наділений повноваженнями встановлювати низку обмежень для боржника у реалізації ним своїх прав, проте за своєю природою такі обмеження є тимчасовим і мають бути скасовані з моменту погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Відповідно до абзацу третього пункту 6 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), тимчасові заходи, передбачені пунктами 1 4 частини дев`ятої статті 71 Закону №1404, припиняються у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі на підставі постанов державного виконавця про скасування таких заходів або закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1, 2, 5, 7, 9, 10, 12, 14 частини першої статті 39 Закону №1404.

Як було зазначено, стягувачка звернулася із заявою до ТВ ДВС Тернопільської області про повернення без виконання виконавчого листа №607/3713/15-ц про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на її користь 18 червня 2024 року. Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 15 серпня 2024 року було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, однак тимчасові заходи, зокрема тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, були належно скасовані лише 21 жовтня 2024 року після звернення адвоката Сидяги Р.Й.

Тож суд констатує, що принаймні у період з 15 серпня по 21 жовтня 2024 року, незважаючи на наявність постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 15серпня 2024 року, якою було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, тимчасові заходи, зокрема тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, належним чином скасовані не були.

Разом з тим, станом на 23 жовтня 2024 року, тобто на момент звернення зі скаргою до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, тимчасові заходи, застосовані до скаржника на підставі частини дев`ятої статті 71 Закону №1404, були скасовані державним виконавцем.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 55 Конституції України закріплено: права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особливості судового захисту цивільних прав та інтересів у межах виконання судових рішень встановлено, з-поміж інших приписів законодавства, нормами частини другої статті451 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що законодавець встановив у якості належного способу захисту цивільних прав та інтересів скаржника не лише визнання судом оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльність неправомірним, але й зобов`язання усунути наявні порушення чим поновити порушене право. Уживання законодавцем у нормі частинидругої статті 451 ЦПК України сполучника «і» свідчить про невіддільність встановлення (визнання) судом неправомірності рішення, дії, або бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та їх зобов`язання поновити порушене право, шляхом усунення порушень.

Отже, належним способом захисту цивільних прав та інтересів скаржника у цій категорії справ є встановлення судом бездіяльності державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця неправомірною з одночасним зобов`язанням відновити порушене право, шляхом усунення порушень.

Цей висновок суду кореспондує з позицією Великої Палати Верховного Суду. Так, у постанові від 21 квітня 2021 року (справа № 9901/327/20) Велика Палата Верховного Суду констатувала, що суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, одночасно зобов`язавши його виправити оскаржувані порушення; визнавши протиправною бездіяльність відповідного суб`єкта, суд не відновить порушеного, на думку позивача, права (див. пункти 61, 62).

З огляду на наведене, саме встановлення у цій справі судом бездіяльності державного виконавця неправомірною не відновить порушеного, на думку скаржника, права, оскільки суд позбавлений можливості зобов`язати державного виконавця усунути порушення, ураховуючи те, що тимчасові заходи, зокрема тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, були скасовані ще до звернення ОСОБА_1 до суду.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду скарги

Враховуючи неведене вище, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши як кожний з них окремо, так і в їх сукупності, суд доходить висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Враховуючи те, що судом відмовлено заявнику в задоволенні його скарги, з ОСОБА_1 слід стягнути в користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76 78, 81, 89, 258 261, 273, 352 355, 447 453 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гриців Ольга Ярославівна, на дії державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

3. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

4. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

6. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

7. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 листопада 2024 року.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Т. І. Якімець