Рішення

від 12.11.2024 по справі 917/910/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 Справа № 917/910/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГО-ТРЕЙД", вул. Січеславська Набережна, 29А, м. Дніпро, 49000, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 120, м. Дніпро, 49100

до відповідача Акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта, вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610

про стягнення 138 171 396,66 грн,

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А.В.

Представники учасників справи:

від позивача: Вінниченко О.О.

від відповідача: Козачук О.А.

Обставини справи: 31.05.2024року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГО-ТРЕЙД" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення заборгованості за договором про надання фінансової допомоги №575/6/2103 від 13.06.2019 року у розмірі 138 171 396,66, з яких 132 100 000,00 грн - основна заборгованість, 2 503599,04 грн - інфляційні нарахування, 3 567797,62 грн - 3 % річних (вх. № 972/24).

Ухвалою від 04.06.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 02.07.2024 року на 11:30 год.

18.06.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8585), відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить зупинити провадження у справі №917/910/24 до розгляду кримінальної справи №463/658/23, що розглядається Личаківським районним судом міста Львова (кримінальне провадження №72023140000000012). Також відповідач просить здійснити заміну найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта".

24.06.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №8776), відповідно до якої позивач підтримує позовні вимоги та заперечує проти зупинення провадження.

24.06.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача - Вінниченко О. О. надійшла заява про його участь в судовому засіданні 02.07.2024 року по справі № 917/910/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №8771).

27.06.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 8991).

02.07.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання (вх. №9162).

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 02.07.2024 року не відбулося.

Ухвалою від 24.07.2024 року суд продовжив строки підготовчого провадження на 30 днів, призначив підготовче засідання на 06.08.2024 року на 10.00 год., задовольнив заяву представника позивача - Вінниченко О. О. про його участь в судових засіданнях Господарського суду Полтавської області по справі № 917/910/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 06.08.2024 року клопотання Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" у справі № 917/910//24 про заміну найменування відповідача задоволено, замінено назву відповідача з Публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта на Акціонерне товариство Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта (код ЄДРПОУ 00152307).

Протокольною ухвалою від 06.08.2024 року суд оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 05.09.2024 року до 09:00 год.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Тимощенко О.М. підготовче судове засідання, призначене на 05.09.2024 року, не відбулось.

Ухвалою від 09.09.2024 року суд призначив підготовче засідання на 03.10.2024 року на 11.30.

02.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 917/910/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/3151/24, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області (вх. № 13046).

Також 02.10.2024 року від Акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта надійшло клопотання (вх. № 13057) про призначення у справі № 917/910/24 судової економічної експертизи та винести на розгляд експерта наступні питання:

1) Чи відповідає вимогам чинного законодавства документальне оформлення операції з надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 132 100 000,00 грн. за договором про надання фінансової допомоги від 13.06.2019 № 575/6/2103, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЕНЕРГО-ТРЕЙД» та Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» ?

2) Чи підтверджується документально обґрунтованість джерел походження грошових коштів у розмірі 132 100 000,00 грн. у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЕНЕРГО-ТРЕЙД», наданих у якості поворотної фінансової допомоги Публічному акціонерному товариству «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» за договором про надання фінансової допомоги від 13.06.2019 № 575/6/2103 ?

3) Чи підтверджується документально обґрунтоване використання Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» грошових коштів у розмірі 132 100 000,00 грн., наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЕНЕРГО-ТРЕЙД» у якості поворотної фінансової допомоги Публічному акціонерному товариству «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» за договором про надання фінансової допомоги від 13.06.2019 № 575/6/2103 ?

4) У який спосіб (за якими договорами тощо) Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» було використано / відчужено грошові кошти у розмірі 132 100 000,00 грн., наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЕНЕРГО-ТРЕЙД» у якості поворотної фінансової допомоги Публічному акціонерному товариству «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» за договором про надання фінансової допомоги від 13.06.2019 № 575/6/2103 ?

03.10.2024 року від позивача надійшли заперечення (вх. № 13111) на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/3151/24, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області.

В судовому засіданні 03.10.2024 року за результатами розгляду клопотань та судового засідання суд оголосив протокольні ухвали:

-про відмову у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/3151/24, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області,

- про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи,

-про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 12.11.2024 року на 09.00.

В судовому засіданні 12.11.2024 року представники учасників справи підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, наведених в заявах по суті.

В судовому засіданні 12.11.2024 року після виходу з нарадчої кімнати суд за результатами розгляду справи оголосив вступну та резолютивну частини рішення, роз`яснив строки і порядок оскарження рішення та набрання ним законної сили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13 червня 2019 року між товариством обмеженою відповідальністю «Укренерго-трейд» (Позивач) та публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово- промислова нафтова компанія «Укртатнафта» ( Відповідач) було укладено Договір про надання фінансової допомоги №575/6/2103 (Договір№575/6/2103, арк. справи 7-8).

Згідно п.1.1 Договору №575/6/2103 від 13.06.2019 року позивач надає відповідачу фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути фінансову допомогу у визначений договором термін.

Розмір фінансової допомоги становить 132 100 000, 00грн (п. п.2.1 Договору №575/6/2103).

За умовами п.3.2 Договору №575/6/2103 фінансова допомога надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок відповідача.

Згідно п.4.1 Договору №575/6/2103 термін користування фінансовою допомогою визначається з моменту перерахування згідно п.3.2 договору грошових коштів Позивачем - до 13 червня 2020 року.

Відповідач зобов`язався повернути отриману фінансову допомогу до 13 червня 2020 року ( п.5.1 Договору №575/6/2103).

Додатковою угодою №2 від 02 червня 2020 року до Договору №575/6/2103 від 13.06.2019 року сторони внесли зміни в п.4.1 розділу 4 «Термін користування» Договору, продовживши термін користування фінансовою допомогою до 13 червня 2021 року, також внесли зміни в п.5.1 розділу 5 «Порядок повернення фінансової допомоги» Договору, продовживши термін повернення суми отриманої фінансової допомоги до 13 червня 2021 року включно (арк. справи 10-11).

Додатковою угодою №3 від 11 червня 2021 року до Договору №575/6/2103 сторони внесли зміни в п.4.1 розділу 4 «Термін користування» Договору, продовживши термін користування фінансовою допомогою до 01 липня 2022 року, також внесли зміни в п.5.1 розділу 5 «Порядок повернення фінансової допомоги» Договору, продовживши термін повернення суми отриманої фінансової допомоги до 01 липня 2022 року включно (арк. справи 12).

Додатковою угодою №4 від 17 червня 2022 року до Договору №575/6/2103 сторони внесли зміни в п.4.1 розділу 4 «Термін користування» Договору, продовживши термін користування фінансовою допомогою до 01 липня 2023 року, сторони також внесли зміни в п.5.1 розділу 5 «Порядок повернення фінансової допомоги» Договору, продовживши термін повернення суми отриманої фінансової допомоги до 01 липня 2023 року включно (арк. справи 13).

Позивач вказував, що відповідач отримані за договором №575/6/2103 від 13.06.2019 року кошти у сумі 132 100 000,00грн. ні до 01 липня 2023 року, ні до теперішнього часу не повернув.

А тому позивач нарахував на підставі ст. 625 ЦК України та заявив до стягнення з відповідача крім суми основного боргу 2 503599,04 грн - інфляційні нарахування, 3 567797,62 грн - 3 % річних.

Як докази на підтвердження позовних вимог позивач подав: копії Договору про надання фінансової допомоги №575/6/2103 від 13.06.2019 року, Додаткової угоди №1 від 14 червня 2019 року до Договору про надання фінансової допомоги №575/6/2103 від 13.06.2019 року Додаткової угоди №2 від 02 червня 2020 року до Договору про надання фінансової допомоги №575/6/2103 від 13.06.2019 року, Додаткової угоди №3 від 11 червня 2021 року до Договору про надання фінансової допомоги №575/6/2103 від 13.06.2019 року, Додаткової угоди №4 від 17 червня 2022 року до Договору про надання фінансової допомоги №575/6/2103 від 13.06.2019 року, копія платіжного доручення №384 від 18.06.2019 на суму 49 000 000,00грн., платіжного доручення №385 від 18.06.2019 на суму 44 100 000,00грн., платіжного доручення № 66 від 18.06.2019 на суму 39 000 000,00грн., листа Позивача №140623 від 16.06.2023 із доказами направлення Відповідачу.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів відсутності підстав для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму заборгованості за договором позики з посиланням на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Стосовно суми основного боргу, то на думку відповідача, Договір, на який позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, не породжує жодних правових наслідків з огляду на його нікчемність. Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 72023140000000012 встановлено, що посадовими особами АТ «Укртатнафта» укладено договори комісії на реалізацію нафтопродуктів та без належного відображення в податковій звітності передано підприємствам-операторам АЗС групи «Приват». В подальшому суб`єкти господарювання реалізували отримане по комісії пальне, використовуючи мережу АЗС «Авіас», «ANP» без відображення в податковій звітності. З метою легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, останні провели сумнівні операції з виводу грошових активів, в тому числі, шляхом надання фінансової допомоги, чим умисно нарощували кредиторську заборгованість. Разом з цим, загальний обсяг накопиченого та не сплаченого до державного бюджету обов`язкового податку на додану вартість з реалізації вищевказаної продукції впродовж 2022 року складає понад 260 млн. грн. Колишнім керівництвом АТ «Укртатнафта», у змові з акціонерами товариства, організовано схему з безоплатного відпуску готових нафтопродуктів на адресу комерційних структур, афілійованих до ФПГ «Приват», в обмін на отримання від останніх фінансової допомоги. Такий механізм дозволяв протиправно виводи активи компанії без зупинки операційної діяльності Кременчуцького НПЗ. За інформацією з відкритих джерел ТОВ «УКРЕНЕРГОТРЕЙД», як і АТ «Укртатнафта» до 06.11.2022, були афілійованими підприємствами так званої фінансово-промислової групи «Приват».

Як докази на підтвердження своїх заперечень відповідач до відзиву подав: роздруківку з сайту НКЦПФР, наказ № 323 від 21.11.2022 року, сертифікат полтавської ТПП від 24.10.22 року, витяг з ухвали від 01.08.2023 року у справі № 463/658/23, виписку з реєстру, витяг зі статут відповідача.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пункт 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем був укладений Договір про надання фінансової допомоги №575/6/2103 від 13.06.2019 року, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти, а останній зобов`язався повернути грошові кошти у визначений договором строк.

Проаналізувавши зміст укладеного договору поворотної фінансової допомоги, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою цей правочин є договором позики.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Як вже було зазначено, позивачем на рахунок відповідача було перераховано кошти в розмірі 132 100 000 грн у якості поворотної фінансової допомоги. Проведення такого перерахунку підтверджується платіжними дорученнями №384 від 18.06.2019 на суму 49 000 000,00грн., №385 від 18.06.2019 на суму 44 100 000,00грн., № 66 від 18.06.2019 на суму 39 000 000,00грн., і не спростовано відповідачем (арк. справи 14-16).

Стаття 525 Цивільного кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Враховуючи умови Договору та Додаткових угод щодо терміну користування позикою, положення статті 1049 Цивільного кодексу України, строк повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем відповідачу за позовом станом на день розгляду справи є таким, що настав.

Натомість, станом на день розгляду справи доказів повернення позики за Договором поворотної фінансової допомоги №575/6/2103 від 13.06.2019 року як і доказів спростування позовних вимог відповідач не надав.

Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 132 100 000 грн основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 2 503599,04 грн - інфляційні нарахування, 3 567797,62 грн - 3 % річних.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Частиною першою ст. 598 ЦК України передбачено, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Законом №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, внесено зміни, зокрема, до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України шляхом доповнення пунктом 18 такого змісту:

« 18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як встановлено судом, прострочення відповідачем свого грошового зобов`язання щодо повернення позики мало місце в період дії в Україні воєнного стану та за порушення зобов`язання яке сталося з 01.12.2022 року, то відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що зобов`язання відповідача щодо сплати трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, здійснених на підставі ст. 625 ЦК України, підлягають списанню позивачем (позикодавцем) в зв`язку з прямою нормою закону, викладеною в п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Отже, заперечення відповідача в цій частині позову є обґрунтованими.

Відхиляючи заперечення відповідача в іншій частині суд виходить з наступного.

Посилання відповідача на те, що слід врахувати висновки Східного апеляційного господарського суду у аналогічних господарських справах № 917/549/23 та № 917/892/23, наведених в ухвалах від 03.04.2024 у справі № 917/549/23 та від 17.04.2024 у справі № 917/892/23, за участю інших учасників наведеної вище схеми легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, що розслідується в межах кримінального провадження № 72023140000000012, а саме: за позовами Представництва «МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД») та ТОВ «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ» до АТ «Укртатнафта» про стягнення грошових коштів, є безпідставними.

Так, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2024 року касаційну скаргу Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД в особі «Представництва «Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед» задоволено. Скасовано ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 року у справі №917/550/23, а справу направлено до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду. За результатами розгляду справи № 917/550/23 постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.10. 2024 року у справі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 14.09.2023 року у справі №917/550/23 (про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу за договором поворотної фінансової допомоги) - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2024 року у справі № 917/549/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" задоволено, скасовано ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 917/892/23, а справу направлено до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Також Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2024 року у справі № 917/549/23 касаційну скаргу Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД в особі «Представництва «МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД» задоволено, ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 (про зупинення провадження) у справі № 917/549/23 скасовано, справу № 917/549/23 направлено до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду. У вказаній Постанові ВС зазначив, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК суд має обов`язок зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості лише до вирішення іншої кримінальної справи. У розумінні статей 314, 317 КПК України кримінальною справою є матеріали, направлені до суду після закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, які включають, зокрема, обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Системне тлумачення змісту наведених норм свідчить, що обов`язок суду щодо зупинення провадження у справі пов`язується із наявністю саме судового провадження, яке завершується ухваленням відповідного судового рішення, а проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за своєю правовою природою таким провадженням не являється та під дію статей 227, 229 ГПК України не підпадає (постанови Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 913/32/21, від 27.01.2022 у справі № 910/9721/18).

В аспекті вирішення питання щодо об`єктивної неможливості вирішення господарської справи, що переглядається, до вирішення іншої кримінальної справи № 463/658/23 (у кримінальному провадженні, відомості, про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72023140000000012 від 24.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 209 та частиною третьою статті 212 КК України), слід виходити з такого.

Обвинувальний вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 75 ГПК України).

За відсутності вироку такі обставини (факти) не є преюдиційними, а тому встановлюються/спростовуються у загальному порядку на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Господарський суд не уповноважений встановлювати обставини (факти), що підлягають встановленню виключно у порядку кримінального судочинства (наявність у діянні складу кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні тощо), проте зобов`язаний дослідити подані йому докази та встановити на їх підставі наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників господарської справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення господарської справи.

Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов`язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76-79, 86 ГПК України (пункт 64 постанови Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 910/114/19).

Отже обставини належного виконання договору позики (поворотної строкової фінансової допомоги) є предметом доказування у справі, і господарський суд має повноваження самостійно встановити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, в тому числі, шляхом оцінки матеріалів кримінального провадження у сукупності з іншими доказами. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Водночас, існування кримінального провадження на стадії досудового розслідування, не є підставою для зупинення провадження у цій справі, а наявність в подальшому вироку в кримінальній справі № 463/658/23, який набрав законної сили, відповідно до пункту 2 частини другої статті 320 ГПК України, буде підставою для перегляду судового рішення у справі, яка переглядається, за нововиявленими обставинами.

Судом при відхиленні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 917/910/24 до розгляду справи до розгляду кримінальної справи № 463/658/23, що розглядається Личаківським районним судом м. Львова (кримінальне провадження № 72023140000000012) були враховані вищевказані постави Верховного Суду у аналогічних справах за участю відповідача.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Наразі судове рішення, яким визнано недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги від 13.06.2019 № 575/6/2103 відсутнє, тобто вказаний договір є чинним і підлягає виконанню сторонами.

При відхиленні клопотання про зупинення провадження у справі № 917/910/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/3151/24, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області (вх. № 13046) про визнання недійсним Договору від 13.06.2019 № 575/6/2103 суд також враховував, що відповідач мав право та не був позбавлений можливості подати зустрічний позов з цих підстав у справі № 917/910/24. Таким правом відповідач не скористався.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої державою Україна, закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення.

Таке право кореспондується з обов`язком добросовісного використання як сторонами, так і судом, своїх процесуальних прав та необхідністю утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати наданих процесуальним законом заходів до скорочення періоду судового провадження. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (пункт 35 рішення 07.07.1989 ЄСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» та параграфи 66, 69 рішення ЄСПЛ 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Клопотання відповідача про зупинення провадження до розгляду різних справ та клопотання про призначення експертизи спрямовані на затягування розгляду справи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №915/825/17, від 13.06.2018 року у справі №916/4225/15, від 13.06.2018 року у справі №916/2144/17.

Крім того, призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2021 року у справі №927/685/20.

Відповідно до предмету доказування у даній справі, доводів сторін, суд не вбачав правових підстав для задоволення клопотання про проведення експертизи, оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для справи, залучення висновків експертів не є необхідним.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами і нікчемності Договору від 13.06.2019 № 575/6/2103.

Вказані відповідачем обставини не є підставою для неповернення отриманої ним позики. Заперечення відповідача базуються на припущеннях.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог частково, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 1 013 231,27 грн.

Керуючись статтями 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта ( вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, ідентифікаційний код 00152307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГО-ТРЕЙД" ( вул. Січеславська Набережна, 29А, м. Дніпро, 49000, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 120, м. Дніпро, 49100, ідентифікаційний код 38965043) 132 100 000 грн. боргу та 1 013 231,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні вимог в іншій частині позову.

Рішення підписано 14.11.2024 року

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимощенко О.М.