Постанова

від 07.11.2024 по справі 916/1083/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1083/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Діброви Г.І.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Батраков Р.А.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОЮГ» - адвокат Білоус І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2024, суддя суду першої інстанції Лічман Л.В., м. Одеса, повний текст рішенння складено та підписано 07.08.2024

по справі №916/1083/24

за позовом Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОЮГ»

про стягнення 1 312 440,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Авангардівська селищна рада Одеського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОЮГ» про стягнення 1312440,00 грн (4% від 32811000,00 грн, тобто від середньої вартості будівництва складу, встановленої позивачем за Правилами визначення вартості будівництва, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 р. № 293) безпідставно набутих коштів у вигляді несплаченого в порушення вимог законодавства внеску пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту селища Авангард, необхідність сплати якого була обумовлена будівництвом (шляхом реконструкції) складу універсального по вул. Ангарська, 18-Ж у селищі Авангард Одеського району Одеської області.

Обґрунтовуючи позов, Рада посилається на те, що 15.12.2020 комісією у складі її посадових осіб та депутатів проведено обстеження об`єктів будівництва на території Авангардівської територіальної громади, в ході якого за допомогою фотозйомки зафіксовано збудований та працюючий об`єкт будівництва склад у вигляді капітальної будівлі площею 10173,0 кв.м за адресою: Одеська область, Овідіопольський (Одеський) район, селище Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж, замовником будівництва якого є ТОВ «ЕКСПОЮГ». Зовнішній огляд об`єкту засвідчив завершений стан будівництва. За результатами обстеження складено акт № 5, в якому допущено технічну помилку у адресі об`єкту, а саме замість належного номеру будинку ,,18-Ж помилково вказано ,,18-Б, тобто номер іншого об`єкту, який збудовано ще у 2015 р. та щодо наслідків будівництва якого не існує спору. Крім того, позивач вказує, що інформація, зазначена в акті від 15.12.2020 р. № 5, також відображена на аркуші 75 аудиторського звіту Південного офісу Держаудитслужби від 30.12.2020 № 08-14/11, оформленого за результатами державного фінансового аудиту бюджету Авангардівської селищної об`єднаної територіальної громади Одеської області за період з 01.01.2018 по 30.09.2020.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.07.2024 у позові відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що у ТОВ «ЕКСПОЮГ» як у замовника нового будівництва за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж, відсутній обов`язок щодо перерахування до місцевого бюджету Ради коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі), оскільки згідно наявної у справі інформації з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва введення в експлуатацію об`єкту, реєстрація права власності на нього та, найголовніше, початок будівельних робіт мали місце в 2022 році, тобто тоді, коли на законодавчому рівні вже не передбачалась сплата внеску пайової участі.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2024 по справі №916/1083/24.

Позивач зазначає, що надані Авангардівською селищною радою докази доводять існування станом на 15.12.2020 (в період, коли діяв обов`язок Замовника сплачувати внесок пайової участі) об`єкту нерухомого майна - складу (складського комплексу) в тій чи іншій стадії завершення будівництва, щодо сплати пайового внеску з якого Відповідач до Авангардівської селищної ради до початку будівництва не звертався, чим допустив порушення закону. Оглядом в грудні 2020 року, в вересні 2021 року встановлено та зафіксовано (в тому числі фотозйомкою) існування об`єкту нерухомого майна (складу), щодо якого Відповідач заявляє, що цей об`єкт почали будувати лише в 2022 року.

Апелянт зазначає, що у відзиві на позов відповідач зазначав, що об`єкт збудовано в 2021 році, а наступному наполегливо відмовляється від цієї дати, наполягаючи на початку і завершенні будівництва лише в 2022 році. Необхідно звернути увагу, що заявляючи у відзиві про те, що об`єкт «був збудований в 2021 році» Відповідач не вказує, коли почалось будівництво об`єкту. У сукупності із наданим Авангардівською селищною радою Актом від 15.12.2020 № 5 визнання Відповідачем у відзиві факту завершення будівництва в 2021 р., це є підтвердженням початку будівництва саме в 2020 році, адже Актом від 15.12.2020 р. № 5 зафіксоване фізичне існування будівлі складу. Підтвердженням цих доводів слугують і надані Відповідачем докази, зокрема, договір оренди земельної ділянки від 10.06.2020.

На підтвердження факту початку будівництва складу в 2020 році слугують і долучені Авангардівською селищною радою Містобудівні умови від 16.07.2020, видані Відділом містобудування та архітектури Авангардівської селищної ради відповідачеві за заявою останнього після укладення договору оренди.

З огляду на викладене вище, апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2024 у справі № 916/1083/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОЮГ» надійшов відзив на апеляційну скаргу Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2024 по справі №916/1083/24.

Відповідач вказує, що у матеріалах цієї справи відсутні докази, а позивачем не доведено, що відповідач розпочав будівництво складських приміщень у 2020 році, а не пізніше.

На думку відповідача, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Авангардівської селищної ради.

Крім того, відповідач вказує, що доводи Авангардівської селищної ради про порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції при ухваленні рішення ні чим не підтверджуються.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області № 916/1083/24 від 26.07.2024 залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1083/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Діброва Г.І. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/1083/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2024 по справі №916/1083/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1083/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1083/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 апеляційну скаргу Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2024 по справі №916/1083/24 - залишено без руху; встановлено Авангардівській селищній раді Одеського району Одеської області строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 18 899,14 грн протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого було додано докази сплати судового збору у сумі 18 899,14 грн. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2024 по справі №916/1083/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 16.10.2024; призначено справу №916/1083/24 до розгляду на 07.11.2024 о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

07.11.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Батраков Р.А. та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОЮГ» - адвокат Білоус І.І.

Фактичні обставини, встановлені судом.

10.06.2020 між Авангардівською селищною радою (орендодавець) і ТОВ «ЕКСПОЮГ» (орендар) укладено договір оренди, згідно з п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в платне користування земельну ділянку загальною площею 1,0910 га із земель комунальної власності для іншого сільськогосподарського призначення (вид використання для будівництва та експлуатації складів для зберігання сільськогосподарської продукції) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж. Даний договір укладено на 10 років.

Того ж дня сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5123755200:02:001:1370).

Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчать про реєстрацію 15.06.2020 за ТОВ «ЕКСПОЮГ» речового права оренди землі.

За заявою ТОВ «ЕКСПОЮГ», поданою до Центру надання адміністративних послуг Ради, Відділом містобудування та архітектури виконавчого органу Ради розроблено та затверджено Містобудівні умови та обмеження від 16.07.2020 № 12-04/МУ13 для будівництва складської бази за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж, кадастровий номер земельної ділянки: 5123755200:02:001:1370.

Згідно витягу № ІУ 051220408100 з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: повідомлення про початок виконання будівельних робіт складу за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж зареєстроване 08.04.2022; Містобудівні умови та обмеження № 01/01-10 видано Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області від 12.01.2021, експертиза проекту здійснена 23.03.2022.

Згідно витягу № ІУ101220713133 з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: реєстрація декларації про готовність об`єкта (склад) за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж відбулась 13.07.2022; рік початку будівництва 2022; рік завершення будівництва 2022; дата початку будівництва 18.04.2022; дата завершення будівництва 05.07.2022 р.; загальна площа приміщень 7222,9 кв.м; кошторисна загальна вартість будівництва 958 000,00 грн; технічна інвентаризація проведена (паспорт від 08.07.2022 р. № 40/2022).

Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчать про реєстрацію 18.07.2022 за ТОВ «ЕКСПОЮГ» права власності на об`єкт нерухомого майна (склад) загальною площею 7222,9 кв.м за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 5123755200:02:001:1370, підстави для державної реєстрації: витяг з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ (без дати), серія та номер: ІУ101220713133, та технічний паспорт від 08.07.2022.

В свою чергу, Авангардівська селищна рада надала наступні докази:

- Акт №5 обстеження об`єктів будівництва на території Авангардівської селищної громади від 15.12.2020, з якого вбачається, що комісія у складі голови комісії депутата Авангардівської селищної ради Берник І.Г. та членів комісії: начальника відділу містобудування та архітектури Гудзікевич В.М., начальника відділу ЦНАП Вітвіцької О.Ю., спеціаліста Авангардівської селищної ради Солотинського О.І., начальника відділу внутрішнього моніторингу, обліку місцевих податків і зборів Гальчинського В.М., депутата Авангардівської селищної ради Сирітки А.О., начальника КЗ «ЦБГ» Авангардівської селищної ради Перебийносбк В.М., у присутності заступника начальника відділу контролю за місцевими бюджетами Південного офісу Держаудитслужби Козак Г.М., провела обстеження та фотозйомку об`єкту будівництва будівництво нежитлового об`єкту (складу), за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Ангарська, 18-Б, замовником будівництва, якого є ТОВ «ЕКСПОЮГ». У ході обстеження встановлено факт експлуатації об`єкта нежитлового об`єкту (складу), орієнтовною загальною площею 10 937,00 кв.м.

- Аудиторський звіт за результатами державного фінансового аудиту бюджету Авангардівської селищної об`єднаної територіальної громади Одеської області за період з 01.01.20218 по 30.09.2020 №08-14/11 від 30.12.2020, яким, зокрема, встановлено, що будівництво нежитлового об`єкта (складу) за адресою Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Ангарська, 18-Б, замовником будівництва є ТОВ «ЕКСПОЮГ», було проведено без укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури. У звіті також вказано, що під час обстеження встановлено факт експлуатації об`єкта нежитлового об`єкта (складу) орієнтованою загальною площею 10 937,00 кв.м.

- Протокол Тимчасової комісії Авангардівської селищної ради для вжиття заходів із збору додаткових доказів щодо порушення ТОВ «ЕКСПОЮГ» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 27.09.2021. Даним протоколом встановлено наступне:

« 1.На земельних ділянках з кадастровими номерами: 5123755200:02:001:1370 та 5123755200:02:001:1310 за адресою: Одеська область, Овідіонольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18Ж та вул. Ангарська, 18Є наявне нерухоме майно нежитлового призначення, що являє собою новозбудовані складські приміщення;

2.Площа встановленого при проведенні огляду та фото й відеофіксації тимчасовою комісією такого нерухомого майна е більшою, аніж зазначено у інформаційних довідках з єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно ( 107 та 214 квадратних метрів).

3.Земельні ділянки, обстежені тимчасовою комісією, перебувають у довготривалій оренді ГОВ «Експоюг». Право суборенди -договорами оренди вищевказаних земельних ділянок не передбачені. Огжс, підстави для проведення будівельної діяльності та оформлення відповідної дозвільної документації у сторонніх осіб на таких земельних ділянках - відсутні.

4.Попри наявність розроблених та затверджених містобудівних умов та обмежень № 12-04/М У14 від 16.07.2020 р. га №12-04/М У 13 від 16.07.2020 р. щодо провадження будівельної діяльності на вищевказаних земельних ділянках, замовником будівництва не проведено подання відповідних декларацій про початок будівельних робіт за адресою: Одеська область, Овідіонольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18Ж та вул. Ангарська, 18С. Виявлений стан та кількість збудованих нежитлових приміщень дозволяють прийти тимчасовій комісії до висновку про достатньо тривали процес спорудження (будівництва) цих об`єктів та про ухилення забудовника (ТОВ «Експоюг») вщ проведення декларування своєї будівельної діяльності у відповідності до положень чинного законодавства України.

5.Висновки Південного офісу Держауднтслужби, викладеного у Аудиторському звіті від 30.12.2020 р. та фотографій, здійснених під час проведення виїзду тимчасової комісії за вищевказаною адресою, здійснені із помилкою, стосовно адреси розташування об`єктів нерухомого майна. Вірною адресою знаходження об`єктів нерухомого майна є адреса огляду та фіксації таких об`єктів тимчасовою комісією за адресою: Одеська область, Овідіонольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18Ж та вул. Ангарська, 18Є.»

- Порядок залучення, розрахунку розміру та використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Авангардівської об`єднаної територіальної громади, в редакції, затвердженій рішенням Авангардівської селищної ради від 16.01.2020 №1328-VII.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Положеннями статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) встановлено наступне:

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону № 3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону № 3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, також зауважила, що:

«- з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним.

- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми статті 40 Закону №3038-VI, яка зобов`язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №922/267/20 та від 23.03.2021 у справі № 904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону № 3038-VI ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов`язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена;

-зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;

- у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

- у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.»

Нормами статті 40 Закону № 3038-VI було визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).

При цьому, частиною дев`ятою статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до Закону № 132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації

Колегія суддів зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Таким чином, головним спірним питанням у даному випадку, яке має бути встановлено судом, є питання щодо моменту, коли відповідач розпочав будівництво, оскільки воно безпосередньо впливає на можливість задоволення позову, адже, як вже вказано вище, з 01.01.2021 скасовано обов`язок замовника будівництва сплачувати пайову участь внаслідок набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

За правилами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за ст. 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як було встановлено вище, 10.06.2020 між Радою і ТОВ «ЕКСПОЮГ» було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,0910 га із земель комунальної власності для іншого сільськогосподарського призначення (вид використання для будівництва та експлуатації складів для зберігання сільськогосподарської продукції) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж.

15.06.2020 ТОВ «ЕКСПОЮГ» зареєструвало за собою речове право оренди на вказану земельну ділянку.

В той же час, саме лише отримання даної земельної ділянки у 2020 році в оренду жодним чином не свідчить про те, що ТОВ «ЕКСПОЮГ» розпочало будівництво складу на даній земельній ділянці саме у 2020 році.

Крім того, за заявою ТОВ «ЕКСПОЮГ», поданою до Центру надання адміністративних послуг Ради, Відділом містобудування та архітектури виконавчого органу Ради розроблено та затверджено Містобудівні умови та обмеження від 16.07.2020 № 12-04/МУ13 для будівництва складської бази за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж, кадастровий номер земельної ділянки: 5123755200:02:001:1370.

Однак, видача на підставі заяви ТОВ «ЕКСПОЮГ» Відділом містобудування та архітектури виконавчого органу Ради Містобудівних умов та обмежень від 16.07.2020 не означає, що відповідач не отримував Містобудівні умови та обмеження від 12.01.2021 (на які міститься посилання в повідомленні про початок виконання будівельних робіт складу), видані Відділом житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області.

При цьому обставини, пов`язані з видачою містобудівних умов, прямо ніяким чином на момент початку будівництва не впливають, такі обставини як правило передують початку будівництва, тому видача містобудівних умов у 2020 році також не є доказом того, що роботи по будівництву складу розпочалися у 2020 році.

В свою чергу, згідно витягу № ІУ 051220408100 з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: повідомлення про початок виконання будівельних робіт складу за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж зареєстроване 08.04.2022, Містобудівні умови та обмеження № 01/01-10 видано Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області від 12.01.2021, експертиза проекту здійснена 23.03.2022.

Відповідно до витягу № ІУ101220713133 з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: реєстрація декларації про готовність об`єкта (склад) за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж відбулась 13.07.2022, рік початку будівництва 2022 рік, рік завершення будівництва 2022 рік, дата початку будівництва 18.04.2022, дата завершення будівництва 05.07.2022, загальна площа приміщень 7222,9 кв.м, кошторисна загальна вартість будівництва 958000,00 грн; технічна інвентаризація проведена (паспорт від 08.07.2022 № 40/2022).

Таким чином, дані докази свідчать про те, що будівництво складу за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж, площею 7222,9 кв.м, розпочалося 18.04.2022, а завершилося 05.07.2022.

В свою чергу, колегія суддів не приймає до уваги наданий позивачем акт від 15.12.2020 № 5, адже до складу комісії, яка оформила цей акт, увійшли посадові особи та депутати Ради, тобто суб`єкти, пов`язані з позивачем, а, отже, зацікавлені у висвітленні подій на його користь.

Крім того, в акті від 15.12.2020 № 5 йдеться про будівництво складу площею 10173,0 кв.м за адресою: Одеська область, Овідіопольський (Одеський) район, селище Авангард, вул. Ангарська, 18-Б, у той час як у позові про необхідність сплати пайової участі в зв`язку з будівництвом за адресою: Одеська область, Овідіопольський (Одеський) район, селище Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж.

В той же час, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на допущену помилку при зазначенні номеру будинку, адже дані обставини не доведені позивачем у жодний спосіб. Крім того, позивач не вживав жодних заходів для виправлення даних обставин. Крім того, у даному випадку, спільним є те, що за обома адресами розміщено склади, але позивач у своєму акті невіро зазначив не тільки адресу об`єкту, а і його площу. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт № 5 від 15.12.2020 не може бути належним доказом того, що будівництво складу по вул. Ангарській, 18-Ж розпочалося у 2020 році.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інформація, відображена в аудиторському звіту Південного офісу Держаудитслужби від 30.12.2020 № 08-14/11, оформленому за результатами державного фінансового аудиту бюджету Авангардівської селищної об`єднаної територіальної громади Одеської області, не може прийматися у даному випадку до уваги, оскільки вона взята з акту від 15.12.2020 № 5, який не є належним доказом з мотивів, наведених вище.

Колегія суддів також не приймає посилання апелянта на протокол від 27.09.2021, адже як у випадку з актом від 15.12.2020 р. № 5, до складу комісії, яка оформила протокол, увійшли лише посадові особи та депутати Ради.

Крім того, додана до протоколу фотофіксація не дозволяє достовірно встановити, що на ній зображено саме об`єкт по вул. Ангарській, 18-Ж, а не будь-який інший склад, збудований раніше.

Ключовим у даному аспекті є те, що протокол з фіксацією об`єктів станом на вересень 2021 року не може підтвердити початок будівництва такого об`єкту в 2020 році.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що сам відповідач вказав про те, що склад за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж було побудовано у 2021 році. Адже навіть якщо даний склад був побудований та існував вже у 2021 році, це жодним чином не свідчить про те, що будівництво такого складу було розпочато у 2020 році.

З огляду на викладене вище, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у ТОВ «ЕКСПОЮГ», як у замовника нового будівництва за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18-Ж, відсутній обов`язок щодо перерахування до місцевого бюджету Ради коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі), оскільки більш вірогідними є доказами відповідача, з яких вбачається, що початок будівельних робіт мав місце в 2022 році, тобто після 31.12.2020 - тоді, коли на законодавчому рівні вже не передбачалась сплата внеску пайової участі.

Таким чином, позивачем не надано доказів, які б достовірно свідчили про виникнення у ТОВ «ЕКСПОЮГ» обов`язку сплачувати пайові внески, від виконання якого відповідач безпідставно ухилився, зберігши в себе кошти, які підлягають поверненню відповідно до ст.1212 ЦК України, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

В свою чергу, твердження ТОВ «ЕКСПОЮГ» про сплив позовної давності судом не досліджуються, адже позов є безпідставно заявленим по суті.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2024 по справі №916/1083/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2024 по справі №916/1083/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2024 по справі №916/1083/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2024 по справі №916/1083/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.11.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

Г.І. Діброва