Постанова

від 07.11.2024 по справі 922/3491/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/3491/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" (вх.№2002 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі № 922/3491/23 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Аюповою Р.М., повний текст складено та підписано 30.10.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс", м.Мерефа, Харківська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх", м. Лозова, Богодухівський район, Харківська область,

про стягнення грошових коштів у розмірі 1 653 079, 07 грн,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 16062022 від 16.05.2022. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості наданих послуг, що порушують права та інтереси позивача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/3491/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" заборгованість за надані послуги з перевезення в розмірі 1 531 625, 27 грн, інфляційні втрати в розмірі 89 972, 23 грн, 3% річних в розмірі 31 481, 57 грн, судовий збір в розмірі 24 796, 19 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 600, 00 грн.

Рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/3491/23 скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" у повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що матеріали справи містять всього 2 рахунки на оплату послуг, які визначають загальну вартість послуг та не вказують посилання на конкретну операцію з перевезення товарів, номер та дату СМR, маршрут, перевезені товари, тобто взагалі не розкривають обсяг господарської операції, що не дає можливості суду здійснити перевірку числових значень складових нарахованої суми заборгованості, а отже і не можуть прийматися судом як доказ обґрунтування вартості послуги з транспортування та не можуть враховуватися при здійсненні розрахунку заборгованості ТОВ «Агро-Успіх» перед ТОВ «АСК-Торгагротранс».

Зазначає, що ТОВ «Агро-успіх» не відмовлявся від підписання актів виконаних робіт, а взагалі не був обізнаний про складення даних документів, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відмови від прийняття робіт або відмови від підписання акту. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 300 від 31.10.2022 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 326 від 30.11.2022, які надає до матеріалів справи позивач, та які визнаються судом належними доказами, не мають підпису уповноваженої особи та печатки ТОВ «Агро-успіх», а також не містять жодного доказу направлення відповідачу цих документів. Ані доказів відправлення поштовим зв`язком, ані доказів повідомлення відповідача будь- яким іншим способом про складання вищевказаних актів матеріали справи не мають.

Посилається на неможливість достовірно визначити обсяг, вартість і зв`язок послуг з господарською діяльністю ТОВ «АСК-Торгагротранс». Наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт є узагальнюючими документами, які не розкривають зміст та обсяг наданих послуг, не дають можливості ідентифікувати, які операції з яких саме транспортних перевезень надавалася, і не дають змоги перевірити правильність формування позивачем податкових вигід за такими операціями.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, зокрема: поновлено ТОВ "Агро-Успіх" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/3491/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агро-Успіх" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/3491/23 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 37194,28 грн.

Постанову мотивовано не доведенням позивачем обставин настання строку виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг за договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" оскаржило до суду касаційної інстанції постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 922/3491/23.

Постановою Верховного Суду від 25.07.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" задоволено частково. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 922/3491/23 залишено без змін. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі №922/3491/23 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій встановили факт здійснення позивачем міжнародного перевезення сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику українського походження) за маршрутом: від с. Губарівка (Богодухівський район, Харківська область, Україна) до Sofia, Bulgaria, Bacho Kiro str. 26-28-30 (Болгарія): 187,48 тони насіння соняшнику українського походження відповідача; 41,76 тони насіння соняшнику українського походження відповідача. Разом з тим, всупереч вимогам статей 13, 86 ГПК України, суд апеляційної інстанції не дослідив обставин та фактів надання послуг з перевезення як обставини, на яку покликався позивач, перейшовши до з`ясування умов оплати послуг та ухвалив рішення по суті про відмову у задоволенні позову, опираючись винятково на факт не дотримання позивачем пункту 6.1 договору, при цьому не встановивши обставин пов`язаних з наданням/не наданням позивачем відповідачу послуг (реального надання/не надання послуг), не дослідив всі докази у справі та не врахував принцип рівності та змагальності сторін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 у зв`язку з відпусткою судді Істоміної О.А., яка входила до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №922/3491/23 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М.

10.09.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11788), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що послуги з перевезення за вказаними СMR (в загальній кількості 187,48 тон на загальну суму 1 312 360,00 грн та в загальній кількості 41,76 тони тон на загальну суму 302 342,40 грн) фактично відповідачем прийняті, жодних претензій щодо належного здійснення перевезення вантажу не пред`явлено, що підтверджується вказаними CMR з відміткою (підписом та печаткою) вантажовідправника: ТОВ "Агро-Успіх", підписом та печаткою перевізника: ТОВ "АСК-Торгагротранс" та підписом і печаткою вантажоодержувача "Меджик Флейм ЕООД" София". Зазначає, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач підтверджує та не заперечує: 1. наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем за договором на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №16062022 від 16.05.2022; 2. ТОВ "АСК-Торгагротранс" надавалися відповідачу послуги з перевезення сільськогосподарської продукції. 3.ТОВ "АСК-Торгагротранс" здійснено міжнародне перевезення сільськогосподарської продукції відповідача (насіння соняшнику українського походження) за маршрутом: від с. Губарівка (Богодухівський район, Харківська область, Україна) - до Sofia, Bulgaria, Bacho Kiro str. 26-28-30 (Болгарія) на підставі СMR: 114624 від 28.09.2022; б/н від 28.09.2022; б/н від 28.09.2022; №114531 від 28.09.2022; №114524 від 28.09.2022; №114545 від 19.10.2022; №114547 від 19.10.2022; №114526 від 19.10.2022; №114542 від 19.10.2022; №114541 від 03.11.2022; №114540 від 03.11.2022 в загальній кількості 229,24 тони. 04.11.2022 позивачем електронною поштою направлено на електронну адресу ТОВ "Агро-Успіх" "agrouspex@ukr.net" рахунок на оплату № 300 від 31.10.2022 на загальну суму 1 312 360,00 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 300 від 31.10.2022. 08.12.2022 позивачем електронною поштою направлено на електронну адресу ТОВ "Агро-Успіх" "agrouspex@ukr.net" рахунок на оплату № 326 від 30.11.2022 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 326 від 30.11.2022. 11.07.2023 ТОВ "АСК-Торгагротранс" Укрпоштою, цінним листом з описом вкладень, направлено на адресу відповідача, яка зазначена в реквізитах договору (61177, Харківська область, Харківський район, смт. Рогань, вул. Жовтнева, б71А, офіс 1), зокрема: рахунок на оплату № 300 від 31.10.2022; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 300 від 31.10.2022; рахунок на оплату № 326 від 30.11.2022; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 326 від 30.11.2022. ТОВ "АСК-Торгагротранс" зареєстровано та направлено відповідачу податкові накладні: № 29 від 31.10.2022 на суму 1 229 282,87 грн, яка містить відомості щодо кількості вантажу, маршруту перевезення, вартості перевезення 7000 грн/тону та загальної вартості, відмітку «Документ доставлено контрагенту», також відомості про реєстрацію в ЄРПН; № 26 від 30.11.2022 на суму 302 342,40 грн, яка містить відомості щодо кількості вантажу, маршруту перевезення, вартості перевезення 7240 грн/тону та загальної вартості, відмітку «Документ доставлено контрагенту», також відомості про реєстрацію в ЄРПН; № 28 від 17.10.2022 на суму отриманої передплати 83 077,13 грн, за платежем від 17.10.2022, яка містить відомості щодо кількості вантажу, маршруту перевезення, вартості перевезення за тону та загальної вартості, відмітку «Документ доставлено контрагенту», також відомості про реєстрацію в ЄРПН. Відповідачем факт реєстрації та отримання податкових накладних через електронний кабінет не спростовується і не заперечується.

Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить долучити до матеріалів справи докази, а саме: рахунки по договору №16062022 (всі); CMR по перевезенням, які оплачені (47 шт) по договору №16062022; виписки по рахунку за розрахунками з Агро-успіх; акт звірки Агроуспіх; податкову накладну, відправлену на Агроуспіх та зареєстровану №29 від 31.10.2022; податкову накладну, відправлену на Агроуспіх та зареєстровану №28 від 17.10.2022; податкову накладну, відправлену на Агроуспіх та зареєстровану №26 від 30.11.2022; відправку рахунку та акту № 300 ел.поштою на Агроуспіх - 04.11.2022; відправку рахунку та акту № 326 ел.поштою на Агроуспіх - 08.12.2022; відправку рахунків та актів виконаних робіт цінним листом з описом Агроуспіх; акти виконаних робіт по договору №16062022 (оплачені).

11.09.2024 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№11836 від 12.09.2024), в якій останній зазначає, що Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджується, що єдиним способом здійснення зв`язку з юридичною особою ТОВ "Агро-успіх" є номер телефону НОМЕР_1 . Офіційної електронної адреси товариство не має, тому ідентифікувати адресата, якому позивач направляв документи в електронному вигляді неможливо. Відповідно до умов укладеного сторонами договору виконання зобов`язання відповідача безпосередньо залежить від вчинення певних дій позивачем. Акти та рахунки, додані до позову, не відповідають вимогам п.5.2 договору - CMR надані на 11 перевезень, тоді як позивачем надано лише 2 акти та 2 рахунки. Вартість перевезень не узгоджена, а визначена виконавцем в односторонньому порядку.

У судовому засіданні 26.09.2024 було оголошено перерву до 07.11.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2024 підтримав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів заперечували.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Частиною 1, 4 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, де, зокрема, вказано, що положення статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Відповідно до висновку щодо застосування приписів ст. ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому, за імперативним приписом ч. 4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, що є неприпустимим, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 300 від 31.10.2022 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 326 від 30.11.2022, які надає до матеріалів справи позивач, та які визнаються судом належними доказами, не мають підпису уповноваженої особи та печатки ТОВ «Агро-успіх», а також не містять жодного доказу направлення відповідачу цих документів. Ані доказів відправлення поштовим зв`язком, ані доказів повідомлення відповідача будь- яким іншим способом про складання вищевказаних актів матеріали справи не мають.

Як свідчать матеріали справи, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції участі не приймав, відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своїх заперечень не подавав, а висловив свої заперечення, зокрема щодо не направлення йому актів в апеляційній скарзі.

Відповідно до частин 1, 2 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 1 ст.165 ГПК України унормовано, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Умовами частин 1, 3, 4 ст.166 ГПК України передбачено, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Згідно з частинами 3-6 ст.165 ГПК України відзив повинен містити:

1) найменування (ім`я) позивача і номер справи;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;

8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.6 ст.165 ГПК України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Заперечуючи проти залучення до матеріалів справи додаткових доказів, відповідач посилається, на правову позицію Верховного суду викладену, зокрема у постанові КГС ВС від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, відповідно до якої відсутність доказів на момент розгляду справи судом першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Однак, суд апеляційної інстанції відхиляє наведені посилання відповідача, з огляду на те, що у наведеній постанові Верховного Суду викладено правову позицію стосовно відсутності самого існування доказів на момент розгляду справи судом першої інстанції, тоді як у даному випадку, докази направлення позивачем актів та рахунків на адресу відповідача існували та були наявні у позивача до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, проте не подані останнім з причин відсутності заперечень щодо їх отримання з боку відповідача.

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень проти позову заявлених відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, а відтак і відсутність у позивача можливості для подання відповіді на відзив з поданням додаткових доказів відповідно до наведених положень ГПК України до місцевого господарського суду для підтвердження своєї позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 травня 2022 року між ТОВ "АСК-Торгагротранс" (перевізник/експедитор) та ТОВ "Агро-Успіх" (замовник) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 16062022, згідно з яким перевізник бере на себе зобов`язання доставляти автомобільним транспортом довірені йому замовником вантажі, а саме: сільськогосподарську продукцію (надалі іменуються - вантаж (згідно з товарно-транспортної накладної) з місця відправлення до пункту призначення, згідно з підписаними сторонами додатковими угодами до цього договору на перевезення, та видавати вантаж особі, уповноваженій замовником на одержання вантажу, а замовник бере на себе зобов`язання сплачувати послуги за перевезення вантажів у розмірі та порядку, передбаченим цим договором.

Відповідно до п.1.3. договору місце навантаження та вивантаження вантажу, маршрут, найменування вантажу, його маса/кількість, вартість, строк навантаження, упакування та строк перевезення (доставки вантажу) визначаються на підставі усної телефонної заявки або прийнятого до виконання замовлення, яке надається перевізникові через електронні засоби зв`язку, по факсу, поштою або через представника замовника, чи в інший прийнятний для сторін спосіб, не пізніше ніж за одну годину до початку перевезення.

За змістом п.1.4. договору факт прийняття перевізником вантажу для перевезення підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх (п.2.3. договору).

Пунктом 3.9 договору встановлено, що перевізник/експедитор зобов`язаний проводити оформлення ТТН на вантаж, що відправляється, а також оформлення отримання вантажу вантажоодержувачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи вантажоодержувача в ТТН з печаткою вантажоодержувача.

Відповідно до п.5.2. договору вартість кожного окремого перевезення узгоджується сторонами і вказується у рахунках виконавця та актах виконаних робіт.

За умовами п.6.2. договору розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України, згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів, протягом чотирнадцяти календарних днів після отримання замовником оригіналів документів вказаних в п. 6.1. даного договору та підписання сторонами акту виконаних робіт.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору в період з 28.09.2022 по 19.10.2022 перевізник здійснив міжнародне перевезення сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику українського походження) за маршрутом: від с. Губарівка (Богодухівський район, Харківська область, Україна) - до Sofia, Bulgaria, Bacho Kiro str. 26-28-30 (Болгарія).

Перевезення здійснювалося у відповідності до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року, до якої Україна приєдналася згідно Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 року N 57-V.), з оформленням міжнародної товарно-транспортної накладної CMR.

Відповідно до статті 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтями 4 та 9 Конвенції визначено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як зазначено в позові, на підставі міжнародних товарно-транспортних накладних (СMR) позивачем перевезено 187,48 тони вантажу (насіння соняшнику українського походження) відповідача за ціною 7 000,00 грн/тона на загальну суму 1 312 360, 00 грн. Надано рахунок на оплату №300 від 31.10.2022 на загальну суму 1 312 360, 00 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №300 від 31.10.2022 щодо надання послуг з перевезення насіння соняшнику в загальній кількості 187,48 тон на загальну суму 1 312 360, 00 грн.

Надання (виконання) послуг перевезення позивачем підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) з відміткою (підписом та печаткою) вантажовідправника: ТОВ "Агро-Успіх", підписом та печаткою перевізника: ТОВ "АСК-Торгагротранс" та підписом і печаткою уповноваженої особи вантажоодержувача "Клас" гр. София, Олио ЕАД", копії яких надано до матеріалів справи.

Позивач зазначає, що жодних претензій щодо належного здійснення перевезення вантажу не пред`явлено, та частково оплачені відповідачем на суму 83 077,13 грн платежем від 17.10.2022 (в складі платежу на суму 214 000,00 грн, рештою суми вказаного платежу погашено заборгованість попередніх перевезень за актом надання послуг від 30.09.2022), на підтвердження чого надано виписку з банку (АТ "ПроКредит Банк") за 17.10.2022.

Також, як зазначає позивач, 03.11.2022 перевізник здійснив міжнародне перевезення сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику українського походження) за маршрутом: від с. Губарівка (Богодухівський район, Харківська область, Україна) - до Sofia, Bulgaria, Bacho Kiro str. 26-28-30 (Болгарія). Надав рахунок на оплату №326 від 30.11.2022 на загальну суму 302 342,40 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №326 від 30.11.2022 щодо надання послуг з перевезення насіння соняшнику в загальній кількості 41,76 тони на загальну суму 302 342,40 грн.

Надання (виконання) послуг перевезення позивачем підтверджується CMR з відміткою (підписом та печаткою) вантажовідправника: ТОВ "Агро-Успіх", підписом та печаткою перевізника: ТОВ "АСК-Торгагротранс" та підписом і печаткою вантажоодержувача "Меджик Флейм ЕООД" София", копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивач вказує, що жодних претензій щодо належного здійснення перевезення вантажу не пред`явлено. Натомість, надані позивачем послуги на суму 302 342,40 грн відповідачем не оплачені.

За твердженням позивача, рахунки та акти здачі-приймання робіт були направлені ним на електронну пошту відповідача «agrouspex@ukr.net» (електронна пошта відповідача з якої велося листування щодо деталей доставки). Так, 04.11.2022 позивачем електронною поштою направлено на електронну адресу ТОВ «Агро-Успіх» рахунок на оплату № 300 від 31.10.2022 на загальну суму 1 312 360,00 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 300 від 31.10.2022, а 08.12.2022 - рахунок на оплату № 326 від 30.11.2022 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 326 від 30.11.2022.

11.07.2023 ТОВ «АСК-Торгагротранс» Укрпоштою, цінним листом з описом вкладення, направлено на адресу відповідача, яка зазначена в реквізитах договору (61177, Харківська область, Харківський район, смт. Рогань, вул. Жовтнева, б.71А, офіс 1), зокрема: рахунок на оплату № 300 від 31.10.2022; акт виконаних робіт № 300 від 31.10.2022; рахунок на оплату № 326 від 30.11.2022; акт виконаних робіт № 326 від 30.11.2022.

Проте, вказане відправлення, згідно інформації з сайту Укрпошти по трекінгу повернуто за зворотною адресою "За закінченням встановленого терміну зберігання".

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за надані послуги з міжнародного перевезення вантажів: за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №300 від 31.10.2022 з урахуванням часткової сплати - 1 229 282,87 грн; за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №326 від 30.11.2022 - 302 342, 40 грн. Загальна сума заборгованості 1 531 625,27 грн.

За неналежне виконання умов договору, позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати у розмірі 89 972,23 грн за період листопад 2022 року - червень 2023 року та 3% річних у розмірі 31 481,57 грн за період з 15.11.2022 по 28.08.2023.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №16062022 від 16.05.2022.

Статтею 306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Відповідно до ч.1 ст.316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з частинами 1, 3 ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч.1 ст.931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 10 цієї ж статті Закону передбачено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Згідно з ч.11 ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Відповідно до частини 12 вказаної статті Закону факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Частиною 2 ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 300 від 31.10.2022 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 326 від 30.11.2022, які надає до матеріалів справи позивач, та які визнаються судом належними доказами, не мають підпису уповноваженої особи та печатки ТОВ "Агро-успіх", а також не містять жодного доказу направлення відповідачу цих документів. Ані доказів відправлення поштовим зв`язком, ані доказів повідомлення відповідача будь-яким іншим способом про складання вищевказаних актів матеріали справи не мають.

Таким чином, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 16062022 від 16.05.2022, за яким перевізник (ТОВ "АСК-Торгагротранс") взяло на себе зобов`язання доставляти автомобільним транспортом довірені йому замовником вантажі, а замовник (ТОВ "Агро-Успіх") взяло на себе зобов`язання сплачувати послуги за перевезення вантажів.

Відповідно до п.5.2. договору вартість кожного окремого перевезення узгоджується сторонами і вказується у рахунках виконавця та актах виконаних робіт.

За умовами п.6.2. договору розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України, згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів, протягом чотирнадцяти календарних днів після отримання замовником оригіналів документів вказаних в п. 6.1. даного договору та підписання сторонами акту виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, на підставі міжнародних товарно-транспортних накладних (СMR) позивачем перевезено 187,48 тони вантажу (насіння соняшнику українського походження) відповідача. Надання (виконання) послуг перевезення позивачем підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) з відміткою (підписом та печаткою) вантажовідправника: ТОВ "Агро-Успіх", підписом та печаткою перевізника: ТОВ "АСК-Торгагротранс" та підписом і печаткою уповноваженої особи вантажоодержувача "Клас" гр. София, Олио ЕАД", копії яких надано до матеріалів справи.

Позивачем було складено рахунок на оплату №300 від 31.10.2022 на загальну суму 1 312 360, 00 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №300 від 31.10.2022 щодо надання послуг з перевезення насіння соняшнику в загальній кількості 187,48 тон на загальну суму 1 312 360, 00 грн.

Крім того, 03.11.2022 позивач здійснив міжнародне перевезення сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику українського походження) за маршрутом: від с. Губарівка (Богодухівський район, Харківська область, Україна) - до Sofia, Bulgaria, Bacho Kiro str. 26-28-30 (Болгарія). Надання (виконання) послуг перевезення позивачем підтверджується CMR з відміткою (підписом та печаткою) вантажовідправника: ТОВ "Агро-Успіх", підписом та печаткою перевізника: ТОВ "АСК-Торгагротранс" та підписом і печаткою вантажоодержувача "Меджик Флейм ЕООД" София", копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивачем було складено рахунок на оплату №326 від 30.11.2022 на загальну суму 302 342,40 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №326 від 30.11.2022 щодо надання послуг з перевезення насіння соняшнику в загальній кількості 41,76 тони на загальну суму 302 342,40 грн.

Жодних претензій з боку відповідача щодо неналежного здійснення позивачем перевезення вантажу та направлення їх останньому матеріали справи не містять.

ТОВ "Агро-успіх", заперечуючи проти позову, вказує, що не відмовлявся від підписання актів виконаних робіт, а взагалі не був обізнаний про складення даних документів.

За твердженням позивача, 04.11.2022 ним електронною поштою направлено на електронну адресу ТОВ "Агро-Успіх" "agrouspex@ukr.net" (електронна пошта відповідача з якої велося листування щодо деталей доставки) рахунок на оплату № 300 від 31.10.2022 на загальну суму 1 312 360,00 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 300 від 31.10.2022, а 08.12.2022 на цю ж електронну адресу направлено рахунок на оплату № 326 від 30.11.2022 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 326 від 30.11.2022.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Водночас за положеннями частини 2 статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги наведені посилання позивача, з огляду на те, що в укладеному між сторонами договорі не передбачено можливості направлення документів на електронні адреси сторін та така електронна адреса відсутня в реквізитах договору. Також електронна адреса відсутня і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "Агро-успіх". Таким чином, позивачем не доведено, що електронна адреса "agrouspex@ukr.net" є офіційною електронною адресою відповідача.

Разом з цим, 11.07.2023 ТОВ "АСК-Торгагротранс" Укрпоштою цінним листом з описом вкладення направлено на адресу відповідача, яка зазначена в реквізитах договору (61177, Харківська область, Харківський район, смт. Рогань, вул. Жовтнева, б.71А, офіс 1), зокрема: рахунок на оплату № 300 від 31.10.2022, акт виконаних робіт № 300 від 31.10.2022, рахунок на оплату № 326 від 30.11.2022, акт виконаних робіт № 326 від 30.11.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи надано опис вкладення до цінного листа №6103802879640, фіскальний чек Укрпошти від 11.07.2023, накладну №6103802879640 від 11.07.2023, що спростовує твердження апелянта про відсутність доказів відправлення поштовим зв`язком актів відповідачу.

Проте, вказане відправлення, згідно інформації з сайту Укрпошти по трекінг відстеженню, повернуто за зворотною адресою "За закінченням встановленого терміну зберігання".

Таким чином, акт виконаних робіт № 300 від 31.10.2022 та акт виконаних робіт № 326 від 30.11.2022, які наявні в матеріалах справи, підписані в односторонньому порядку лише позивачем.

Відповідно до приписів статей 525, 526, 615, 929 ЦК України, статей 1, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" двосторонній характер договору транспортного експедирування зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору експедитор бере на себе обов`язок за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, і водночас набуває права вимагати їх оплати, а замовник набуває право вимагати виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Отже, у разі фактичного прийняття наданих експедитором послуг відмова клієнта від підписання акта приймання-передачі послуг не звільняє його від обов`язку з їх оплати (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2018 у справі № 910/5820/17).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18 та інших (у тому числі і постанові Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20) здійснено висновок, якій полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності, з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Такі висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.09.2024 у cправі № 925/1279/19.

Суттю відносин з надання послуг з перевезення є майновий інтерес перевізника отримати оплату за надані послуги, а замовника - отримати послуги, які необхідні йому, тобто це та цінність (потреба), заради якої сторони вступили в такі договірні відносини один з одним, тобто це досягнення цілей задля яких такий договір укладався.

За таких обставин, враховуючи підтвердження матеріалами справи факту виконання позивачем договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 16062022 від 16.05.2022, відсутність жодних претензій з боку відповідача щодо неналежного здійснення позивачем перевезення вантажу, колегія суддів вважає, що позивачем доведено належними доказами виконання ним умов договору.

В зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач набув право вимагати оплати вартості наданих ним послуг. Відсутність підпису в актах приймання-передачі послуг з боку відповідача не звільняє останнього від обов`язку оплатити такі послуги.

Стосовно посилання апелянта на неузгодженість вартості перевезень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.5.2. договору вартість кожного окремого перевезення узгоджується сторонами і вказується у рахунках виконавця та актах виконаних робіт.

11.07.2023 ТОВ "АСК-Торгагротранс" Укрпоштою цінним листом з описом вкладення направлено на офіційно зареєстровану адресу відповідача, зокрема: рахунок на оплату № 300 від 31.10.2022, акт виконаних робіт № 300 від 31.10.2022, рахунок на оплату № 326 від 30.11.2022, акт виконаних робіт № 326 від 30.11.2022, які не були отримані відповідачем та повернулись за зворотною адресою з відміткою Укрпошти "За закінченням встановленого терміну зберігання".

Таким чином, на виконання вказаних умов договору позивачем було направлено на офіційну адресу відповідача акти виконаних робіт та рахунки на оплату, які не були отримані останнім. Наведене є достатнім для того, щоб вважати направлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представників відповідача на неможливість отримання зазначеної поштової кореспонденції з підстав неналежної її доставки Укрпоштою, з огляду на те, що саме відповідач повинен опікуватись належним та своєчасним отриманням ним своєї поштової кореспонденції, зважаючи на відсутність угодженої для листування електронної пошти. Наявність інших засобів комунікації з відповідачем для погодження вартості кожного окремого перевезення та зазначення її в рахунках виконавця та актах виконаних робіт відповідно до п.5.2. договору, умови договору не містять та відповідачем не доведені.

Колегія суддів відхиляє твердження позивача щодо узгодження ціни з відповідачем у зв`язку з поданням ним податкових накладних, на підтвердження чого надано до матеріалів справи податкові накладні: № 29 від 31.10.2022 на суму 1 229 282,87 грн, № 26 від 30.11.2022 на суму 302 342,40 грн, № 28 від 17.10.2022 на суму 83 077,13, з огляду на те, що останні свідчать про направлення і реєстрацію їх податковим органом, а не підтверджують узгодження вартості перевезення з відповідачем та доведення до нього цієї інформації.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що перевезення, які є предметом судового розгляду у даній справі, відбулися восени 2022 року, і до матеріалів справи відповідачем не надано жодного доказу, що він звертався до позивача з приводу оплати наданих йому послуг та бажання узгодити вартість перевезень.

Представники відповідача в ході судового розгляду не надали своїх заперечень стосовно необґрунтованості визначеної позивачем суми вартості перевезень, вказаних в актах. Проти самого факту надання послуг не заперечували.

Відтак, колегія суддів вважає узгодженою ціну перевезення, зазначену в актах наданих послуг.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.

Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Суд апеляційної інстанції вважає, що дії відповідача, у даному випадку, неможна назвати добросовісними.

Позивач вказує, що надані ним послуги з перевезення відповідачем оплачені частково. Так, за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 300 від 31.10.2022 на суму 1 312 360, 00 грн відповідачем оплачено 83 077,13 грн платежем від 17.10.2022 (в складі платежу на суму 214 000, 00 грн), в зв`язку з чим залишок заборгованості склав суму у розмірі 1 229 282, 87 грн. За актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 326 від 30.11.2022 сума послуг складає 302 342, 40 грн, проте не оплачена відповідачем.

Отже, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості за договором № 16062022 від 16.05.2022 за надані позивачем послуги з перевезення в загальній сумі 1 531 625,27 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неможливість достовірно визначити обсяг, вартість і зв`язок послуг з господарською діяльністю ТОВ "АСК-Торгагротранс", з огляду на те, що, як вже було зазначено судом, позивачем до матеріалів справи надано міжнародні товарно-транспортні накладні (СMR) з відміткою (підписом та печаткою) вантажовідправника: ТОВ "Агро-Успіх", підписом та печаткою перевізника: ТОВ "АСК-Торгагротранс" та підписом і печаткою вантажоодержувача. При цьому загальний обсяг перевезеного вантажу у наданих СMR відповідає обсягу, зазначеному у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) № 300 від 31.10.2022 та № 326 від 30.11.2022.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 89 972,23 грн та 3% річних у розмірі 31 481,57 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

При цьому положення вказаної норми стосовно 3% річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

У постанові від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20 зазначено, що за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За умовами п.6.2. договору розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України, згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів, протягом чотирнадцяти календарних днів після отримання замовником оригіналів документів вказаних в п. 6.1. даного договору та підписання сторонами акту виконаних робіт.

Як вже зазначалось, 11.07.2023 ТОВ "АСК-Торгагротранс" Укрпоштою цінним листом з описом вкладення направлено на офіційно зареєстровану адресу відповідача, зокрема: рахунок на оплату № 300 від 31.10.2022, акт виконаних робіт № 300 від 31.10.2022, рахунок на оплату № 326 від 30.11.2022, акт виконаних робіт № 326 від 30.11.2022, які не були отримані відповідачем та повернулись за зворотною адресою з відміткою Укрпошти "За закінченням встановленого терміну зберігання".

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов договору № 16062022 від 16.05.2022 та набуття останнім права вимоги оплати вартості наданих ним послуг до відповідача у розмірі 1 531 625,27 грн. Разом з цим, як встановлено раніше судом апеляційної інстанції, належні дії щодо узгодження з відповідачем вартості перевезень були здійснені позивачем лише 11.07.2023 при направленні ТОВ "АСК-Торгагротранс" Укрпоштою цінного листа з описом вкладення.

В той же час відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України, зобов`язання боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми настає саме за наявності прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку, останнім нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 89 972,23 грн за період листопад 2022 року - червень 2023 року та 3% річних у розмірі 31 481,57 грн за період з 15.11.2022 по 28.08.2023, тобто за період раніше, ніж позивач набув права на нарахування інфляційних втрат та 3% річних, в зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат ТОВ "АСК-Торгагротранс" до матеріалів справи надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ №1158478 від 31.07.2023, на підставі якого адвокат Скабук Юрій Миколайович здійснює представництво ТОВ "АСК-Торгагротранс" у Господарському суді Харківської області, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності на ім`я Скабука Юрія Миколайовича, договір про надання професійної правничої допомоги від 03.07.2023, попередній розрахунок від 03.07.2023, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 03.10.2023, квитанцію №12 від 03.10.2023 на суму 15600,00 грн.

Так, як свідчать матеріали справи, 03.07.2023 між ТОВ "АСК-Торгагротранс" (клієнт) та адвокатом Скабуком Юрієм Миколайовичем (адвокат), укладено договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат повинен надати усіма законними методами та способами професійну правничу допомогу клієнту у справі про стягнення в судовому порядку в Господарському суді Харківської області з ТОВ "Агро-Успіх" заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №16062022 від 16.05.2022, інфляційних втрат та 3 % річних.

За умовами п.2.3 договору гонорар адвоката визначається окремо в додатках до даного договору (попередній розрахунок вартості) та актах виконаних робіт (наданих послуг) - остаточний розрахунок, які є невід`ємною частинами договору і має бути сплачений клієнтом в день підписання сторонами акту виконаних робіт.

Попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу визначено сторонами в додатку 1 до договору б/н від 03.07.2023 в розмірі 30 000,00 грн.

03.07.2023 між сторонами підписано акт виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого загальна вартість робіт (послуг) складає 15600,00 грн.

03.10.2023 ТОВ "АСК-Торгагротранс" сплачено адвокату Скабуку Ю.М. 15600,00 грн за договором про надання професійної правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховним Судом неодноразово зверталась увага, що у розумінні положень ч. 5 ст.126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Надані ТОВ "АСК-Торгагротранс" докази в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу, свідчать про доведеність заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 14 453,85 грн.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі № 922/3491/23 в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 89 972, 23 грн та 3% річних в розмірі 31 481,57 грн підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі № 922/3491/23 підлягає залишенню без змін.

Підпунктами б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі № 922/3491/23 в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 89 972, 23 грн та 3% річних в розмірі 31 481,57 грн скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі № 922/3491/23 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" (62143, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Лозова, вул. Колгоспна, будинок 6, код ЄДРПОУ 32867317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" (62472, Харківська обл., Харківський р-н, м. Мерефа, пров. Борткевича Сергія, буд 12, кв. 4, код ЄДРПОУ 39247469) заборгованість за надані послуги з перевезення в розмірі 1531625, 27 грн, судовий збір в розмірі 22974,38 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14453,85 грн.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" (62472, Харківська обл., Харківський р-н, м. Мерефа, пров. Борткевича Сергія, буд 12, кв. 4, код ЄДРПОУ 39247469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" (62143, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Лозова, вул. Колгоспна, будинок 6, код ЄДРПОУ 32867317) 2186,17 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.11.2024

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза