Рішення

від 11.11.2024 по справі 143/179/24

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/179/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Сича С.М.,

за участю секретаря Левченко М.О.,

розглянувши в приміщенні суду в місті Погребище Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертон Логістик», від імені та в інтересах якого діє адвокат Конкін Володимир В`ячеславович, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, -

встановив:

У лютому 2024 року ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК», від імені та в інтересах якого діє адвокат Конкін В.В., звернулося з позовом в суд до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків.

Позов мотивовано тим, що 03.08.2022 року відповідача було прийнято до ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» на посаду водія автотранспортних засобів, а в подальшому 03.10.2023 року з ним було укладено трудовий договір та ознайомлено із посадовими інструкціями.

04.07.2023 року відповідачу було доручено виконання чергової роботи з перевезення вантажів автомобільним транспортом та надано для виконання трудового завдання склад транспортних засобів, що складався із сідлового тягача марки DAF, модель FX105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіпа марки, SCHMITZ, модель SKO 24/L-13/4, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Після здійснення нормативних витрат палива під час перевезення вантажу позивачем виявлено факт завдання відповідачем, як працівником, шкоди підприємству внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків, а саме виявлено факт перевитрати (нестачі) палива понад затверджені норми з вини водія у кількості 401,95 літра дизельного палива на загальну суму 20097 грн. 50 коп.

Окрім того, протягом квітня вересня 2023 року, враховуючи відрядний характер праці відповідача, позивач здійснював перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у підзвіт на відрядження у формі авансу на загальну суму 54000 грн. 00 коп., але відповідач прозвітував про обґрунтованість витрат лише на суму 40905 грн. 21 коп.

Представник позивача стверджує, що таким чином борг відповідача перед позивачем за неповернуті кошти, надані під звіт на відрядження, становить 13094 грн. 79 коп.

Як на правову підставу повної матеріальної відповідальності відповідача в частині шкоди, заподіяної перевитратою палива, представник позивача посилається на положення п.6 ч.1 ст.134 КУпАП та постанову Ради Міністрів СРСР від 05.08.1983 року №759 «Про підвищення ефективності використання автотранспортних засобів у народному господарстві, посилення боротьби з приписками при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та забезпечення цілості паливо мастильних матеріалів (надалі Постанова №759).

Водночас, в частині стягнення шкоди, завданої неповерненням коштів, отриманих під звіт, позов обґрунтований приписами п.2 ч.1 ст.134 КЗпПУ.

Посилаючись на наведені обставини, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» у відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, кошти в сумі 33192 грн. 29 коп.

Ухвалою судді від 01.03.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін (а.с.69, 70).

28.03.2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Власюка І.Т. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він повідомив, що відповідач визнає позов в розмірі свого середнього місячного заробітку, що становить 6700 грн. 00 коп.

При цьому, заперечуючи проти доводів представника позивача стосовно того, що ОСОБА_1 за наведених у позовній заяві обставин несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини позивачу, представник відповідача, серед іншого, покликається на те, що Постанова №759 не є застосовною до спірних правовідносин, оскільки видана неіснуючим на даний час органом та стосується відносин, пов`язаних із управлінням та здійсненням контролю державною власністю, і є явно застарілою за своїм змістом (а.с.79, 80).

01.04.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Конкіна В.В. надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що частковим визнанням позовних вимог відповідач підтверджує їх обґрунтованість та доведеність, але зводячи власний обов`язок відшкодування завданої шкоди виключно до обмеженої матеріальної відповідальності, припускається помилкової правової позиції. При цьому представник позивача звертає увагу суду на те, що нормами Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» від 21.04.2022 року №2215-ІХ (надалі Закон №2215-ІХ) прямо не передбачено, що на території України не застосовується Постанова №759 (а.с.82-84).

11.11.2024 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача - адвоката Конкіна В.В., в якій він просить розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити (а.с.126).

Відповідач та його представник адвокат Власюк І.Т., будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, то в силу положень ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що сідловий тягач марки DAF, модель FX105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп марки, SCHMITZ, модель SKO 24/L-13/4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належать на праві власності ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» (а.с.25, 26).

Згідно із наказом керівника ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» від 03.08.2022 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду водія автотранспорних засобів (а.с.15).

06.10.2022 року між ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» та ОСОБА_1 укладено трудовий договір з водієм транспортних засобів (а.с.16-18).

Згідно із наказом керівника ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» від 24.11.2023 року ОСОБА_1 звільнений з посади водія автотранспорних засобів (а.с.22).

Згідно із подорожнім листом автомобіля на період з 04.06.2023 року по 08.07.2023 року, який не містить підписів водія та бухгалтера, водій ОСОБА_1 автомобілем DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіпом марки, SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , мав здійснювати перевезення вантажів в період з 04.06.2023 року по 07.07.2023 року за маршрутом Київ Вишневе Київ Українка Ладижин Вінниця (а.с.23, 24).

Згідно зі звітом по поїздкам від 18.01.2024 року автомобіль сідловий тягач марки DAF, модель FX105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював поїздки в період з 04.07.2023 року по 07.07.2023 року (а.с.31).

Згідно із наказом директора ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» №27 від 31.07.2023 року вартість дизельного пального за липень 2023 року становить 50 грн. 00 коп. (а.с.35).

Згідно із розрахунком шляхового листа №000005943 від 04.07.2023 року, складеним головним бухгалтером та заступником головного бухгалтера ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК», пробіг автомобіля марки DAF, модель FX105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 за період з 04.07.2023 року по 07.07.2023 року становить 611 км, витрачено палива 164, 65 л (а.с.38).

Відповідно до розпорядження до дорожнього листа №5943 від 04.07.2023 року щодо порядку погашення працівником шкоди, заподіяної перевитратою (нестачею) палива понад затверджені норми, виданого директором ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК», перевитрата пального ОСОБА_1 становить 401, 95 л, вартість 1 л становить 50 грн. 00 коп., загальний розмір шкоди становить 20097 грн. 50 коп. (а.с.39).

ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» перераховано на рахунок ТОВ «АМЕС ГРУП» 13.07.2023 року за послуги по діагностиці ходової частини транспортного засобу та гальмівної системи, ремонт електрообладнання сідлового тягача марки DAF, модель FX105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіпа марки, SCHMITZ, модель SKO 24/L-13/4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1450 грн. 00 коп. та 325 грн. 00 коп., а разом 1775 грн. 00 коп. (а.с.27-30).

Згідно звіту по проводках за 24.04.2023 року - 31.12.2023 року ОСОБА_1 на його картковий банківський рахунок було перераховано ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» грошові кошти під звіт на суму 54000 грн. 00 коп. (а.с.44).

Перерахування коштів під звіт на суму 54000 грн. 00 коп. ОСОБА_1 підтверджується відомостями нарахування коштів від 28.04.2023 року, від 03.05.2023 року, від 16.05.2023 року, від 02.06.2023 року, від 15.06.2023 року, та платіжними інструкціями від 28.04.2023 року №3762, від 03.05.2023 року №3788, від 16.05.2023 року №3865, від 02.06.2023 року №3971, від 15.06.2023 року №4049 (а.с.45-54).

Згідно із бухгалтерською довідкою №1 від 04.01.2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» у вигляді неповернутого авансу на відрядження становить 13094 грн. 79 коп. (а.с.40).

Згідно із розрахунковими листками за травень - жовтень 2023 року натуральний дохід ОСОБА_1 становить 13094 грн. 79 коп. (а.с.43).

Визначаючись із обґрунтованістю позовних вимог, суд виходить із того, що відповідно достатті 3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Предметом регулювання законодавства про працю є забезпечення гарантій при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації (глава ІХ КЗпП України).

Згідно зістаттею 130 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді (стаття 131 КЗпП України).

За п.6 ст.134 КУпАП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків.

У постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 року у справі №6-1267цс16 викладено, що відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР від 12 вересня 1991 № 1545-XII, у зв`язку з Постановою Верховної Ради України від24серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" та прийняттям Акта проголошення незалежностіУкраїни встановлено, що до прийняття відповіднихактівзаконодавства України на території республіки застосовуються актизаконодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечатьКонституціїі законам України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 14 Постанови №759, яка є чинною, за перевитрату палива понад затверджених норм з вини працівників автомобільного транспорту з них утримується 100 відсотків вартості перевитраченого автомобільного палива.

Згідно із пунктом 6.7 Інструкції з обліку надходження і витрачання пально-мастильних матеріалів і єдиних талонів на відпуск нафтопродуктів на підприємствах, в організаціях, колгоспах і радгоспах, затвердженої Державним комітетом СРСР по забезпеченню нафтопродуктами 03 лютого 1984 року№ 01/21-8-72, яка є чинною, на підставі прийнятого керівником підприємства рішення вартість перевитраченого палива понад затверджені норми підлягає стягненню з водіїв транспортних засобів.

Відповідно допункту 1розділу XV"Перехідніположення"Конституції Українизакони таінші нормативніакти,прийняті донабуття чинностіКонституцією,є чиннимиу частині,що несуперечить КонституціїУкраїни.

Згідно із пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2215-ІХ органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, фізичним особам, юридичним особам всіх форм власності, іншим учасникам суспільних відносин враховувати, виходячи з вимогпункту 1Розділу XV"Перехідніположення"Конституції України,що натериторії Українине застосовуються акти органів державної влади і органів державного управління Союзу РСР (додаток №1), крім їх положень, що не суперечатьКонституції УкраїниіЗакону України"Проправонаступництво"та стосуються: суверенітету України та її територіальної цілісності в межах існуючого державного кордону України, визначеногоКонституцією Українита законамиУкраїни,а такожміжнародними договорамиУкраїни; адміністративно-територіальногоустрою України; опису, нагородження, правил носіння та передачі (в тому числі і через спадкування) орденів, медалей, орденських стрічок та стрічок медалей на планках, знаків розрізнення, почесних звань, звань СРСР.

В переліку актів органів державної влади і органів державного управління Союзу РСР, що не застосовуються на території України відповідно допункту 1розділу XV"Перехідніположення"Конституції України(додаток№1 до Закону №2215-ІХ), який є вичерпним, Постанова №759 відсутня.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що Постанова №759 є застосовною до спірних правовідносин, а тому викладені у відзиві на позов аргументи представника відповідача в цій частині є неспроможними.

В той же час, в силу частин 1, 5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В частинах1,2ст.89ЦПК Українивизначено,що судоцінює доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В ст.80 ЦПК України передбачено, що достатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі № 524/2050/19 виснувано, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

На підтвердження позовної вимоги про стягнення із відповідача шкоди, заподіяної перевитратою палива, ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» надано подорожній лист автомобіля на період з 04.06.2023 року по 08.07.2023 року та деталізацію роботи водія (а.с.23, 24), а також інші наведені вище документи.

Згідно із ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою длябухгалтерського облікугосподарських операційє первиннідокументи.Для контролюта впорядкуванняоброблення данихна підставіпервинних документівможуть складатисязведені обліковідокументи.

В силуч.2ст.9ЗУ «Пробухгалтерський облікта фінансовузвітність вУкраїні» первиннідокументи можутьбути складеніу паперовійабо велектронній форміта повиннімати такіобов`язкові реквізити: назвудокумента (форми); датускладання; назвупідприємства,від іменіякого складенодокумент; змістта обсяггосподарської операції,одиницю виміругосподарської операції; посадиі прізвища(крімпервинних документів,вимоги дояких встановлюютьсяНаціональним банкомУкраїни)осіб,відповідальних заздійснення господарськоїоперації іправильність їїоформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд відзначає, що наданий позивачем подорожній лист автомобіля на період з 04.06.2023 року по 08.07.2023 року, який по суті є ключовим доказом на підтвердження заподіяння відповідачем шкоди позивачу внаслідок перевитрати пального, в порушення вимог ч.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містить підписів ані посадових осіб ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК», ані ОСОБА_1 (а.с.23).

Крім того, цей документ охоплює період з 04.06.2023 року по 08.07.2023 року, що також узгоджується із деталізацією роботи водія (а.с.24), натомість позивач стверджує, що шкоди перевитратою пального було завдано відповідачем у період з 04.07.2023 року по 08.07.2023 року.

З огляду на викладене наведений доказ не може бути розцінений як достовірний врозумінні приписівч.1ст.79ЦПК України,позаяк напідставі ньогоне можнавстановити дійсніобставини справи.

Інші надані позивачем документи на підтвердження позовних вимог в цій частині, зокрема, звіт по поїздкам, розрахунок шляхового листа, розпорядження до шляхового листа складені виключно посадовими особами ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК», а отже не можуть слугувати належними і допустимими доказами, які б надавали підстави для висновку, що саме відповідач здійснював перевезення вантажів вищезазначеним транспортним засобом у період з 04.07.2023 року по 08.07.2023 року та допустив перевитрату пального на суму 20097 грн. 50 коп.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач не довів неправомірність дій та вину відповідача, які б призвели до заподіяння роботодавцю зазначеної шкоди, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача на користь позивача шкоди, завданої перевитратою (нестачею) палива, в сумі 20097 грн. 50 коп. слід відмовити.

Вирішуючи по суті позовні вимоги в частині стягнення із відповідача неповернутого залишку грошових коштів, наданих працівнику під звіт на відрядження, в сумі 13094 грн. 79 коп., суд виходить із того, що відповідно до п.2 ст.134 КУпАП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Із досліджених доказів випливає, що протягом квітня вересня 2023 року, враховуючи відрядний характер праці відповідача, позивач здійснював перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у підзвіт на відрядження у формі авансу на загальну суму 54000 грн. 00 коп., але відповідач прозвітував про обґрунтованість витрат лише на суму 40905 грн. 21 коп. Відтак, борг відповідача перед позивачем за неповернуті кошти, надані під звіт на відрядження, становить 13094 грн. 79 коп.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь позивача неповернутих коштів, наданих під звіт на відрядження, в розмірі 13094 грн. 79 коп. підлягають задоволенню.

За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволені частково (39,55 відсотка), то із відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1194 грн. 55 коп. (3028 грн. 00 коп. : 100 Х 39,55).

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» у відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, кошти в сумі 13094 (тринадцять тисяч дев`яносто чотири) грн. 79 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» сплачений судовий збір в сумі 1194 (одна тисяча сто дев`яносто чотири) грн. 55 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Овертон Логістик», ЄДРПОУ 43642720, просп.Науки ,буд.1, корп.1, м.Київ, 03039.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 14.11.2024 року.

Суддя