Постанова

від 25.04.2025 по справі 910/5824/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2025 р. Справа № 910/5824/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 (повне рішення складено та підписано 14.11.2024) (суддя Ломака В.С.)

у справі № 910/5824/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина"

про стягнення 65 300,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (відповідача) про стягнення 65 300,00 грн, з яких: 48 000,00 грн - заборгованість за договором № 3.02/20 про виконання робіт від 03.02.2020 (далі - Договір про виконання робіт); 17 300,00 грн - заборгованість за договором № 22.09/20 про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта від 01.10.2020 (далі - Договір про надання послуг).

Позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про виконання робіт у частині оплати виконаних робіт на суму 48 000,00 грн та за Договором про надання послуг у частині оплати наданих послуг у сумі 17 300,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі № 910/5824/24 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" 48 000,00 грн основного боргу за Договором про виконання робіт, 8 650,00 грн основного боргу за Договором про надання послуг, а також 2 626,89 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що право позивача на стягнення з відповідача основного боргу за Договором про виконання робіт у розмірі 48 000,00 грн виникло після направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" претензії від 18.01.2024 № 18/01-2024/2 з долученим до неї актом від 12.08.2022 № 179, тобто у 2024 році. Сума основного боргу відповідача за Договором про надання послуг, яка складає 8 650,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, в тому числі підписаним сторонами та скріпленим відбитками їх печаток актом звірки взаєморозрахунків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі № 910/5824/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині стягнення з відповідача 48 000,00 грн за Договором про виконання робіт як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 526, 530, 610, 612, 837, 843, 846, 854, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 14, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та ухвалити нове рішення.

Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про виконання робіт у повному обсязі. При цьому скаржник наполягає на закінченні строку дії Договору про виконання робіт 30.12.2020, після якого позивач не міг складати ніяких актів виконаних робіт.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі № 910/5824/24; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.02.2025.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Позиції учасників справи

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити в силі, посилаючись на те, що доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про виконання робіт не надано.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору № 3.02/20 про виконання робіт від 03.02.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" як виконавцем (Договір про виконання робіт), виконавець взяв на себе зобов`язання виконати електромонтажні роботи зі встановлення обладнання системи контролю доступу в кабіни ліфтів (далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 1.3 Договору про виконання робіт роботи виконуються, приймаються та оплачуються частинами.

У п. 2.1 Договору про виконання робіт погоджено, що загальна вартість робіт за цим правочином становить 114 500,00 грн за три ліфти, за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, буд. 15 К (4 та 5 секція).

Пунктом 3.1 Договору про виконання робіт передбачено, що замовник виконує попередню оплату в сумі 66 500,00 грн протягом п`яти календарних днів з моменту підписання договору по об`єкту. Остаточний розрахунок здійснюється після виконання робіт у сумі 48 000,00 грн.

У розділі 4 Договору про виконання робіт визначено, що початок виконання робіт - протягом 5 календарних днів з моменту передплати. Строк виконання робіт - тридцять п`ять робочих днів від початку робіт.

За положеннями п. 5.1 Договору про виконання робіт приймання-передача закінченої частини робіт проводиться сторонами протягом трьох робочих днів з моменту повідомлення виконавцем замовника про готовність робіт.

Пунктом 5.3 Договору про виконання робіт встановлено, що при відсутності або усуненні недоліків виконавець складає акт приймання виконаних робіт та передає роботи замовнику в порядку, встановленому цим договором.

Відповідно до п. 5.4 Договору про виконання робіт замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою (якщо він її використовує) і у триденний строк повертає один примірник виконавцю. У випадку, якщо замовник у триденний строк не надав виконавцю підписаний зі своєї сторони примірник акта і не надав письмову мотивовану відмову від прийняття робіт, роботи вважаються такими, що виконані виконавцем якісно та у повному обсязі.

Строк дії договору - з дати його підписання і до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором, але не більше 30.12.2020. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 9.1, 9.2 Договору про виконання робіт).

На виконання умов Договору про виконання робіт відповідачем сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" 66 500,00 грн попередньої оплати.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс", у свою чергу, на виконання умов Договору про виконання робіт виконано роботи загальною вартістю 114 500,00 грн та надано відповідачу для підпису, зокрема, акт надання послуг від 12.08.2022 № 179 на суму 48 000,00 грн, який відповідач не повернув із підписом.

У зв`язку із цим, позивач листом від 18.01.2024 № 18/01-2024/2 повторно надіслав відповідачу акт надання послуг від 12.08.2022 № 179 на суму 48 000,00 грн з метою підтвердження виконання позивачем електромонтажних робіт за Договором про виконання робіт.

Вказаний акт відповідачем залишено без підписання, суму вартості виконаних робіт позивачем не оплачено.

Також, 01.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" як абонентом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" як виконавцем було укладено договір № 22.09/20 про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта (Договір про надання послуг), за умовами якого виконавець за дорученням абонента взяв на себе зобов`язання з технічного обслуговування і ремонту устаткування контролю доступу до ліфтів, підтримки ключів, далі - система, встановлена за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 15 К (4, 5, 6 секції).

Пунктами 4.1, 4.2 Договору про надання послуг передбачено, що вартість робіт з технічного обслуговування системи на момент підписання даного договору становить 8 650,00 грн з ПДВ на місяць. Оплата робіт здійснюється абонентом щомісячно не пізніше 25-го числа місяця.

На виконання умов Договору про надання послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" надано відповідачу послуги на суму, як зазначав позивач у позові, 17 300,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина", в свою чергу, оплату вартості цих послуг також не здійснило.

Листом від 26.02.2024 № 28/1 відповідач відмовив позивачу в задоволенні претензії щодо сплати заборгованості за Договором про виконання робіт на суму 48 000,00 грн, посилаючись на закінчення строку дії договору. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" вказало, що позивач не дотримався вимог статті 201 ПК України, оскільки не склав податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений законом термін.

При цьому, в листі від 26.02.2024 № 28/1 відповідач визнав факт наявності простроченої заборгованості в сумі 8 650,00 грн за Договором про надання послуг та вказав про готовність оплатити зазначений борг рівними частинами протягом 2024 року.

Вказані вище обставини і стали підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" із позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ст. 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору.

Статтею 851 ЦК України передбачено право підрядника не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Як встановлено ч. 2 ст. 852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

У ч. 1, 4 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

У ч. 1 ст. 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (ч. 1, 3 ст. 858 ЦК України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, постанові від 17.06.2021 у справі № 910/16308/20, постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, з огляду на положення статей 853, 882 ЦК України, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. При цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання виконавцем робіт.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що позивач листом від 18.01.2024 направляв на адресу відповідача акт надання послуг від 12.08.2022 № 179 на суму 48 000,00 грн. Проте, відповідач зазначений акт не підписав, від оплати за ним відмовився, про що повідомив у листі-відповіді на претензію від 26.02.2024 № 28/1. У зв`язку із цим позивач в акті від 12.08.2022 № 179 вказав про відмову замовника від підпису акта та підписав його в односторонньому порядку.

При цьому, як слушно враховано судом, відповідач не надав жодних належних доказів, які б свідчили про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" зазначених в акті від 12.08.2022 № 179 робіт, неналежну якість таких робіт чи обґрунтовану відмову замовника від їх прийняття і підписання відповідного акта.

Також, судом правильно встановлено, що умови Договору про виконання робіт не містять положень про наявність у відповідача обов`язку сплатити вартість виконаних позивачем робіт лише після реєстрації відповідної податкової накладної, що свідчить про необґрунтованість заперечень відповідача проти позову з посиланням на порушення виконавцем вимог статті 201 ПК України та не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" від обов`язку сплатити вартість виконаних позивачем робіт за Договором про виконання робіт на суму 48 000,00 грн.

У той же час, відповідно до ст. 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 в справі № 910/9072/17, яку правомірно враховано судом першої інстанції, аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України та частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Крім того, припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 в справі № 908/288/20).

З огляду на викладене, безпідставним є посилання скаржника на закінчення строку дії Договору про виконання робіт як на підставу відсутності у нього обов`язку оплатити виконані позивачем роботи, а відтак правомірним є задоволення позову в частині стягнення 48 000,00 грн заборгованості за цим договором.

У частині вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" заборгованості за Договором про надання послуг у розмірі 17 300,00 грн слід зазначити таке.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено місцевим господарським судом і перевірено судом апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору про надання послуг позивач протягом січня-липня 2021 року (з урахуванням початкового сальдо на цей період у розмірі 8 650,00 грн) надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" послуги з технічного обслуговування і ремонту устаткування контролю доступу до ліфтів, підтримки ключів на загальну суму 69 200,00 грн.

Водночас судом обґрунтовано встановлено, що оплату вартості наведених послуг відповідач здійснив не в повному обсязі, заборгувавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" 8 650,00 грн, що підтверджується, зокрема, наявною в матеріалах справи копією підписаного між сторонами акта звірки взаєморозрахунків за Договором про надання послуг.

Судом враховано те, що сума основного боргу відповідача за Договором про надання послуг у розмірі 8 650,00 грн підтверджена належними доказами, доказів погашення наведеної заборгованості перед позивачем суду не надано.

У той ж час, доказів на підтвердження решти заявленої до стягнення заборгованості позивачем суду не надано, відтак, обґрунтованим є висновок суду про часткове задоволення позову в цій частині.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі № 910/5824/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська