Рішення

від 13.11.2024 по справі 910/5824/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2024Справа № 910/5824/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина"

про стягнення 65 300,00 грн.,

За участі представників сторін:

від позивача: Горянська К.І. за ордером від 14.08.24 року серії АІ № 1680629;

від відповідача: Мартинюк Н.В. за довіреністю від 08.04.2024 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (далі - відповідач) про стягнення 65 300,00 грн., з яких: 48 000,00 грн. - основний борг за договором про виконання робіт від 03.02.2020 року № 3.02/20 (далі - Договір про виконання робіт), а також 17 300,00 грн. - основний борг за договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта від 01.10.2020 року № 22.09/20 (далі - Договір про надання послуг).

Крім того, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" зазначило, що вартість понесених останнім станом на день подання позову витрат на оплату професійної правничої допомоги склала 10 080,00 грн., а також просило суд на підставі, зокрема, статті 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодувати йому означені витрати на суму 10 080,00 грн. та всі інші витрати, які будуть понесені позивачем в ході розгляду справи.

Ухвалою від 20.05.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/5824/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.06.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача про стягнення 48 000,00 грн. основного боргу за Договором про виконання робіт з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" з 2020 року по 2022 рік не повідомляло відповідача про закінчення робіт за цим правочином. Також відповідач наголосив на тому, що строк дії Договору про виконання робіт закінчився після 30.12.2020 року, а відтак позивач після спливу означеного строку фактично не міг виконувати роботи за цією угодою та складати і направляти відповідачу акт приймання-передачі робіт від 12.08.2022 року на суму 48 000,00 грн. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" зазначило про порушення позивачем вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Разом із тим, відповідач наголосив на необґрунтованості обрахованої позивачем суми заборгованості за Договором про надання послуг та відсутності в матеріалах справи доказів направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" протягом 2020-2022 років актів наданих послуг за цим правочином.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" вказало, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду з наведеним позовом.

25.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій останній навів додаткові аргументи на обґрунтування пред`явлених до відповідача позовних вимог. Крім того, до вказаної заяви по суті справи позивач долучив клопотання про поновлення строку на її подання.

Наведена відповідь позивача на відзив на позовну заяву долучена судом до матеріалів справи.

Разом із тим, ухвалою від 25.07.2024 року господарський суд міста Києва вирішив перейти до розгляду справи № 910/5824/24 за правилами загального позовного провадження та призначив її до розгляду в підготовчому засіданні на 14.08.2024 року.

У підготовчому засіданні 14.08.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/5824/24 на 30 днів, а також відклав підготовче засідання на 25.09.2024 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 25.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача від 25.09.2024 року, до яких останній долучив ряд документів. Означені пояснення з доданими до них доказами долучені судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 25.09.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.10.2024 року.

27.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача від 27.09.2024 року, в яких останній вказав, що наданий позивачем акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором про виконання робіт, датований 05.03.2020 року, є нечинним. Крім того, такий акт не був долучений до претензії № 28/1 та позовної заяви, тоді як позивачем долучено акт від 12.08.2022 року № 179 на загальну суму 48 000,00 грн. (з відміткою про його не підписання відповідачем при отриманні претензії від 26.02.2024 року № 28/1). Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" фактично надано два різних акти виконаних робіт, що ставить під сумнів реальність виконання спірних робіт у часі та обсязі.

14.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява відповідача від 11.10.2024 року, в якій останній просив суд викликати та допитати у якості свідка керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Крім того, 14.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 11.10.2024 року, в якому останній, для з`ясування обставин оригінальності опису від 16.03.2020 року, просив суд призначити у даній справі судову експертизу, проведення якої доручити Державному науково-дослідницькому експертно-криміналістичному центру МВС України. На вирішення судової експертизи відповідач пропонував поставити наступні питання: чи виготовлено наданий документ, а саме опис від 16.03.2020 року, шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки? у якій послідовності виконувалися реквізити даного документа (друкований текст, підпис, відбиток печатки тощо)? чи міг документ бути створений пізніше 2020 року? чи відповідає давнина виконання документа вказаній на ньому даті?

До початку призначеного підготовчого засідання 16.10.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 16.10.2024 року про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою від 16.10.2024 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 30.10.2024 року.

30.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача від 29.10.2024 року.

У підготовчому засіданні 30.10.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідка з огляду, зокрема, на те, що за змістом положень частини 1 статті 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи лише у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, тоді як у матеріалах справи відсутні показання ОСОБА_1 , належним чином оформлені та письмово викладені ним у відповідній заяві свідка.

Крім того, у цьому підготовчому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про призначення у даній справі судової експертизи з огляду на недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" належними і допустимими доказами одночасної наявності передбачених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України умов, необхідних для призначення означеної судової експертизи у цій справі.

Ухвалою від 30.10.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/5824/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 13.11.2024 року.

Представник позивача у судовому засіданні 13.11.2024 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

У судовому засіданні 13.11.2024 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (замовник) було укладено Договір про виконання робіт, за умовами якого виконавець зобов`язався виконати електромонтажні роботи по встановленню обладнання системи контролю доступу в кабіни ліфтів (далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

У пункті 1.3 Договору про виконання робіт сторони передбачили, що роботи виконуються, приймаються та оплачуються частинами.

За умовами пункту 2.1 Договору про виконання робіт загальна вартість робіт за цим правочином становить 114 500,00 грн. за три ліфти, за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, буд. 15 К (4 та 5 секція).

Відповідно до пункту 3.1 Договору про виконання робіт замовник виконує попередню оплату в сумі 66 500,00 грн. протягом п`яти календарних днів з моменту підписання договору по об`єкту. Остаточний розрахунок здійснюється після виконання робіт у сумі 48 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється, що на виконання умов Договору про виконання робіт відповідач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" 66 500,00 грн. попередньої оплати.

За змістом розділу 4 Договору про виконання робіт початок виконання робіт - протягом 5 календарних днів з моменту передплати. Строк виконання робіт - тридцять п`ять робочих днів від початку робіт.

Приймання-передача закінченої частини робіт проводиться сторонами протягом трьох робочих днів з моменту повідомлення виконавцем замовника про готовність робіт (пункт 5.1 Договору про виконання робіт).

Пунктом 5.3 цієї угоди передбачено, що при відсутності або усуненні недоліків виконавець складає акт приймання виконаних робіт та передає роботи замовнику в порядку, встановленому цим договором.

Згідно з пунктом 5.4 Договору про виконання робіт замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою (якщо він її використовує) і у триденний строк повертає один примірник виконавцю. У випадку, якщо замовник у триденний строк не надав виконавцю підписаний зі своєї сторони примірник акту і не надав письмову мотивовану відмову від прийняття робіт, роботи вважаються такими, що виконані виконавцем якісно та у повному обсязі.

За умовами пунктів 9.1, 9.2 Договору про виконання робіт останній набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором, але не більше 30.12.2020 року. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" вказувало, що на виконання умов Договору про виконання робіт воно виконало передбачені цією угодою роботи загальною вартістю 114 500,00 грн. та надало відповідачу для підпису, зокрема, акт надання послуг від 12.08.2022 року № 179 на суму 48 000,00 грн.

Враховуючи неповернення замовником позивачу примірника цього акту, листом від 18.01.2024 року № 18/01-2024/2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" повторно надіслало відповідачу акт надання послуг від 12.08.2022 року № 179 на суму 48 000,00 грн. з метою підтвердження виконання позивачем електромонтажних робіт за Договором про виконання робіт.

Проте, вказаний акт відповідач залишив без підписання. Більше того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" не оплатило вартості виконаних позивачем робіт, зазначених у цьому акті, заборгувавши таким чином позивачу 48 000,00 грн.

Разом із тим, 01.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (абонент) був укладений Договір про надання послуг, за умовами якого абонент доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання з технічного обслуговування і ремонту устаткування контролю доступу до ліфтів, підтримки ключів, далі - система, встановлена за адресою: місто Київ, вул. Академіка Заболотного, 15 К (4, 5, 6 секції).

Означений правочин також підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору про надання послуг вартість робіт з технічного обслуговування системи на момент підписання даного договору становить 8 650,00 грн. з ПДВ на місяць. Оплата робіт здійснюється абонентом щомісячно не пізніше 25-го числа місяця.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" також зазначало, що на виконання умов Договору про надання послуг воно надало відповідачу передбачені цією угодою послуги на суму, зокрема, 17 300,00 грн.

Проте всупереч взятим на себе зобов`язанням Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" оплату вартості цих послуг також не здійснило, заборгувавши таким чином позивачу за Договором про надання послуг 17 300,00 грн.

У той же час, листом від 26.02.2024 року № 28/1 відповідач відмовив позивачу в задоволенні відповідної претензії щодо сплати заборгованості за Договором про виконання робіт на суму 48 000,00 грн., посилаючись на закінчення строку дії означеного правочину. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" вказало, що позивач не дотримався вимог статті 201 Податкового кодексу України, оскільки не склав податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений законом термін.

При цьому, в листі від 26.02.2024 року № 28/1 відповідач визнав факт наявності простроченої заборгованості в сумі 8 650,00 грн. за Договором про надання послуг та вказав про готовність оплатити означений борг рівними частинами протягом 2024 року.

Враховуючи відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" в задоволенні претензії позивача від 18.01.2024 року № 18/01-2024/2 у добровільному порядку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" звернулося до господарського суду міста Києва з означеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір про виконання робіт та Договір про надання послуг як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір про виконання робіт є договором підряду.

За умовами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частина 2 статті 844 Цивільного кодексу України).

За умовами частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Заперечуючи проти вимог позивача в частині стягнення 48 000,00 грн. заборгованості за Договором про виконання робіт, відповідач посилався на закінчення строку дії цього договору після 30.12.2020 року та відсутність у позивача можливості виконувати передбачені означеною угодою роботи та складати і направляти відповідачу акт приймання-передачі робіт від 12.08.2022 року № 179 на суму 48 000,00 грн.

Проте, суд оцінює такі твердження відповідача критично, з огляду на таке.

Положеннями статті 631 Цивільного кодексу України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 202 Господарського Кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року в справі № 910/9072/17.

Крім того, у цій постанові, з огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем.

Так, припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 року в справі № 908/288/20).

За таких обставин, передбачені Договором про виконання робіт зобов`язання сторін, зокрема щодо оплати виконаних позивачем робіт, після 30.12.2020 року не припинилися.

Як було зазначено вище, згідно з пунктом 3.1 Договору про виконання робіт остаточний розрахунок здійснюється після виконання робіт у сумі 48 000,00 грн.

Замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою (якщо він її використовує) і у триденний строк повертає один примірник виконавцю. У випадку, якщо замовник у триденний строк не надав виконавцю підписаний зі своєї сторони примірник акту і не надав письмову мотивовану відмову від прийняття робіт, роботи вважаються такими, що виконані виконавцем якісно та у повному обсязі (пункт 5.4 Договору про виконання робіт).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 18.01.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" направило на адресу відповідача, зокрема, копію акту надання послуг від 12.08.2022 року № 179 на суму 48 000,00 грн. Проте, відповідач означений акт залишив без підписання, надіславши позивачу відповідь від 26.02.2024 року № 28/1 на претензію, в якій відмовився від оплати робіт за вказаним актом.

В силу положень частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті від 12.08.2022 року № 179 позивач вказав про відмову замовника від підпису акта та підписав його в односторонньому порядку. У свою чергу, відповідач не надав жодних документів, що свідчать про фактичне невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" зазначених в акті від 12.08.2022 року № 179 робіт, неналежну якість таких робіт чи обґрунтовану відмову замовника від їх прийняття і підписання відповідного акту.

Зважаючи на викладені обставини, суд приймає акт від 12.08.2022 року № 179 в якості належного доказу на підтвердження виконання та передання виконавцем замовникові робіт на суму 48 000,00 грн.

При цьому, умови Договору про виконання робіт не містять посилань про наявність у відповідача обов`язку сплатити вартість виконаних позивачем робіт лише після реєстрації відповідної податкової накладної, що свідчить про необґрунтованість заперечень відповідача проти позову з посиланням на порушення виконавцем вимог статті 201 Податкового кодексу України та не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" від обов`язку сплатити вартості виконаних позивачем робіт за Договором про виконання робіт на суму 48 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, оскільки сума основного боргу відповідача за Договором про виконання робіт, яка складає 48 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, тоді як відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про обґрунтовану відмову від прийняття таких робіт та підписання відповідного акту з переліком зауважень до виконаних робіт, а також не надав доказів погашення вказаної заборгованості перед позивачем, беручи до уваги відсутність будь-яких зауважень до фактично виконаних позивачем робіт, відображених в акті від 12.08.2022 року № 179, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" до відповідача про стягнення заборгованості за Договором про виконання робіт у розмірі 48 000,00 грн.

У той же час, суд не бере до уваги посилання позивача на направлення відповідачу акту приймання-передачі виконаних робіт від 05.03.2020 року за Договором про виконання робіт, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" на вказаний акт як на підставу пред`явлених до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" вимог у позовній заяві не посилалося та взагалі не вказувало про обставини існування такого первинного документа та його направлення замовнику. Більше того, до претензії від 18.01.2024 року № 18/01-2024/2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" долучило саме акт надання послуг від 12.08.2022 року № 179 на суму 48 000,00 грн., який, за змістом цієї претензії, надсилався відповідачу повторно.

Що стосується вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" заборгованості за Договором про надання послуг у розмірі 17 300,00 грн., суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається та відповідачем фактично не оспорювалося, що на виконання умов Договору про надання послуг позивач протягом січня-липня 2021 року (з урахуванням початкового сальдо на цей період у розмірі 8 650,00 грн.) надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" послуги з технічного обслуговування і ремонту устаткування контролю доступу до ліфтів, підтримки ключів на загальну суму 69 200,00 грн.

Однак відповідач оплату вартості наведених послуг здійснив не у повному обсязі, заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" 8 650,00 грн. Наведені обставини додатково підтверджуються, зокрема, наявною в матеріалах справи копією підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків за Договором про надання послуг.

За умовами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за Договором про надання послуг, яка складає 8 650,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, у тому числі підписаним сторонами та скріпленим відбитками їх печаток актом звірки взаєморозрахунків, і відповідач не надав докази, які свідчать про погашення наведеної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" означеної суми заборгованості за Договором про надання послуг.

У той же час, позивач у встановленому законом порядку не обґрунтував та не надав доказів на підтвердження фактичного існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" решти заявленої до стягнення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" у розмірі 8 650,00 грн. за Договором про надання послуг, а також не зазначив й конкретного періоду її виникнення, що позбавляє суд можливості перевірити відповідні доводи та встановити їх обґрунтованість.

За таких обставин, у задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" заборгованості за Договором про надання послуг у розмірі 8 650,00 грн. слід відмовити.

Разом із тим, у відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" посилалося на пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

З урахуванням наведеної заяви, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

За приписами статей 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд звертає увагу на те, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, прострочення боржника починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Як було зазначено вище, у пункті 3.1 Договору про виконання робіт сторони погодили, що остаточний розрахунок здійснюється після виконання робіт у сумі 48 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що право позивача на стягнення з відповідача основного боргу за Договором про виконання робіт у розмірі 48 000,00 грн. виникло після направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" претензії від 18.01.2024 року № 18/01-2024/2 з долученим до неї актом від 12.08.2022 року № 179, тобто у 2024 році.

При цьому, право на стягнення з відповідача основного боргу за Договором про надання послуг виникло у позивача за спірними місяцями 2021 року окремо відповідно з 26 числа такого місяця.

У той же час, відповідно до частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як було зазначено вище, у наявній у матеріалах справи копії підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків за Договором про надання послуг станом на 31.12.2021 року контрагентами була відображена заборгованість відповідача за цим правочином у розмірі 8 650,00 грн.

Суд зазначає, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, письмове прохання відстрочити сплату боргу та підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відтак, перебіг встановленого законом трирічного строку позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача спірної заборгованості за Договором про надання послуг перервався 31.12.2021 року та принаймні з цієї дати почався заново.

У той же час, з наведеним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" звернулося до господарського суду міста Києва 13.05.2024 року через систему "Електронний суд", що підтверджується відміткою означеної системи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" звернулося до суду з наведеним позовом у межах встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Суд додатково звертає увагу відповідача на положення пунктів 12 та 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, за якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові зобов`язання за Договором про виконання робіт та за Договором про надання послуг, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" у даній справі, з урахуванням вищенаведених встановлених судом обставин, підлягають частковому задоволенню.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року).

Окрім того, господарський суд при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при правовій кваліфікації спірних відносин.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, з огляду на посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" у позовній заяві на наявність підстав для відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 080,00 грн. та всіх інших витрат, які будуть понесені позивачем в ході розгляду справи (без зазначення у прохальній частині позовної заяви конкретної суми таких судових витрат), суд зазначає про те, що позивач не позбавлений можливості чітко визначити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в даній справі та надати докази на підтвердження розміру відповідних витрат у встановлений законом строк.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (01011, місто Київ, вулиця Печерський узвіз, будинок 19; код ЄДРПОУ 36520848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 32; код ЄДРПОУ 41923392) 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу за договором про виконання робіт від 03.02.2020 року № 3.02/20, 8 650 (вісім тисяч шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу за договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта від 01.10.2020 року № 22.09/20, а також 2 626 (дві тисячі шістсот двадцять шість) грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14.11.2024 року.

Суддя В.С. Ломака