Рішення

від 06.11.2024 по справі 914/1678/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024 Справа № 914/1678/24

Суддя Господарського суду Львівської області З.П. Гоменюк, за участю секретаря судового засідання Я.А. Тимцан, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз», м. Київ, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд», м. Львів, Львівська область

про стягнення 2463933,49 грн заборгованості за договором підряду №ТЕ-09/02/2021 від 09.02.2021 року.

за участю представників сторін:

від позивача: Сурова С.В.;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд» про стягнення 2463933,49 грн заборгованості за договором підряду №ТЕ-09/02/2021 від 09.02.2021 року з яких: 2250000,00 грн - штраф, 177250,47 грн - інфляційні втрати та 36683,02 грн - 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024, справу №914/1678/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою суду від 02.07.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання на 31.07.2024.

30.07.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 30.07.2024) від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі (вх.№19166/24).

Ухвалою від 31.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 31.07.2024, суд відклав підготовче засідання на 04.09.2024.

Ухвалою від 04.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 04.09.2024, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.10.2024.

Судове засідання 09.10.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. на листку непрацездатності з 09.10.2024 по 15.10.2024 включно.

Ухвалою від 16.10.2024 суд призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 06.11.2024.

У судове засідання 06.11.2024 з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити такі.

У судове засідання 06.11.2024 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Відзив на позовну заяву, заяви, клопотання від відповідача до суду не надходили.

У судовому засіданні 06.11.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 06.11.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач повідомляє про те, що між ним та відповідачем було укладено договір підряду на виконання робіт №ТЕ-09/02/2021 від 09.20.2021 рок. З огляду на те, що граничний термін виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором сплинув 25.09.2021, позивач в односторонньому порядку на підставі пунктів 4.6., 15.7. договору розірвав такий. Також позивач зазначив про те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 року у справі №914/3635/23 стягнуто з відповідача на користь позивача 500000,00 грн авансу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на те, що сторони при укладенні договору погодили пункт 14.4. такого, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2250000,00 грн штрафу за період з 25.09.2021 (граничний термін виконання робіт) по 08.12.2021 (дата розірвання договору).

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач здійснив нарахування інфляційних втрат у розмірі 177250,47 грн та 3% річних - 36683,02 грн за період з 08.12.2021 (дата розірвання договору) по 18.05.2024 (дата виконання судового рішення шляхом примусового стягнення з відповідача безпідставно утриманих коштів) на суму простроченого грошового зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 02.07.2024 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів.

18.10.2023 введено в дію положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами «№3200-IX від 29.06.2023».

Зазначеним законом внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов`язковому порядку зобов`язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвала від 02.07.2024 була надіслана відповідачу в його електронний кабінет 03.07.2024 о 16:34 год.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі №914/1678/24 03.07.2024 року.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Додатковим способом інформування про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, місце, дату і час судового засідання, може бути надання інформації з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія. Програмними засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі мобільного застосунку Порталу Дія, може бути також забезпечено додаткове інформування сторін спору, авторизованих через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або через мобільний застосунок Порталу Дія, шляхом відображення в електронній формі судового рішення у справі, виконавчого документа. Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

09.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» (надалі - генпідрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд» (надалі - підрядник, відповідач) було укладено договір підряду на виконання робіт №ТЕ-09/02/2021 (надалі - договір)

Згідно п. 2.1. договору, підрядник за завданням генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів або ресурсів, наданих генпідрядником, у відповідності до проектної та робочої документації, затвердженої генпідрядником, умов договору, діючих будівельних норм і правил, та у визначений договором строк, виконати: електромонтажні роботи з тимчасового електропостачання об`єкту з закупкою, поставкою матеріалів та обладнання відповідно до погодженого робочого проекту; будівництво мережі та трансформаторних підстанцій; повний обсяг виконавчої та дозвільної документації, допуску в експлуатацію електромережі та обладнання, заключення договору на транспортування та постачання електричної енергії, (далі - роботи) на об`єкті: «Будівництво багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом» адреса об`єкта: просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва», що знаходиться за адресою: просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва, а генпідрядник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. 2.2. договору сторони дійшли згоди, що конкретні види робіт згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, договірна ціна за кожним видом робіт та календарний графік виконання та фінансування кожного виду робіт будуть погоджені ними у відповідних додаткових угодах, додатках до додаткових угод та додатках до цього договору, які всі разом та кожен окремо є невід`ємною частиною даного договору. У зв`язку із вищевикладеним, сторони дійшли згоди, що надалі по тексту під посиланням на договір матиметься на увазі посилання в тому числі і на відповідні додаткові угоди з додатками, як на його невід`ємну частину. Підрядник зобов`язується виконати роботи з використанням власних ресурсів, письмово узгоджених генпідрядником та/або ресурсів, наданих генпідрядником, у відповідності до вимог ДБН, умов цього договору, проектної документації, у термін, узгоджений з генпідрядником, а також здати виконані роботи, здійснити необхідні заходи щодо усунення недоробок, дефектів, недоліків, які виникли у виконаних роботах, у відповідності до умов цього договору.

Сторони домовились, що загальна вартість робіт за цим договором становить 2170000,00 грн (два мільйони сто сімдесят тисяч гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 20% - 361666,67 грн (п. 3.1. договору).

Додатковою угодою від 15.07.2021 №1 до договору підряду №ТЕ-09/02/2021 на виконання робіт сторони погодили внести зміни до п. 3.1. договору та виклали його у наступній редакції: «Сторони домовились, що загальна вартість робіт за цим договором становить 1173000,00 грн (один мільйон сто сімдесят три тисячі гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 20% - 195500,00 грн».

Згідно з п. п. 3.3., 3.5. договору, оплата за виконані роботи підрядником здійснюється генпідрядником у національній валюті України гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника за кожною додатковою угодою окремо. Оплата робіт та ресурсів за цим договором здійснюється генпідрядником згідно графіка фінансування (додаток 1 до цього договору) та за фактично виконані належним чином роботи на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт Ф№ КБ-2В, довідок № КБ-3 протягом 10 (десяти) календарних днів від дати підписання актів за вирахуванням сум авансових платежів, сплачених у порядку та строки, передбачених цим договором.

Пунктами 3.6., 3.8. договору сторони погодили, що генпідрядник перераховує підряднику аванс відповідно до графіку фінансування (додаток №1 до цього договору) на придбання ресурсів та виконання будівельно-монтажних робіт. Датою оплати за цим договором вважається дата списання коштів з поточного рахунку генпідрядника.

Календарний графік фінансування виконання робіт з будівництва та введення в експлуатацію тимчасового електропостачання об`єкта замовника: багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом на просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва на загальну суму 2170000,00 грн сторони погодили у додатку №2 до договору підряду № ТЕ-09/02/2021 на виконання робіт від 09.02.2021 року.

Додатковою угодою від 15.07.2021 №1 внесено зміни до додатку №2 до договору, згідно яких погоджено календарний графік фінансування виконання робіт на загальну суму 1173000,00 грн.

Як вбачається із вказаного графіку, за роботи з будівництва мережі та трансформаторних (в т.ч. пусконаладка) авансовий платіж становить 60% від вартості І етапу робіт. Наступна оплата згідно проміжних актів виконання робіт.

Позивачем на виконання умов договору перераховано відповідачу 500000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №4582 від 27.08.2021 з призначенням платежу «Оплата за електромонтажні роботи, зг.Дог.№ТЕ-09/02/2021 від 09.02.2021р. ПДВ (20%) 83333,33».

Відповідно до п. 4.1. договору, підрядник зобов`язується виконати роботи в строки, що встановлені в календарному графіку виконання робіт (додаток №2 до цього договору) або обумовлені сторонами у додаткових угодах до договору на кожен вид робіт.

Календарний графік виконання робіт з будівництва та введення в експлуатацію тимчасового електропостачання об`єкта замовника: багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом на просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва сторони погодили у додатку №1 до договору.

Згідно графіку роботи з будівництва мережі та трансформаторних (в т.ч. пусконаладка) відповідач зобов`язався виконати визначені роботи протягом 30 календарних днів з моменту отримання від генпідрядника проектної документації; дозвільних документів на виконання робіт; авансового платежу.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що у випадку порушення підрядником з власної вини строків виконання робіт, що встановлені в календарному графіку виконання робіт на 10 (десять) календарних днів або більше, генпідрядник має право залучити третіх осіб для усунення такого порушення за рахунок підрядника та/або в односторонньому порядку відмовитися від договору шляхом направлення письмового повідомлення, а також вимагати відшкодування збитків.

Генпідрядник має право у будь-який час до закінчення робіт відмовитися від цього договору та/або будь-якої з укладених до цього договору додаткових угод, в порядку визначеному п.п. 11.1.10. цього договору, виплативши підрядникові плату за виконану підрядником та прийняту генпідрядником частину робіт (п. 4.10. договору).

Згідно з п. 11.1.10 договору генпідрядник має право в односторонньому порядку відмовитися від договору в будь-який час до закінчення виконання робіт, письмово повідомивши про це підрядника та оплативши йому в повному обсязі фактично виконані роботи на дату розірвання договору.

Відповідно до п. 15.7 договору, якщо підрядник з власної вини порушує строки виконання робіт (або їх частини), що встановлені в календарному графіку виконання робіт, на 10 (десять) або більше календарних днів, в такому випадку генпідрядник матиме право направити на адресу підрядника попередження про те, що якщо протягом 7 календарних днів обставини або порушення не будуть усунуті або виправлені, генпідрядник отримає право вийти з договірних відносин з наступним достроковим розірванням договору в односторонньому порядку. Якщо після спливу такого 7-ми денного строку обставини або порушення не усунені або не виправлені, генпідрядник матиме право вийти з договірних відносин разом з розірванням договору в односторонньому порядку, направивши повідомлення підряднику, яке вступає в силу негайно, та видалити підрядника з будівельного майданчику. Підрядник не позбавляється від обов`язку виконання будь-яких з його зобов`язань або відповідальності за договором, які виникли до дати виходу генпідрядника з договірних відносин. Права та повноваження генпідрядника при цьому залишаються без змін.

22.11.2021 позивач скерував на адресу відповідача повідомлення про повернення авансу та розірвання договору підряду за вих.№Л-17/11/2021 від 17.11.2021, у якому повідомив про те, що на 7 календарний день після отримання цього листа та у разі не усунення порушень, вказаних у листі, договір підряду №ТЕ-09/02/2021 від 09.02.2021 року є розірваним в односторонньому порядку на підставі ч. 2 та ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України та п. 15.7. договору. Також у вище згаданому листі позивач, у зв`язку із одностороннім розірванням договору, вимагав повернути на банківський рахунок ТзОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» перехований аванс у розмірі 500000,00 грн протягом 5 банківських днів з дня отримання цього листа. Вказане повідомлення надіслано відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення у цінний лист за №0315076458660. З долученої позивачем копії з інформації, що міститься на офіційній веб-сторінці АТ «Укрпошта»: https://www.ukrposhta.ua/ на вкладці «Трекінг» за номером поштового відправлення №0315076458660 вбачається, що скерований на адресу відповідача лист вручено за довіреністю 01.12.2021 року.

Позивач одночасно покликається на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 у справі №914/3635/23, відповідно до якого позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» безпідставно збережені кошти у розмірі 500000,00 грн. Згадане рішення суду набрало законної сили 20.05.2024 року.

Відповідно до п. 14.4. договору сторони домовились, що підрядник сплачує штраф у розмірі 30000,00 грн (тридцять тисяч) за кожен день порушення графіку виконання та фінансування робіт в частині строків виконання у разі, якщо генпідрядником виконано графік виконання та фінансування робіт в частині фінансування. Такий штраф не застосовується у разі завчасного (не пізніше 2 робочих днів) письмового повідомлення підрядником генпідрядника про порушення строків виконання робіт, передбачених графіком виконання та фінансування робіт. У разі якщо генпідрядником не виконується графік виконання та фінансування робіт в частині фінансування, строк виконання робіт підрядником вважається продовженим на час затримки фінансування відповідного етапу виконання робіт за графіком.

Таким чином, позивач зазначає про те, що ТзОВ Атмосфера Інжиніринг Сістемз» сплатило аванс на користь ТзОВ «Гарнобуд», проте відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, внаслідок чого останній безпідставно утримував кошти у сумі 500000,00 грн, які за рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 у справі №914/3635/23, що набрало законної сили, стягнуті з відповідача на користь позивача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що відповідачем не були виконання взяті на себе зобов`язання за договором щодо виконання робіт, термін яких сплинув 25.09.2021 року, договір підряду на виконання робіт №ТЕ-09/02/2021 від 09.02.2021 року розірвано на підставі п.п. 4.6., 15.7. договору в односторонньому порядку 08.12.2021 року, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2250000,00 грн штрафу відповідно до п. 14.4. договору за період 25.09.2021 по 08.12.2021 рік.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач здійснив нарахування інфляційних витрат за період з 08.12.2021 по 18.05.2024 рік (дата виконання судового рішення шляхом примусового стягнення з відповідача безпідставно утриманих коштів) у розмірі 177250,47 грн та 3% річних у розмірі 36683,02 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Судом встановлено, між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов`язання на підставі укладеного договору підряду на виконання робіт №ТЕ-09/02/2021 від 09.02.2021 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 852 Цивільного кодексу України передбачено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ч. 3 ст. 858 Цивільного кодексу України, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 у справі №914/36/35/23 встановлено: «…Докази виконання відповідачем робіт, передбачених вказаним договором в матеріалах справи відсутні. До матеріалів справи не долучено акту виконаних робіт, який б свідчив про виконання робіт (частини робіт) відповідачем та прийняття їх позивачем. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази листування між сторонами стосовно порушення строків виконання робіт з незалежних від відповідача причин…Як вбачається із матеріалів справи, позивач скористався своїм правом на відмову від Договору підряду на виконання робіт №ТЕ-09/02/2021 від 09.02.2021 в односторонньому порядку, надіславши 22.11.2021 відповідачу повідомлення №Л 17/11/2021від 17.11.2021 про розірвання такого договору на підставі ч.2 та ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України. При цьому, як вбачається із вказаного повідомлення, позивач вимагає у відповідача повернути сплачені за договором кошти (аванс). Вказаний лист був отриманий відповідачем 01.12.2021, що підтверджується трекінгом з офіційного сайту АТ «Укрпошта», а отже договір вважається розірваним. Докази сплати відповідачем на рахунок позивача 500000 грн в матеріалах справи відсутні.».

Згадане вище рішення суду набрало законної сили 20.05.2024, про що Господарським судом Львівської області 05.06.2024 видано наказ на його примусове виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені (п. 47 постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №761/29966/16-ц).

Відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, договір підряду №ТЕ-09/02/2021 на виконання робіт від 09.02.2021 року розірваний з 08.12.2021 року.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 177250,47 грн інфляційних втрат та 36683,02 грн 3% річних.

Відповідно до 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а відтак, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема й факту неповернення безпідставно одержаних чи збережених коштів (така правова позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 №910/10156/17).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 у справі №914/3635/23 встановлено, що відповідач безпідставно утримав кошти позивача у розмірі 500000,00 грн.

Судом, з урахуванням стягнутих 500000,00 грн у справі №914/3635/23 безпідставно утриманих коштів, здійснено перерахунок заявлених до стягнення позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних у цій справі. Відповідач контррозрахунок щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних суду не надав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає що позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 2250000,00 грн штрафу.

Частинами 1-3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому за приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Згідно з пунктом 14.4. договору сторони домовились, що підрядник сплачує штраф у розмірі 30000,00 грн (тридцять тисяч) за кожен день порушення графіку виконання та фінансування робіт в частині строків виконання у разі, якщо генпідрядником виконано графік виконання та фінансування робіт в частині фінансування. Такий штраф не застосовується у разі завчасного (не пізніше 2 робочих днів) письмового повідомлення підрядником генпідрядника про порушення строків виконання робіт, передбачених графіком виконання та фінансування робіт. У разі якщо генпідрядником не виконується графік виконання та фінансування робіт в частині фінансування, строк виконання робіт підрядником вважається продовженим на час затримки фінансування відповідного етапу виконання робіт за графіком.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій у розмірі 2250000,00 грн, судом встановлено, що позивачем він проведений вірно, а відтак, суд задовольняє заявлені вимоги у повному обсязі.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 36959,01 грн, що підтверджується платіжною інструкцію кредитного переказу коштів №375 від 13.06.2024 року.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача підлягає до стягнення 36959,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд» (79058, Львівська область, місто Львів, проспект В. Чорновола, будинок 59; ідентифікаційний код 43468614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» (01010, Київська область, місто Київ, провулок Хрестовий, будинок 6; ідентифікаційний код 42828431) 2463933,49 грн заборгованості, з яких: 2250000,00 грн - штраф, 177250,47 грн - інфляційні втрати, 36683,02 грн - 3% річних та 36959,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2024.

СуддяГоменюк З.П.