Рішення

від 05.11.2024 по справі 908/2199/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/168/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 Справа № 908/2199/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідачів-1,2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2199/24

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю СТАТУС 2011 (пр. Свободи/вул. Миру, буд. 155/13, м. Запоріжжя, 69035)

до відповідача-2: Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (б. Центральний, буд. 27, м. Запоріжжя, 69005)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

19.08.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від б/д) ОСОБА_1 до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю СТАТУС 2011, відповідача-2: Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , згідно якої просила:

1. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАТУС 2011 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, з 16.09.2013 року.

2. Зобов`язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю СТАТУС 2011.

25.01.2011 створено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю СТАТУС 2011, засновником якого є ОСОБА_2 . Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником значиться ОСОБА_1 . Наказом № 1 від 16.09.2013 позивачку було звільнено з посади директора ТОВ СТАТУС 2011 за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України, про що внесено відповідний запис до трудової книжки за підписом учасника Товариства. З 08.07.2014 позивачка прийнята на державну службу до Головного управління юстиції в Запорізькій області. Наразі обіймає посаду головного інспектора будівельного нагляду Другого відділу Управління Державної інспекції та містобудування у Запорізькій області. 09.08.2024 позивачці стало відомо, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником досі значиться ОСОБА_1 . Отже, трудові відносини між сторонами фактично припинені з 16.09.2013, однак процедура внесення відповідних змін про директора Товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасником Товариства не виконана, що стало підставою для звернення до господарського суду.

04.09.2024 до суду від позивачки надійшла заява вих. № б/н від 04.09.2024 про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначено про неможливість надати копії наказу про звільнення позивачки з посади директора та рішення одноособового учасника ТОВ СТАТУС 2011 про призначення та звільнення директора, через відсутність цих документів у позивачки. Розшукати посадових осіб ТОВ СТАТУС 2011 та його єдиного засновника не вдалось, поштове відправлення з позовом, яке відправлялося, цими особами не отримано.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача-1. Заяви відповідача-1

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Позиція (аргументи) відповідача-2. Заяви відповідача-2

19.09.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив. Зазначено, що Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради проти позовних вимог не заперечує, справу просить розглянути на розсуд суду.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

4. Пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1, щодо позову або відзиву

Письмового пояснення не надійшло.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

5. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2199/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 26.08.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

04.09.2024 до суду від позивачки надійшла заява вих. № б/н від 04.09.2024 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.09.2024 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2199/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.10.2024. На підставі ст. 50 ГПК України залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1, оскільки рішення з даного спору може вплинути на її права та обов`язки, як єдиного учасника ТОВ СТАТУС 2011.

Ухвалою суду від 03.10.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 05.11.2024.

У судове засідання 05.11.2024 з розгляду справи по суті представники учасників справи не з`явилися. Про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

05.11.2024 через систему «Електронний суд» від представниці позивачки адвокатки Сандак І.А. надійшла заява, в якій викладено клопотання про розгляд справи без участі позивачки та її представниці. Зазначено про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачем-2 у відзиві викладено клопотання про розгляд справи без участі Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради 2 на розсуд суду.

Вказані клопотання судом задоволені.

Причини неявки відповідача-1 та третьої особи суду невідомі. Електронні кабінети в системі «Електронний суд» у відповідача-1 та третьої особи не зареєстровані.

Ухвали, що надсилалися на адреси відповідача-1 та третьої особи, були повернуті до суду без вручення за закінченням терміну зберігання, відсутністю адресата.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Відповідно ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень, усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень, для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Суд звертає увагу на те, що електронні тексти ухвал суду були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тому відповідач-1 та третя особа не були позбавлені права та можливості ознайомитись із процесуальними документами в справі № 908/2199/24 з Єдиного державного реєстру судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Наданими їм процесуальними правами відповідач-1 та третя особа не скористались.

Суд враховує, що відповідачем-1 як юридичною особою, не виконано процесуальний обов`язок щодо реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Відповідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача-1 та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача-1 та третьої особи в порядку ст. 165 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 05.11.2024 судом справу розглянуто по суті, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

6. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

Згідно зробленого судом безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю СТАТУС 2011, код ЄДРПОУ 37494767 (відповідач-1), вказане товариство зареєстровано 25.01.2011.

Засновником Товариства з обмеженою відповідальністю СТАТУС 2011 є ОСОБА_2 (третя особа), керівником з 25.01.2011 ОСОБА_1 (позивачка).

Як слідує з копії трудової книжки ОСОБА_1 , у трудовій книжці містяться записи, зокрема:

- номер 16: щодо прийняття 25.01.2011 на посаду директора ТОВ СТАТУС 2011, згідно наказу № 1 від 25.01.2011;

- номер 17: щодо звільнення 16.09.2013 за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України, згідно наказу № 1 від 16.09.2013. Міститься підпис засновника ОСОБА_2 , який завірено круглою печаткою юридичної особи ТОВ СТАТУС 2011;

- номер 18: щодо призначення 08.07.2014 на посаду спеціаліста І категорії відділу організаційного забезпечення, документування, контролю та розгляду звернень громадян Головного управління юстиції у Запорізькій області, згідно наказу № 558/07-11 від 07.07.2014;

- номер 37: щодо призначення 17.11.2021 на посаду головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності Управління Державної інспекції архітектури та містобудування України у Запорізькій області, згідно наказу № 868-К від 16.11.2021;

- номер 39: щодо переведення 25.03.2024 на посаду головного інспектора будівельного нагляду Першого відділу Управління Державної інспекції архітектури та містобудування України у Запорізькій області, згідно наказу № 109-К від 22.03.2024.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1-2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно частини першої статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 зазначено, що спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) ТОВ є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки він пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 у справі № 127/27466/20 виснувала, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 4 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. При цьому, статтею 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

Згідно статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, та набрала чинності 11 вересня 1997 року, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2- рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом статті 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України, пiдставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з iнiцiативи працiвника (статтi 38, 39 КзПП України).

Частиною першою статті 38 КЗпП України (в редакції станом на 16.09.2013) визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Статтею 65 Господарського кодексу України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції станом на 16.09.2013), у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Згідно зі статтею 59 цього Закону, до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.

Позивачкою не заявлено, що між нею, як директором, та ТОВ «СТАТУС 2011» був укладений письмовий договір (контракт).

Протилежного матеріали справи не містять.

Як вказано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18), установлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі свідчать про те, що позивач дотримався процедури звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Водночас особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі №761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).

Як було встановлено судом, у трудовій книжці ОСОБА_1 містяться записи, зокрема:

- номер 16: щодо прийняття 25.01.2011 на посаду директора ТОВ СТАТУС 2011, згідно наказу № 1 від 25.01.2011;

- номер 17: щодо звільнення 16.09.2013 за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України, згідно наказу № 1 від 16.09.2013. Міститься підпис засновника ОСОБА_2 , який завірено круглою печаткою юридичної особи ТОВ СТАТУС 2011.

Відповідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціальної захисту населення України від 29.07.1993 № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні

на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункти 1.1, 2.2-2.4).

Позивачка заявила в заяві вих. № б/н від 04.09.2024 про неможливість надати копії наказу про звільнення позивачки з посади директора та рішення одноособового учасника ТОВ СТАТУС 2011 про призначення та звільнення директора, через відсутність цих документів у позивачки.

Відповідач проти позову не заперечив.

Відповідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як зазначено вище, у трудовій книжці ОСОБА_1 міститься запис під номером 17 щодо звільнення 16.09.2013 за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України, згідно наказу № 1 від 16.09.2013. Міститься підпис засновника ОСОБА_2 , запис про звільнення завірений круглою печаткою юридичної особи ТОВ СТАТУС 2011.

Після цієї дати звільнення - 16.09.2013 позивачка з 08.07.2014 була призначена на посаду спеціаліста І категорії відділу організаційного забезпечення, документування, контролю та розгляду звернень громадян Головного управління юстиції у Запорізькій області, згідно наказу № 558/07-11 від 07.07.2014.

На теперішній час працює в Управлінні Державної інспекції архітектури та містобудування України у Запорізькій області.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена з постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ СТАТУС 2011 є припиненими з 16.09.2013 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин принципи розумності і справедливості (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), оскільки визначення дати припинення трудових відносин датою набуття рішенням суду законної сили перетворює цей юридичний момент в невизначений.

У даному випадку позивачка фактично припинила трудові відносини з ТОВ «СТАТУС 2011» з 16.09.2013, та протилежного відповідач-1 не заявив та не довів.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю СТАТУС 2011, суд зазначає таке.

Як вбачається зі зробленого судом безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю СТАТУС 2011, керівником з 25.01.2011 цього товариства значиться ОСОБА_1 (позивачка).

У частині 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зазначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема

відомості про керівника юридичної особи (ст. 9 вказаного Закону).

У частині 2 ст. 19 цього Закону (в редакції станом на 16.09.2013) визначено: якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов`язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або примірник

оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) розпорядчого документа про їх призначення.

Тобто, після видання наказу № 1 від 16.09.2013 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «СТАТУС 2011» за власним бажанням на підставі ст. 38 ЗКпП України, уповноважена особа ТОВ «СТАТУС 2011» мала звернутися щодо внесення змін до відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо зміни керівника.

Разом з тим, у ч. 1 ст. 25 діючої редакції Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Пунктом 3 частини 5 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

У постанові від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 (провадження № 61-18255св19) Верховний Суд зробив висновок, що позовна вимога до відділу державної реєстрації про зобов`язання внести зміни до відомостей з ЄДР шляхом виключення відомостей про керівника ТОВ не може бути звернена до органу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (державного реєстратора такого органу), який зобов`язаний виконати рішення суду щодо припинення трудових відносин керівника юридичної особи з такою особою незалежно від того, чи був цей орган (реєстратор) залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Однак слід зазначити, що у постанові від 24.12.2019 по справі № 758/1861/18 (провадження № 61-4911св18) Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково задовольнив вимогу позивача про виключення з ЄДРПОУ запису про директора ТОВ «Слаф Реагент» ОСОБА_1 , оскільки суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. Разом з цим задоволення такої вимоги не вплинуло на правильність вирішення апеляційним судом спору по суті, а тому не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. При цьому, Верховним Судом взято до уваги те, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому такі висновки апеляційного суду є такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Таким чином, суд, дотримуючись справедливості, як завдання господарського судочинства, з метою недопущення звернення позивачки до суду в разі необґрунтованої відмови відповідного державного органу у вчиненні реєстраційних дій на підставі цього судового рішення, вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу щодо зобов`язання Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю СТАТУС 2011.

При цьому суд враховує, що порушення права позивачки відбулося саме ТОВ СТАТУС 2011, оскільки Товариство тривалий час (з 16.09.2013) зволікало та на час постановлення цього рішення суду не звернулося до державного реєстратора щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб про зміну керівника.

8. Судові витрати

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій ТОВ «СТАТУС 2011», судовий збір у сумі 6056,00 грн. покладається на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати припиненими з 16 вересня 2013 року трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАТУС 2011 (пр. Свободи/вул. Миру, буд. 155/13, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 37494767) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України,

Зобов`язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради (б. Центральний, буд. 27, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 37573508) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю СТАТУС 2011 (пр. Свободи/вул. Миру, буд. 155/13, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 37494767).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТАТУС 2011 (пр. Свободи/вул. Миру, буд. 155/13, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 37494767) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 14 листопада 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко