Рішення

від 14.11.2024 по справі 917/1537/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 Справа № 917/1537/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фермерського господарства Наш Лан, м. Карлівка

до Приватного підприємства Ареал, селище Степне

про стягнення 1 431 221,80 грн

представники сторін не з"явилися

встановив:

Фермерське господарство Наш Лан звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного підприємства Ареал про стягнення заборгованості в сумі 1 431 221,80 грн за договором поставки № 08/07-22 від 01.07.2022, з якої 1 237 290,01 грн основного боргу, 127 606,85 грн втрат від інфляції, 66324,94 грн 3% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не розрахувався за товар, поставлений відповідачу на умовах договору № 08/07-22 від 01.07.2022.

Відповідач у відзиві (а.с. 110-112) визнав заборгованість за поставлений товар в повному обсязі (в сумі 1 237 290,01 грн) та прохає відмовити у позові в частині вимог про стягнення суми річних та інфляційних, посилаючись на те, що наразі існують об`єктивні обставини, які в сукупності свідчать про те, що належні до сплати штрафні санкції є для відповідача надмірно великі; зазначив, що причиною несвоєчасного виконання зобов`язань відповідачем стали форс-мажорні обставини та технічна несправність виробничого процесу, що спричинила брак продукції та як наслідок тимчасова неможливість виконання будь-яких зобов`язань підприємства до усунення таких перешкод.

Позивач у клопотанні від 11.11.2024 (вхід. № 15166 від 12.11.2024; а.с.157-159) не погоджується з доводами відповідача, оскільки не надано доказів настання форс-мажорних обставин, відповідач не зазначає, які саме форс-мажорні обставини заважають виконати зобов`язання. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. Сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Відповідач не надав доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин та винятковість обставин саме в даному випадку відмовити у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Відповідач не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій. Позивач не вбачає об`єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення з відповідача, за порушення умов договору.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/1537/24 (а.с. 91).

Разом з позовом Фермерське господарство Наш Лан подав заяву про забезпечення позову від 11.09.2024 (вхід. № 1606/24 від 12.09.2024).

Ухвалою від 16.09.2024 (а.с. 97-101) суд відмовив Фермерському господарству Наш Лан у забезпеченні позову.

Ухвалою від 17.09.2024 (а.с. 105-106) суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження, призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Фермерське господарство Наш Лан повторно звернулося до суду із заявою про забезпечення позову від 05.11.2024 (а.с.121-123).

Ухвалою від 07.11.2024 (а.с. 146-149) суд відмовив Фермерському господарству Наш Лан у забезпеченні позову.

Ухвалою від 07.11.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с.153).

Про час і місце розгляду справи по суті сторони повідомлені належним чином, що підтверджується довідками від 07.11.2024 про доставку електронного листа (ухвали від 07.11.2024) позивачу та відповідачу (а.с. 154, 155), представнику позивача (а.с.156).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 07.11.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Позивач подав клопотання від 11.11.2024 (вхід. № 15166 від 12.11.2024; а.с.157-159) про розгляд справи без його участі. Суд це клопотання задовльнив.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Фермерським господарством «НАШ ЛАН» (далі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством «Ареал» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 08/07-22 від 01.07.2022 (далі Договір, а.с. 37).

Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві соняшник урожаю 2021 року (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Загальна кількість товару, що поставляється за цим договором визначається загальною кількістю окремих партій товару, переданого згідно з умовами цього договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється в узгоджений сторонами термін на умовах ЕXW, Україна, Полтавська обл., Полтавський район, с. Степне, згідно правил Інкотермс у редакції 2010 року.

Датою поставки товару вважається дата підписання представником покупця акту приймання-передачі товару чи видаткової накладної постачальника (на розсуд покупця) (п. 3.3. Договору).

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється відповідно до базису поставки, в момент фактичної передачі товару. Ризик випадкової загибелі або псування товару переходить до покупця в момент переходу права власності на товар (п. 3.4. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору ціна товару є звичайною (справедливою) ціною та відповідає звичайній (справедливій ринковій) ціні, що склалася на ринку, на момент узгодження сторонами поставки кожної окремо партії товару, та зазначається у рахунку-фактурі та видатковій накладній на товар, які є невід`ємними частинами цього договору.

Загальна вартість товару, що поставляється за цим договором, визначається сумою вартості окремих партій товару, переданого згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 4.2. - 4.5. Договору оплата здійснюється за товар, переданий у заліковій вазі відповідно до умов договору, на підставі рахунку-фактури, виписаного постачальником, безготівковим шляхом на протязі дії даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у банківській установі.

В пункті 7.1. Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2022 року.

На виконання п. 3.1. Договору позивач поставив на адресу відповідача соняшник в кількості 263,14 тони на суму 3 635 290,01 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які містять підписи представників покупця та скріплені його печаткою:

- видатковою накладною № 26/22 від 08.07.2022 на суму 364 000,01 грн (а.с. 38) та товарно-транспортними накладними № 64/22, 65/22 від 08.07.2022 (а.с. 39-40),

- видатковою накладною № 27/22 від 12.07.2022 на суму 361 750,00 грн (а.с. 41) та товарно-транспортними накладними № 66/22, 67/22 від 12.07.2022 (а.с. 42-43),

- видатковою накладною № 28/22 від 13.07.2022 на суму 366 250,00 грн (а.с. 44) та товарно-транспортними накладними № 68/22, 69/22 від 13.07.2022 (а.с. 45-46),

- видатковою накладною № 30/22 від 17.08.2022 на суму 154 560,00 грн (а.с. 47) та товарно-транспортною накладною № 70/22 від 17.08.2022 (а.с. 48),

- видатковою накладною № 31/22 від 25.08.2022 на суму 381 930,00 грн (а.с. 49) та товарно-транспортними накладними № 71/22, 72/22 від 25.08.2022 (а.с. 50-51),

- видатковою накладною № 32/22 від 29.08.2022 на суму 526 060,00 грн (а.с. 52) та товарно-транспортними накладними № 80/22, 81/22 від 29.08.2022 (а.с. 53-54),

- видатковою накладною № 33/22 від 30.08.2022 на суму 524 900,00 грн (а.с. 55) та товарно-транспортними накладними № 82/22, 83/22 від 30.08.2022 (а.с. 56-57),

- видатковою накладною № 34/22 від 31.08.2022 на суму 526 640,00 грн (а.с. 58) та товарно-транспортними накладними № 84/22, 85/22 від 31.08.2022 (а.с. 59-60),

- видатковою накладною № 36/22 від 07.09.2022 на суму 429 200,00 грн (а.с. 61) та товарно-транспортною накладною № 88/22 від 07.09.2022 (а.с. 62).

На оплату вказаного товару позивач виписав відповідачу відповідні рахунки (а.с.63-72).

Відповідач у відзиві (а.с. 110-112) визнав факт укладення договору та поставки товару.

Позивач у позові зазначає, що відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 2 398 000,00 грн.

Позивач у позові зазначає, що відповідач провів оплати в наступні дати: 400000,00 грн. 28.07.22 року; 300 000,00 грн. 11.08.22 року; 200 000,00 грн. 15.09.22 року; 100000,00 грн. 16.09.22 року; 400 000,00 грн. 22.09.22 року; 200 000,00 грн. 02.12.22 року; 200 000,00 грн. 29.12.22 року; 200 000,00 грн. 20.02.23 року; 200 000,00 грн. 24.02.23 року; 198 000,00 грн. 27.03.23 року.

Заборгованість за поставлений товар становить 1237290,01 грн.

Вказані обставини відповідач не спростував.

Позивач направив відповідачу вимогу від 24.07.2024 про сплату 1 237 290,01 грн основного боргу, 127 606,85 грн втрат від інфляції, 61 862,59 грн - 3% річних (а.с. 86-89).

Відповідач у відповіді на вимогу повідомив, що планує погасити заборгованість протягом серпня-жовтня 2024 року та просить не застосовувати штрафні санкції (а.с. 90)

Позивач у позові вказує, що відповідач не сплатив 1 237 290,01 грн боргу за товар, що стало підставою для звернення з цим позовом.

При вирішенні спору в цій частині суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 509, ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В статті 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В статті 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання Договору № 08/07-22 від 01.07.2022 недійсним сторони суду не надали і на такі обставини під час розгляду справи не посилалися.

Згідно із ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Отже, факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Строк виконання відповідачем даного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України, тобто строк починається з наступного дня після одержання товару.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не сплатив за отриманий товар 1 237 290,01 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідач доказів сплати боргу не надав.

Відповідач у відзиві (а.с. 110-112) визнав заборгованість за поставлений товар в повному обсязі (тобто в сумі 1 237 290,01 грн).

Відповідно до ч.1 ст. 190 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 190 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання відповідачем позову в частині заборгованості за поставлений товар в (тобто в сумі 1 237 290,01 грн) не суперечить закону та не порушує прави чи інтересів інших осіб, а тому приймається судом.

Отже, вимоги про стягнення 1 237 290,01 грн основного боргу за поставлений товар є обґрунтованими, суд їх задовольняє.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в сумі 66 324,94 грн за періоди прострочення 01.01.2023 13.09.2024 та втрати від інфляції в сумі 127 606,85 грн за періоди з 01.01.2023 по 30.06.2024 (а.с. 28-29).

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що суд встановив, що позивач безпідставно включив до строку нарахування річних дні оплати боргу. В зв`язку з цим розмір 3% річних в цій частині перевищує розрахований судом.

Тому позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в розмірі 66275,80 грн. - 3% річних.

В іншій частині у вимогах щодо 3% річних суд відмовляє в зв`язку з їх безпідставністю.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що розмір вимог позивача в цій частині відповідає розрахованому судом, тому ці вимоги є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Відповідач у відзиві (а.с. 110-112) прохає відмовити у позові в частині вимог про стягнення суми річних та інфляційних, посилаючись на те, що наразі існують об`єктивні обставини, які в сукупності свідчать про те, що належні до сплати штрафні санкції є для відповідача надмірно великі; зазначив, що причиною несвоєчасного виконання зобов`язань відповідачем стали форс-мажорні обставини та технічна несправність виробничого процесу, що спричинила брак продукції та як наслідок тимчасова неможливість виконання будь-яких зобов`язань підприємства до усунення таких перешкод.

У п. 6.1 Договору вказано, що сторона, винна у повному або частковому невиконанні своїх зобов`язань за цим договором, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що таке невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин: стихійних лих, актів і дій органів державної влади і управління, що перешкоджають або роблять неможливим виконання зобов`язань.

Згідно з п. 6.2 Договору при настанні вищезазначених обставин непереборної сили сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна в триденний термін будь-якими способами сповістити про них іншу сторону з наданням документів, виданих уповноваженими державними органами, і які підтверджують факт настання зазначених обставин. У разі недотримання зазначених умов, сторона не має права посилатися на форс-мажорні обставини.

Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, то таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У частині 2 статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні вказано, шо Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 31 серпня 2022 року у cправі № 910/15264/21, де вказано:

- відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

- надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

- невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

- між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

- Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення обставин до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

- для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 (форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання), у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у cправі № 911/589/21 (сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами), у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 30 травня 2022 року у cправі № 922/2475/21, де Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відповідно до ст.13, 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач не надав суду відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат, який би засвідчив форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) стосовно відповідача у спірних правовідносинах.

Відповідач не надав до суду жодних доказів в підтвердження того, яким чином обставини, вказані ним у відзиві, перешкодили йому виконати зобов`язання з оплати товару саме за цим Договором.

Відповідач не надав доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин та винятковість обставин саме в даному випадку відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідач також не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Разом з тим суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Заявлені до стягнення річні обчислені позивачем в розмірі 3% річних від простроченої до оплати суми боргу, як це встановлено у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Позивач не застосовував збільшений розмір річних.

Позивач нарахував інфляційні та річні у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, суд не вбачає об`єктивних підстав для зменшення розміру річних чи інфляційних, чи незадоволення позову в ці частині.

Отже, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 1 237 290,01 грн основного боргу за договором поставки № 08/07-22 від 01.07.2022, 127 606,85 грн втрат від інфляції, 66 275,80 грн - три проценти річних.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу.

Суд встановив, що позивач сплатив за подачу заяв про забезпечення позову 1514,00 грн за платіжною інструкцією № 2371 від 11.09.2024 (а.с.25) та 1514,00 грн за платіжною інструкцією № 2457 від 05.11.2024 (а.с.126). Ці витрати покладаються на позивача, оскільки суд відмовив у задоволенні вказаних заяв.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 17 174,66 грн судового збору за платіжною інструкцією № 2370 від 11.09.2024 (а.с. 24). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 12.09.2024 (а.с. 93).

Згідно ч.1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Такі ж положення вказані у ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги в частині 1237290,01 грн основного боргу повністю, то підлягає поверненню позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого за ці вимоги, що становить 7423,74 грн (із розрахунку: 1237290,01 х 1,5% х 0,8 = 14847,48 грн; 14847,48 : 2 = 7423,74 грн).

Отже, сплачена сума судового збору в розмірі 7423,74 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету на підставі ч.1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

А залишок судового збору згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 9750,30 грн.

Позивач у позові та у клопотанні від 11.11.2024 навів попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60 000,00 грн та заявив клопотання про вирішення розподілу цих витрат після винесення рішення в цій справі в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ареал» (селище Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744; ідентифікаційний код 30296539) на користь Фермерського господарства "Наш Лан" (провулок Горького, буд. 1/3, м. Карлівка, Полтавський район, Полтавська область, 39500; ідентифікаційний код 41260395) 1 237 290 грн 01 коп. основного боргу, 66275 грн 80 коп. - 3% річних, 127 606 грн 85 коп. інфляційних, 9750 грн 30 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В інші частині у позові відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України (рахунок ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/ 22030101, рахунок UA798999980313121206083016719, Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 37959255, код платежу 22030101) на користь Фермерського господарства "Наш Лан" (провулок Горького, буд. 1/3, м. Карлівка, Полтавський район, Полтавська область, 39500; ідентифікаційний код 41260395) 7423 грн 74 коп. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 2370 від 11.09.2024, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 14.11.2024.

Суддя Т. М. Безрук