Постанова

від 12.11.2024 по справі 918/379/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Справа № 918/379/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: Шевчука В.С. адвоката, ордер серія ВК № 1142754 від 13.09.2024

третьої особи: не з`явився

прокурора: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Неглядюка Віталія Івановича на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 15.08.24р. суддею Романюк Ю.Г. о 13:19 у м.Рівному, повний текст складено 26.08.24р. у справі № 918/379/24

за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради

до відповідача-1 Радивилівського професійного ліцею

до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Неглядюка Віталія Івановича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство освіти і науки України

про визнання недійсними додаткових угод і стягнення 124 496,96 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до Радивилівського професійного ліцею, до ФОП Неглядюка В.І. про визнання недійсними Додаткових угод до Договору №5 на постачання пелет паливних гранульованих від 25.01.2022: №2 від 08.02.2022, №3 від 01.07.2022, а також про стягнення 124 496,95 грн - розміру переплати, що відбулась у зв`язку з неправомірним збільшенням ціни.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди були укладені з порушенням вимог ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.

Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод №№2,3 призвело до збільшення вартості пелет на 20,9%.

Так, підставами укладення додаткових угод були довідки Рівненської торгової промислової палати від 28.01.2022 №56.03/47 та від 10.06.2022 №56.0-3/198, які не можуть бути належним га документальним підтвердженням коливання ціни на ринку, оскільки не показують ціни па ринку з моменту укладання договору та відповідних додаткових угод.

При цьому, додатковими угодами щоразу підвищувалась ціна за одиницю товару майже на 10%, у той час, як відсоткове коливання ціни у доданих довідках торгово-промислової палати менше у відсотковому значенні, що не відповідає вимогам пропорційності збільшення ціни.

Оскільки, на переконання прокуратури, додаткові угоди №№2,3 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлені пелети повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі №5 на постачання пелет паливних гранульованих від 25.01.2022 (6490,00 грн за 1 тонну).

Внаслідок неправомірного збільшення ціни на пелети мала місце переплата коштів у розмірі 124 496,95 грн, які мають бути стягнуті з ФОП Неглядюка В.І. на користь позивача, на підставі ст. 1212 ЦК України, як збитки заподіяні місцевому бюджету.

Щодо представництва інтересів Рівненської обласної ради, прокурор зазначає, що укладення спірних додаткових угод до Договору, всупереч вимогам чинного законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Згідно інформації Управління державної казначейської служби України у Радивилівському районі Рівненської області №02-13-06/123 від 15.02.2024, вказана закупівля проведена за рахунок обласного бюджету Рівненської області.

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, тому існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури в особі Рівненської обласної ради.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.08.2024 у справі №918/379/24 позов задоволено.

Визнано недійсною Додаткову угоду №2 від 08.02.2022 до Договору про закупівлю №5 від 25.01.2022, укладену між Радивилівським професійним ліцеєм та Фізичною особою-підприємцем Неглядюком Віталієм Івановичем.

Визнано недійсною Додаткову угоду №3 від 01.07.2022 до Договору про закупівлю №5 від 25.01.2022, укладену між Радивилівським професійним ліцеєм та Фізичною особою-підприємцем Неглядюком Віталієм Івановичем.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Неглядюка Віталія Івановича на користь Рівненської обласної ради кошти у розмірі 124 496 грн 95 коп.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Неглядюка Віталія Івановича на користь Рівненської обласної ради на користь Рівненської обласної прокуратури 9 084 грн 00 коп. судового збору.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 203, 215, 216, 525, 526, 651, 652, 1212 ЦК України, ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", постанови Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, докази наявні в матеріалах справи, прийшов до висновку, що додаткові угоди 2,3 до договору №5 на постачання пелет паливних гранульованих від 25.01.2022 суперечать наведеним нормам ЦК України та Закону України Про публічні закупівлі, тому підлягають визнанню недійсними.

Крім того, суд вказав, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюванню угодою відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 124 496,95 грн, які є такими, що були безпідставно ним одержані (підстава їх набуття відпала), то відповідач зобов`язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Разом з тим, суд прийшов до висновку про правомірність звернення прокурора із даним позовом.

Не погодившись із винесеним рішенням, ФОП Неглядюк В.І. звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 15.08.2024 у справі №918/379/24 щодо задоволення позовних вимог та прийняти постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, або залишити без розгляду відповідний позов, який поданий органом прокуратури в інтересах неналежного позивача.

Так скаржник зазначає, що Рівненська обласна рада, у даному випадку, не може виступати позивачем, вважає, що належним позивачем має виступати Державна аудиторська служба, що на думку скаржника є порушенням норм процесуального права, відповідно підставою для залишення позову прокурора без розгляду.

Щодо порушення норм процесуального права, то скаржник зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім того, вирішуючи даний спір, судом першої інстанції було залишено без належного системного застосування норми ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та ст. 652 ЦК України.

При укладені відповідних Додаткових угод №2 від 08.02.2022 та №3 від 01.07.2022 щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків у зв`язку із коливанням ціни такого товару на ринку, керувалися п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII та інформацією наданою Рівненської торгово-промислової палати у довідках від 28.01.2022 №56.03/47 та від 10.06.2022 №56.03/198.

При формуванні власної цінової пропозиції на час направлення тендерної пропозиції (06.01.2022), підприємець виходив із того, що середньо-ринкова ціна за попередній місяць (в грудні 2021) склала 6450-7300 грн. за 1 тону пелети паливної гранульованої із доставкою по Рівненській області.

Разом з тим, у січні 2022 мало місце різке коливання ціни, що призвело до здорожчання середньо ринкової вартості, а саме вартість пелети з доставкою по Рівненській області зросла до 7135-7800 грн, що свідчить про зростання мінімальної вартості на 10,32% та максимальної на 6,8% у порівняні із груднем 2021.

Уклавши додаткову угоду №2 від 08.02.2022 сторонами було визначено нову вартість за 1 тону пелети в розмірі 7135 грн, тобто збільшено вартість на 9,94% у порівнянні із попередньою ціною. яка зафіксована в основному договорі, що повністю відповідає вимогам ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому, слід також зважити, що ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не встановлює будь-яких обмежень щодо періоду в часі який має пройти із моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди щодо зміни ціни.

Також, внаслідок початку збройної агресії рф проти України, цінові показники паливного ринку зазнали подальших значних змін в сторону збільшення. Так, за період із лютого по червень 2022 року вартість пелети паливної зросла до 7615 8450 грн. (станом на червень 2022), що свідчить про зростання мінімальної вартості на 6,72% та максимальної на 8,33% у порівняні із січнем 2022.

Відтак, у зв`язку із наведеними змінами, між сторонами Договору було укладено додаткову угоду №3 від 01.07.2022, якою ціну за 1 тону скореговано до 7847 грн., тобто збільшено вартість на 9,97% у порівнянні із попередньою ціною, що відповідає вимогам ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому, положення цієї статті не встановлює будь-яких вказівок щодо необхідності обрахунку збільшеної ціни товару саме від умов первісної редакції основного договору.

Однак, зазначених обставин справи, як і норм матеріального права, які регламентують існування спірних правовідносин судом першої інстанції не було враховано, а навпаки сформовано висновки, щодо їх тлумачення, які жодним чином не ґрунтуються на умовах договору та вимогах чинного законодавства.

Крім того, ФОП Неглядюк В.І. констатує, що судом першої інстанції було безпідставно застосовано до вказаних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство освіти і науки України наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи- підприємця Неглядюка В.І. поданої на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.08.2024 по справі №918/379/24 відмовити у повному обсязі. Рішення Господарського суду Рівненської області від 15.08.2024 по справі №918/379/24 - залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Керівник Дубенської окружної прокуратури наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить відмовити у повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Неглядюка В.І., поданої на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.08.2024 по справі №918/379/24, а рішення Господарського суду Рівненської області від 15.08.2024 по справі №918/379/24 - залишити без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу від Радивилівського професійного ліцею не надійшло, що в силу вимог ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

В судове засідання з`явилися представник скаржника.

Інші учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися заздалегідь та належним чином, ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення скарги до розгляду надіслано до електронного кабінету.

Крім того, від Рівненської обласної ради надійшло клопотання у якому просить розглянути апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Неглядюка Віталія Івановича у справі №918/379/24 без участі представника Рівненської обласної ради за наявними матеріалами у справі з урахуванням письмових пояснень обласної ради.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників інших учасників справи, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.

Заслухавши пояснення скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

За результатами проведеної закупівлі UA-2021-12-15-004828-b, між Радивилівським професійним ліцеєм (Замовник) та ФОП Неглядюком В.І. (Постачальник) укладено Договір №5 на постачання пелет паливних гранульованих від 25.01.2022

Пунктом 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю Товар, визначений у пункті 1.2. (пелети паливні гранульовані) цього Договору (надалі - Товар), а Покупець прийняти та оплатити вартість Товару за ціною, визначеною в Специфікації (додаток 1 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору

Згідно специфікації сторони погодили к-ть (289 тонн) і вартість товару (6 490,00 грн без ПДВ).

Відповідно до п.3.1. Договору, ціна цього Договору становить 1 875 610,00 грн.

У подальшому, між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими ціну за одиницю товару було збільшено на 20,9%, а саме:

- 08.02.2022 - №2, якою збільшено ціну за одиницю товару до 7135 грн. (збільшено на 9,94 % від ціни, визначеної у договорі). Підставою укладення додаткової угоди була довідка Рівненської торгової промислової палати від 28.01.2022 №56.03/47, згідно якої ціна на пелети гранульовані (розфасовані в мішки 30-45 кг) на січень 2022 року становить орієнтовно - 7135 - 7800 грн/т.;

- 01.07.2022 - №3, якою збільшено ціну за одиницю товару до 7847 грн. (тобто на 20,9% більше по відношенню до ціни вказаної у Договорі від 25.01.2022). Підставою укладення додаткової угоди була довідка Рівненської торгової промислової палати від 10.06.2022 №56.0-3/198, згідно якої ціна на пелети гранульовані (розфасовані в мішки 30- 45 кг) на червень 2022 року становить орієнтовно становить 7615 - 8450 грн/т.

На виконання Договору №5 ФОП Неглядюк В.І. поставив 109,59 тонн пелет гранульованих на загальну суму 835 762,66 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- №PH-10/03 від 10.02.2022: в кількості 31,75 т (ціна 7135 грн/тонна) на 226 536,25 грн;

- №РН-03/03 від 09.03.2022: 2,27 т (ціна 7135 грн/тонна) на 161 96,45 грн;

- №PH-024/06 від 04.07.2022: 75,5741 т (ціна 7847 грн грн/тонна) на 593 029,96 грн.

На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди №№2,3 до Договору №5 та збільшуючи ціну товару на 20,9% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ФОП Неглядюк В.І. на користь позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Рівненську обласну раду.

Частиною 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (п.3 ч.1 ст. 26 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст. 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Законом України "Про центральні органи виконавчої влади" визначені повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади.

Із статуту Радивилівського професійного ліцею, останній є державним професійно-технічним начальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття освіти. (п. 1.1 Статуту). Згідно п. 5.1 Статуту управління ліцеєм здійснюється Міністерством освіти і науки України через управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації.

В той же час, Рівненською обласною радою 04.11.2022 було прийнято рішення №583 "Про надання згоди на передачу у спільну власність територіальних громад області цілісних майнових комплексів закладів професійної (професійно-технічної) освіти".

Отже, на даний час Радивилівський професійний ліцей хоча є державного власністю, проте перебуває в процесі передання до спільної власності територіальних громад сільських, селищних рад області.

Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №630 (далі - Положення), визначено, що Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, яке забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, юрисдикція якого поширюється на всю територію України.

Пунктом 1 Положення передбаченого що, Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Підпунктом 772 п.4 Положення визначено, що Міністерство розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління.

Відповідно до пп.3-5 п.5 Положення Міністерство контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових i матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Таким чином, у розумінні ч.1 ст. 22 Бюджетного кодексу України, Міністерство є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері освіти та розпорядником вищого рівня по відношенню до Ліцею.

Разом із тим, згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 831-р "Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки" до завершення процедури передачі з державної у комунальну власність підпорядкованих Міністерству освіти і науки державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти обласним держадміністраціям передано для тимчасового виконання повноваження, зокрема, щодо здійснення матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти, аналізу та контролю за провадженням їх фінансово-господарської діяльності.

Отож, на даний час фінансування закладів (професійно-технічної) освіти передано на місцевий рівень. Відповідно до ст. 90 Бюджетного кодексу України видатки для Ліцею здійснюються з обласного бюджету Рівненської області.

Згідно інформації Управління державної казначейської служби України у Радивилівському районі Рівненської області №02-13-06/123 від 15.02.2024, закупівля за спірним договором проведена за рахунок обласного бюджету Рівненської області.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону № 280/97-ВР).

У преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об`єднаних територіальних громад.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України.

Пунктами 6, 8 ч, 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", гак і учасниками бюджетною процесу в межах компетенції.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами) (ч.3 ст. 19 Бюджетного кодексу України).

Водночас нецільове використання бюджетних коштів порушує принципи бюджетної системи України, визначені ст. 7 Бюджетного кодексу України, а саме: принципи ефективності та результативності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості та неупередженості, публічності та прозорості, що призводить до зайвих бюджетних витрат, неналежного використання державних цільових програм у сфері освіти, корупційних діянь при здійсненні державних закупівель тощо.

Суд вказує, що у разі порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод унеможливлюється раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створюється загроза інтересам держави.

Як наслідок, вказане призведе до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином, суд приходить до висновку, що здійснюючи розподіл коштів місцевого бюджету, в т.ч. фінансуючи діяльність Ліцею, Рівненська обласна рада являється належним позивачем у позовах, які стосуються стягнення збитків, нанесених обласному бюджету внаслідок нераціонального використання його коштів.

В той же час, Закон України "Про прокуратуру" не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

В свою чергу, заявлена прокурором позовна вимога спрямована на захист прав та інтересів не лише закладу освіти, а державного та суспільного інтересу, оскільки протиправне витрачання публічних коштів унеможливлює раціональне та ефективне їх використання, що підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань.

За час дії договору ФОП Неглядюк В.І. поставлено значно меншу кількість товару, тоді як неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування.

За таких обставин керівник Дубенської окружної прокуратури правомірно визначив Рівненську обласну раду позивачем у цій справі.

В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Дубенською окружною прокуратурою про порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод було повідомлено Рівненську обласну раду листом від 31.07.2023 №51-2514ВИХ-23.

Водночас, згідно відповіді від 04.08.2023 №09-2639/01 Рівненська обласна рада не наділена повноваженнями щодо вжиття відповідних заходів, зазначених у зверненні.

Дубенською окружною прокуратурою 27.02.2024 за №51/2-211ВИХ-24 повторно скерований лист до Рівненської обласної ради з указаних питань. Проте, згідно відповіді від 14.03.2024 №09-890/1, повторно проінформовано про те, що обласною радою не вживались заходи щодо оскарження додаткових угод до договору від 25.01.2022 №5 та стягнення з ФОП Неглядюка В.І. надмірно сплачених коштів.

Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень. Відповідно доводи скаржника, що Рівненська обласна рада, у даному випадку, не може виступати позивачем, а належним позивачем має виступати Державна аудиторська служба, що є підставою для залишення позову прокурора без розгляду не заслуговують на увагу та спростовується наведеним вище.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратурою обґрунтовано правомірність звернення з даним позовом в інтересах саме Рівненської обласної ради.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч.4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п.2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено з матеріалів справи, укладаючи Договір №5 на постачання пелет паливних гранульованих від 25.01.2022, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 тонну товару на рівні 6 490,00 грн.

В подальшому, між сторонами укладено ряд додаткових договорів, якими підвищено ціну на 20,9%.

Згідно Додаткової угоди №2 від 08.02.2022 збільшено ціну за одиницю товару до 7135 грн, тобто на 9,94% від ціни, визначеної у договорі №5 від 25.01.2022.

Згідно ж Додаткової угоди №3 від 01.07.2022, ціну збільшено на 20,9% по відношенню до ціни вказаної у Договорі №5 від 25.01.2022.

Хоча збільшення ціни по першій додатковій угоді перебуває в межах допустимого значення (10%), слід врахувати підстави, якими сторонами обґрунтовано наявність необхідності для перегляду ціни по додаткових угодах №2,3.

Так, підставами укладення додаткових угод були довідки Рівненської торгової промислової палати від 28.01.2022 № 56.03/47 (Додаткова угода №2) та від 10.06.2022 № 56.0-3/198 (Додаткова угода №3).

Колегія суддів зауважує, що дані довідки не можуть бути належним та документальним підтвердженням коливання ціни на ринку, оскільки не показують ціни на ринку з моменту укладання договору та до моменту відповідних додаткових угод.

На переконання суду апеляційної інстанції, ці дані об`єктивно не відображають коливання цін протягом усього періоду дії договору.

Так, згідно довідки Рівненської торгової промислової палати від 28.01.2022 № 56.03/47 ціна на пелети гранульовані (розфасовані в мішки 30-45 кг) на січень 2022 року становить орієнтовно 7135-7800 грн/т.

Слід зазначити, що Договір №5 датований 25.01.2022, тобто підписаний сторонами за 3 дні до укладення Додаткової угоди.

Так, матеріали справи не містять доказів, що постачальником підтверджено коливання ціни на товар у період 25.01.2022 28.01.2022.

Посилання апелянта, що порівняння цін відбувалось по цінах грудень-січень, судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не відповідають механізму зміни ціни, встановленому у п.2 ч.5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі". Крім того, ФОП Неглядюком В.І. не доведено, що ним проінформовано та документально підтверджено замовника, станом на момент здійснення пропозиції про підвищення ціни, про коливання ціни у період грудень 2021 січень 2022.

Відповідно до довідки Рівненської торгової промислової палати від 10.06.2022 № 56.0-3/19847 (якою обґрунтовано укладення між сторонами Додаткової угоди №3) ціна на пелети гранульовані (розфасовані в мішки 30-45 кг) на червень 2022 року становить орієнтовно становить 7615-8450 грн/т.

Таким чином, вказані довідки торгово-промислової палати показують, що з січня (коли сторонами укладено Договір №5) до червня 2022 року (коли сторонами укладено Додаткову угоду №3) ціна орієнтовано зросла на 6,7%-8.3%, тоді як ціна за одиницю товару за спірними додатковими угодами з січня по липень 2022 року зросла на 20,9 %.

Водночас і зокрема, вказані довідки не показують реальної картини на ринку на вказаний товар з 08.02.2022 (укладення Додаткової угоди №2) до 01.07.2022 (укладення Додаткової угоди №3).

В розрізі даного питання слід звернути увагу, що постачальник зобов`язаний довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Продавець також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Враховуючи вказане, на переконання суду апеляційної інстанції, ФОП Неглядюк В.І. не обґрунтовано збільшення цін на пелети гранульовані та необхідність підписання Додаткових угод №2,3, а укладені угоди суперечать ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тому наявні підстави для визнання їх недійсними, а тому доводи скаржника про протилежне спростовуються наведеним вище.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім викладеного вище слід зазначити, що угода №3 укладена з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", адже її укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом, а отже вона, також, підлягає визнанню судом недійсною, з огляду на таке.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

У п.54 - п.20,9 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:

"Із системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII (зокрема, ч.4, п.2 ч.5 ст. 41) вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку."

Отже, з огляду на висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії за Договором №5 не міг перевищувати 7 139,00 грн.

Укладення додаткової угоди №3 призвело до збільшення ціни за 1 тонну пелети гранульованої на 20,9%, тобто більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору №5.

Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону, з огляду на що суд доходить висновку, що додаткові угоди №№2,3 до Договору №5 на постачання пелет паливних гранульованих від 25.01.2022, підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Також, прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з ФОП Неглядюка В.І. коштів у розмірі 124 496,95 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, за період дії Договору №5, ФОП Неглядюк В.І. поставлено 109,59 тонн пелет гранульованих, тоді як Радивилівським професійним ліцеєм сплачено 835 762,66 грн.

В той же час, враховуючи що додаткові угоди №№2,3 до Договору №5 на постачання пелет паливних гранульованих від 25.01.2022 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни товару повинні регулюватись самою угодою, тобто з урахуванням вартості на рівні 6 490,00 грн.

Отже, позивачу належало сплатити за отриманий товар 711 265,70 грн (109,59*6490), що на 124 496,95 грн (835762,66-711 265,71) менше фактично сплаченого.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За наведеного, на переконання суду апеляційної інстанції, оскільки внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюванню угодою відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 124 496,95 грн, вони є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), то відповідач зобов`язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23.

За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 15.08.2024 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Неглядюка Віталія Івановича на рішення господарського суду Рівненської області від 15.08.24р. у справі № 918/379/24 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 15.08.24р. у справі №918/379/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу № 918/379/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "14" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.