Рішення

від 14.11.2024 по справі 488/643/22

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/643/22

Провадження № 2/488/243/24

РІШЕННЯ

Іменем України

14.11.2024 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши цивільну справу у порядку загального позовного провадження за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , де третьою особою виступає: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Корабельного районного суду міста Миколаєва перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини, в якій позивач з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її матір`ю, ОСОБА_4 , та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , де третьою особою виступає: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком, в якій останній просить суд визначити місце проживання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її батьком, ОСОБА_2 .

В обґрунтування первісного позову, з урахуванням уточнених позовних вимог, представник позивача за первісним позовом - адвокат Хлівицька О.В. зазначила, що 05.09.2008 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, у якому народилося двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подружні відносини між подружжям не склались і припинились з квітня 2019 року. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07.10.2021 року, ухваленим у цивільній справі № 488/1457/21, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 був розірваний.

Представник зазначила, що після розірвання шлюбу і на час подання позову до суду, їхні доньки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проживали з матір`ю, ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та знаходилися на її утриманні.

Вказала, що має належні матеріально-побутові умови, можливість утримувати дітей, постійний дохід. В квартирі для дітей створені належні умови для проживання, навчання, розвитку та відпочинку. За тривалий період проживання дітей з нею, у останніх виникли міцні соціальні зв`язки з їхнім оточенням, а також колективом навчальних закладів. З відповідачем за первісним позовом доньки не проживають з 2019 року.

Зазначила, що відповідач чинить перешкоди щодо можливості зміни з реєстрації місця проживання доньок, виїзду за межі країни та інші перешкоди. А саме: у сторін виник спір щодо визначення місця проживання дітей, а відмова відповідача від надання згоди на проведення процедури реєстрації свідчить про не бажання батька діяти в інтересах дітей.

В уточнених позовних вимогах, посилаючись на те, що старшій донці, ОСОБА_6 , виповнилося 14 років, просила суд визначити місце проживання молодшої доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - позивачем за первісним позовом, за місцем їх фактичного проживання у АДРЕСА_1 .

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним), ОСОБА_2 , в обґрунтування свої вимог вказав, що до розірвання шлюбу з відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним) всі члени сім`ї проживали однією сім`єю, батьки приймали участь у вихованні дитини. Після розірвання шлюбу, хоч діти і переїхали жити разом із відповідачем за зустрічним позовом однак, він як батько дітей приймав активну участь у спілкуванні з дітьми, їх вихованні, формуванні їх особистого бачення світу та власного місця в людському середовищі, допомагав матеріально.

Зазначив, що старша донька, ОСОБА_6 , з осені 2021 року постійно проживає з батьком та має власну кімнату і всі необхідні для її розвитку та навчання у даному віці речі. Не перешкоджає у спілкуванні доньки з матір`ю, не впливає на думку дитини щодо відносин із матір`ю та прививає донці розуміння того, що сімейні зв`язки мають бути міцними за будь-яких обставин, навіть коли дорослі мама і тато не проживають разом.

Позивач за зустрічним позовом не має наміру перешкоджати відповідачу за зустрічним позовом у здійсненні її прав та обов`язків щодо їх старшої дитини.

В той же час він не заперечує проти того, щоб визначити місце проживання молодшої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю дитини, ОСОБА_1 .

Зазначив, що донька позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неодноразово висловлювала своє бажання проживати саме з батьком, а її бажання підтверджується фактичним проживанням разом із батьком за місцем реєстрації, наявність власної кімнати, необхідних речей, друзів, тощо, а тому з урахуванням викладеного, позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним) прийнято рішення про надання до суду в межах справи № 488/643/22 зустрічного позову про визначення місця проживання старшої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком (позивачем за зустрічним позовом) ОСОБА_2 .

Через неможливість досягнення згоди щодо визначення місця проживання дітей, сторони звернулися в суд з даним позовом.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28.11.2022 року було відкрите загальне позовне провадження, копії названої ухвали суду направлені сторонам по справі. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Корабельного районного суду міста Миколаєва відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.07.2023 р. було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , де третьою особою виступає: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини - до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

В судове засідання призначене на 11.10.2024 р. сторони не з`явилися.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) - адвокат Хлівицька О.В. надала суду заяву про розгляд справи у відсутності ОСОБА_4 та її представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, визначивши місце проживання молодшої доньки, ОСОБА_5 , 2014 р.н, з матір`ю.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) - адвокат Місяченко О.А. в усному порядку повідомила суд, що відносини з надання правничої допомоги ОСОБА_2 припинені, останній повідомив їй, що надалі буде представляти свої інтереси самостійно.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надали Висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_5 , 2014 р.н., з матір`ю. Щодо питання визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_6 , 2008 р.н., вказали, що остання через свій вік має право сама визначати своє місце проживання з одним із батьків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 09.01.2019 року та серії НОМЕР_2 від 08.07.2014 року відповідно (а.с. 15, 16).

З наданої суду довідки ТОВ "Центральний 1" та Акту від 19.01.2022 р. вбачається, що ОСОБА_13 , 2008 р.н., та ОСОБА_14 , 2014 р.н., проживають разом з матір`ю, ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації. Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 296679140 від 27.01.2022 р, вказана квартира належить позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним) ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 03.12.2015 р. (а.с. 13, 14, 17-18, 42, 43, 46-47).

На розгляд суду позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним) був наданий Акт від 10.04.2023 р., підписаний сусідами ОСОБА_2 , в якому зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_2 проживає разом зі своєю старшою донькою, ОСОБА_6 , 2008 р.н.

З наданого суду Акту обстеження умов проживання сім`ї від 31.05.2023 р., складеному представниками служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , проживають та зареєстровані: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом (відповідача за первісним); ОСОБА_15 (батько відповідача за первісним) та ОСОБА_6 , 2008 р.н. За даною адресою для дитини створені належні умови для проживання та навчання.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 вказав, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно з ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Положеннями ст. 29 ЦК України також визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

З висновку органу опіки та та піклування виконкому Миколаївської міської ради про визначення місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 06.11.2023 р. вбачається, що вказане питання було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 12.10.2023 протокол № 27. Фахівцем Миколаївського міського центру соціальних служб проведено оцінку потреб сім`ї з метою встановлення спроможності батьків виконувати обов`язки з виховання дітей та догляду за ними. За результатами визначено спроможність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 забезпечити належні умови для проживання, виховання та утримання дітей.

Службі рекомендовано підготувати проект висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про визначення місця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_4 . Стосовно неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено, що у зв`язку з досягненням останньою чотирнадцятирічного віку, вона сама визначає своє місце проживання з одним із батьків.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що між сторонами не існує спору щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, ОСОБА_4 . Дитина як на час звернення з позовом до суду, так і на час розгляду справи судом проживала з матір`ю - позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним). Проти вказаного батько дітей - позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) не заперечував.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання. При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

В свою чергу, в результаті розгляду даної справи судом встановлено, що батьки малолітньої дитини, ОСОБА_5 , 2014 р.н., ще з 03.03.2023 р. (дата подання уточненої позовної заяви первісним позивачем) дійшли згоди, що спільна малолітня донька буде проживати з матір`ю. Сторонами не оспорюється та обставина, що малолітня ОСОБА_5 з 2019 року (фактичне припинення шлюбних відносин між сторонами) проживала та станом на день розгляду даної справи продовжує проживати з матір`ю - позивачем за первісним позовом, яка належним чином піклується про фізичний та духовний розвиток дитини та забезпечує її найкращі інтереси.

При цьому, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) не вимагає зміни місця проживання малолітньої дитини, фактично визнає позов в даній частині, що беззаперечно свідчить про те, що спір між батьками малолітньої дитини, ОСОБА_5 , щодо визначення місця її проживання з матір`ю відсутній, що, в свою чергу, виключає наявність підстав для суду визначати місце проживання малолітньої дитини, оскільки це буде суперечити як нормам ч. 1 ст. 161 СК України, так і засадам цивільного судочинства, оскільки до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються, а вчинення з боку відповідача відповідних дій по відношенню до позивача в частині визначення місця проживання дитини судом не встановлено.

Також, суд зауважує, що нормами чинного законодавства України не передбачено можливості захисту прав "на майбутнє", тобто прав, які можливо будуть порушені у майбутньому, в той час, як матеріали справи не містять доказів наявності будь - яких спірних правовідносин, які б могли бути урегульовані судом шляхом визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Отже, суд констатує, що спір між сторонами про визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній, як і відсутні порушені права позивача за первісним позовом, які б підлягали судовому захисту. Оскільки права позивача за первісним позовом не порушені відповідачем за первісним позовом, тому відсутні законні підстави для визначення судовим рішенням місця проживання малолітньої дитини у відповідності до ч. 1 ст. 161 СК України. За такого, у задоволенні позовних вимог за первісним позовом належить відмовити.

Щодо вимог позовної заяви за зустрічним позовом про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, суд зазначає таке.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21 (провадження № 61-990св23) вказано, що "у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України.

З матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 і на час розгляду справи у суді їй виповнилося 14 років. Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства вона може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України, суд вважає, що підстави для визначення судом місця проживання дитини, якій виповнилось 14 років, відсутні, тому у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним, необхідно відмовити. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц (провадження № 61-1229св18), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15 (провадження № 61-10851св20), від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22), від 02 листопада 2023 року у справі № 592/7624/22 (провадження № 61-7545св23).

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , де третьою особою виступає: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2

Третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ: 23086665, адреса: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 314.

Суддя: Я.А. Чернявська