Рішення

від 24.10.2024 по справі 916/232/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/232/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОДРЕНТ (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Агрономічна, буд. 205/3, код ЄДРПОУ 42857389)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бороденка Володимира Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 2217600 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Натина А.О., адвокат, діє на підставі ордеру, Крипаєв С.В., керівник

від відповідача: Рябко Л.Г., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОДРЕНТ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бороденка Володимира Анатолійовича про стягнення 2217600 грн. неустойки (штрафу) за невиконання обов`язку з повернення орендованого приміщення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не повернув позивачу об`єкт оренди за договором оренди №б/н від 29.08.2020, не звільнив орендоване приміщення від свого майна, а тому, на переконання позивача, у останнього наявне право на стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати орендної плати за порушення договірних умов щодо строку повернення майна з оренди, на підставі абзацу 5 пункту 8.3 договору, за період з 01.01.2022 по 31.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/232/24; розглядати справу вирішено в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.02.2024 о 14:15.

20.02.2024 за вх.№7056/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, зокрема, наступне:

- неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця, коли користування майном стає неправомірним; для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України;

- вина відповідача у тому, що він не передав нерухоме майно, яке було предметом оренди, відсутня; відповідач (орендар) не мав можливості передати орендоване нерухоме майно, що було предметом оренди, тому що після припинення договору оренди був позбавлений позивачем можливості вивезти з орендованого приміщення належне йому на праві власності майно, а саме: багатовартісні меблі на суму на суму 6712860 грн. та звільнити приміщення;

- активними діями позивача, відповідач з лютого 2022 року повністю позбавлений вільного доступу до орендованого приміщення та майна, яке в ньому зберігається та є предметом його підприємницької діяльності; такими активними діями позивач забезпечив повне заблокування доступу до приміщення відповідачу, що доводить відсутність вини відповідача у неповерненні приміщення; починаючи з початку 2022 року позивач обмежив відповідачу доступ до орендованого приміщення та майна відповідача, яке знаходилось в ньому, шляхом зрізання навісного замка відповідача, та встановлення власного замка без надання ключів відповідачу, та опломбування позивачем приміщення, переданого в користування відповідачу; факт зрізання навісного замка відповідача, та встановлення позивачем власного замка, підтверджують фотознімки, здійснені під час фіксування факту різаних замків, встановлення замків позивача та неможливості доступу відповідача не тільки до орендованого приміщення, але і до власного товару, підтверджують фотознімки зрізаних та встановлених замків, та акт про не допуск у орендоване приміщення від 28.02.2022 (додаток №1 Акт про не допуск у орендоване приміщення від 28.02.2022, додаток №2 фото зрізаного замка відповідача, додаток №3 фото зрізаного замка відповідача на дверях орендованого приміщення, додаток №4 фото замка позивача на дверях орендованого приміщення); блокування доступу і неможливість для відповідача повернути орендоване майно весь час, починаючи з початку 2022 року, підтверджується також тим, що позивач не тільки унеможливив для відповідача доступ до орендованого приміщення через його опломбування і врізання своїх замків, але і фактично розпоряджався товаром на свій розсуд та планував від початку 2022 року і планує його продаж на свою користь, що підтверджується не тільки фотофіксацією замків, але і листуванням директора позивача С. Крипаєва (додаток №5 роздруківка листування від 15.09.2022); директор позивача вимагає отримання коштів на свою особисту картку за доступ до нерухомого приміщення, якого позбавлений відповідач, який намагається вивезти цей товар із приміщення та повернути колишнє орендоване приміщення позивачу; вказане підтверджується листуванням з директором позивача, а також платіжними інструкціями банку про перерахування коштів (додаток №6 роздруківка листування з директором позивача про оплату 44037 грн. та 550 доларів в еквіваленті, платіжні інструкції банку №№7-12), та може бути додатково підтверджене випискою з банку по картковому рахунку директора відповідача;

- позовні вимоги обґрунтовані лише констатацією факту неповернення відповідачем майна, в той час як фактичні обставини справи переконливо свідчать про неправомірні дії позивача з перешкоджання звільненню приміщення, наявні докази щодо активних дій позивача про перешкоджанню відповідачу звільнити приміщення, що свідчить про відсутність вини відповідача щодо неповернення приміщення, яка враховується при стягненні неустойки, передбаченої статтею 785 ЦК України; обставини та доводи щодо причин неповернення відповідачем приміщення і докази, які надаються суду у додатках до цього відзиву на позовну заяву встановлюють, що користування орендованим майном та неповернення орендованого майна відповідачем після 01 грудня 2022 року не є наслідком недобросовісної поведінки відповідача протягом усього спірного періоду, за який нарахована неустойка за неповернення майна у позовній заяві.

У підготовчому засіданні 29.02.2024 судом у протокольній формі продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 21.03.2024 о 12:30.

19.03.2024 за вх.№11663/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач вказує, зокрема, наступне:

- у орендаря можливість вивести особисті речі з орендованого приміщення була, є і загалом не зрозуміло, чому останній до цього часу не забрав свої речі з орендованого приміщення; відповідач може в любий зручний для нього час забрати речі з приміщення, попередньо повідомивши про такий факт орендодавця, однак, відповідач не вчиняє таких дій; даний позов в тому числі і направлений на той факт, щоб відповідач звільнив орендоване приміщення, оскільки останній і приміщення не звільняє і не здійснює орендні платежі за приміщення;

- час оренди припав на початок повномасштабного вторгнення в Україну, тобто 24.02.2022; значний проміжок часу як орендодавець, так і орендар не з`являлись до орендованого приміщення; на момент огляду приміщення власниками було встановлено, що частина нерухомого майна пошкоджена, зрізані замки, зламані двері, інше; внаслідок чого, з метою збереження майна, яке знаходиться в приміщеннях, було вирішено навісити замки; відповідач мав безперешкодний доступ до орендованого приміщення, останній неодноразово з`являвся до орендованого приміщення, забирав речі, довозив речі в орендоване приміщення, інше; орієнтовно через певний проміжок часу відповідачу було надано ключі від замків, проте куди останній подів такі позивачу не відомо;

- позивач підтверджує той факт, що в орендованому приміщенні знаходиться майно відповідача, проте останній не вчиняє дій щодо звільнення орендованого приміщення, тобто не платить орендну плату і не вивозить особисті речі з приміщення; до відзиву надано інвентаризаційну відомість, картинки меблів, інше, проте дані документи жодним чином не підтверджують, що безпосередньо дане майно знаходиться в орендованому приміщенні, відсутні будь-які докази, що відповідач володіє даним майном, що саме зазначене майно було завезене в орендоване приміщення, інше; при цьому, позивач підтверджує факт, що в орендованому приміщенні знаходиться майно (якісь меблі), проте: кількість таких, стан такого майна, інше позивачу не відомі;

- всі кошти, які були отримані ОСОБА_1 від відповідача, були в подальшому перераховані ТОВ ПРОДРЕНТ (копії платіжних інструкцій додаються), при цьому відповідач перераховував кошти позивачу та даний факт підтверджує ту обставину, що останній визнавав факт, що між сторонами є договірні відносини, що в останнього існує заборгованість.

Ухвалою суду від 21.03.2024 відкладено підготовче засідання на 18.04.2024 об 11:30.

08.04.2024 за вх.№14414/24 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях відповідач вказує, зокрема, наступне:

- позивач фактично визнає наявність його замків на приміщенні від початку 2022 року, не спростовує докази, надані на підтвердження цього факту, не надає доказів на підтвердження факту вільного доступу до приміщення відповідачем, чим фактично повністю спростовує свої твердження про можливість вивести особисті речі відповідачем і не зрозуміло чому не забрав свої речі;

- твердження позивача на момент огляду приміщення було встановлено, що частина нерухомого майна пошкоджена, зрізані замки, зламані двері, інше є фантазійним, тобто неправдивим, що підтверджується відсутністю акту пошкодження нерухомого майна, документів на підтвердження збитків чи будь-яких інших документів щодо ремонту пошкоджених дверей, нерухомого майна тощо; твердження позивача про те, що позивачем було вирішено навісити замки повністю підтверджує достовірність доказів відповідача у справі про те, з початку 2022 року позивач шляхом зрізу замків відповідача встановив свої замки, чим повністю заборонив з цього часу вільний доступ відповідача до приміщення і його майна, яке там зберігається;

- позивачем надано три платіжні квитанції на суми 7600 грн., 7560 грн., 7560 грн. від однієї дати 18.03.2024 про перерахування директором позивача ОСОБА_2 грошових коштів на поточний рахунок ТОВ Продрент після відкриття провадження у цій справі та отримання відзиву на позов, що свідчить про намагання виправдати незаконні дії, що не змінює фактичних обставин справи та не спростовує доказів у справі; докази у справі доводять неправомірне отримання коштів за доступ до приміщення на особистий картковий рахунок директора позивача Крипаєва (додатки №№7-12 платіжні інструкції банку про зараховування коштів на картковий рахунок директора відповідача) через встановлення замків позивача на дверях приміщення; інші квитанції від однієї дати 20.09.2024 нібито ОСОБА_3 на користь ТОВ Продрент на суми 7600 грн., 15000 грн., 21790 грн., 21437 грн. є недостовірними: 1) в графі код платника зазначено 2036713794, що є ідентифікаційним кодом Крипаєва (ідентифікаційний код В. Бороденка 2288416471), 2) ОСОБА_4 в цей час був відсутній в Україні, що підтверджується копією паспорта з відмітками про перетин кордону; фактично директор позивача ОСОБА_5 вимагав від відповідача отримання коштів на свою особисту картку за доступ до нерухомого приміщення, оскільки відповідач намагався вивезти свій товар та повернути колишнє орендоване приміщення позивачу.

У підготовчому засіданні 18.04.2024 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.05.2024 о 12:30.

Ухвалою суду від 09.05.2024 відкладено розгляд справи на 30.05.2024 о 12:15. Ухвалою суду від 30.05.2024 відкладено розгляд справи на 20.06.2024 о 10:15. У судовому засіданні 20.06.2024 оголошено перерву до 19.07.2024 об 11:30.

04.07.2024 за вх.№25954/24 до суду від позивача надійшли додаткові документи.

У судовому засіданні 19.07.2024 судом оголошено перерву до 13.09.2024 о 12:30.

12.09.2024 за вх.№33350/24 та 13.09.2024 за вх.№33390/24 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач вказує, зокрема, що: докази, надані позивачем 04.07.2024, подані з пропущенням процесуального строку, не перекладені з російської мови на мову судочинства та не засвідчені належним чином, а отже, не є допустими доказами; вимоги позивача про сплату неустойки (штрафу) за прострочення повернення орендованого приміщення з оренди згідно ч.2 ст. 785 ЦК України не підлягають задоволенню через протиправні дії орендодавця, а саме через позбавлення позивачем відповідача права користування і володіння орендованим приміщенням шляхом зрізанням замків орендаря та навішуванням своїх замків, що доведено матеріалами справи і не спростовується самим позивачем; у даній справі підлягають врахуванню обставини невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті недобросовісної поведінки позивача як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

У судовому засіданні 13.09.2024 судом оголошено перерву до 04.10.2024 о 10:45.

У судове засідання 04.10.2024 представники сторін не з?явились, представниця відповідача надала клопотання за вх.№36115/24 про відкладення у зв?язку з хворобою.

Ухвалою суду від 04.10.2024 з метою забезпечення змагальності при розгляді справи по суті відкладено розгляд справи на 24.10.2024 о 14:30.

У судовому засіданні 24.10.2024 представники позивача просять суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.10.2024 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб.

Справа №916/232/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 24.10.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 24.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

29.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОДРЕНТ (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Бороденко Володимиром Анатолійовичем (орендар, відповідач) був укладений договір оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає для здійснення діяльності, передбаченої його Статутом, у строкове платне користування на умовах, визначених цим договором, наступне нежитлове приміщення (частину приміщення) (далі - приміщення, що орендується): адреса: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/3; приміщення, що орендується, становить частину складської будівлі під літ. К - одне складське приміщення, що знаходиться в вищезазначеній будівлі; загальна площа приміщення, що орендується: одне складське приміщення площею 880 кв.м.

Згідно з п.2.1 договору приміщення, що орендується, використовується з метою зберігання товарів народного споживання, у т.ч. меблі, декор.

За п.п. 3.1-3.5 договору приймання-передача приміщення, що орендується, здійснюється представниками сторін; приміщення, що орендується, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 3 календарних днів з дати підписання цього договору; при передачі об`єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується представниками сторін; в акті здачі-приймання зазначаються розмір приміщення, що орендується, його технічний та експлуатаційний стан, зауваження орендатора щодо недоліків, якщо вони є, та порядок їх усунення; підписання акту здачі-приймання підтверджує, що приміщення, яке орендується, знаходиться в справному технічному стані та придатне для його експлуатації орендарем для цілей, визначених п.2.1 цього договору.

Пункт 4.1 договору визначає, що орендодавець зобов`язаний: у 3-денний строк після набуття чинності цим договором надати приміщення, що орендується, орендареві за актом здачі-приймання; проводити капітальний ремонт приміщення, що орендується; забезпечити зовнішню охорону приміщення, що орендується; у випадку знищення, пошкодження або розкрадання товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в приміщені, що орендується, з вини орендодавця, що випливає з невиконання п.4.1.3 цього договору - відшкодувати орендарю збитки; здійснювати амортизаційні відрахування та використовувати їх відповідно до чинного законодавства України на відновлення складових приміщень, що орендуються.

У відповідності до п.п. 5.1.4, 5.1.5, 5.1.9 договору орендар зобов`язаний: використовувати приміщення, що орендується, з метою здійснення своєї статутної діяльності та виключно для цілей, зазначених в п.2.1 цього договору; своєчасно вносити плату за користування приміщенням, що орендується; повідомляти орендодавця не пізніше ніж за 30 календарних днів про звільнення приміщення, що орендується, та здати його за актом здачі-приймання у належному справному стані.

Згідно з п.5.2.5 договору орендар має право після спливу строку цього договору на переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк, у випадку, якщо орендар належно виконував свої обов`язки за цим договором.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору за орендне користування приміщенням, що орендується, орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату із розрахунку у розмірі 52,50 грн. за 1 кв.м приміщення, (у т.ч. 2,50 грн. за 1 кв.м приміщення - експлуатаційні витрати), що орендується, всього щомісячно 46200 грн. без ПДВ; орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності орендаря.

За п.п. 7.1-7.5 договору повернення орендодавцю приміщення, що орендується, здійснюється представниками сторін; сторони повинні приступити до передавання приміщення, що орендується, не пізніше 2 календарних днів до моменту закінчення строку дії (припинення дії) цього договору; приміщення, що орендується, повинно бути передано орендарем не пізніше дати закінчення строку дії цього договору, а у випадках дострокового розірвання договору - не пізніше дати припинення дії цього договору; при передачі приміщення, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується представниками сторін; в акті здачі-приймання зазначається технічний стан приміщення, що орендується, на дату його повернення орендодавцю; приміщення, що орендується, повинно бути передано орендодавцю у тому ж стані, в якому воно було передано в орендне користування з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України; порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини.

Пункт 8.3 договору визначає, що орендар несе наступну відповідальність, зокрема: - за несвоєчасне попередження орендодавця про дострокове розірвання договору (за 30 календарних днів) штраф у розмірі 20% від загальної суми орендної плати, що підлягає сплаті за цим договором; невиконання обов`язку щодо повернення приміщення, що орендується, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування приміщенням, що орендується, за час прострочення.

За п.п. 11.1, 11.3, 11.4 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 1 лютого 2021 р.; цей договір припиняється у разі відчуження орендодавцем приміщення, що орендується; зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору; зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

В матеріалах справи наявний підписаний обома сторонами акт здачі-приймання, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування наступне нежитлове приміщення: адреса: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/3; приміщення, що орендується, становить частину складської будівлі під літ. К - одне складське приміщення; загальна площа приміщення, що орендується: 880 кв.м.

Також на підтвердження позовних вимог позивачем надано:

- платіжні інструкції із визначенням призначення платежу - сплата за оренду нежитлового приміщення, платник - Бороденко В.А. (ідентифікаційний код платника - 2036713794), отримувач - ТОВ ПРОДРЕНТ, а саме: від 20.09.2023 на суму 21437 грн., від 20.09.2023 на суму 21790 грн., від 18.03.2024 на суму 7540 грн., від 20.09.2023 на суму 7600 грн., від 18.03.2024 на суму 7420 грн., від 20.09.2023 на суму 15000 грн.;

- акт №1 відкриття приміщення від 11.04.2023 (мова документу - російська, перекладу не надано);

- угоду від 01.08.2023 (мова документу - російська, перекладу не надано);

- документ інвентаризації (мова документу - російська, перекладу не надано).

Відповідачем зі свого боку надано до суду наступні документи:

- роздруківки грошових переказів, де отримувачем значиться Крипаєв С.В., а саме: 29.08.2023 на суму 7600 грн., від 08.09.2023 на суму 15000 грн., від 28.07.2023 на суму 2651 грн., від 04.10.2023 на суму 7540 грн.; від 22.12.2023 на суму 7420 грн.; 26.10.2023 на суму 7540 грн.;

- акти про не допуск в орендоване приміщення від 28.02.2022 та від 28.08.2023, складені та підписані ФОП Бороденко В.А. та Володченко І.В., в яких зазначено, що ці акти складено ФОП Бороденко В.А., який є орендарем нежитлових приміщень, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 880 кв.м. та ОСОБА_6 на засвідчення факту не допуску ФОП Бороденка В.А. до орендованого у ТОВ ПРОДРЕНТ складського приміщення, в якому знаходиться майно ФОП Бороденка В.А., ц таких актах зазначено, що на вхідних металевих воротах в орендоване приміщення зрізаний навісний замок ФОП Бороденка В.А. та встановлено інший навісний замок чорного кольору; вхід до орендованого приміщення неможливий;

- фотоматеріали (дверей, замків, зірваних замків), зроблені відповідачем в односторонньому порядку;

- роздруківки скріншотів переписки в месенджері Viber;

- інвентаризаційна відомість вартості товару ФОП Бороденко В.А. станом на 23.02.2022; інвентарний акт вартості товару на складі (мова документу - російська, перекладу не надано);

- протокол адвокатського огляду від 20.02.2024, складений та підписаний адвокатами Рябко Л.Г., Швець В.А., в якому зазначено про огляд стану видимих ззовні частин приміщення, орендованого ФОП Бороденко В.А. на підставі договору оренди від 29.08.2020; орендоване приміщення знаходиться на території складської бази та позначено літ. К; у такому протоколі зазначено, що на час огляду вхід в орендоване приміщення через металеві ворота пофарбовані в сирій колір закритий; на металевих воротах наявні два навісні замки: замок №1 - стального кольору, замок №2 - чорного кольору, ворота загороджені дерев?яними палетами; за повідомленням особи, яка перебувала на території бази, та є вантажником, замок №1 належить орендарю, замок №2 встановлений представниками ТОВ ПРОДРЕНТ з початку 2022 року; тобто, відсутній вільний доступ для ФОП Бороденко В.А. в орендоване приміщення; місце складання протоколу: АДРЕСА_2 ; у вказаному акті також містяться фотоматеріали;

- фото паспорта виїзду за кордон ОСОБА_3 .

Також в матеріалах справи наявні наступні листи:

- лист ТОВ ПРОДРЕНТ до ФОП Бороденко В.А. від 10.02.2022 №2411-22 (вказаний лист наданий відповідачем, мова документу російська, перекладу не надано);

- лист ТОВ ПРОДРЕНТ до ФОП Бороденко В.А. від 30.05.2023 №22/23, в якому вказано наступне: між ТОВ ПРОДРЕНТ та ФОП Бороденко В.А. були укладені нижчезазначені договори оренди нежитлового приміщення, відповідно до яких Товариство передало у тимчасове платне користування орендарю частину складської будівлі під літ. К, загальною площею 880 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 : 1) договір оренди нежитлового приміщення від 01 лютого 2021 року; 2) договір оренди нежитлового приміщення від 01 січня 2022 року; приміщення були передані в оренду у належному стані на умовах та у строки передбачені договором; наразі, з метою відновлення втрачених документів та задля дотримання усіх формальних правил оформлення документації по вищезазначеним договорам, направляємо акти здачі-приймання приміщення в та з оренди до договору від 01 лютого 2021 року та від 01 січня 2022 року; просимо підписати акти та направити підписані екземпляри на адресу Товариства (або передати нарочно), протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання цього листа;

- вимога ТОВ ПРОДРЕНТ до ФОП Бороденко В.А. від 30.05.2023 №20/23, в якій вказано наступне: 01 січня 2022 року між ТОВ ПРОДРЕНТ та ФОП Бороденко В.А. був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого Товариство передало у тимчасове платне користування орендарю частину складської будівлі під літ. К, загальною площею 880 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; приміщення передавалось в оренду на період строку дії договору, який сплив 01 січня 2023 року; згідно пункту 7.3 договору приміщення, що орендується, повинно бути передано орендарем не пізніше дати закінчення строку дії цього договору, про що складається відповідний акт здачі-приймання приміщення (пункт 7.4 договору); станом на дату цієї вимоги, не звільнили приміщення та не повернули його Товариству, тобто виникло прострочення виконання обов`язку з повернення приміщення з оренди на 6 (шість місяців); разом із цим, вимагаємо погасити борг по сплаті орендної плати за увесь період дії договору, а саме: з 01 січня 2022 року по 01 січня 2023 рік, оскільки жодного орендного платежу на рахунок Товариства не надходило; на підставі вищевикладеного вимагаємо: звільнити приміщення та повернути його Товариству (не пізніше 7 семи календарних днів з дати направлення цієї вимоги); 2) сплатити борг перед Товариством за оренду приміщення (сума основного боргу становить 554400 гривень) з урахуванням усіх штрафних санкцій передбачених договором (зокрема й за несвоєчасне повернення приміщення з оренди згідно абзацу 5 пункту 8.3 договору).

Неповернення об`єкту оренди, а саме: орендованого приміщення, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

За ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Господарський суд зазначає, що у процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах: від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц.

Господарський суд, проаналізувавши наявні матеріали справи, доводи учасників справи, з урахуванням принципу jura novit curia дійшов наступних висновків:

- між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення від 29.08.2020; вказане приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/3, літ. К, площею 880 кв.м, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове, платне користування за актом приймання-передачі;

- факт укладення договору та підписання акту приймання-передачі об?єкту в оренду сторонами не заперечується;

- з договору оренди нежитлового приміщення від 29.08.2020 вбачається, що останній був укладений строком до 01.02.2021, при цьому на відповідача (орендаря) був покладений обов`язок повідомляти орендодавця не пізніше ніж за 30 календарних днів про звільнення приміщення, що орендується, та здати його за актом здачі-приймання у належному справному стані (п.5.1.9 договору); разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення/листи з боку відповідача про намір повернути орендоване приміщення; також, в матеріалах справи відсутні будь-які акти про повернення орендованого приміщення; окрім того, за ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором; при цьому, господарський суд приймає до уваги наявні в матеріалах справи докази здійснення відповідачем оплат у 2023 році, зокрема, із призначенням платежу «плата за оренду», «в рахунок оренди складу вул. Агрономічна, 205/3», а отже суд доходить висновку, що в силу вимог ст. 764 ЦК України строк дії договору оренди був поновлений на строк, визначений в ньому.

Водночас суд не приймає до уваги заперечень відповідача в частині невчинення ним дій на продовження орендних відносин, з посиланням зокрема на оплати не на рахунок юридичної особи, а на рахунок фізичної особи. Так, проаналізувавши наявні матеріали справи та позиції сторін, суд доходить висновку, що, по-перше, відповідачем не спростовано факт оплати вказаних коштів в рахунок оренди, та в будь-якому разі враховуючи перебування в об?єкті оренди речей відповідача та враховуючи наявні у справі докази та позиції сторін суд дійшов висновку про продовження між сторонами орендних правовідносин;

- проаналізувавши наявні у справі документи, складені іноземною мовою без надання засвідченого перекладу їх на державну мову, суд не приймає вказані документи, а саме: наданий позивачем акт №1 відкриття приміщення від 11.04.2023, надану позивачем угоду від 01.08.2023, наданий позивачем документ інвентаризації, наданий відповідачем лист ТОВ ПРОДРЕНТ до ФОП Бороденко В.А. від 10.02.2022 №2411-22 та наданий відповідачем документ інвентаризації, в якості доказів по справі, керуючись наступним.

Так, за положеннями ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Як роз?яснив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 №10-рп/99 (справа №1-6/99) положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким «державною мовою в Україні є українська мова», треба розуміти так, що українська мова як державна є обов?язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п?ята статті 10 Конституції України).

Відповідно до ст. 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Частиною 1 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Таким чином, Законом встановлено вимоги, відповідно до яких сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. При цьому, законом надано можливість особі, яка не володіє мовою, якою здійснюється господарське судочинство, користуватися рідною мовою або мовою, якою вона володіє, завдяки залученню до справи перекладача, без додаткових для цієї особи витрат, а тому відсутні підстави вважати, що така особа обмежена у правах та буде позбавлена судового захисту

Отже, у разі, коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою.

Таким чином, в порушення вказаних вище вимог сторонами подано до суду документи російською мовою, яка є іноземною мовою, а отже вказані документи не можуть бути прийняті судом як належні докази, оскільки складені на іноземній мові, а сторонами не надано їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Сторонами не було обґрунтовано та не було доведено суду об?єктивну неможливість подання до суду перекладу поданих документів, як доказів, українською мовою, що унеможливлює для суду оцінку таких документів як доказів у справі;

- проаналізувавши надані відповідачем документи на підтвердження факту недопуску відповідача до орендованого приміщення після початку повномасштабного вторгнення, а саме: акти про не допуск в орендоване приміщення від 28.02.2022 та від 28.08.2023, складені та підписані ФОП Бороденко В.А. та Володченко І.В., фотоматеріали, протокол адвокатського огляду з матеріалами фотофіксації, оскільки вказані документи не є належними та допустимими у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України доказами на підтвердження таких фактів, зокрема, немає жодної прив?язки фотографій до дати та спірних орендних правовідносин, зокрема, з наданих фотографій суд не може встановити обставин дійсного обмеження саме відповідачу доступу саме до спірного нежитлового приміщення та в який проміжок часу надані фотоматеріали були здійснені, а складені документи (акти та протокол) складені відповідачем в односторонньому порядку, без запрошення на огляд представників контрагенту за договором оренди та не можуть братись судом за основу при встановленні факту наявності доступу до орендованого приміщення та порядку виконання договору оренди майна. При цьому суд враховує, що протягом всього спірного періоду відповідачем жодного разу не було ані повідомлено позивача (орендодавця за договором) про намір повернути орендоване майно, ані було надіслано відповідний акт (проект акту) про повернення майна з оренди, ані було запропоновано визначити умови повернення орендованого майна чи умови підписання акту приймання-передачі з оренди, ані надіслано листів щодо спору з приводу надання доступу до свого майна або обставин його вивезення, якщо б такі були. Натомість встановити такі обставини з наданих відповідачем документів для суду є неможливим виходячи з ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин;

- проаналізувавши строк дії договору оренди приміщення, укладений між сторонами, з урахуванням його поновлення в порядку ст. 764 ЦК України, а також дій обох сторін при виконанні умов цього договору, господарський суд дійшов висновку, що строк дії такого договору поновився, при цьому орендні правовідносини між сторонами продовжувались, орендоване приміщення відповідачем повернуто позивачу не було, так само як не було і запропоновано його повернути, більш того, обома сторонами визнається факт знаходження у вказаному приміщенні у спірний період і по даний час майна відповідача (меблів), перелік і вартість яких судом при розгляду даної справи не встановлюється, оскільки це не входить до предмету доказування в рамках даної справи;

- при розгляді справи по суті на запитання суду позивач пояснив суду, що платежі, які він стягує по даній справі, відносяться до орендних, оскільки на його думку продовжується оренда відповідачем належного позивачу майна; представник відповідача на запитання суду не погодився з продовженням дії орендних правовідносин, при цьому факт сплат відповідача за оренду не визнав, виходячи з вищенаведених обставин, відхилених судом вище, а факт перебування в об?єкті позивача і на даний час майна відповідача пов?язав з неправомірними діями самого позивача, який на думку відповідача створює останньому штучні перешкоди у вивезенні майна. Доказів на підтвердження таких обставин, як-то, вимог забрати майно, листів з доказами відправлення, пропозицій повернути майно, надіслань актів (проектів актів) про повернення майна з оренди, тощо відповідачем до суду не надано, у зв?язку з цим такі доводи відповідача визнаються судом недоведеними належними доказами;

- оцінюючи правову природу відносин між сторонами у спірний, заявлений позивачем, період, суд, користуючись принципом jura novit curia (суд знає закони), дійшов висновку про те, що стягувані у даній справі платежі за своєю суттю є орендною платою за визначений період (з 01.01.2022 по 31.12.2023);

- за таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 1108800 грн. орендної плати за визначений період, оскільки вказаний розмір заборгованості встановлений за наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Як вже було вказано вище, факт знаходження майна відповідача у орендованих приміщеннях відповідачем визнаний. Посилання відповідача на те, що директор позивача вимагав від відповідача отримання коштів на свою особисту картку за доступ до нерухомого приміщення також не приймаються судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази реєстрації кримінального провадження за вказаним фактом та наступний вирок суду. Також не приймаються до уваги суду і твердження відповідача про те, що своїми діями позивач забезпечив повне блокування доступу відповідача до орендованих приміщень, оскільки належних та допустимих доказів такого відповідачем не надано, натомість при наявності орендних відносин та при належності відповідачу майна, яке знаходиться у спірному приміщенні, відповідач мав змогу у законний спосіб вимагати у позивача безперешкодного доступу до орендованих приміщень, а у випадку дійсного перешкоджання мав змогу звернутись з відповідним позовом до суду та/або заявою до правоохоронних органів, проте доказів вчинення відповідачем таких дій, з урахуванням позиції відповідача, яка викладена у заявах по суті справи, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача 1108800 грн. орендної плати, в решті позову судом відмовляється.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОДРЕНТ задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бороденка Володимира Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОДРЕНТ (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Агрономічна, буд. 205/3, код ЄДРПОУ 42857389) 1108800 /один мільйон сто вісім тисяч вісімсот/ грн. орендної плати та 16632 /шістнадцять тисяч шістсот тридцять дві/ грн. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля