Постанова

від 09.10.2024 по справі 910/16069/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа№ 910/16069/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Сидорчук О.Є.

від відповідача: Франюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024, повний текст якого складено та підписано 19.03.2024

у справі № 910/16069/23 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Енергія Товтри»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 9 203 953,71 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячна Енергія Товтри» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 9 203 953, 71 грн, з яких 9 062 430, 82 грн основного боргу та 141 522, 89 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договірних зобов`язань в частині оплати вартості поставленої та отриманої відповідачем електроенергії за спірний період.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, договірні зобов`язання сторін за період 2022 року пов`язані з настанням обставин непереборної сили що виникли в умовах дії воєнного стану введеного на території України з 24 лютого 2022 року, внаслідок чого розрахунки з оплати електричної енергії за Договором на думку відповідача мають здійснюватися з повним врахуванням положень наказів Міністерства енергетики України, зокрема, Наказу №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та Наказу №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом». Крім того, ДП «Гарантований покупець» стверджує, що чинним нормативно-правовим регулюванням взаємовідносин у сфері енергетики заборонено нарахування та стягнення штрафних санкцій під час воєнного стану.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/16069/23 закрито провадження у справі в частині стягнення 11 178,19 грн. Позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Енергія Товтри» 9 053 339 грн 52 коп. основного боргу, 141 522 грн, 89 коп. 3 % річних та 138 059 грн 31 коп. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення мотивовано встановленням обставин неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленої йому електроенергії у спірний період. Водночас, відхиляючи заперечення відповідача в частині доводів відсутності факту порушення покупцем зобов`язань, суд зазначав, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку.

Крім того, судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідач сплатив позивачеві 11 178,19 грн за отриману у жовтні 2021 року електроенергію за «зеленим тарифом», що стало підставою для закриття провадження у справі в цій частині згідно пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

В частині вимог про стягнення 3 % річних суд першої інстанції встановив їх арифметичну вірність розрахунку та задовольним означену вимогу в заявленому розмірі.

Клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних залишено без задоволення, а також аргументи про застосування до спірних правовідносин постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 судом були відхилені, оскільки річних не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення статі 233 ГК України, статті 551 ЦК України та постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог. Також, просить визнати зловживанням процесуальними правами дії адвоката Савченко О.В., щодо подання заяви про відкладення судового засідання від 05.02.2024 та застосувати передбачені ч. 3 с. 43 ГПК України правові наслідки зловживання процесуальними правами у вигляді повернення позовної заяви.

А саме апелянт посилається на те, що:

- судом першої інстанції залишено поза увагою дію та поширення на спірні правовідносини спеціального нормативного регулювання, зокрема, наказів Міненерго № 140 та № 260;

- відповідач не порушував умови договору, здійснював розрахунки з позивачем належним чином з врахуванням регуляторних актів щодо обсягів оплати електроенергії, поставленої у спірний період;

- місцевим господарським судом необґрунтовано стягнуто з відповідача розмір основної заборгованості, а саме 9 053 339,52 грн замість 9 049 927,93 грн, оскільки відповідач під час розгляду спору судом здійснював оплату електроенергії;

- суд не врахував проведені відповідачем оплати згідно платіжних інструкцій №326 372 від 30.11.2023 на суму 1 260,06 грн, № 332 736 від 28.12.2023 на суму 2 151,53 грн;

- судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення річних без врахування правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18;

- суд задовольнив позов попри дію форс-мажорних обставин.

Доводи та заперечення позивача

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що:

- суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що накази Міненерго № 140 та № 260 ніяким чином не обмежують право позивача на отримання повної вартості проданої електроенергії;

- Цивільний кодекс України чітко визначає, що зобов`язання за договором купівлі-продажу мають бути виконані в установлені строки, що включає і оплату за товар (електричну енергію);

- договір від 26.12.2019 №1579/01 та Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом від 26.04.2019 визначають механізм оплати, в тому числі і остаточний розрахунок, який не може бути обмежений наказом №206 без внесення змін до самого Порядку або Договору;

- обмеження, встановлені наказом №206, не скасовують зобов`язань за договором. Наказ Міністерства енергетики України №206 встановлює лише обмеження щодо розміру виплат за перші 10 днів розрахункового місяця та не впливає на обов`язок виконати повний розрахунок за поставлену електричну енергію, визначений у пункті 10.4 Порядку;

- наказ № 206 не скасовує загальні положення Цивільного кодексу України та умови договору, які зобов`язують покупця (в даному випадку, ДП "Гарантований покупець") повністю розрахуватися за придбану електричну енергію. Обмеження, введені наказом, стосуються лише порядку та розміру проміжних платежів за певний період, але не впливають на кінцевий обов`язок здійснити остаточний розрахунок відповідно до пункту 10.4 Порядку та умов укладеного Сторонами Договору;

- оскільки 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, то правові підстави для їх зменшення в порядку статті 230 ГК України та статті 551 ЦК України відсутні;

- посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин свідчить лише про намагання уникнути відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

13.09.2024 позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких він заперечив щодо клопотання відповідача від 02.09.2024 про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №916/3006/23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16069/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 відмовлено у клопотанні Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/16069/23. Апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 203 700,00 грн. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

25.04.2024 недоліки апеляційної скарги усунено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/16069/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 27.05.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 20.05.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 20.05.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

24.05.2024 до суду від апелянта - Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі №910/16069/23 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/4439/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 зупинено провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/16069/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/4439/23. Зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результат розгляду справи №910/4439/23.

04.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Енергія Товтри» до суду надійшла заява про поновлення апеляційного провадження, яке мотивоване тим, що постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.06.2024 у справи №910/4439/23 качаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста києва від 21.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі №910/4439/23 залишено без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 поновлено провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі № 910/16069/23. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на №910/16069/23 на 02.09.2024. Встановлено учасниками справи строк для подання письмових пояснень до 26.08.2024. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

У судових засіданнях оголошувалась перерва, зокрема на 09.10.2024.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 09.10.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 09.10.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

В тексті апеляційної скарги викладено заяву про зловживання представником процесуальними правами та наявності підстав для постановлення окремої ухвали щодо адвоката позивача у зв`язку із поданням нею в суді першої інстанції підроблених документів, що стосуються обґрунтування поважності причини неприбуття в засідання суду та необхідності відкладення розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказувала на безпідставності звинувачень останньої в наданні суду підроблених документів, а також зазначала, що сторона не мала на меті здійснювати затягування судового розгляду, адже судова практика сформована на користь позивача.

Колегія суддів, розглянувши вказану заяву, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, не вбачає підстав для її задоволення з огляду на необґрунтованість. При цьому, анулювання чи не анулювання ліцензії ТОВ «Лікувально-діагностичний центр «Діагностик» жодним чином не може свідчити про вчинення представником позивача дій з підробки медичної довідки, а є підставою для здійснення перевірки діяльності такого товариства, що стало підставою для постановлення судом першої інстанції окремої ухвали від 09.04.2024.

Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке протокольною ухвалою від 30.09.2024 на підставі ст. 207 ГПК України залишено без розгляду як таке, що було подано поза межами встановлених судом процесуальних строків без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Відповідачем подано клопотання про долучення нових доказів, зокрема, платіжних документів часткового погашення основного боргу після прийняття судом першої інстанції рішення.

Колегія суддів протокольною ухвалою від 30.09.2024 на підставі частини 3 статті 269 ГПК України відмовила у задоволенні клопотання про приєднання нових доказів. При цьому, колегією враховано, що викладені у постановах від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19 висновки Верховного Суду про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права в межах процедури примусового чи добровільного виконання рішення представляти докази часткового погашення заборгованості, що присуджено до стягнення у цій справі.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, однак, резолютивну частину оскаржуваного рішення слід змінити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26 грудня 2019 року між Державним підприємством «Гарантований покупець», як гарантованим покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонячна Енергія Товтри», як продавцем, укладено Договір №1579/01 купівлі-продажу електричної енергії (далі - Договір).

Додатковою угодою №130/01/21 від 28 січня 2021 року та Додатковою угодою №129/01/21 від 28 січня 2021 року сторони внесли зміни до Договору та виклали його в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Сторони визнають свої зобов`язання згідно із законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору (пункт 2.1. Договору).

Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (пункт 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.3 Договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

За умовами пункту 2.4 Договору продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Відповідно до пункту 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Згідно з пунктом 3.1 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до пункту 3.2 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

У відповідності до положень пункту 4.5 Договору гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядку продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядку продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за «зеленим» тарифом (пункт 4.6 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі Сторін зобов`язань за Договором.

При настанні обставин непереборної сили Сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла Сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій Стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події (пункти 5.2-5.4 Договору).

Якщо обставини непереборної сили тривають довше трьох місяців, Сторони вирішують питання щодо подальшого виконання Договору (пункт 5.5).

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку електроенергії у спірний період на загальну суму 16 098 686, 66 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022. Однак, як стверджує позивач, Гарантований покупець за отриманий товар розрахувався лише частково, що стало підставою для пред`явлення позову у цій справі про стягнення 9 062 430, 82 грн основного боргу та 141 522, 89 грн 3% річних, нарахованих за період з 21 березня 2023 по 26 вересня 2023.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач не розрахувався в повному обсязі за поставлену позивачем у жовтні 2021, лютому-серпні 2022 електроенергію.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Близьке за змістом визначення договору енергопостачання наведено в положеннях статті 714 ЦК України.

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

У розумінні вищезазначеного положення закону сторони в даній справі уклали договір, при цьому позивач є виробником, а відповідач - гарантованим покупцем.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальним правилом покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Так, стаття 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що:

- гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії, за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця (частина друга);

- купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем (частина третя);

- гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами (частина п`ять);

- порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина шоста).

В свою чергу, сторонами в пункті 3.3 договору визначено, що оплата товарної продукції, придбаної гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці здійснюється у відповідності до глави 10 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженої постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641).

За змістом пунктів 10.1, 10.4 глави 10 Порядку № 641 (в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин), ДП "Гарантований покупець" зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи:

- перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця;

- другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця;

- третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акта та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.

У пункті 12.5 Порядку № 641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках виконання Договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у жовтні 2021 та у період з лютого 2022 по серпень 2022, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за липень 2022 року.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 15.03.2023 № 473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за серпень 2022 року.

Відтак, відповідач був зобов`язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 та у лютому 2022 - червні 2022 у строк по 14.09.2022 (включно), у липні 2022 - у строк до 23.09.2022 (включно), у серпні 2022 - у строк до 20.03.2023 (включно).

Поряд з цим, у відповідності до частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України [пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (далі - Положення №507)].

Згідно із статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Закону України «Про функціонування паливно енергетичного комплексу в особливий період» забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення № 507, видано накази від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та № 206 від 15.06.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136). Накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.

Так, Наказом № 140 ДП "Гарантований покупець" з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку та з урахуванням таких положень:

- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:

- сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 наказу № 140);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.2 наказу № 140);

- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.3 наказу № 140).

Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності наказу Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 запроваджено наказом Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).

Наказом № 206 Державне підприємство "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:

установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:

- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);

- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.

У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 в наведених вище Наказах № 140, № 206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець";

- Накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;

- Накази не змінюють обов`язку ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;

- на час воєнного стану на ДП "Гарантований покупець" було покладено обов`язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, з урахуванням уточнення наступного змісту:

«Метою Наказів №140 та № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.

Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на ДП "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

В свою чергу, надаючи правову оцінку змісту вказаних наказів, об`єднана палата висновує, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.

Разом з цим об`єднана палата наголошує на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії") строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку № 641. При цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.».

В контексті вищевикладених правових позицій, що є релевантними до спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд під час вирішення цього спору правильно застосував наведені вище норми матеріального права, а тому й висновки про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором виконав неналежним чином, сплативши вартість електроенергії частково, є обґрунтованими.

Доводи апелянта про помилкове незастосування судом до спірних правовідносин спеціального нормативного регулювання не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення за наведених мотивів не вбачається.

Щодо розміру позовних вимог про стягнення основного боргу

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем у жовтні 2021 році продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 1 942 132, 01 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року.

У період з лютого по червень 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 9 649 098,75 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за лютий - червень 2022 року.

У липні 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 359 223, 15 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року.

У серпні 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 148 232, 75 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року.

Всього у спірний період позивачем здійснено поставку електроенергії на загальну суму 16 098 686, 66 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Сонячна Енергія Товтри» зазначало, що відповідачем здійснено часткову оплату в загальній сумі 7 036 255, 84 грн, на підтвердження чого представлено до матеріалів справи виписку по банківському рахунку позивача.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву, серед іншого, зазначав, що позивачем під час здійснення розрахунку суми основної заборгованості не було враховано проведені ним платежі згідно платіжних інструкцій № 316807 від 18.10.2023 на суму 933,47 грн (а.с. 70 том 1), № 317728 від 20.10.2023 на суму 391,23 грн (а.с. 71 том 1), № 319 654 від 26.10.2023 на суму 1 416,11 грн (а.с. 71 том 1).

Беручи до уваги те, що провадження у даній справі відкрито згідно ухвали суду першої інстанції 23 жовтня 2023 року, то заборгованість відповідача в сумі 1 324,70 грн (оплачена за платіжними інструкціями № 316807 від 18.10.2023 на суму 933,47 грн та №317728 від 20.10.2023 на суму 391,23 грн) була відсутня на час порушення провадження у цій справі. Відтак в задоволенні даної частини позовних вимог слід відмовити за їх необґрунтованості.

Щодо сплаченої відповідачем згідно платіжної інструкції № 319 654 від 26.10.2023 суми в розмірі 1 416,11 грн, то у такому випадку (оплата після порушення провадження у справі) підлягає застосуванню інший процесуально-правовий інститут - закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В процесі розгляду справи відповідачем також проводились часткові оплати заборгованості, а саме згідно платіжних інструкцій № 326372 від 30.11.2023 на суму 1 260,06 грн (а.с. 158 том 1 та 175 на звороті том 1), № 332736 від 28.12.2023 на суму 2 151, 53 грн (а.с. 175 том 1), № 348432 від 21.02.2024 га суму 6 350,49 грн (а.с. 3 том 2).

Отже, після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено коштів в загальному розмірі 11 178,19 грн (1 416,11 грн + 1 260,06 грн + 2 151, 53 грн + 6 350,49 грн).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі (Постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15 та від 06.03.2019 у справі № 914/130/16).

Враховуючи те, що відповідач сплатив заявлену позивачем до стягнення заборгованість після відкриття провадження у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 11 178,19 грн основної заборгованості.

Довід апелянта про те, що суд не врахував проведені ним оплати згідно платіжних інструкцій № 326 372 від 30.11.2023 на суму 1 260,06 грн, № 332 736 від 28.12.2023 на суму 2 151,53 грн з урахуванням вищенаведеного підрахунку визнаються колегією помилковими та є такими, що спростовуються дослідженими в матеріалах справи документами.

Разом з цим, апеляційна інстанція не може погодитися з висновком суду про стягнення з відповідача 9 053 339 грн 52 коп. основного боргу, позаяк вказана сума визначена судом за невірного арифметичного розрахунку. Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення 9 062 430, 82 грн основного боргу. У зв`язку із частковою оплатою, що досліджено вище, у відповідача відсутня заборгованість в сумі 11 178,19 грн та 1 324,70 грн. Тож станом на час ухвалення оскаржуваного рішення основна заборгованість відповідача становила 9 049 927,93 грн (9 062 430,82 грн - 11 178,19 грн - 1 324,70 грн).

За встановленого, колегія суддів вважає, що має місце наявність підстав для зміни рішення Господарського суду міста Києва в частині присудженого до стягнення розміру основного боргу. А саме з відповідача підлягає стягненню 9 049 927,93 грн основної заборгованості.

Отже, доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду в частині визнання обґрунтованими вимог про стягнення основного боргу не знайшли свого підтвердження. При цьому, допущена судом арифметична помилка в розрахунку присудженої до стягнення суми основного боргу за правомірності висновків про задоволення цих вимог у даному випадку не може бути підставою для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України щодо частини погашеної суми боргу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду постанови від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права в межах процедури примусового чи добровільного виконання рішення суду представляти докази часткового погашення заборгованості, що присуджено до стягнення у цій справі.

Щодо позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вже зазначалось вище, остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 та у лютому 2022 - червні 2022 відповідач зобов`язаний був здійснити у строк по 14.09.2022 (включно), у липні 2022 - у строк до 23.09.2022 (включно), у серпні 2022 - у строк до 20.03.2023 (включно).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманої електроенергії в спірний період позивачем в порядку статті 625 ЦК України на суму основного боргу (9 062 430,82 грн) нараховано річні за період з 21.03.2023 по 26.09.2023 в розмірі 141 522, 89 грн.

Перевіривши зазначений позивачем розрахунок суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги в цій частині в заявленому позивачем розмірі.

При цьому, колегією суддів також враховано, що проведені відповідачем часткові оплати суми основного боргу, що зумовили часткове задоволення позову, не впливають на вірність проведеного розрахунку річних, оскільки вони нараховані по 26 вересня 2023, тоді як названі оплати здійснені боржником починаючи з жовтня 2023 року.

Також підлягають відхиленню і твердження апелянта про те, що суд першої інстанції задовольнив позов попри дію форс-мажорних обставин, настання яких підтверджується листом ТПП України №2024/2.0-7.1 від 28.02.2022 щодо введення в Україні режиму воєнного стану.

Колегія суддів звертає увагу на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.03.2023 у справі № 923/878/21: «той факт, що « 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022», - сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.».

Довід апеляційної скарги про неврахування судом попередньої інстанції наявності надзвичайних (форс-мажорних) обставин та важливості Гарантованого покупця для економіки України, соціальну його спрямованість особливо в період дії воєнного стану, - не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки сторона жодними доказовими не підтвердила вплив форс-мажорної обставини на виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором. Тоді як, в силу приписів частини 2 статті 617 ЦК України, відсутність необхідних коштів у боржника не звільняє його від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Також не заслуговують на увагу і посилання апелянта постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки викладені у названій справі висновки не є релевантними до спірних правовідносин справи, що розглядається.

У справі №902/417/18 розглядалось правове питання щодо зменшення річних, розмір яких було визначено за погодженням сторін у договорі, у зв`язку із його очевидною неспівмірністю із заявленими вимогами основного боргу, встановленням несправедливості, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання (п. 8.41 постанови). Утім, у справі, що розглядається, річні нараховано у розмірі, визначеному ч. 2 ст. 625 ЦК України, та які розумно співвідносяться з сумою основного боргу.

За наведеного, апеляційна інстанція вважає, що відповідачем достатньо обґрунтованими доводами та аргументами не спростовано вірних висновків суду попередньої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 141 522, 89 грн та їх задоволення. Тож підстави для скасування оскаржуваного рішення у названій частині відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частин 1, 4 статті 277 ГПК України, підставами для зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів встановила, що при прийнятті оскарженого рішення місцевий господарський суд допустив арифметичну помилку при визначені суми основного боргу. У зв`язку з цим, резолютивна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні, з викладенням в редакції цієї постанови.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/16069/23 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 11 178,19 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Енергія Товтри» (31600, вул. Чапаєва, буд. 97, селище міського типу Чемерівці, Чемеровецький р-н, Хмельницька обл. ідентифікаційний код 42106127) 9 049 927 (дев`ять мільйонів сорок дев`ять тисяч дев`яносто двадцять сім) грн 93 коп. основного боргу, 141 522 (сто сорок одна тисяча п`ятсот двадцять дві) грн, 89 коп. 3 % річних та 137 871 (сто тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят одну) грн 76 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову відмовити. ».

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 13.11.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова