Рішення

від 05.11.2024 по справі 908/2198/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/144/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 Справа № 908/2198/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.

від позивача адвокат Пясецький Д.В., довіреність № 198 від 29.11.2023 (у режимі відеоконференцзв`язку);

від відповідача адвокат Коротіна Н.В., довіреність № 28 від 14.02.2024

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2198/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ (пр. Моторобудівників, буд. 15, м. Запоріжжя, 69068)

про стягнення 33 785 538,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

19.08.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ до відповідача: Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ про стягнення 27758880,48 грн. пені, 4294659,76 грн. 3% річних, 1731998,41 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу від 10.11.2022 № 7374-ПСО(ТКЕ)-13.

19.09.2024 через систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив. Листи відповідача, на які останній посилається у відзиві, не є додатковими угодами та не мають підписів обох сторін, не припиняють основного зобов`язання за договором та не є новацією, тому не змінюють строки виконання зобов`язання. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальністю боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

04.10.2024 через систему Електронний суд надійшло заперечення на клопотання відповідача про зменшення неустойки.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

17.09.2024, у встановлений судом строк, через систему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву. Визнано укладення договору постачання природного газу від 10.11.2022 № 7374-ПСО(ТКЕ)-13. Відповідач виконав зобов`язання за договором з оплати вартості поставленого в листопаді 2022 квітні 2023 природного газу повністю, проте в порядку, який був передбачений та погоджений сторонами в гарантійних листах. Вказані листи та передбачений порядок оплати по ним приймались позивачем без зауважень та заперечень, всі платежі здійснювались в межах задекларованих строків, чим був сформований звичай ділового обороту під час дії воєнного стану. Таким чином, сторони шляхом листування (запитами про надання гарантійних листів про оплату та зустрічним наданням таких гарантійних листів) змінили умови договору про порядок та строки оплати за поставлений природний газ. Вважає, що інфляційні та 3% річних поділяють долю основного зобов`язання, та боржник має їх сплатити лише в тому випадку, коли сума боргу існує та на вимогу кредитора заявлена до стягнення. У даному випадку позивач не заявляє стягнення основної суми боргу. З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постановах у справах №№ 918/631/19, 910/4590/19, вимога про сплату 3% річних та інфляційних втрат, може бути лише додатковою вимогою до основної вимоги про стягнення суми основного боргу. У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

03.10.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки: пені до суми 383203,67 грн.; у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних просив відмовити в повному обсязі.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2198/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.08.2024 суддею Ярешко О.В. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2198/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2024.

05.09.2024 від відповідача через систему Електронний суд надійшли додаткові пояснення в справі, в яких викладено клопотання про продовження строку для подання відзиву.

Ухвалою суду від 06.09.2024 клопотання відповідача про продовження встановленого судом строку для подання відзиву задоволено. Продовжено відповідачу встановлений судом строк для подання відзиву до 16.09.2024 включно.

Протокольною ухвалою від 12.09.2024 підготовче засідання відкладено на 03.10.2024.

Ухвалою суду від 03.10.2024 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні 05.11.2024.

У судове засідання 05.11.2024 з розгляду справи по суті з`явилися представники сторін.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 05.11.2024 судом справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

10.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством МОТОР СІЧ (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 7374-ПСО(ТКЕ)-13.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в період з вересня 2022 по березень 2023 (включно) у кількості 23953,109 тис.куб.метрів (п. 2.1).

Пунктом 3.5 договору закріплено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 5.1 договору, споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% вартості грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Відповідно п. 7.2, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 13.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 11.04.2023), договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 30.04.2023 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Між позивачем та відповідачем підписані акти приймання-передачі природного газу:

- від 30.11.2022 за період: листопад 2022 на суму 7867665,18 грн.;

- від 30.11.2022 за період: листопад 2022 на суму 83458935,42 грн.;

- від 30.11.2022 за період: листопад 2022 на суму 719784,86 грн.;

Всього за листопад 2022 на суму 92046385,46 грн.

Оплата за листопад 2022 у загальній сумі 92046385,46 грн. здійснювалася відповідачем у період з 29.12.2022 по 22.02.2023.

- від 31.12.2022 за період: грудень 2022 на суму 9749114,22 грн.;

- від 31.12.2022 за період: грудень 2022 на суму 97661545,33 грн.;

- від 31.12.2022 за період: грудень 2022 на суму 2597304,90 грн.

Всього за грудень 2022 на суму 110007964,45 грн.

Оплата за грудень 2022 у загальній сумі 110007964,45 грн. здійснювалася відповідачем у період з 01.03.2023 по 27.04.2023.

- від 31.01.2023 за період: січень 2023 на суму 10594737,66 грн.;

- від 31.01.2023 за період: січень 2023 на суму 104484084,31 грн.;

- від 31.01.2023 за період: січень 2023 на суму 2892839,80 грн.

Всього за січень 2023 на суму 117971661,77 грн.

Оплата за січень 2023 у загальній сумі 117971661,77 грн. здійснювалася відповідачем у період з 27.04.2023 по 01.08.2023.

- від 28.02.2023 за період: лютий 2023 на суму 9685827,36 грн.;

- від 28.02.2023 за період: лютий 2023 на суму 97930622,39 грн.;

- від 28.02.2023 за період: лютий 2023 на суму 2518329,78 грн.

Всього за лютий 2023 на суму 110134779,53 грн.

Оплата за лютий 2023 у загальній сумі 110134779,53 грн. здійснювалася відповідачем у період з 01.08.2023 по 19.09.2023.

- від 31.03.2023 за період: березень 2023 на суму 7868469,31 грн.;

- від 31.03.2023 за період: березень 2023 на суму 80131052,23 грн.;

- від 31.03.2023 за період: березень 2023 на суму 1980517,99 грн.

Всього за березень 2023 на суму 89980039,53 грн.

Оплата за березень 2023 у загальній сумі 89980039,53 грн. здійснювалася відповідачем у період з 19.09.2023 по 04.12.2023.

- від 30.04.2023 за період: квітень 2023 на суму 44638,91 грн.;

- від 30.04.2023 за період: квітень 2023 на суму 36595010,29 грн.

Всього за квітень 2023 на суму 36639649,20 грн.

Оплата за квітень 2023 у загальній сумі 36696649,20 грн. здійснювалася відповідачем у період з 04.12.2023 по 08.04.2024.

Здійснення оплати у вказаних сумах та періодах підтверджується випискою з рахунку за 19.09.2023 та довідкою АБ «УКРГАЗБАНК» від 30.05.2024 № 15932/15671/2024 та не заперечувалося відповідачем.

Всього між сторонами було підписано актів на загальну суму 556780479,94 грн., сума в розмірі 556780479,94 грн. була оплачена відповідачем повністю, та не є предметом цього спору.

06.02.2023 та 21.04.2023 позивач надіслав відповідачу на його електронну пошту листи, згідно яких з метою підвищення якості дисципліни та контролю розрахунків за спожитий природний газ, просив до 08.02.2023 та до 25.04.2023, відповідно, надати актуальну інформацію про заплановані розрахунки (оплати) з позивачем. Інформацію щодо запланованих розрахунків просив надати окремо за лютий квітень 2023, та за травень-липень 2023.

Листом від 02.03.2023 № УГЕ/07-1954 відповідач повідомив позивача, що оплата 110007964,28 грн. заборгованості спожитого природного газу в грудні 2022 буде здійснена до 20.03.2023, просив продовжити постачання природного газу відповідно до умов договору.

У відповідь на лист від 21.04.2023, відповідач листом від 28.04.2023 № УГЕ/07-3927 повідомив про наявну заборгованість перед позивачем у сумі 338086480,81 грн., яку планував погасити протягом 6 місяців з травня по жовтень, згідно наведеного графіку.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем надано до матеріалів справи копії актів приймання-передачі природного газу, які підписані відповідачем без заперечень.

Згідно матеріалів справи, відповідач здійснив оплату поставленого газу за переліченими вище актами в повному обсязі, однак оплата здійснювалася з порушенням строку, встановленого договором № 7374-ПСО(ТКЕ)-13.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах у справах №№ 918/631/19, 910/4590/19, не спростовують висновку суду щодо правомірності нарахування та пред`явлення до стягнення 3% річних та інфляційних втрат без одночасного заявлення до стягнення основної суми боргу.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Вказані відповідачем справи не є подібними до цієї справи, оскільки предметом було стягнення суми попередньої оплати, суми ПДВ, та нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Враховуючи наведені приписи законодавства, встановлення несвоєчасності здійснення відповідачем розрахунку за договором, позивачем правомірно пред`явлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, що нараховані на суми боргу, які виникали за основним зобов`язанням по договору № 7374-ПСО(ТКЕ)-13. Ключовим при застосуванні ч. 2 ст. 625 ЦК України є прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладено таку правову позицію: методика розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції). У разі зменшення суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником суму погашення потрібно віднімати не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій самій послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу в новому розрахунковому місяці).

Суд не погоджується з твердженням відповідача про зміну сторонами шляхом листування (запитами про надання гарантійних листів про оплату та зустрічним наданням таких гарантійних листів) умов договору про порядок та строки оплати за поставлений природний газ.

Відповідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч.ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України).

За приписами ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно п. 13.3 договору № 7374-ПСО(ТКЕ)-13, сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін.

Відповідних додаткових угод до договору № 7374-ПСО(ТКЕ)-13, підписаних уповноваженими представниками сторін, про зміну умов договору щодо порядку та строків оплати за поставлений природний газ, матеріали справи не містять.

Листування між сторонами щодо розрахунків, на яке посилається відповідач, не є такими додатковими угодами в розумінні п. 13.3 договору № 7374-ПСО(ТКЕ)-13. У листах від 02.03.2023 № УГЕ/07-1954, від 28.04.2023 № УГЕ/07-3927 відповідач лише повідомляє про строки погашення наявної заборгованості.

Відтак, відповідач мав здійснити оплату за природний газ відповідно пункту 5.1 договору, згідно якого споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: - оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% вартості грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Позивач нарахував 3% річних за загальний період з 17.01.2023 по 07.04.2024 та інфляційні втрати за загальний період з березня 2023 по квітень 2024 включно.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та визнав їх арифметично неправильними. Так, позивач нарахував 3% річних на суму боргу 110134779,53 грн. за зобов`язаннями лютого 2023 за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 (31 день прострочення), та на цю ж суму боргу за період з 28.07.2023 по 09.08.2023 (13 днів прострочення). Тобто, двічі нарахував 3% річних на суму боргу 110134779,53 грн. за період з 28.07.2023 по 31.07.2023. Всього 3% річних за зобов`язаннями лютого 2022 становлять суму 1266211,08 грн., а не 1302419,78 грн., як визначив позивач.

Також, позивачем допущені арифметичні помилки при нарахуванні 3% річних, починаючи з періоду: 25.12.2023 по 07.04.2024 за зобов`язаннями квітня 2023. Наприклад, 3% річних за період з 25.12.2023 по 10.01.2024 на суму боргу 29999999,98 грн. становлять 41850,44 грн., а не 41917,81 грн., як визначив позивач; за період з 11.01.2024 по 11.01.2024 (1 день прострочення) становлять 2377,05 грн., а не 2383,56 грн. Всього 3% річних за зобов`язаннями квітня 2023 становлять суму 718532,87 грн., а не 728907,94 грн., як визначив позивач.

В іншому розрахунок позивача 3% річних судом визнається арифметично правильним.

Згідно зробленого судом перерахунку за допомогою системи «Законодавство», загальна сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду становить 4248075,99 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, визнається судом арифметично правильним. Інфляційні втрати становлять загальну суму 1731998,41 грн.

Позивачем нараховано пеню в сумі 27758880,48 грн. за загальний період з 01.07.2023 по 07.04.2024.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Згідно п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Сторонами в договорі не визначено більшого строку для нарахування пені, ніж вказано в ч. 6 ст. 232 ГК України. Позивач нарахував пеню в межах вказаного строку.

Розрахунок пені, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається арифметично неправильним. Позивач нарахував пеню на суму боргу 110134779,53 грн. за зобов`язаннями лютого 2023 за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 (31 день прострочення), та на цю ж суму боргу за період з 28.07.2023 по 09.08.2023 (13 днів прострочення). Тобто, двічі нарахував пеню на суму боргу 110134779,53 грн. за період з 28.07.2023 по 31.07.2023. Згідно перерахунку суду, зробленого за допомогою системи «Законодавство», пеня на суму боргу 110134779,53 грн. за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 (31 день прострочення) становить 4604539,00 грн., пеня на суму боргу 110134779,53 грн. за період з 01.08.2023 по 09.08.2023 становить 1194886,92 грн.

Загальна сума пені в межах заявленого позивачем періоду становить 27155402,25 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки: пені до суми 383203,67 грн. Клопотання обґрунтовано таким. Сто відсотків статутного капіталу АТ «МОТОР СІЧ» перебуває у власності держави Україна та в сфері управління Міністерства оборони України. Товариство визнано таким, що має важливе значення для національної економіки в сфері оборонно-промислового комплексу та критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу. Відповідач покладає максимальних зусиль для негайного добровільного усунення допущеного порушення та його наслідків. Позивачем не надано жодного доказу понесених ним збитків в зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором. До введення військового стану за укладеними з позивачем договорами, відповідачем вчасно виконувалися зобов`язання з оплати поставленого природного газу. Таким чином, даний випадок дійсно є винятковим. Основною об`єктивною підставою прострочення в оплаті була військова агресія проти України, внаслідок чого пріоритетом у діяльності АТ «МОТОР СІЧ» стало виконання державних оборонних контрактів. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 прямо заборонено витрачати суми отриманих авансів за державними контрактами на інші цілі, аніж цілі, визначені такими державними контрактами. Відповідач на час виконання договірного зобов`язання перед позивачем мав залишки коштів на рахунках, які було сформовано саме завдяки отриманим авансам від Міністерства оборони України та інших промислових підприємств оборонного комплексу на виконання договірних зобов`язань. На вчасність виконання відповідачем зобов`язань за договором прямо вплинули ракетні обстріли виробничих площ АТ «МОТОР СІЧ», та необхідність відновлення знищеного виробництва, на що підприємство несе матеріальні витрати. Зокрема, з 23.09.2024 по 01.10.2024 відбулось 5 ракетних обстрілів виробничих площ та майна підприємства, що спричинило збитки. Крім того, об`єктивною підставою прострочення в оплаті заборгованості був обов`язок підприємства з виплати заробітної плати працівникам. У період з листопада 2022 по квітень 2024 витрати по заробітній платі склали 4892934404,85 грн. Відповідач виконав зобов`язання за договором з оплати вартості поставленого в листопаді 2022 квітні 2023 природного газу повністю в порядку, який був передбачений та погоджений сторонами в гарантійних листах. Тяжкий фінансовий стан, що склався в період введення воєнного стану та паралельно був пов`язаний зі зміною керівництва АТ «МОТОР СІЧ», прямо вплинув на своєчасність оплат за договором. Сума нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат є для відповідача надмірною, а тому прямо негативно вплине на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Позивач проти заявленого клопотання заперечив, вважає викладені відповідачем доводи необґрунтованими та безпідставними. Відповідач, укладаючи договір, був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору (пункт 7.2 договору). Відповідач до матеріалів справи не надає жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, тощо. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222 на позивача покладені спеціальні обов`язки щодо забезпечення реалізації природного газу побутовим споживачам, тепловим електростанціям та теплоелектроцентралям за певними цінами. Позивач є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. В умовах воєнного стану в позивача значно зросла кількість споживачів, при цьому розмір дебіторської заборгованості постійно зростає. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Вважає, що важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності. Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат, тощо. Щодо зменшення пені на 99,9%, то при такому зменшенні буде знівельовано саме значення пені та не дотримано баланс інтересів сторін. Можливість зменшення відсотків річних викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, водночас справа № 908/2198/24 не є подібною до справи № 902/417/18, оскільки позивачем заявлено до стягнення річні, в розмірі, встановленому законом (ч. 2 ст. 625 ЦК), а не в більшому.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 висловив правову позицію такого змісту: «У зв`язку з викладеним, враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90%, 70% чи 50% тощо), до якого суд має право її зменшити, Суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 щодо застосування, зокрема, положень частини третьої статті 551 ЦК України із висновком, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99% залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін».

Щодо самої можливості зменшення судом розміру нарахованих відсотків річних, то суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Великою Палатою зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Тобто, при зменшенні судом відсотків річних судом має бути прийнято до уваги принципи розумності, справедливості та пропорційності, оцінені конкретні обставини справи.

Судом встановлено, що наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України № 291 від 06.11.2022 прийнято рішення про примусове відчуження у власність держави усіх акцій, емітентом яких є АТ «МОТОР СІЧ», що належать фізичним та юридичним особам, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій, які належать державі.

Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 143-КВ від 01.05.2024 визначено АТ «МОТОР СІЧ» таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу, та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу.

Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 68-ДР від 17.05.2022 АТ «МОТОР СІЧ» внесено до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) на товари, роботи і послуги оборонного призначення, що є предметом його виробничої діяльності, зокрема авіаційних двигунів, вертольотів, складових та комплектувальних виробів до озброєння та військової техніки за імпортозаміщенням, навісного та наземного обладнання для вертольотів.

Відповідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», попередня оплата розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів за капітальними видатками та державними контрактами здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів виконавцям робіт, постачальникам товарів і надавачам послуг (крім нерезидентів) на небюджетні рахунки, відкриті на їх ім`я в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг виключно з таких рахунків на цілі, визначені договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів.

В умовах збройної агресії Російської Федерації проти України першочерговим є забезпечення захисту та оборони території й населення Держави Україна.

АТ «МОТОР СІЧ» спеціалізується на виробництві, ремонті та обслуговуванні авіаційного обладнання та є таким, що має надважливе значення для національного оборонно-промислового комплексу та зобов`язане виконувати насамперед державні договори поставки оборонного призначення. При цьому, отримані кошти попередньої оплати за цими договорами відповідач не має права використовувати на цілі інші, ніж визначено цими договорами.

Місто Запоріжжя, де розташовані виробничі потужності АТ «МОТОР СІЧ», з початку збройної агресії проти України піддається ракетним обстрілам з боку Російської Федерації. Так, безпосередньо внаслідок ракетних обстрілів 18.11.2022, 29.12.2023, 30.01.2023, 05.04.2023, 05.08.2023, 06.09.2023, 08.09.2023, 15.02.2024, що підтверджується матеріалами справи, внаслідок обстрілів були пошкоджені приміщення та території АТ «МОТОР СІЧ», зокрема цехів, ангарів з гелікоптерами, тощо.

В останній час, зокрема 26.09.2024 АТ «МОТОР СІЧ» піддається ударам керованими 500-тонними авіабомбами, внаслідок яких зруйновані цехи підприємства (https://informator.ua/uk/okupanti-roznesli-cehi-motor-sich-skinuvshi-nadvazhki-ta-vdoskonaleni-kab-500).

Відповідно, відповідач має витрачати значні кошти на відновлення своїх виробничих потужностей, сплачуючи при цьому обов`язкові платежі до бюджету та виплачуючи заробітну плату, запобігаючи звільненню кваліфікованих спеціалістів та працівників.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків виконання зобов`язання з оплати природного газу за зобов`язаннями з листопада 2022 по квітень 2023, однак заборгованість з оплати відсутня, відповідач повністю розрахувався з позивачем. Найбільша кількість днів прострочення з оплати складає 74 дні (одне таке прострочення) та найменша 1 день. Однак, пеня та 3% річних, враховуючи значну місячну оплату за газ, становить доволі значні суми за 1 день прострочення, наприклад, 116785,26 грн. пені та 7962,63 грн. 3% річних за зобов`язаннями лютого 2023.

Суд також приймає до уваги те, що позивач є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави та має виконувати свої зобов`язання за договорами.

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як заявлено сторонами, позивач і відповідач перебувають між собою в сталих та довготривалих господарських відносинах. До введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану відповідач, про що заявив останній та не заперечив позивач, своєчасно та в повному обсязі розраховувався за поставлений природний газ.

Тобто, сторони, як учасники господарських відносин, для досягнення найбільш вигідного економічного становища, з метою недопущення значного прострочення з оплати за газ, насамперед мали б досягати домовленостей щодо оплати.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 зауважила, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається з визначенням її в конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно й апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивного стану сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, враховуючи дотримання відповідачем фінансової дисципліни та балансу інтересів сторін, суд на власний розсуд зменшує заявлену до стягнення пеню до суми 5200000,00 грн. та 3% річних до суми 833300,00 грн. Зменшуючи пеню та 3% річних до цих сум, суд прагне не допустити при цьому нівелювання мети існування неустойки та відсотків річних, як відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності. Суд вважає, що зменшення розміру пені та 3% річних не матиме негативних наслідків для позивача, оскільки зворотного суду не доведено. Стягнення з відповідача заявлених позивачем сум пені та 3% річних у повному обсязі (який визнано судом обґрунтованим) може призвести до невиправданих негативних наслідків для відповідача як суб`єкта господарської діяльності. Крім того, стягнення на користь позивача інфляційних втрат покриває його втрати внаслідок інфляційних процесів, що відбуваються в державі.

На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом частково, з відповідача на користь позивача стягується 1731998,41 грн. інфляційних втрат, 833300,00 грн. 3% річних та 5200000,00 грн. пені.

У задоволенні іншої частини позовних вимог судом відмовляється.

6. Судові витрати

Згідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 397625,72 грн. стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд зазначає, що часткове задоволення позовних вимог обумовлене також і реалізацією судом свого права на зменшення розміру пені та процентів річних.

При проголошенні в судовому засіданні 05.11.2024 вступної та резолютивної частини рішення судом було помилково оголошено про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 382309,44 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ (пр. Моторобудівників, буд. 15, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 14307794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 1731998 (один мільйон сімсот тридцять одна тисяча дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 41 коп. інфляційних втрат, 5200000 (п`ять мільйонів двісті тисяч) грн. 00 коп. пені, 833300 (вісімсот тридцять три тисячі триста) грн. 00 коп. 3% річних, 397625 (триста дев`яносто сім тисяч шістсот двадцять п`ять) грн. 72 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 14 листопада 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко