Постанова

від 13.11.2024 по справі 916/383/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/383/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, Г.І. Діброви,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Громадської організації «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 (суддя Ю.М. Невінгловська, м.Одеса, повний текст складено 05.08.2024)

у справі №916/383/24

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Громадської організації «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ»

про стягнення 70342,03 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог. Коротка історія справи

У січні 2024 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (надалі також Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ», в якій просив:

1)виселити Громадську організацію «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» з нежитлових приміщень підвалу №504, загальною площею 98,2 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 75, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

2)стягнути з Громадської організації «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 67867,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 785 Цивільного кодексу України та мотивовані неповерненням об`єкта оренди після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди №495/18 від 30.08.2018.

За вказаною позовною заявою Господарським судом Одеської області 05.02.2024 відкрито провадження у справі №916/383/24 за правилами загального позовного провадження.

11.03.2024 до Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог щодо виселення (вх.№10103/24), в якому позивач просив закрити провадження у справі в частині виселення відповідача у зв`язку з відсутністю предмета спору, а також повернути Департаменту комунальної власності Одеської міської ради сплачений судовий збір з бюджету у повному обсязі за дану вимогу.

20.03.2024 до суду першої інстанції від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. №11837/24), в якій позивач просив стягнути з Громадської організації «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 70342,03 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вх. №10103/24 від 11.03.2024) задоволено. Закрито провадження у справі №916/383/24 в частині виселення Громадської організації «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» з нежитлових приміщень підвалу №504, загальною площею 98,2 кв.м, розташованого: м. Одеса, вул. Новосельського, 75, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, у зв`язку із відсутністю предмета спору. Повернуто з Державного бюджету України на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судовий збір у розмірі 3028,00грн, сплачений за платіжною інструкцією №778 від 20.12.2023 на загальну суму 6056,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Громадської організації «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 60965,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2624,35 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач повернув позивачу нежитлові приміщення загальною площею 98,2 кв.м, за адресою: м. Одеса вул. Новосельського, 75, за актом прийому-передачі 27.02.2024, тобто з порушенням вимог пункту 4.7. договору оренди, тому позивач правомірно нарахував неустойку за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди за період з 31.07.2021 по 27.02.2024, водночас при перевірці здійсненого позивачем розрахунку розміру неустойки судом першої інстанції встановлено його помилковість, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок, за яким встановлено, що сума неустойки у розмірі 9377,03 грн безпідставно заявлена позивачем до стягнення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Громадська організація «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник послався на те, що 03.08.2021 Громадська організація «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» направила на адресу позивача лист, в якому повідомила про закінчення строку договору оренди 30.07.2021 та запропонувала скласти акт приймання-передачі нежитлових приміщень до договору оренди. Ця обставина встановлена у рішенні Господарського суду Одеської області від 30.08.2022 у справі №916/2580/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023, копії яких були надані до суду першої інстанції. При цьому позивач проігнорував відповідне звернення, а відтак, відповідач не винен у простроченні повернення об`єкта оренди. Крім того, апелянт зазначив, що договором оренди від №495/18 від 30.08.2018 не передбачена сплата неустойки за прострочення повернення об`єкта, а тому відсутні правові підстави для стягнення її з відповідача.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

Зокрема, позивач зазначив про те, що продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, натомість в порушення приписів вказаного Закону орендарем не було подано у встановлений строк (не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди) відповідної заяви про продовження договору оренди.

Позивач зауважив на тому, що договір оренди від 30.08.2018 №495/18 припинився 30.07.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, при цьому лише 27.02.2024 відповідач повернув позивачу орендоване приміщення, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі, а відтак, враховуючи прострочення останнім виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди, позивач обґрунтовано відповідно до вимог частини другої статті 785 Цивільного кодексу України нарахував йому неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 23.08.2024 за вх.№3252/24.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги (вх.№3255/24 від 23.08.2024).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги та клопотання визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, Г.І. Діброви, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2024 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.08.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 апеляційну скаргу Громадської організації «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі №916/383/24 залишено без руху з підстав відсутності належних доказів сплати судового збору у розмірі 4542,00 грн та належних доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу позивача. Цією ж ухвалою суду від 28.08.2024 доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/383/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

30.08.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

10.09.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№3252/24/Д1 від 10.09.2024).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 клопотання Громадської організації «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі №916/383/24 залишено без розгляду, оскільки скаржником не було пропущено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі №916/383/24.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на ціну позову у даній справі, що становить 70342,03 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою вказаною ухвалою від 16.09.2024 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Також ухвалою суду від 16.09.2024 встановлено позивачу строк до 02.10.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 02.10.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

20.09.2024 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3252/24/Д2).

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.11.2017 за індексним номером 105764297, нежитлові приміщення підвалу №504, загальною площею 98,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Новосельського, 75, належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності серії САС №187483, виданого 20.08.2008 Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

30.08.2018 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавцем) та Громадською організацією «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» (орендарем) укладено договір №495/18 оренди нежитлового приміщення (надалі договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №504, загальною площею 98,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 75.

У пункті 1.3. договору термін його дії визначено з 30.08.2018 до 30.07.2021.

Порядок розрахунків урегульовано у розділі 2 договору.

Так, згідно із пунктом 2.1. договору орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України «Про оренду державного за комунального майна»; Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995, зі змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.

У пункті 2.2. договору сторони погодили, що за орендоване приміщення орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 416,75 грн та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Положеннями пункту 2.3. договору передбачено, що до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Відповідно до пункту 2.4. договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 2.5. договору).

Орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення згідно з пунктом 1.1. цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами (пункт 3.4. договору).

Вказані у пункті 1.1. приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для розміщення громадської організації інвалідів (пункт 4.1. договору).

Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди (пункт 4.7. договору).

У випадку припинення дії цього договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення (пункт 4.10. договору).

Питання, не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України (пункт 7.1. договору).

Відповідно до пунктів 7.5., 7.7., 7.8., 7.9. договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами напротязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право на його продовження, у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у орендодавця наміру передачі об`єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором. Заяви, пропозиції повідомлення, претензії стосовно змін, розірвання, припинення або продовження дії договору оренди на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі.

Дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю орендаря; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 7.11. договору).

Пунктом 7.13. договору передбачено, що вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаних приміщень.

Як вбачається із акту приймання-передачі приміщення від 30.08.2018, у день укладення договору орендарю передано нежитлові приміщення підвалу №504, загальною площею 98,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 75.

В подальшому, сторонами неодноразово вносились зміни до договору оренди №495/18 від 30.08.2018, а саме:

-додатковим договором №1 від 07.11.2018 внесено зміни до пункту 2.2. договору, відповідно до яких за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 07.11.2018 в розмірі 663,48 грн, що розрахована на 01.10.2018 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць;

-додатковим договором №2 від 21.12.2018 внесено зміни до пункту 2.2. договору, відповідно до яких за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2019 по 07.11.2019 в розмірі 287,15 грн, що розрахована на 01.12.2018 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць;

-додатковим договором №3 від 11.11.2019 внесено зміни до пункту 2.2. договору, відповідно до яких за орендоване приміщення орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату з 07.11.2019 по 31.12.2019 в розмірі 301,74 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць; з 01.01.2020 - в розмірі 718,55 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), що розрахована на 01.11.2019 та є базовою ставкою орендної плати за місяць;

-додатковим договором №4 від 23.12.2019 термін дії договору оренди продовжено до 30.07.2021, а також внесено зміни до пункту 2.2. договору, відповідно до яких за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2020 по 31.12.2020 в розмірі 302,01 грн в місяць (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції); з 01.01.2020 - в розмірі 719,20 грн в місяць (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), що розрахована на 01.12.2019 та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

26.06.2023 комісією у складі співробітників Департаменту та Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» був складений акт обстеження нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 75, відповідно до якого комісією, серед іншого, встановлено, що: нежитлові приміщенні підвалу, загальною площею 98,2 кв.м, згідно договору оренди від 30.08.2018 №495/18 було передано в орендне користування Громадській організації «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» під розміщення громадської організації строком до 30.07.2021; частина приміщення площею 9,2 кв.м надана в суборенду під розміщення ксерокопіювальної техніки для надання послуг з ксерокопіювання документів; нежитлові приміщення розташовані в фасадному флігелі, вхід до підвалу здійснюється із фасаду по вул. Новосельського; при обстеженні встановлено, що приміщення зачинено, доступу не має; договір страхування, охоронний договір орендарем не надані.

Також матеріали справи свідчать про те, позивач звертався до відповідача із претензією за вих. №01-13/1486 від 06.07.2023, в якій вимагав розірвати договір оренди від 30.08.2018 №495/18, сплатити заборгованість з орендної плати та неустойку, а також виконати зобов`язання щодо повернення Департаменту об`єкту оренди за актом приймання-передачі. На підтвердження отримання відповідачем вказаної претензії, позивачем надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого вказане поштове відправлення вручено 11.07.2023.

27.02.2024 Громадська організація «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» передала, а Департамент комунальної власності Одеської міської ради прийняв нежитлові приміщення підвалу №504, загальною площею 98,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 75, про що сторонами було складено відповідний акт прийому-передачі.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 626 - 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами частини першої статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №495/18 від 30.08.2018 є договором найму (оренди) комунального майна.

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Враховуючи те, що спірні правовідносини стосуються оренди комунального майна, то до них підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею майна державної та комунальної власності в оренду та відносини між орендарем та орендодавцем.

На час укладення договору оренди №495/18 від 30.08.2018 діяли положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-XII.

03.10.2019 було прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ. У розділі «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

Пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні «Голос України» 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»).

При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Колегія суддів зазначає, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20 та від 09.11.2021 у справі №908/2637/20 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне застосувати дані у висновки при розгляді цієї справи.

Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII, в тому числі й у період після втрати вказаним законом чинності.

Установлені фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що термін дії укладеного між сторонами договору оренди встановлено до 30.07.2021.

Оскільки строк дії договору оренди №495/18 від 30.08.2018 визначено до 30.07.2021, тобто вже після 01.07.2020, правовідносини щодо його подальшої пролонгації регламентовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019.

Порядок продовження договору оренди встановлений у статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 та у постанові Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», якою затверджений Порядок передачі в оренду державного та комунального майна.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 передбачено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Згідно із частиною сьомою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів: на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі; на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

За встановлених обставин справи та правового регулювання, колегія суддів вважає, що продовження договору оренди №495/18 від 30.08.2018 за результатами проведення аукціону, як того вимагає чинне законодавство, не відбулося, а отже, вказаний договір припинився на підставі частини першої статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, а саме 30.07.2021.

Правові наслідки припинення договору оренди унормовані статтею 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019, відповідно до частини першої якої у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України також передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В силу частини другої статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Частина друга статті 785 Цивільного кодексу України передбачає особливий вид майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який не виконує обов`язку з повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України. У частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто, судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Такого правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, постанові від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та у постанові від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 (пункт 51).

Таким чином, оскільки укладений між сторонами у справі договір оренди №495/18 від 30.08.2018 припинив свою дію 30.07.2021, а відповідно до пункту 4.7. договору після закінчення строку дії договору орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення, що було здійснено лише 27.02.2024 шляхом підписання акту прийому-передачі, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки за період невиконання обов`язку з повернення майна в розмірі подвійної орендної плати за користування майном.

При цьому посилання апелянта на те, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради проігнорував пропозицію Громадської організації «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» щодо складення акту приймання-передачі майна для повернення об`єкта оренди, колегією суддів оцінюються критично, адже сама лише пропозиція повернути орендоване майно не свідчить про вжиття ним належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк, та відсутності своєї вини у невиконанні обов`язку з повернення майна після закінчення строку дії договору оренди, враховуючи також й те, що повернення відповідачем майна з оренди відбулось через значний проміжок часу (27.02.2024) після закінчення строку дії договору (30.07.2021).

Також колегією суддів не приймаються до уваги твердження скаржника про те, що договором оренди не передбачена сплата неустойки за прострочення повернення об`єкта, а тому правові підстави для її стягнення з відповідача відсутні, оскільки право вимоги сплати такої неустойки передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди). До того ж, вказані доводи апелянта спростовуються пунктом 4.10. договору, відповідно до якого у випадку припинення дії цього договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення із відповідача неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди.

Позивачем визначено неустойку за невиконання обов`язку з повернення майна у загальному розмірі 70342,03 грн за період з 31.07.2021 по 27.02.2024.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок неустойки, здійснений позивачем, дійшов висновку про його помилковість. З урахуванням здійсненого судом розрахунку неустойки без урахування ПДВ, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача неустойки у розмірі 60965,00 грн.

Оскільки жодних доводів стосовно неправильності проведеного судом першої інстанції розрахунку неустойки апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині правильності розрахунків не переглядається.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281, 282, 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації «ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВАЛІДІВ «ПРОМЕТЕЙ» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі №916/383/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 13.11.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

Суддя Г.І. Діброва

.