Постанова

від 13.11.2024 по справі 906/970/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Справа № 906/970/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача: Ляхов О.В. адвокат

відповідача 1: не з"явився

відповідача 2: не з"явився

третьої особи: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Житомирської області у справі №906/970/24 від 25.09.2024 (суддя Кудряшова Ю.В., м. Житомир, повний текст рішення складено 25.09.2024)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс"

до ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача - Міністерства фінансів України

про стягнення 1 629 835,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 у справі №906/970/24 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вх.№01-44/2696/24 від 23.09.2024) про забезпечення позову у справі №906/970/24.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 26.09.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №906/970/24 та прийняти постанову, якою задовольнити заяву АТ КБ ПриватБанк про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувана ухвала є помилковою, суд першої інстанцій розглянув заяву про забезпечення позову - формально, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню.

Позивач вважає, що з метою ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача, а також держави, існує необхідність застосування заходів забезпечення позову у зв`язку з можливістю відповідачів безперешкодно відчужити нерухоме майно. Отже, накладення арешту в межах ціни позову на нерухоме майно (грошові кошти) відповідача, що належать або підлягають передачі або сплаті цьому товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним з визначених законом способів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 16.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 року у справі №906/970/24 та розгляд апеляційної скарги призначено на 13 листопада 2024 року.

12 листопада 2024 року представником позивача сформовано та подано через систему «Електронний суд» додаткові пояснення в яких повідомив суд апеляційної інстанції, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 у справі №906/882/24 апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.08.2024 про відмову у задоволенні заяви АТ КБ ПриватБанк про забезпечення позову у справі №906/882/24 за позовом АТ КБ ПриватБанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Райки-Агроплюс, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України про стягнення 1824726,56 грн., задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2024 року у справі №906/882/24 скасовано частково та прийнято нове судове рішення: Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про забезпечення позову задоволити частково. Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Райки-Агроплюс (код ЄДРПОУ 42948182), а саме: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2952263118020, Об`єкт речових прав: Закінчений будівництвом об`єкт, Тип об`єкта: Комплекс будівель та споруд, Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 7082, Адреса: Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Райки, вул. Центральна, 33, Власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс", код ЄДРПОУ: 42948182 в межах суми 1 824 726,56 грн., Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570). Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" (13333, Житомирська область, Бердичівський район, с. Райки, вул. Центральна, буд. 33, код ЄДРПОУ 42948182). В накладенні арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 відмовлено, під час розгляду справи не надано доказів щодо вартості майна. Таким чином, представник позивача вважає за необхідне надати довідку від 12.11.2024 про оціночну вартість об`єкта нерухомості квартири АДРЕСА_1 , згідно п.20 якої оціночна вартість об`єкта оцінки, грн - 1467029,78. Отже, представник позивача вважає, що накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , вартістю 1467029,78 грн. є співмірним до предмета спору, а саме стягненню боргу в розмірі 1629835,26 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 13.11.2024 підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення з урахуванням поданих 12.11.2024 додаткових пояснень. Просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 26.09.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №906/970/24 та прийняти постанову, якою задовольнити заяву АТ КБ ПриватБанк про забезпечення позову.

В судове засідання 13.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" та Міністерство фінансів України своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження від 16.10.2024 у справі №906/970/24 було направлено рекомендованою кореспонденцією відповідачу-2 ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , проте остання повернулася до суду з відміткою органу поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (аркуш матеріалів оскарження ухвали, далі - а.м.о.у.117).

Інформація про іншу адресу ОСОБА_1 , ніж та, яка наявна в матеріалах оскарження ухвали, відсутня.

Згідно ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як встановлено п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 в чинній редакції (далі - Правила)

Рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою Судова повістка, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

У разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №916/2349/17.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 року у справі №906/970/24 та розгляд апеляційної скарги, який призначений на 13 листопада 2024 року, адже судом було вжито належних та достатніх заходів для повідомлення ОСОБА_1 про розгляд вказаної апеляційної скарги 13.11.2024.

Враховуючи, що наявні матеріали оскарження ухвали є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" та Міністерства фінансів України.

Відповідно до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 13.11.2024, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року у справі №906/970/24 скасувати частково та прийняти нове судове рішення, яким заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову задовольнити частково.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, у вересні 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №42948182-КД-2 від 13.06.2022 у розмірі 1 629 835,26 грн., з яких: 1 080 800,07 грн. заборгованості за тілом кредиту та 85 835,16 грн. заборгованості за процентами, та додаткових витрат банку, пов`язані з виконанням кредитного договору 463 200,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" зазначив про неналежне виконання відповідачами умов кредитного договору №42948182-КД-2 від 13.06.2022 укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ТОВ "Райки-Агроплюс" та договору поруки №42948182-ДП-2/1 від 13.06.2024 укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 в частині повернення кредитних коштів.

Згідно з пунктом 1.1. предметом договору поруки є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору.

23 вересня 2024 року до суду першої інстанції від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява (вх. № 01-44/2696/24 від 23.09.2024) про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності відповідачам, а саме:

а) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13277918104 Тип об`єкта: Квартира, трикімнатна житл. пл. 53,9 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: Так

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 78,3, житлова площа (кв.м): 53,9, Опис: трикімнатна

Адреса: АДРЕСА_2

Номер об`єкта в РПВН 20860276

Власник ОСОБА_1

б)Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2952263118020

Об`єкт речових прав Закінчений будівництвом об`єкт

Тип об`єкта: Комплекс будівель та споруд

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 7082

Адреса АДРЕСА_3

Власник Товариство з обмеженою відповідальністю Райки-Агроплюс, код ЄДРПОУ: 42948182

Вказана заява обґрунтована тим, що є підстави вважати, що майно, яке належить на праві власності відповідачам може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідач тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла у нього заборгованість. У банку відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов`язків перед кредитором.

Відтак, позивач просить накласти арешт на все майно, що належить відповідачу-1, відповідачу-2, оскільки за вказаних обставин у разі невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову у цій справі цілком можливе відчуження об`єктів нерухомого майна й створення ситуації появи нових власників спірного об`єкта нерухомості, а відтак і нових судових спорів. Відчуження зазначеного майна на користь третіх осіб до моменту відкриття виконавчого провадження може унеможливити виконання рішення суду у цій справі. В розрізі вищевикладеного та враховуючи ухилення відповідача-1 від свого обов`язку щодо задоволення вимог кредитора, існує реальний ризик ускладнення виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову банком зазначено щодо застосування інституту зустрічного забезпечення з вказівкою на те, що після накладення арешту на майно відповідача-2 ніяким чином не будуть обмежені у вільному доступі та безперешкодному володінні та користування зазначеним майном, що унеможливлює нанесення будь-яких збитків відповідачам.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 у справі №906/970/24 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вх.№01-44/2696/24 від 23.09.2024) про забезпечення позову у справі №906/970/24. При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваній ухвалі, що:

- доводи заявника ґрунтуються лише на припущеннях останнього;

- позивачем не подані докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову;

- заявник не довів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, обґрунтованості заходів забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, як і не довів вчинення відповідачем дій, направлених на подальше потенційне створення перешкод для виконання рішення суду і наразі таких обставин судом не встановлено;

- заявником не зазначено достатніх підстав із посиланням на відповідні докази, які б свідчили, що невжиття обраних позивачем заходів забезпечення у вигляді накладення арешту на згадане вище нерухоме майно, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача за поданим ним позовом, у разі набрання рішенням законної сили;

- посилання позивача на судову практику щодо можливості накладення арешту на (нерухоме) майно в порядку забезпечення позову про стягнення грошових коштів жодним не чином не звільняє його від обов`язку подання суду доказів наявності обставин або дій відповідачів, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, в тому числі і після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаними доводами та висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Подібні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Статтею 136 ГПК України визначені процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог указаної статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частини четвертої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та постанові Верховного Суду від 19.07.2024 у справі №7/127 (917/1862/21).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, накладення арешту в межах ціни позову на майно відповідача, що належать або підлягають передачі або сплаті цьому товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним з визначених законом способів забезпечення позову.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд на підставі поданих заявником доказів має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №916/2364/20).

З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 1 629 835,26 грн., з яких: 1 080 800,07 грн. заборгованості за тілом кредиту та 85 835,16 грн. заборгованості за процентами, та додаткових витрат банку, пов`язанi з виконанням кредитного договору 463 200,03 грн. у зв`язку з невиконанням відповідачами умов кредитного договору №42948182-КД-2 від 13.06.2022.

За доводами позивача, ТОВ "Райки-Агроплюс" (відповідач-1) порушив свої зобов`язання за кредитним договором №42948182-КД-2 від 13.06.2022 (а.м.о.у. 16-21), припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 1 629 835,26 грн.

Згідно п.А.5 вказаного договору, зобов`язання позичальника забезпечуються, зокрема договором поруки, укладеного з ОСОБА_1 .

13 червня 2022 року між ОСОБА_1 (поручитель) та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки №42948182-ДП-2/1 згідно умов п.1.1 предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань ТОВ "Райки-Агроплюс" за кредитним договором №429481821-КД-2 від 13.06.2022 (а.м.о.у 28-30).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач, зокрема, зазначив, що майно, яке належить на праві власності відповідачам може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У банку відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов`язків перед кредитором.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за ТОВ "Райки-Агроплюс" (відповідачем-1) та ОСОБА_1 (відповідачем-2) зареєстроване наступне нерухоме майно:

а) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13277918104 Тип об`єкта: Квартира, трикімнатна житл. пл. 53,9 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: Так

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 78,3, житлова площа (кв.м): 53,9, Опис: трикімнатна

Адреса: АДРЕСА_2

Номер об`єкта в РПВН 20860276

Власник ОСОБА_1

б) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2952263118020

Об`єкт речових прав Закінчений будівництвом об`єкт

Тип об`єкта: Комплекс будівель та споруд

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 7082

Адреса Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Райки, вул. Центральна, 33

Власник Товариство з обмеженою відповідальністю Райки-Агроплюс, код ЄДРПОУ: 42948182.

Отже, на переконання заявника, матеріалами справи підтверджується наявність прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, існування реальної загрози зменшення майна відповідачів, а також те, що такі заходи не матимуть своїм наслідком створення перешкод в користуванні майном, що унеможливлює нанесення будь-яких збитків відповідачам.

Таким чином, дослідивши викладені заявником доводи, врахувавши наявність зв`язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідачів в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність і адекватність, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Водночас, судова колегія враховує те, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 у справі №906/882/24 апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.08.2024 про відмову у задоволенні заяви АТ КБ ПриватБанк про забезпечення позову у справі №906/882/24 за позовом АТ КБ ПриватБанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Райки-Агроплюс, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України про стягнення 1824726,56 грн., задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2024 року у справі №906/882/24 скасовано частково та прийнято нове судове рішення: Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про забезпечення позову задоволити частково. Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Райки-Агроплюс (код ЄДРПОУ 42948182), а саме: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2952263118020 Об`єкт речових прав: Закінчений будівництвом об`єкт Тип об`єкта: Комплекс будівель та споруд Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 7082 Адреса: АДРЕСА_3 Власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс", код ЄДРПОУ: 42948182 в межах суми 1 824 726,56 грн. Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570). Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" (13333, Житомирська область, Бердичівський район, с. Райки, вул. Центральна, буд. 33, код ЄДРПОУ 42948182).. В накладенні арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 відмовлено.

Тобто на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" - Комплекс будівель та споруд за адресою: Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Райки, вул. Центральна, 33 на яке позивач просить вжити заходи забезпечення позову у справі №906/970/24 вже накладено арешт у справі №906/882/24.

Доказів про скасування заходів забезпечення позову, що були прийняті постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 у справі №906/882/24 суду не надано.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" .

Разом тим, колегія суддів враховує, що згідно приписів ч.2 ст.554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, власником якого є поручитель ОСОБА_1 (відповідач-2), враховуючи наступне.

Як зазначив Верховний Суд, арешт майна за своєю суттю є тимчасовим заходом, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 у справі №922/3528/23, від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 зазначив, що "…виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".

При цьому, відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі №908/2382/21 зазначив, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Так, у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, "що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 та від 27.04.2023 у справі №916/3686/22).

Ухвалою апеляційного суду від 16.10.2024 встановлено відповідачам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів в порядку ч. ч. 2, 4 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України - до 08.11.2024.

Разом з тим, відповідачі не скористалися своїм правом, не надали до суду апеляційної інстанції відзивів на апеляційну скаргу, на довели недоцільності чи/або неспівмірності заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Отже, у разі пред`явлення позову до боржника та поручителя про стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти та майно у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду. Натомість, у разі незабезпечення такого позову, боржник та поручитель має право у будь-який момент відчужити належні їм грошові кошти та майно.

Наявність такого необмеженого права боржника та поручителя розпоряджатись своїм майном само по собі вже є доказом необхідності забезпечення майнового позову кредитора в межах ціни цього позову.

При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення відповідачами дій направлених на подальше потенційне створення перешкод для виконання рішення суду і наразі таких обставин судом не встановлено, колегія суддів вважає помилковими, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Колегія суддів зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову (постанова Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача щодо того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Бездіяльність відповідачів, яка виражається у невиконанні взятих на себе грошових зобов`язань, по суті є формою ухилення від виконання такого зобов`язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останніх від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що існують обґрунтовані сумніви щодо можливості реального виконання судового рішення у випадку стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 1 629 835,26 грн у зв`язку з ігноруванням відповідачами свого обов`язку щодо сплати наявної заборгованості та беручи до уваги те, що між сторонами існує спір щодо повернення кредитних коштів, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідачів вказаної суми.

Також судова колегія зазначає, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Суд апеляційної інстанціїзазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову забезпечить захист прав і законних інтересів позивача. І, навпаки, невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

У постанові від 20.04.2023 у справі №914/3316/22 Верховний Суд зазначив, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно довідки від 12.11.2024 оціночна вартість об`єкта нерухомості квартири АДРЕСА_1 , становить - 1467029,78 грн.

Таким чином, для співмірності із заявленими позовними вимогами накладення арешту на майно здійснюється у межах ціни позову.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення коштів в розмірі 1 629 835,26 грн. то забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, який належить на праві власності відповідачу-2 ( ОСОБА_1 ), а саме: Квартира, трикімнатна житл. пл. 53,9 кв.м. Загальна площа (кв.м): 78,3, житлова площа (кв.м): 53,9 адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13277918104, щодо якого станом на день звернення з заявою про забезпечення позову відсутні обтяження, є адекватними та співмірними заходами, спрямованими на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, не будуть мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідачів, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та жодним чином не будуть перешкоджати власнику майна у його користуванні, так як арештоване майно фактично залишиться у володінні власника, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.

Враховуючи сталу та актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої законодавством покладено на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення, колегія суддів оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, їх адекватності та співмірності, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви АТ КБ "Приватбанк" про забезпечення позову та накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу-2 ОСОБА_1 в межах суми позову.

При цьому пропозицій позивача щодо зустрічного забезпечення у заяві про забезпечення позову не зазначено.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі №911/172/22, розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом апеляційної інстанції істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування постанови, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Отже, незазначення АТ "ПриватБанк" у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням указаних приписів процесуального законодавства.

Частинами 1, 2, 4 ст. 141 ГПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи ст. 141 ГПК України, констатує відсутність на час ухвалення цієї постанови відомостей, достатніх для припущення ймовірності завдання збитків особам, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову, або будь-яким третім особам, та не вбачає необхідності для вжиття заходів зустрічного забезпечення, зокрема, за відсутності відповідного клопотання осіб, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме, не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для вирішення заяви про забезпечення позову, з огляду на що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року у справі №906/970/24 скасувати частково, прийнявши нове судове рішення, яким заяву АТ КБ "Приватбанк" про забезпечення позову задовольнити частково.

Керуючись статтями 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року у справі №906/970/24 скасувати частково.

Прийняти нове судове рішення.

"Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13277918104;

Тип об`єкта: Квартира, трикімнатна житл. пл. 53,9 кв.м.;

Об`єкт житлової нерухомості: Так;

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 78,3, житлова площа (кв.м): 53,9, Опис: трикімнатна;

Адреса: АДРЕСА_2

Номер об`єкта в РПВН: 20860276

Власник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах суми позову 1 629 835,26 грн.

Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) "

В решті ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року у справі №906/970/24 залишити без змін.

3. Постанова є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "14" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.