Рішення

від 06.11.2024 по справі 922/2069/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024м. ХарківСправа № 922/2069/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області до 1.Харківської міської ради,м.Харків , 2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків , 3. ОСОБА_1 ,м.Харків про про визнання незаконними та скасування рішень, визнання договору недійсним та повернення майназа участю представників:

прокуратури: Аліса Володимирець (посвідчення);

відповідача-1: не з`явився;

відповідача-2: ОСОБА_2 (посвідчення);

відповідача-3: Олег Коротенко (адвокат).

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до:1) Харківської міської ради, м.Харків, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м.Харків, 3) ОСОБА_1 , 4) Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспарян Гамлета Аветіковича,в якому просить суд:

-Визнати незаконними та скасувати п.83 додатку до рішеня 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 21.02.2018 №1008/18, а такж наказ начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 12.06.2018 №197 "Про оформлення договору купівлі-продажу";

-Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.06.2018 №5583-В-С, укладний між територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та фізичною особою-підприємцем Ломоновським Сергієм Володимировичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. (реєстровий №1866);

-Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної реєстрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича від 26.07.2018 (індексний номер рішення - 42239215) про державну реєстрацію змін об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 590695463101, відповідно до яких нежитлові приміщення 1-го поверху №10-2, 10-3 в житловому будинку літ. "Б-2", загальною площею 56,5 кв.м. змінено на 1-кімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1 з одночасним припиненням судовим рішенням, відповідно до вимог абз.3 ч.3 ст.26 Заокну України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права власності ОСОБА_1 (запис про право власності 26772545), зареєстрованого на об`єкт нерухомого майна з вказаним реєстраційним номером;

-Зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ:04059243) шляхом складання акта приймання-передачі нежитлові приміщення 1-го поверху №10-2, 10-3, загальною площею 56,5 кв.м. у житловому будинку літ. "Б-2" по АДРЕСА_2 , які є предметом договору купівлі-продажу від 12.06.2018 №5583-В-С, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. (реєстровий №1866) у стані, не гіршому ніж на момент складання за згаданим договором акта приймання-передачі цих приміщень від 15.06.2018.

-Судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Позов обґрунтовано порушенням вимог законодавства при здійсненні приватизації спірних приміщень та невідповідністю рішення державного реєстратора вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.05.2021 почато у справі №922/2069/21 підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 30.06.2021 об 11:00.

Під час підготовчого провадження у справі до суду від учасників справи надійшли наступні документи:

24.06.21 Відповідач-3 ( ОСОБА_1 ) надав до суду відзив (вх.№14866) про відмову в задоволенні позову, вказуючи при цьому на недоведеність прокурором підстав для представництва інтересів держави. Вважає, що вимоги п. 3, 5 прохальної частини позову підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Наголошує на тому, що невід`ємні поліпшення у розмірі 25% ринкової вартості спірного нерухомого майна були проведені ним до приватизації цих приміщень.

29.06.2021 від Відповідача-3 до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (в.№15075 від 29.06.2021).

29.06.2021 Відповідач-1 (ХМР) до суду надав відзив (вх.№15126), в якому просить поновити строк на його подання до суду та вказує, що прокурором не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами той факт, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб. Також, відповідач зауважив, що у позовній заяві не наведено правових підстав визнання договору купівлі - продажу нежитлових приміщень недійсним та не доведено наявність протиправної поведінки з боку відповідача-3, яка могла вплинути на дії органів приватизації. Відповідач зазначив про недоведеність підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду. Крім того, відповідач вважає, що прокурор при зверненні до суду пропустив встановлений законом строк позовної давності, що в даному випадку також є підставою для відмови в задоволенні позову.

Прокурор надав суду відповідь на відзиви Відповідача -1, Відповідача-3 (вх. № 15280 від 30.06.2021), в якому спростовує доводи останніх, викладені у відзиві, та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 30.06.2021 на підставі ч.1 ст.119 ГПК України поновлено Відповідачу-1 строк для подачі відзиву (вх.№15126 від 29.06.2021); на підставі ч.8ст.80 ГПК України, у зв`язку із пропущенням встановленого процесуальним законодавством строку, додані до клопотання Відповідачем-3 про долучення копій документів до матеріалів справи (вх.№15075) докази не були прийняті судом до розгляду.

02.07.2021 від Відповідача-2 (УКМП) надійшов відзив (вх.№15475) , в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В даному відзиві 2-й відповідач зокрема зазначає, що 1-м відповідачем, як уповноваженим органом, дотримано спосіб та порядок приватизації нежитлового приміщення, а саму приватизацію проведено в порядку, визначеномуст. 345 ЦК України, ч. 4 ст.3, ч. 4 ст.15 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст.4-5,7,11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)",ст. 289 ГК України, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, тощо. Також 2-й відповідач зазначає, що прокурором в позовній заяві взагалі не зазначено, чим саме та чиї права порушено при укладанні спірного договору купівлі-продажу, тощо.

Також, 02.07.2021 Відповідач-2 (УКМП) до суду надав заяву про залишення позову без розгляду (вх.№15476), в якій вказує на те, що вимога прокурора до Відповідача-3, як фізичної особи, яка не є підприємцем є такою, що подана з порушенням суб`єктної юрисдикції та не підлягає розгляду господарськими судами.

13.07.2021 Відповідач-3 ( ОСОБА_1 ) надав заперечення (вх.№16341), в яких наполягає на обґрунтованості своїх доводів та не спростованості їх прокурором.

15.07.2021 від Харківської міської ради до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду (вх.№16597 від 15.07.2021). , в якій вказує, на необхідність застосування положення п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, оскільки прокурором не обґрунтовані і не доведені підстави представництва інтересів держави в суді, не подано доказів повідомлення в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації про звернення до суду з цим позовом.

15.07.2021 Харківською міською радою подано заяву про залишення позову без руху (вх.№16598). Заява обґрунтована тим, що позовну заяву, підписану виконувачем обов`язків керівника окружної прокуратури подано без додержання вимог ч.5 ст.164 ГПК України, оскільки не додано довіреності чи іншого документа, що підтверджує повноваження представника позивача.

26.07.2021 від Відповідача-3 до суду надійшло клопотання (вх.№17408) про поновлення строку на подання доказів та доручення копій документів до матеріалів справи, а саме копії довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 від 15.07.2021 року; копії нотаріально засвідченої згоди ОСОБА_4 з проставленням апостилю від 07.07.2021 року; копії довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ; копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за РНОКПП НОМЕР_1 .

26.07.2021 Відповідач-3 до суду надав заяву про пропущення строку позовної давності (вх..№17410) та заяву про повернення позовної заяви і доданих до неї документів (вх..№17409), в якій посилається на відсутність підстав для звернення прокурора в інтересах держави із позовом до суду.

27.07.2021 прокурор надав заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху (вх..№17532).

Протокольною ухвалою від 28.07.2021 на підставі ч.1 ст.119 ГПК України поновлено Відоповідачу-3 строк на подання доказів, які були додані останнім до клопотання (вх.№17408 від 26.07.2021) та вказані докази були долучені судом до матеріалів справи. Окрім того, в судовому засіданніна підставіст. 177 ГПК Українипостановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 25.08.2021 о 12:30.

28.07.2021 Відповідач3- до суду надав клопотання про виклик свідків (вх.№17613), в якому також просить поновити строк на подання заяви свідків до суду та клопотання про призначення судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи (вх.№17614).

25.08.2021 прокурор до суду надав заперечення на заяву Харківської міської ради про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2021 відмовлено у задоволенні заяви (вх.№15476 від 02.07.2021) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про залишення позову без розгляду; відмовлено у задоволенні заяви (вх.№16597 від 15.07.2021) Харківської міської ради про залишення позову без розгляду; відмовлено у задоволенні заяви (вх.№16598 від 15.07.2021) Харківської міської ради про залишення позову без руху; відмовлено у задоволенні заяви (вх.№17409 від 26.07.2021) ОСОБА_1 про повернення позовної заяви і доданих до неї документів; відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строків на подання заяви свідків; клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків (вх.№17613 від 28.07.2021) залишено без розгляду; задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи, призначено у справі №922/2069/21 судову комплексну будівельно-технічну та економічну експертизу; провадження у справі 922/2069/21 зупинено до отримання висновку судової експертизи.

Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова не погодившись із вищенаведеною ухвалою суду звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.08.2021 у справі №922/2069/21 в частині призначення судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи і зупинення провадження у справі до отримання висновку судової експертизи, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 апеляційну скаргу керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.08.2021 у справі №922/2069/21- задоволено. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.08.2021 скасовано. Справу №922/2069/21 передано на розгляд Господарському суду Харківської області.

Ухвалою суду від 26.08.2024 призначено підготовче засідання на 11.09.2024об 12:00 год.

10.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшла заява про зміну предмета позову, виключення відповідача-4 з числа учасників справи та повернення судового збору в розмірі переплаченої суми (вх.№22711), в якій прокурор просив суд:

- визнати незаконними та скасувати п.83 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18, а також наказ начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 12.06.2018 №197 «Про оформлення договору купівлі-продажу»;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.06.2018 №5583-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та фізичною особою-підприємцем Ломоновським Сергієм Володимировичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. (реєстровий №1866);

-визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 590695463101, проведену 19.06.2018 приватним нотаріусом ХМНО Саутенко Н.В. на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2018 (номер відомостей про речове право: 26772545), з урахуванням змін щодо цільового призначення та адреси вказаного об`єкта, реєстрацію яких проведено 26.07.2018 державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Г.А.;

-зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) шляхом складання акта приймання-передачі нежитлові приміщення 1-го поверху №10-2, 10-3, загальною площею 56,5 кв.м. у житловому будинку літ.«Б-2» по АДРЕСА_2 , які є предметом договору купівлі-продажу від 12.06.2018 №5583-В-С, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. (реєстровий №1866) у стані, не гіршому ніж на момент складання за згаданим договором акта приймання-передачі цих приміщень від 15.06.2018.

Також прокурор у заяві просив виключити державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г.А. (відповідача-4) з числа учасників справи та повернути сплачений за немайнову вимогу судовий збір у розмірі 2 270 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2024 прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову (вх.№22711 від 10.09.2024); виключено державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича зі складу відповідачів; повернено Харківській обласній прокуратурі надлишково сплачений за немайнову вимогу (про припинення права власності) судовий збір у розмір 2270,00 грн.

Протокольною ухвалою від 11.09.2024 відкладено підготовче засідання на 25.09.2024 о 13:10.

23.09.2024 від ОСОБА_1 до суду надійшли наступні клопотання :

- клопотання про повернення позовної заяви в порядку ст..22 ГПК України (вх..№23828);

- клопотання про повернення позовної заяви в порядку ст..22 ГПК України (вх..№23829);

- клопотання про зміну фактичних обставин справи та долучення доказів (вх.№23830);

-клопотання про винесення ухвали про виділення в окреме провадження позовні вимоги керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області до ОСОБА_5 , м. Харків, і передачі цивільної справи за підсудністю та ухвали про виключення із позову керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.06.2018 №5583-В-С, укладеного між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та фізичною особою-підприємцем Ломоновським Сергієм Володимировичем, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. (вх.№23831);

-клопотання (вх.№23832) за змістом якого просить залучити до участі у справі Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.

У підготовчому засіданні 25.09.2024 представник ОСОБА_1 (Відповідача-3) просив не розглядати клопотання про повернення позовної заяви в порядку ст..22 ГПК України (вх..№23829 від 23.09.2024), оскільки воно фактично дублюється за змістом з іншим поданим ним до суду клопотанням (вх.№23828 від 23.09.2024).

Протокольними ухвалами від 25.09.2024 на підставі ч.2 ст.232, ч.4 ст.233 ГПК України відмовлено Відповідачу-3 у клопотанні про повернення позовної заяви в порядку ст.22 ГПК України (вх..№23828 від 23.09.2024); відмолено у клопотанні про виділення в окреме провадження позовні вимоги Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова (вх.№23831 від 23.09.2024); відмовлено у клопотанні про залучення третьої особи (вх.№23832 від 23.09.2024) з огляду на необґрунтованість та відсутність підстав для їх задоволення . На підставі ч.1 ст.119 ГПК України поновлено Відповідачу-3 строк для подання до суду доказів, які були додані останнім до клопотання про зміну фактичних обставин справи та долучення доказів (вх.№23830 від 23.09.2024), вказані докази були долучені судом до матеріалів справи; на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 09.10.2024 о 13:15.

07.10.2024 Відповідач-3 надав до суду клопотання про винесення ухвал за заявленими клопотаннями (вх.№25095); клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх..№25184); заяву про застосування строку позовної давності (вх.№25412).

Протокольними ухвалами від 09.10.2024 з огляду на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення ,на підставі ч.2 ст.232, ч.4 ст.233 ГПК України відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача-3 про винесення ухвал (вх.№25095 від 07.10.2024); відмовлено у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№25184 від 07.10.2024); закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2024 об 11:30 на підставі пункту 3 частини 2статті 185 ГПК України.

14.10.2024 від Харківської міської ради надійшла заява про застосування строку позовної давності у справі (вх.№25829).

28.10.2024 Відповідачем-3 до суду надано заяву про застосування строку позовної давності (вх.№ 2704).

04.11.2024 від Відповідача-3 до суду надійшла заява виступ у судових дебатах (вх.№27691), в якій просить у задоволенні позову відмовити повністю або за безпідставністю, або у зв`язку із закінченням строку позовної давності для звернення із позовною заявою.

У судовому засіданні 06.11.2024 прокурор наполягав на задоволенні позову, заявленого з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

Представники Відповідачів 2,3 просили суд відмовити прокурору в задоволенні позову.

Відповідач-1 у судове засідання не з`явився, свого уповноваженого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Оскільки неявка на судове засідання Відповідача-1 не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбаченост. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Щодо обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції Українивстановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Пунктом 3статті 131-1 Конституціїпередбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.

Згідно зстаттею 131-1 Конституції Україниорганізація і порядок діяльності органів прокуратури визначено законом.

Вимогами частини 3статті 23 Закону України "Про прокуратуру"визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6статті 23 Закону України "Про прокуратуру"передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звернутися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження випадках та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Стаття 53 ГПК Українивстановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999висловлено правову позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріального або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак, звернення до суду з позовом та пред`явлення позовних вимог до відповідача є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5статті 53 ГПК Україниі частини 3статті 23 Закону України "Про прокуратуру"дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Разом з тим, що б інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У даній справі керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичної особи ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування пункту рішення та наказ, визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації, припинення права власності та зобов`язання повернення майна в порядкустатті 131-1 Конституції України, статті53,162-164 ГПК України,статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Обґрунтовуючи право на звернення до суду в інтересах держави у справі, що розглядається, прокурор зазначив, щоХарківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, а тому прокурор самостійно подав вказаний позов.

Звернення прокурора до суду у цих спірних правовідносинах спрямоване на дотримання встановленогоКонституцією Українипринципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішення питання про передачу комунального майна у власність.

Суд зазначає, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №922/1441/19, від 24.09.2020 у справі №922/3272/18 зі схожих правовідносин.

ВстановленаЗаконом України "Про прокуратуру"умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений частиною 4статті 23 Закону України "Про прокуратуру"обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 дійшла таких висновків: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

На підставі вище наведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів прокурора, наведених ним у позові, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Щодо суті спору, суд виходить з наступного.

У ході проведення СВ Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області досудового розслідування, а Харківською місцевою прокуратурою № 2 процесуального керівництва у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002 від 04.01.2017 за ч.3 ст.365-2 КК України за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна службовими особами Харківської міської ради, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень 1-го поверху №10-2, 10-3, загальною площею 56,5 кв.м. у житловому будинку літ. «Б-2» по вул. Благовіщенській, 30 на території Холодногірського району м.Харкова.

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору оренди № 3102 від 19.01.2018, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради , як орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем Ломоновським Сергієм Володимировичем, як орендарем, у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення 1-го поверху № 10-2, 10-3 загальною площею 56,5 кв. м у нежитловому будинку за адресою: м.Харків, вул.Благовіщенська, буд.30, літ. «Б».

Згідно з п. 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 10-2, 10-3 загальною площею 56,5 кв. м у житловому будинку за адресою: м.Харків, вул.Благовіщенська, буд.30, літ. «Б». що знаходяться на балансі КП «Жилкомсервіс».

Згідно з п. 1.2. договору оренди, майно передається в оренду з метою використання: під розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 109840,00 грн без ПДВ станом на 14.12.2017.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди, орендар має право здійснювати ремонт, реконструкцію орендованого майна у встановленому порядку за наявності письмової згоди орендодавця.

За змістом п. 5.3 договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність.

Згідно з пунктом 5.6. договору оренди, орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Згідно п. 10.1 договору оренди останній діє з 19.01.2018 до 19.12.2020.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, Фізична особа - підприємець Ломоновський С.В. звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради із листом від 12.02.2018, в якому просив дозволити приватизацію спірних нежитлових приміщень, які є предметом оренди за вказаним договором.

Як зазначає прокурор, до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.

На підставі наведеного листа Харківською міською радою прийнято рішення, а саме: п. 83 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18, яким остання включила спірні нежитлові приміщення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу.

Фізична особа - підприємець Ломоновський С.В. звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради із заявою про приватизацію від 22.02.2018 №3585.

На виконання вказаного листа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до суб`єкта оціночної діяльності ФОП Бєлих Б.М. (лист від 28.02.2018 № 2577) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень.

На виконання листа, ФОП Бєлих Б.М. складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, який в подальшому 05.03.2018 затверджений Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та відповідно до якого вартість спірних нежитлових приміщень станом на 28.02.2018 складає 111950,00 грн., без ПДВ.

Суд констатує, що з вказаного звіту не вбачається, що у спірних нежитлових приміщеннях проводились ремонтні роботи, в тому числі були зроблені невід`ємні поліпшення.

Наказом начальника Управління комунального майна від 12.06.2018 №197 «Про оформлення договору купівлі-продажу» наказано оформити з фізичною особою-підприємцем Ломоновським С.В. договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень.

В подальшому, 12.06.2018 між Фізичною особою-підприємцем Ломоновським Сергієм Володимировичем, як покупцем, та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як продавцем, укладено договір купівлі-продажу № 5583-В-С, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупецьзобов`язується прийняти нежитлові приміщення 1-го поверху №10-2, 10-3 в житловому будинку літ. «Б-2», загальною площею 56,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (даліоб`єкт приватизації), орендовані Фізичною особою-підприємцем Ломоновським Сергієм Володимировичем згідно з договором оренди №3102 від 19.01.2018.

Згідно з п. 2 договору, оціночна вартість нежитлових приміщень, що відчужуються, визначена у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженоїПостановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10 12.2003(в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1033), зафіксована в висновках оцінювача про вартість об`єкта оцінки станом на 28.02.2018, затверджених Управлінням 05.03.2018, і складає 111 950 грн.

Згідно зПодатковим кодексом Українисума податку на додану вартість становить 20 відсотків від вартості об`єкта приватизації та складає 22 390 грн.

Разом ціна продажу об`єкта приватизації, вказаного в розділі 1 становить 134 340 грн.

Згідно з вимогами п. 3.2.1 Договору сума застави складає 2815,20 грн. та підлягає зарахуванню на рахунок Управління не пізніше ніж протягом 30 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Покупець сплачує продавцю вартість нежитлових приміщень у сумі 131254,80 грн. протягом 30 календарних днів з дня підписання цього договору. (п.3.2.2 Договору).

В договорі купівлі-продажу також зазначено, що його укладено на підставі Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 від 21.06.2017 та на підставі рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18.

19.06.2018 на підставі вказаного договору купівлі-продажу № 5583-В-С, а також акту приймання-передачі нерухомого майна від 15.06.2018, приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Саутенко Н.В. проведено державну реєстрацію права власності га спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 590695463101, номер запису право власності: 26772545).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно судом встановлено, до вказаного об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 590695463101 державним реєстратором під індексним номером рішення 42239215 було проведено державну реєстрацію змін, відповідно до яких, нежитлові приміщення 1-го поверху №10-2, 10-3 в житловому будинку літ. «Б-2» змінено на 1-кімнатну житлову квартиру, загальну площу 56,5 кв.м. змінено на 53,5 кв.м., адресу вул.Благовіщенська, 30, м.Харків змінено на АДРЕСА_3 . До підстав державної реєстрації прав власності на відповідний об`єкт нерухомого майна додано технічний паспорт та довідку від 18.07.2018, що видані ТОВ «АМРА ГРУП», за змістом яких вказано, що площа додатково про інвентаризованого об`єкта, за відсутності самочинного переобладнання змінилась у зв`язку зі зміною методології підрахунку, а вказаний об`єкт є квартирою та має поштову адресу АДРЕСА_3 . При цьому, з підстав державної реєстрації в Державному реєстрі видалено акт прийому-передачі від 15.06.2018, проте як сам спірний договір купівлі-продажу 5583-В-С продовжує значитись в підставах державної реєстрації прав власності на об`єкт з реєстраційним номером 590695463101.

Звертаючись до суду з позовом в межах даної справи прокурор зазначає, що Харківська міська рада, всупереч вимогамЗакону України "Про приватизацію державного майна",Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)",Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що Харківська міська рада на підставі вказаних вище законодавчих актів має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

У даному випадку, як зазначає прокурор у позовній заяві, ОСОБА_1 не здійснено жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді по день подачі заяви до міської ради для викупу, що підтверджується тим, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві ФОП Ломоновського С.В. з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_1 до органу приватизації не подав документи, передбачені п. 2.2. Порядку, які б містили інформацію стосовно невід`ємних поліпшень здійснених за час оренди, зазначене на думку прокурора свідчить, що ОСОБА_1 не підтверджені підстави для застосування виключного випадку продажу комунального майна шляхом викупу орендарем об`єкту із відповідними поліпшеннями.

Таким чином, прокурор вважає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації майна шляхом викупу орендарем.

За таких обставин, рішення міської ради та наказ від 12.06.2018 №197 «Про оформлення договору купівлі-продажу», на думку прокурора, є незаконними, такими, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягають скасуванню, а договір купівлі-продажу з цих підстав підлягає визнанню недійсним.

Також прокурор, в зв`язку зі скасуванням рішення Харківської міської ради та наказу від 12.06.2018 №197 «Про оформлення договору купівлі-продажу», а також визнанням недійсним договору купівлі-продажу, також просить (з урахування заяви про зміну предмету позову) визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 590695463101, проведену 19.06.2018 приватним нотаріусом ХМНО Саутенко Н.В. на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2018 (номер відомостей про речове право: 26772545), з урахуванням змін щодо цільового призначення та адреси вказаного об`єкта, реєстрацію яких проведено 26.07.2018 державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Г.А.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Щодо законності обраного способу приватизації спірного об`єкта та законності укладеного договору купівлі-продажу.

Згідно з ч.2ст. 345 Цивільного кодексу Українита ч.1ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(чинного на час виникнення спірних правовідносин), приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цьогоЗакону України «Про приватизацію державного майна», інших законів з питань приватизації та здійснюється органами місцевого самоврядування (ч.4ст.3 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

Відповідно до ч.6ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна»порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до ч.1ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна»з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за певнимигрупами. Так до групи А, зокрема, належить окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

У відповідності з ч.2ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна»об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Частиною 2ст. 16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна»передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно доЗакону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відповідно дост. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»(чинного на час проведення приватизації), приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Статтею 4Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно органи приватизації, створені місцевими Радами.

Згідно з ч.1ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 9 зазначеного вище Закону, за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Згідно з ч.1 та ч.3ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Згідно з ч.1 та ч.2ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», приватизація об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.

Орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:

орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;

орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;

невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;

здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності;

орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;

договір оренди є чинним на момент приватизації.

Порядок викупу встановлений Порядком продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 року №439.

Відповідно до п. 8.1. Порядку, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженийнаказом ФДМУ від 27.02.2004 року №377.

Відповідно до п. 2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Відповідно до п. 2.2. Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:

договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;

погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;

аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;

довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що Харківська міська рада наділена правом прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради має право укладати відповідні договір купівлі-продажу, однак за умов дотримання відповідної процедури.

Зокрема, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж).

У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме, продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (Відповідач-3) жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді по день подачі заяви до міської ради для викупу, не здійснено, що підтверджується тим, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.

З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_1 до органу приватизації не подавано документи, передбачені п. 2.2. Порядку, що містили б інформацію стосовно невід`ємних поліпшень, здійснених за час оренди, відповідачем 3 не підтверджені підстави для застосування виключного випадку продажу комунального майна шляхом викупу орендарем об`єкту із відповідними поліпшеннями. В матеріалах справи також відсутня інформація про ідентифікацію будь-яких поліпшень орендованого майно (якщо вони відбулися), як невід`ємних станом на час проведення приватизації.

Таким чином, Харківською міською радою було обрано незаконний спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.

Враховуючи наведене, рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 року №1008/18 в частині пункту 83 додатку до рішення прийнято з порушенням вимог ч.2 ст.5-1, ч.2 ст.16-2 Закону України «Про приватизацію державного майн`а, ч.ч.1, 3 ст.11, п.1 ч.1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації на 2017-2022 рр., тобто є незаконним, оскільки не спрямоване на досягнення мети, визначеної у зазначених Законах і Програмі приватизації, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

Посилання Харківської міської ради на відповідність оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування вимогам законодавства є безпідставними, оскільки здійснене судом правозастосування у спірних правовідносинах з питань приватизаційних процедур узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/623/20, а також сталою практикою Верховного Суду із розгляду аналогічних спорів.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першоїтретьою, п`ятою та шостоюстатті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 1ст. 203 Цивільного кодексу Українипередбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідачами не спростовано те, що договір купівлі-продажу №5583-В-С від 12.06.2018 року було укладено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки предметом даного договору є нерухоме майно комунальної форми власності щодо якого, як встановлено судом, обрано незаконний спосіб приватизації, що суперечить інтересам держави та територіальної громади, а тому наявні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №5583-В-С від 12.06.2018 року недійсним на підставі ч.1 ст.203та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Щодо застосування судом практики ЕСПЧ суд зазначає наступне.

Втручання держави у мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі законунормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким, передбачуваним з питань застосування на наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересувтручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблем, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручанням у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави ( суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідність балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини як із питань наявності «суспільного, публічного» інтересу визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у рішенні «Трегубенко проти України» від 01.11.2004 року вказав, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Крім того, Європейський суд з прав людини , оцінюючи можливість захисту прав особи за ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхомабо стосовно якого припускається, що воно було придбано незаконно (рішення на ухвали у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994 року, «Філіпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001 року та інші).

Таким чином, ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном, яке законним шляхом, добросовісно набула майно у власність і для оцінки додержання справедливого балансу в питанняхпозбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребується.

З огляду на наведене, у правовідносинах щодо приватизації орендарем комунального майна шляхом викупу при не здійсненні ним поліпшення майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкту без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльностісуб`єктом господарювання для цілей оренди майна, відсутній критерій законності та добросовісності набуття майна у власність орендарем, а тому позбавлення такої особи майна не суперечить принципам, встановленим ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказане свідчить про обґрунтованість висновку і твердження, що договір купівлі-продажу №5583-В-С від 12.06.2018 року є таким, що укладений з порушенням діючого законодавства, а втручання держави, в цьому випадку, є обґрунтованим.

Однак, під час розгляду справи сторонами (першим, другим, третім відповідачем) було заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до приписівстатті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу Україниунормовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. (ч.1ст.258 Цивільного кодексу України)

За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли за участю держави та її адміністративно-територіальних утворень як суб`єктів цивільних прав.

Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»таЗакон України «Про приватизацію державного майна»втратили чинність на підставіЗакону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 року №2269, який набув чинності 07.03.2018 року.

Статтею 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»передбачені особливості розгляду спорів щодо приватизації державного або комунального майна

Положеннями ч.2ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»визначено, що строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці.

Положеннями частини 2розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна»передбачено, що приватизація (продаж) об`єктів щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, зокрема, коли після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу.

Закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абз. 3 п. 2Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»можливо лише в тому випадку, коли органом приватизації здійснено всі дії, спрямовані на проведення підготовки об`єкту до приватизації, в тому числі і визначено ціну продажу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі №910/11054/18, від 31.10.2018 року у справі №914/111/18, від 20.11.2019 року у справі №914/411/19.

Отже, завершення приватизації об`єкта комунального майна відбувається з моменту продажу об`єкта нерухомого майна та реєстрації права власності за покупцем.

З матеріалів справи убачається, що державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_1 було проведено 19.06.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко (номер запису про право власності 26772545).

Таким чином, приватизація спірних приміщень хоча і була розпочата до набрання чинностіЗаконом України «Про приватизацію державного та комунального майна», проте процедура продажу завершена не була, і завершувалася вже після набрання чинності вказаним Законом, тобто після 07.03.2018 року.

Суд зазначає, що пункт 2Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»передбачає винятки щодо застосування положень законодавства про приватизацію саме стосовно здійснення та завершення самої процедури приватизації об`єктів, та не може застосовуватися до норм цьогоЗакону, якими встановлено строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Отже, виключення, передбачене абзацом 3 пункту 2Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а строк позовної давності для звернення органу прокуратури з позовом про визнання недійсним договору 12.06.2018 року №5583-В-С у цьому випадку становить три місяці з дня, наступного за днем реєстрації права власності за покупцем.

З тексту позовної заяви вбачається, що порушення, які свідчать про незаконність набуття ОСОБА_1 нежитлових приміщень, прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження №42017221080000002 доказівприватизаційної справи. Як зазначено у тексті позовної заяви, необхідні для виявлення порушень норм законодавства документи прокурором отримано на підставі ухвали слідчого судді від 06.02.2019 року, тобто саме з цього часу прокурор здобув докази на підтвердження свої правової позиції у спорі, а отже набув можливість звернутися до суду з відповідним позовом.

Таким чином, враховуючи той факт, що докази, які свідчать про порушення норм законодавства отримано прокурором 06.02.2019 року, тримісячний строк позовної давності щодо оскарження договору №5583-В-С для прокуратури сплив 07.05.2019 року.

Обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності судом не встановлено.

Відповідно до ч.3 та ч.4ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Прокурором належними та допустимими доказами не доведено поважності причин пропуску встановленого законодавством про приватизацію строку для звернення до суду.

З огляду на наведене, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.06.2018 №5583-В-С, укладеним між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та фізичною особою-підприємцем Ломоновським Сергієм Володимировичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. (реєстровий №1866) слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Що стосується інших позовних вимог.

У цій справі задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 83 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 року №1008/18, а також наказу начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 12.06.2018 №197 «Про оформлення договору купівлі-продажу» які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, враховуючи відмову суду в позові щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.06.2018 року №5583-В-С, не призведе до поновлення прав держави та територіальної громади м.Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, а отже, така вимога не є ефективним способом захисту права територіальної громади міста Харкова прокурором.

За таких обставин зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 590695463101, проведену 19.06.2018 приватним нотаріусом ХМНО Саутенко Н.В. на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2018 (номер відомостей про речове право: 26772545), з урахуванням змін щодо цільового призначення та адреси вказаного об`єкта, реєстрацію яких проведено 26.07.2018 державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Г.А.; зобов`язання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) шляхом складання акта приймання-передачі нежитлові приміщення 1-го поверху №10-2, 10-3, загальною площею 56,5 кв.м. у житловому будинку літ.«Б-2» по АДРЕСА_2 , які є предметом договору купівлі-продажу від 12.06.2018 №5583-В-С, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. (реєстровий №1866) у стані, не гіршому ніж на момент складання за згаданим договором акта приймання-передачі цих приміщень від 15.06.2018 суд зазначає, що що відповідні позовні вимоги з огляду на відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №5583-В-С від 12.06.2018 та інших позовних вимог також задоволенню не підлягають.

Суд зауважує, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у відповідній частині позовних вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18).

Відповідно до частин 3, 4статті 13 ГПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах.

Відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно достатті 73 ГПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК Українипередбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно достатті 86 ГПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

З огляду на викладене, а також встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннямист. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову покладає витрати по сплаті судового збору на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись статтями124,129-1 Конституції України, статтями1,4,12,20,46,73,74,76-79,86,123,129,236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно дост. 256 Господарського процесуального кодексу Українина рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "14" листопада 2024 р.

СуддяС.Ч. Жельне