Рішення

від 12.09.2024 по справі 504/4170/22

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/4170/22

Номер провадження 2/504/563/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024с-ще Доброслав

Комінтернівського районного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Вінська Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Доброслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Доброславської селищі Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Доброславської селищі Одеського району Одеської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Доброславської селищі Одеського району Одеської області просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що у сторін є спільна дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу, дитина залишилися проживати разом з матір`ю. За час проживання дитини з матір`ю, відповідно до довідки КУ «Лиманськц ЦРЛ» від 17.08.2017р., наданої на запит батька дитини, 08.07.2017 року до КУ «Лиманська ЦРЛ» каретою швидкої медичної допомоги було доставлено дитину - ОСОБА_4 у віці 1 року 11 місяців з села Зорінове Лиманського району Одеської області з діагнозом: ЧМТ, перелам кісток черепа, забій - гематома мозку, множині зсадини, гематома обличчя, тулуба, лівосторонній геміпарез, судорожний синдром. Дитині надана допомога, проведене обстеження та в подальшому дитину було переведено до ОДКЛ для лікування.

Повторно, 13.08.2017 року в 19.00 год. до приймального відділення КУ «Лиманської ЦРЛ» каретою ШМД був доставлений- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з діагнозом: закритий перелом правої кістки стегна. Для подальшого лікувань переведений до ОДКЛ.

З даного приводу порушувалося кримінальне провадження.

За викладених вище обставин та необхідності забезпечення безпеки життю дитині, позивач був вимушений з березня 2018 року забрати дитину до себе та забезпечив їй подальше лікування, реабілітацію, матеріальне утримання та належним виховання.

У зв`язку з небажанням відповідачки добровільно приймати участь матеріальному утриманні дитини позивач вимушений був звернутися до суду із заявою про примусове стягнення аліментів та судовим наказом Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.08.2022 року розпочато стягнення аліментів з відповідачки починаючи з 01.08.2022 року розмір заборгованості станом на листопад 2022 року склав 14 069,00 грн.

За весь час проживання дитини із позивачем відповідачка життям дитини ні цікавиться, не приймає участі в її матеріальному утриманні та вихованні, повнієш самоусунулася від виконання своїх материнських обов`язків.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов, згідно якого проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що вона не самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, від участі у вихованні сина та піклування про нього, та постійно цікавиться дитиною, надає матеріальну допомогу на його утримання. Систематично приїздила до дитини, спілкувалася з ним, тільки після звернення до суду з даним позовом їй перестали давати бачитися з ним. На даний час дитина проживає не з батьком, а з бабусею.

Відповідач визнає, що дитина перебувала в лікарні з травмами і переломами, проте зазначає що її вина у завданні дитині тілесних ушкоджень не встановлена, при цьому наголошує що саме вона була з сином у лікарні і знаходилася з ним на стаціонарному лікуванні.

Крім того вказує, що позивач ОСОБА_1 категорично відмовляється давати їй сина для спілкування чим фактично позбавив її можливості зустрічатися з дитиною, хоча вона бажає і не відмовляється від прийняття участі у його вихованні.

Вказує на те, що вона звернулася із заявою до Служби у справах дітей з проханням визначити їй час та день спілкування з сином, щоб приймати участь у його вихованні, яка до теперішнього часу не розглянута.

Стверджує, що нею проводиться сплата аліментів на утримання сина та ухилятись від його утримання вона не має наміру.

Вважає, що позивач через позбавлення її батьківських прав прагне уникнути знаходження в лавах ЗСУ, а отже діє в своїх власних інтересах а не в інтересах сина. При цьому позивач просив поменше приїздити, щоб у нього з дружиною не було скандалів, а тепер несподівано звернувся до суду з вищевказаним позовом про позбавлення батьківських прав.

20 лютого 2023 року представником відповідача надано суду відповідь на відзив у якому позивача Наполягає на задоволенні позову та позбавленні відповідача батьківських прав.

04 травня 2023 року відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 яким просить суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши способи участі у вихованні і спілкуванні з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.09.2023 року позивачем за первісним позовом - відповідачем за засічним позовом ОСОБА_1 подано відзив на зустрічну позовну заяву яким заперечує проти задоволення зустрічного позову. Вказує що на сьогодення матеріали цивільної справи містять дані, відповідно яких малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи під наглядом своєї матері ОСОБА_2 двічі потрапляв до лікарні з тілесними ушкодженнями здоров`я, що загрожували його життю. Крім того відповідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 станом на вересень 2023року має заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини у розмірі 42 341,50 грн.

18.10.2023 року представником відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 надано відповідь на відзив. Зазначила, що батько намагався раніше силою відібрати дитину, так, 09.01.2018 року вона була вимушена звернулася до чергової частини Лиманського ВП ГУНП в Одеській області з повідомленням про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 батько малолітнього гр. ОСОБА_4 приїздив за місцем мешкання на намагався забрати дитину. Проте, 19.01.2018 року Листом Лиманського ВП ГУНП в Одеській області №45/1481 (копія додається) ОСОБА_2 повідомлено, що її заяву зареєстровано з ЖЕО заяв і повідомлень, а також, у зв`язку з тим, що в даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини, матеріали перевірки списано в діловодство.. Вважає, що подальше перебування дитини разом з бабусею є шкідливим, небезпечним для життя та здоров`я хлопчика, адже, постановою Комінтернівського районного суду Одеської області у справі №504/2117/23 від 29.05.2023 року ОСОБА_6 визнали винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насилля відносно своєї колишньої невістки ОСОБА_2 .. Негативне ставлення з боку бабусі ОСОБА_6 до матері ОСОБА_2 підтверджується також Висновком органів опіки та піклування Доброславської селищної ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням №37 від 23.02.2023 року виконавчим комітетом Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області у якому зазначено, що бабуся має зневажливе ставлення до гр. ОСОБА_2 , проти, щоб хлопчик проживав з матір`ю, створює перешкоди для зустрічі матері з дитиною. ОСОБА_2 вказує що на даний час вона працює у КНП «Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області на посаді прибиральниці території та подала заяву до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про перерахунок заборгованості за алементами.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.01.2023 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 04.01.2023 року витребувано від органу опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 02.05.2023 року витребувано у Комунальної установи "Інклюзивно-ресурсного центру" Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, належним чином засвідчені копії комплексної оцінки щодо психо - емоційного стану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08.06.2023 року ухвалою суду поновлено строк для подання зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: органу опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні і спілкуванні з дитиною. Об`єднано зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: органу опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні і спілкуванні з дитиною для спільного розгляду із позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: органу опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав.

19.10.2023 року ухвалено здійснити привід в судове засідання свідка - ОСОБА_7 .

29.11.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.

27.02.2023 року у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Бабкова В.Д. про виклик свідка - відмовлено.

29.11.2023 року протокольною ухвалою закрито підготовче судове засідання.

12.09.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання.

Відповідач за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, її представник адвокат Осадча О.О. надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Доброславської селищі Одеського району Одеської області - Фомюк С.В. в судове засідання не з`явилась надавши до суду заяву якою просила проводити розгляд справи у її відсутність. У заяві підтримала висновок органу опіки та вікування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, та не заперечувала проти задоволення вимог зустрічного позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 12.02.2015 року, який розірвано рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.01.2017 року у справі №504/2706/16-ц.

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 про що складено актовий запис №447 Лиманським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, яким 12.07.2017 видане повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

04.08.2022 року Комінтернівським районним судом Одеської області видано судовий наказ у справі №504/2038/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 01.08.2022 року, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.

Заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів згідно наданого Доброславським ВДВС в Одеському районі розрахунку станом на 05.09.2023 року складала 42 341,50гривень.

Рішенням виконавчого комітету Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області №37 від 22 лютого 2023 року затверджено висновок органу опіки та піклування Доброславської селищної ради про недоцільність позбавлення батьківських прав, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У відповідності до наданого висновку комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Доброславської селищної ради на засіданні 07.02.2023 року було розглянуто пакет документів гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_1, щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20.01.2023 року представниками служби у справах дітей Доброславської селищної ради спільно з представниками Центру надання соціальних послуг Доброславської селищної ради, представникам відділу № 2 ГУНП в Одеській області обстежено умови проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що будинок складається з 4-х кімнат, кухні та коридору. Умови проживання задовільні, бабусею створені всі належні умови для нормального зростання та всебічного розвитку дитини; є окреме ліжко, робочий та ігровий куточки (акт обстеження умов проживання служби у справах дітей від 20.01.2023 року).

Представниками служби у справах дітей селищної ради, під час перебування в сім`ї було помічено зневажливе ставлення до гр. ОСОБА_2 Бабуся відверто наголосила, що вона проти, щоб хлопчик проживав разом з матір`ю. Тому бабуся створює перешкоди для зустрічі матері та сина.

ОСОБА_2 на час складання висновку була офіційно не працевлаштована, проживала за рахунок тимчасових заробітків. Вона проживає в будинку, який належить її матері, за адресою: АДРЕСА_2 . Умови проживання задовільні. Частина будинку, в якій проживає гр. ОСОБА_2 , складається з 2-х кімнат, коридору та санвузла (акт обстеження умов проживання від 20.01.2023 року, складений службою у справах дітей Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області). Під час бесіди з матір`ю ОСОБА_4 було з`ясовано думку щодо доцільності/недоцільності позбавлення її батьківських прав по відношенню

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 7, 19, 141, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 157, 164, 165, 171, 180 Сімейного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» (зі змінами), з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини, враховуючи відсутність вагомих підстав, орган опіки та піклування Доброславської селищної ради вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до свого малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що позивачем не доведено та не надано суду доказів на підтвердження того, у чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до сина батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини. Як з`ясовано судом, неактивна участь матері у житті сина частково зумовлена неприязними стосунками між сторонами, проживанням відповідача окремо від сина та створенням штучних перешкод з боку позивача та його матері ОСОБА_6 та неналежним усвідомленням як позивачем ОСОБА_1 так само й відповідачем ОСОБА_2 необхідності участі матері вихованні малолітнього сина. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд вважав, що участь матері ОСОБА_2 у вихованні сина на даний час не є достатньою, тому вважав за необхідне попередити відповідача за первісним позовом, про необхідність змінити своє ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , приділяти йому більше уваги, докласти зусиль для погашення заборгованості за аліментами..

Відповідно до частини першої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із частиною першою статті 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною четвертою статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.

Таким чином, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, а також врахувавши практику ЄСПЛ, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову.

Так, за результатами дослідження обставин справи, орган опіки і піклування надав висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав.

Позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про вчинення насильства відповідачем по відношенню до сина, при цьому отримання дитиною тілесних ушкоджень під час проживання із матір`ю не доводять винної поведінки відповідача ОСОБА_2 по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на відповідача, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку одного з батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в його діях.

При цьому, відповідач заперечує проти позову про позбавлення її батьківських прав, та у свою чергу пред`явила зустрічний позов до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Суд враховує, що вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, її поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (Рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», § 54, § 58).

Вирішуючи зустрічний позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються, зокрема, і на відносини між дитиною та батьком. ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує.

Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 155 СК України встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, а батьківські права не можуть здійснюватися в супереч інтересам дитини.

Згідно вимог статті 157 СК України питання виховання дітей вирішуються батьками спільно.

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року у статті 111 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Крім того діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (стаття 114 наведеного вище Закону).

Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні.

Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Відповідно до частин другої та третьої статті 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Як вбачається із частини першої статті 158 Сімейного кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до частини другої статті 158 Сімейного кодексу України рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Згідно вимог частини першої статті 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як видно із доводів позовної заяви, показань сторін, досліджених судом матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо спілкування батька із дочкою.

Суд приймає до уваги, що органом опіки та піклування встановлено факт перешкоджання матір`ю позивача ОСОБА_6 спілкуванню ОСОБА_2 із її малолітнім сином ОСОБА_4 .. На підтвердження факту вчинення перешкод у свідкуванні ОСОБА_2 із сином також свідчить звернення останньої до ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про вжиття заходів до ОСОБА_6 , за результатами якого ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП. При цьому доводи відповідача за зустрічним позовом у наданому до суду відзиві не спростовують факту вчинення перешкод у спілкуванні матері з сином, та фактично лише повторюють тези позовної заяви про позбавлення батьківських прав.

На думку суду, так як сторонами не погоджено способи участі ОСОБА_2 у вихованні сина (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку тощо), місце та час їхнього спілкування, наявний спір про право, який підлягає вирішенню судом. (подібна правова позиція висловлена постановах ВС від 22 липня 2020 року у справі №295/13297/18 та 12 лютого 2020 року у справі № 638/19703/17).

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім`ї. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з батьком.

Позбавлення позивача права щодо участі у спілкуванні та вихованні сина може позбавити дитину ОСОБА_4 родинних зв`язків із матір`ю, любові та турботи з боку останньої, що суперечить приписам Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.

Тому, суд вважає, що відповідача за зустрічним позовом слід зобов`язати не чинити перешкод у спілкуванні з сином та визначити спосіб спілкування ОСОБА_2 та його участі у вихованні сина.

Відповідно до частини другої статті 159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, суд може визначати способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо).

Як вбачається з положень частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні спору суд доходить до висновку про те, що між сторонами у теперішній час склались неприязні стосунки, однак, дитина у жодному разі не може бути заручником цих стосунків.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд насамперед керується інтересами дитини.

Таким чином, суд вважає за можливе, з урахуванням віку дитини та вимог зустрічного позову встановити наступний порядок участі ОСОБА_2 , у вихованні та спілкуванні із малолітнім сином ОСОБА_4 :

-щосуботи та щонеділі з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. через один тиждень;

-у літній період два тижні за домовленістю батьків щомісяця;

-день народження матері (31 травня кожного року);

-день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) за домовленістю батьків.

При цьому, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 07.06.2023 у справі № 607/2272/22 про те, що присутність іншого із батьків під час спілкування позивача з дитиною не є доцільною за наявності встановлених неприязних стосунків між сторонами.

Слід зазначити, що визначений судом спосіб участі матерів у вихованні дитини за певних обставин може бути змінений у майбутньому або за домовленістю сторін, або за рішенням суду, якщо цього будуть вимагати інтереси дитини.

На думку суду, такий порядок побачень буде достатнім для реалізації права позивача за зустрічним позовом на спілкуватися із сином.

Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право матері на спілкування із сином чи обставин, які б свідчили про спілкування матері із сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, судом не встановлено, відповідачем за зустрічним позовом не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 142, 223, 263, 265, 284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Доброславської селищі Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав- відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Доброславської селищі Одеського району Одеської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вихованні та вільному спілкуванні матері з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити наступні способи моєї, ОСОБА_2 , участі у вихованні і спілкуванні з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порядком:

-щосуботи та щонеділі з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. через один тиждень;

-у літній період два тижні за домовленістю батьків щомісяця;

-день народження матері (31 травня);

-день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) за домовленістю батьків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : Вінська Н. В.