Ухвала

від 13.11.2024 по справі 914/2770/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.11.2024 р. Справа № 914/2770/24

Суддя Господарського суду Львівської області Коссак С., розглянувши матеріали справи

за позовом Кредитної спілки "Орізон"

до відповідача-1 ОСОБА_1

до відповідача-2 Бродівського відділу Державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про скасування електронних торгів, визнання їх недійсними, компенсацію матеріальних втрат і витребування майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Кредитної спілки "Орізон" до відповідача-1 ОСОБА_1 та до відповідача-2 Бродівського відділу Державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування електронних торгів, визнання їх недійсними, компенсацію матеріальних втрат і витребування майна із чужого незаконного володіння.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що він неправомірно був позбавлений права власності на майно, а саме: нежитлове (офісне) приміщення загальною площею 45,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2634946203, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак у прохальній частині позовної заяви просить: - Визнати недійсними електронні торги №296648 від 23.08.2018, №300073 від 12.09.2018 та №303833 від 09.10.2018; - Визнати недійсними та скасувати постанову та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу за ціною третіх електронних торгів винесених 06.11.2018 державним виконавцем Бродівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Мартин Камілою Михайлівною; - Визнати нікчемним право власності відповідача ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове (офісне) приміщення загальною площею 45,6 кв.м, реєстраційний номер: 2634946203, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; - Стягнути із відповідачів матеріальні втрати позивача за предметом спору; - Витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Як вбачається із поданих матеріалів, спір виник з приводу нерухомого майна, право власності на яке, на переконання позивача, у ході виконавчого провадження неправомірно набула фізична особа ОСОБА_1 (відповідач-1).

Судом встановлено, що у грудні 2018 року Кредитна спілка «Орізон» (далі - КС «Орізон») звернулася зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Бродівського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції Львівської області Мартина К. М., боржник - КС «Орізон, стягувач ОСОБА_2 29 березня 2018 року за заявою стягувача відкрито виконавче провадження на підставі вказаного виконавчого листа. 19 квітня 2018 року виконавцем описано та накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме: нежитлове (офісне) приміщення загальною площею 45,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що винесено постанову опису та арешту майна, яка отримана боржником 24 квітня 2018 року. 24липня 2018 року державним виконавцем передано пакет документів описаного майна на реалізацію в ДП «СЕТАМ» для проведення електронних торгів з метою реалізації майна боржника для погашення заборгованості. Електронні торги з реалізації лота № 296648 тричі не відбулися в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 16 січня 2019 року в задоволенні скарги КС «Орізон» відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу КС «Орізон» задоволено частково; ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 16 січня 2019 року скасовано і ухвалено нову постанову, якою скаргу КС «Орізон» задоволено частково; - визнано неправомірною і скасовано постанову державного виконавця Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Мартин К. М. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 06 листопада 2018 року та визнано неправомірним і скасовано акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 06 листопада 2018 року у виконавчому провадженні ВП № 56079843; в задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 439/449/17постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у частині вимог скарги кредитної спілки «Орізон» про визнання неправомірною і скасування постанови державного виконавця Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Мартин К. М. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 06 листопада 2018 року та визнання неправомірним і скасування акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 06 листопада 2018 року у виконавчому провадженні ВП № 56079843 скасовано, а вимоги скарги у цій частині залишено без розгляду. В частині відмови в задоволенні вимог скарги кредитної спілки «Орізон» про зобов`язання державного виконавця здійснювати стягнення у виконавчому провадженні ВП № 56079843 в першу чергу на кошти та рухоме майно боржника залишено без змін.

Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження у даній справі з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

У статтях 5, 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Як зазначено у п.40 постанови ВП ВС у справі № 175/1571/15 від 23 листопада 2021 року критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа.

Господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Так, згідно пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Як вже було зазначено вище, спір виник з приводу нерухомого майна, право власності на яке, на переконання позивача, у ході виконавчого провадження неправомірно набула фізична особа ОСОБА_1 (відповідач-1), з огляду на що, позивач просить визнати нікчемним право власності відповідача фізичної особи ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна та витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Отже, враховуючи предмет спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін, беручи до уваги положення пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Частиною 3 статті 175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Частиною 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З огляду на викладене та на виконання положень частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суд роз`яснює позивачу, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів за правилами цивільного судочинства.

Крім того як вбачається із поданих матеріалів, позивач разом із позовною заявою подав клопотання про витребування доказів у відповідача-1, клопотання про витребування доказів у відповідача-2, клопотання про витребування доказів у Державного підприємства "СЕТАМ", заяву про звільнення від сплати судового збору та заяву про забезпечення позову.

Згідно з частиною 4 статті 175 Господарського процесуального кодексу України до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Разом з тим, порядок подання заяви про забезпечення позову передбачено статтею 138 Господарського процесуального кодексу України. Так, пунктом 2 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, тому подані позивачем клопотання та заяви необхідно повернути йому разом з іншими позовними матеріалами.

Поряд з цим суд звертає увагу, що під час розгляду питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження у справі судом встановлено, що згідно з відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником спірного об`єкта нерухомості є не ОСОБА_1 , а інша фізична особа.

Керуючись статтями 4, 20, 175, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Відмовити у відкритті провадження у справі.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів за правилами цивільного судочинства.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі разом з позовними матеріали надіслати Кредитній спілці "Орізон" (80670, Львівська область, Бродівський район, селище міського типу Підкамінь, вулиця Незалежності, будинок 60).

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу господарського суду може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.