Ухвала

від 07.11.2024 по справі 908/938/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/75/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.11.2024 Справа № 908/938/24

м. Запоріжжя Запорізької області,

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" № б/н від 25.10.2024 (вх. № 21013/08-08/24 від 25.10.2024) про відстрочку виконання рішення суду по справі № 908/938/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМЕНЕРГО" (вул.Перемоги, буд. 95, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 43595498; електронна пошта: mashkina.v@kolt.com.ua)

До відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661; електронна пошта: energoatom@atom.gov.ua) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503;код ЄДРПОУ 19355964)

про стягнення 80 108,98 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від заявника (відповідача): Малахов М.Л. (в режимі відеоконференції) - Витяг з ЄДР самопредставницвто;

ВСТАНОВИВ:

25.10.2024 до Господарського суду Запорізької області від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла заява № б/н від 25.10.2024 (вх. № 21013/08-08/24 від 25.10.2024) про відстрочку виконання рішення суду по справі № 908/938/24.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.10.2024, заяву розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 28.10.2024 прийнято вказану заяву до розгляду, судове засідання призначено на 07.11.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, явка представників сторін визнана необов`язковою.

Ухвалою від 04.11.2024 заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про забезпечення проведення судового засідання призначеного на 07.11.2024 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції задоволено.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 07.11.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС.

Представник заявника підтримав заяву про відстрочення виконання судового рішення пояснивши, що обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим є наступними: ДП «НАЕК «Енергоатом» було створено на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктури відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 1268 від 17.10.1996. Цією постановою на ДП «НАЕК «Енергоатом» покладено функції експлуатуючої організації. Дохід АТ «НАЕК «Енергоатом» на 99 % складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями. В зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджений воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжений Указами Президента України. 04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та Запорізька атомна електрична станція (далі - ВП ЗАЕС) були захоплені військовими формуваннями російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації. Енергодарська міська територіальна громада (код: UA23040110000019947), в межах якої розташовані виробничі потужності Відповідача, включена до «Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (пп. «Василівський район» п. 4 «Запорізька область» р. ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» цього Переліку), з зазначенням дати виникнення можливості бойових дій: 04.03.2022. Восени 2022 року рф регулярно почала обстрілювати енергоінфраструктуру України. У грудні 2022 року через російські обстріли з ладу була виведена половина енергосистеми України. А після обстрілів 16.12.2022 запровадили надзвичайний стан в енергетиці. 6 червня 2023 року російська армія підірвала дамбу Каховської ГЕС. Нестача води у басейнах витримки ЗАЕС може призвести до розігріву палива в реакторі, і це можепризвести до його розплавлення, і як наслідок - до радіаційних викидів. З моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях. З 11.09.2022 ВП ЗАЕС повністю зупинена, тобто відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами, до моменту окупації військовими російської федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Запорізькою АЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоківенергосистеми України - 6 енергоблоків належать ЗАЕС.

На теперішній час Відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Втрата виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан відповідача. Отже, за 2022 рік НАЕК «Енергоатом» отримані збитки в розмірі 12,4 млрд гривень (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік). За 2023 рік «НАЕК «Енергоатом» отримані збитки в розмірі 11,2 млрд грн (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2023 рік). За перше півріччя 2024 року отримані збитки Компанії в розмірі 9,02 млрд грн (звіт про фінансові результати за півріччя 2024). Поряд з цим, постійні ракетні атаки рф на енергетичну інфраструктуру України безпосередньо та значно впливають на роботу інших атомних електростанцій України. Через зниження частоти в енергосистемі України на енергоблоках спрацьовує система аварійного захисту, внаслідок чого енергоблоки автоматично відключаються та працюють у проєктному режимі, без генерації у вітчизняну енергосистему. Поряд з цим, АТ «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу філії «ВП ЗАЕС», не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. За таких обставин, об`єктивно унеможливлені своєчасні та у повному обсязі розрахунки перед позивачем.

Видатки за боргами філії «ВП ЗАЕС» були заплановані саме в бюджеті цієї філії. Формування бюджету на наступний рік відбувається у грудні року, що передує бюджетному року. Відповідно, видатки інших відокремлених підрозділів, а також дирекції АТ «НАЕК «Енергоатом» (головного офісу) були заплановані заздалегідь і не враховували можливості здійснення розрахунків за інші філії.

Наразі, в умовах постійних обстрілів критичної інфраструктури, в тому числі підприємств генерації та розподілу електричної енергії, критично важливою є здатність атомної енергетики стабільно та надійно виконувати роботу з генерації електричної енергії. Нові обстріли РФ енергетичної інфраструктури призвели до масштабного дефіциту електроенергії в Україні, що стало підставою для застосування аварійних відключень світла по всій країні. За умов дефіциту потужності енергосистеми України, є виправданим та обґрунтованим відстрочення виконання рішення суду щодо здійснення розрахунків підприємством, яке є одним з основних суб`єктів генерації електроенергії в країні. Водночас негайне виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17 червня 2024 року у справі №908/938/24 і стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» грошових коштів ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об`єктів атомної енергетики чим загрожує безпеці держави та населенню України.

За наведених обставин відстрочення виконання рішення суду для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання судового рішення, а відповідною заявою лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити у майбутньому повне виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем. Надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі, сприятиме належному виконанню заявником своїх наявних зобов`язань, а отже належним чином виконати рішення суду у справі та, як наслідок, буде сприяти захисту інтересів обох сторін. Таким чином, втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення. На підставі викладеного, заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.06.2024 у справі №908/938/24 до 17.06.2025.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду від 28.10.2024 до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС. Письмових пояснень по суті заяви від позивача до суду не надходило.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. (ч. 1) Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. (ч. 2)

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути заяву по суті.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання судового рішення, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.06.2024 у справі №908/938/24 позов задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМЕНЕРГО" 3 % річних у розмірі 17 299,68 грн. та інфляційні втрати у сумі 62 809,30 грн., а також витрати по сплаті судового збору на суму 2 422,40 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 17.06.2024 у справі № 908/938/24 - залишено без змін.

21.10.2024 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.06.2024 у справі №908/938/24 видано відповідний наказ.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Суд зазначає, що подані відповідачем Звіти про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022, за 2023 та за півріччя 2024 підтверджують збитковість підприємства, однак відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності, тощо), на підтвердження відсутності можливості АТ "НАЕК "Енергоатом" виконати рішення суду у цій справі.

Крім того, складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Твердження заявника про те, що видатки за боргами філії ВП ЗАЕС були заплановані саме в бюджеті цієї філії та формування бюджету на наступний рік відбувається у грудні року, що передує бюджетному року, а отже відповідно, видатки інших філій, а також дирекції АТ «НАЕК «Енергоатом» (головного офісу) були заплановані заздалегідь і не враховували можливості здійснення розрахунків за інші філії, судом до уваги не приймаються, оскільки як встановлено у рішенні Господарського суду Запорізької області від 17.06.2024 у справі №908/938/24, залишеного без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2024, договір поставки товару № 53-121-01-21-10637 укладений між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" та ТОВ «ЕЛПРОМЕНЕРГО» - 08.09.2021. Строк поставки товару: вересень 2021 грудень 2021 року (п.1.2 договору). Позивач здійснив поставку товару 28.12.2021. Суд зазначає, що враховуючи положення п. 3.2. договору та вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України кінцевим строком виконання зобов`язання з оплати отриманого товару є 28.02.2022, тобто правовідносини між сторонами виникли ще у 2021 та відповідачів міг здійснити оплату за отриманий товар протягом 60 календарних днів з дати його поставки, тобто ще до повномасштабного вторгнення РФ на територію України.

Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку виконати договір.

Суд зазначає, що у цій справі розглядались позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 17 299,68 грн. та інфляційні втрати у сумі 62 809,30 грн., які заявлені позивачем в період до дати повного виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.12.2022 у справі № 908/1328/22.

Однак, заявником не надано жодних доказів на підтвердження повного або часткового виконання рішення суду у цій справі.

Також суд зазначає, що саме недобросовісна поведінка відповідача, як контрагента позивача, стала підставою для звернення останнього до суду з позовом. На теперішній час судове рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, відповідачем не виконано, внаслідок чого позивачу завдаються збитки, зокрема, через інфляційні процеси, що відбуваються в державі.

Крім того, заявник належним чином не обґрунтував надання відстрочки саме у строк до 17.06.2025, тобто не надано жодних доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, якими можливо буде здійснити погашення існуючої заборгованості, стягнутої за рішенням суду у цій справі, перед позивачем у визначений ним строк.

Отже, в обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення суду, АТ "НАЕК "Енергоатом" не надано суду належних та допустимих доказів наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не наведено обставин реальної неможливості виконання ним судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Суд також зазначає, що у зв`язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію рф всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" № б/н від 25.10.2024 (вх. № 21013/08-08/24 від 25.10.2024) про відстрочку виконання рішення суду по справі № 908/938/24 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" № б/н від 25.10.2024 (вх. № 21013/08-08/24 від 25.10.2024) про відстрочку виконання рішення суду по справі № 908/938/24 відмовити.

2. Ухвалу суду направити до електронних кабінетів підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС учасників справи.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано: 12.11.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.