Рішення

від 14.11.2024 по справі 922/2837/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2837/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2837/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОПТ Нафта Трейдинг (61204, м. Харків, пр. Свободи Людвіга, буд. 34, кв. 160, код ЄДРПОУ 45113142)

до відповідача - Дочірнього підприємства Харківський ОБЛАВТОДОР Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 31941174)

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 8245,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг звернулося до Господарського суду Харківської області через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС з позовною заявою до відповідача - ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України, в якій (з урахуванням уточненої позовної заяви) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти за договором поставки № 17ПНБ/01-24 від 17.01.2024 у розмірі 8245,00 грн, а також просить розподілити судові витрати відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки (купівлі-продажу) товару № 17ПНБ/01-24 від 17.01.2024 в частині здійснення розрахунків за товар, що був поставлений на підставі вищезазначеного договору, а саме: бензин А-92 у кількості 170 літрів на загальну суму 8245,00 грн відповідно до видаткових накладних: № 10 від 26.02.2024 на суму 1940,00 грн; № 11 від 04.03.2024 на суму 2910,00 грн; № 12 від 19.03.2024 на суму 1940,00 грн; № 13 від 09.04.2024 на суму 1455,00 грн.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви шляхом подання відповідної заяви, в тексті якої позивачем викладено уточнену позовну заяву, ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг, відкрито провадження у справі № 922/2837/24 за вказаною уточненою позовною заявою відповідно до викладених у цій заяві позовних вимог, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на відповідь на відзив.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу та відповідачу, які отримали її в електронному вигляді в своїх електронних кабінетах у підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними довідками про доставку електронних листів.

Відповідач - ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України в межах встановленого судом строку подав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнає заявлені до нього позовні вимоги та наявність обов`язку виконання рішення суду в зазначеній справі. Зазначає, що він не відмовляється та не ухиляється від виконання рішення суду, проте, посилаючись на існування на даний час незалежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання рішення найближчим часом, просить суд відстрочити виконання рішення по справі № 922/2837/24 строком до 31.12.2024. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається, зокрема на те, що внаслідок введення воєнного стану у зв`язку з повномасштабною військовою агресією РФ проти України підприємство відповідача на даний час має значні фінансові труднощі та опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі. Водночас, під час дії в Україні воєнного стану, відповідач, на якого покладено надзвичайно важливу для держави функцію забезпечення належного стану автомобільних доріг, які є частиною критичної інфраструктури України, є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується Розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 463 В від 12.07.2024 «Про визначення підприємств, установ та організацій у Харківській області, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період». Тому, як вважає відповідач, ненадання відстрочки судового рішення у цій справі може спричинити негативні наслідки для ДП «Харківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та ускладнити виконання рішення у зв`язку з відсутністю у нього необхідних коштів, адже звернення до виконання рішення по даній справі протягом найближчого часу може призвести до блокування рахунків підприємства, накладення арешту на його майно, що може стати причиною повного зупинення діяльності підприємства. Натомість, відстрочення виконання рішення у даній справі до 31.12.2024 не заблокує роботу підприємства, дозволить підприємству отримати оплату заборгованості від замовників по договорах, що укладені між ним та іншими контрагентами, а також спрямувати отримані кошти на погашення заборгованості перед позивачем, що, в свою чергу, сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду. Враховуючи, що наданий відповідачем відзив на позов відповідає вимогам чинного законодавства та поданий в межах встановленого судом строку для подання відзиву на позов, вказаний відзив на позов був прийнятий судом до розгляду та долучений до матеріалів справи разом з доданими до нього доказами.

Позивач - ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг в межах встановленого судом строку подав відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача, просить відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення у даній справі, з посиланням на те, що відповідач не надав достатніх доказів, що підтверджують обставини, на які він посилається. Зазначає, що даний спір виник з вини відповідача, який, на думку позивача, намагається затягнути розгляд справи. Складний економічний стан у підприємства не є безумовною підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду. Крім того, боржником не подано доказів щодо впевненої можливості виконання рішення суду за умови його розстрочення або доказів щодо термінів та шляхів отримання коштів для розрахунку з позивачем, не наведено обґрунтування, за рахунок яких саме надходжень він планує погашати борг за рішенням суду у даній справі. Таким чином, як вважає позивач, надані докази в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду вказують лише на небажання виконувати рішення суду по даній справі, погіршення фінансових показників боржника може в наступному ускладнити виконання рішення суду. Разом з тим, відповідно до відзиву на позов, боржник, підтверджує, що підприємство не зупинило, а продовжує здійснювати свою господарську діяльність, тому, виходячи з викладеного, позивач вважає, що правові підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні. Враховуючи, що надана позивачем відповідь на відзив відповідає вимогам чинного законодавства та подана в межах встановленого судом строку, вказану відповідь на відзив прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Будь-яких інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань на адресу суду від учасників справи станом на день прийняття судом цього рішення не надходило.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем і відповідачем, суд встановив таке.

Як свідчать матеріали справи, 17.01.2024 між ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг (Постачальником) та ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (Покупцем) укладено договір поставки (купівлі-продажу) товару № 17ПНБ/01-24 (далі по тексту Договір), згідно з умовами п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язаний прийняти і оплатити наступний товар: бензин А-92; бензин А-95.

Умовами п. 1.2 Договору Сторони визначили Товару, що підлягає поставці згідно умов цього Договору, а саме: бензин А-92 у кількості 20616 літрів; бензин А-95 у кількості 9803 літрів. Кількість Товару, що підлягає поставці згідно умов цього Договору становить 30419 літрів. Найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю та інші дані Товару визначені у Специфікації Додаток до даного Договору.

Ціни та Товар наведені в рахунках-фактури, видаткових накладних та/або специфікаціях та включають вартість доставки Товару Покупцю (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору, ціна цього Договору становить 1.499.829,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 249971,50 грн, що станом на дату укладення Договору дорівнює загальній вартості Товару. Загальна вартість Товару за цим Договором складається із вартості кожної партії Товару, поставленої в межах строку дії цього Договору.

У відповідності до Специфікації (Додатку до Договору) Сторони визначили, що Постачальник на підставі зазначеного Договору має поставити Товар на загальну суму 1.499.829,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%, що становить 249.971,50 грн, а саме: бензин А-92 у кількості 20616 літрів, вартістю 48,50 грн за літр на суму 833230,00 грн без ПДВ та бензин А-95 у кількості 9803 літрів вартістю 51,00 грн за літр на суму 416627,50 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом оплати Покупцем рахунку Постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2 Договору. Покупець перераховує Постачальнику суму без врахування суми ПДВ, різниця доперераховується тільки після реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням граничних строків реєстрації згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що рахунок приймається до оплати при отриманні Товару та всіх документів, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат/ паспорт якості тощо), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію Товару, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду Товару. Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів (у тому числі електронних) Постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені Покупцю збитки (витрати).

Згідно з п. 4.3 Договору, Сторони свідчать, що Покупець зобов`язується розрахуватися з Постачальником за отриманий Товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначених в п. 4.1, п. 4.2 цього Договору. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п. 5.1 Договору, Товар постачається за рахунок та автомобільним транспортом Покупця на умовах EXW (самовивіз зі складу постачальника).

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що після передачі Товару та виконання обов`язку з поставки уповноважена Покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий Товар та передає їх Постачальнику. Обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі Товару та надання документів, зазначених в п. 4.2 Договору.

Датою передачі Товару від Постачальника Покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на Товар, що засвідчує реальне отримання Товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені Сторонами. Здавання - приймання Товару провадиться уповноваженими представниками Покупця і Постачальника (п. 5.4, 5.6 Договору).

Умовами пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору визначено обов`язок Покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені Товари.

За умовами пп. 7.3.2 п. 7.2 Договору, сторона не несе відповідальність за порушення Договору, якщо воно сталося не з її вини.

За змістом п. 8.1, 8.2, 8.3, 8.5 Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували на час укладення Договору та поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються органом, уповноваженим видавати такі документи. Виконання цього Договору зупиняється на строк неможливості виконання Договору під час обставин непереборної сили.

Сторони згідно Закону України «Про електронні документи та документообіг» домовились про використання в документообігу електронних документів, зокрема здійснювати документообіг за допомогою системи Paperless, ME Doc (п. 14.1 Договору).

Згідно з п. 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін.

З наданої позивачем до матеріалів позову копії договору поставки (купівлі-продажу) товару № 17ПНБ/01-24 від 17.01.2024 вбачається, що вказаний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений відтисками печаток сторін.

На виконання зазначеного Договору позивач - ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг (Постачальник) та поставив відповідачу - ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (Покупцю) Товар - бензин А-92 у кількості 170 літрів на загальну суму 8245,00 грн, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками Постачальника та Покупця із використанням електронних підписів, а саме видаткових накладних:

- № 10 від 26.02.2024 у кількості 40 літрів на суму 1940,00 грн;

- № 11 від 04.03.2024 у кількості 60 літрів на суму 2910,00 грн;

- № 12 від 19.03.2024 у кількості 40 літрів на суму 1940,00 грн;

- № 13 від 09.04.2024 у кількості 30 літрів на суму 1455,00 грн.

У відповідності до умов Договору позивач у передбачені чинним законодавством строки зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) на загальну суму 8245,00 грн, що підтверджується копіями відповідних податкових накладних, а саме: податкових накладних № 34 від 26.02.2024 на суму 1940,00 грн; № 4 від 04.03.2024 на суму 2910,00 грн; № 10 від 19.03.2024 на суму 1940,00 грн; № 22 від 09.04.2024 на суму 1455,00 грн.

Також позивач та виставив відповідачу рахунки на оплату Товару на загальну суму 8245,00 грн, а саме: рахунок на оплату № 5 від 26.02.2024 за поставлений бензин марки А-92 у кількості 40 літрів на суму 1940,00 грн; рахунок на оплату № 6 від 19.03.2024 за поставлений бензин марки А-92 у кількості 100 літрів на загальну суму 4850,00 грн; рахунок на оплату № 7 від 09.04.2024 за поставлений бензин марки А-92 у кількості 300 літрів на загальну суму 1455,00 грн.

Відповідач - ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України не виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленого Товару в розмірі та в строки, визначені Договором, поставлений йому позивачем Товар на загальну суму 8245,00 грн не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Товар в розмірі 8245,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг та відповідачем - ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на підставі укладеного між ними договору поставки (купівлі-продажу) товару № 17ПНБ/01-24 від 17.01.2024, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Як встановлено судом вище та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач - ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг свої зобов`язання за вказаним Договором виконав належним чином, поставив відповідачу - ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (Покупцю) бензин А-92 у кількості 170 літрів на загальну суму 8245,00 грн, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями відповідних видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками Постачальника та Покупця із використанням електронних підписів, податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), та виставлених позивачем рахунків на оплату.

Відповідач - ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України, у свою чергу, не виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленого Товару в розмірі та в строки, визначені Договором, поставлений позивачем Товар на загальну суму 8245,00 грн не оплатив. У матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача претензій щодо кількості, якості Товару та строків його поставки.

Навпаки, у наданому суду відзиві на позовну заяву визнає заявлені до нього позовні вимоги про стягнення заборгованості за Товар, поставлений на підставі вказаного Договору, на загальну суму 8245,00 грн.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, перевіривши надані позивачем докази в усій їх сукупності та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що відповідачем станом на день прийняття судом даного рішення не надано суду будь-яких заперечень, з наведенням обставин та наданням доказів, які б вказували на недостовірність наданих позивачем документів на підтвердження заявлених ним позовних вимог, зокрема які б спростовували отримання ним від позивача Товару на загальну суму 8245,00 грн та наявність у відповідача заборгованості з оплати вартості вказаного Товару, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за Товар по договору поставки (купівлі-продажу) товару № 17ПНБ/01-24 від 17.01.2024 в розмірі 8245,00 грн, тому задовольняє зазначені позовні вимоги в повному обсязі.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Позивачем у позовній заяві, поданій через підсистему Електронний суд ЄСІТС, заявив позовні вимоги майнового характеру на суму 8245,00 грн, отже до сплати за подання до суду зазначеної позовної заяви підлягає судовий збір у розмірі 2422,40 грн, тобто у мінімальному розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" (з урахуванням подання позову в електронній формі, внаслідок чого має застосовуватись коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору). Позивач до матеріалів позовної заяв надав належні докази про сплату судового збору, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи Випискою про зарахування судового збору.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Розглянувши заявлене відповідачем у відзиві клопотання про відстрочення виконання рішення у даній справі строком до 31.12.2024, дослідивши надані до відзиву докази та перевіривши матеріали справи, суд виходив з такого.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За приписами ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Таким чином, з аналізу положень ст. 331 ГПК України, вбачається, що відстрочення виконання рішення - це право суду на відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання. Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке виконання.

При цьому, як вбачається зі змісту ст. 331 ГПК України, згоди сторін на вжиття заходів щодо відстрочення виконання рішення, зазначена стаття не вимагає.

Водночас, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21.

За таких обставин, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення в судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

За змістом ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що передбачені ст. 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Отже можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку залежить від наявності об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З огляду на те, що основним принципом судочинства є відновлення прав та інтересів кредитора, суд має дослідити всю сукупність обставин потенційної можливості виконання судового рішення задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, необхідною умовою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що у своїй господарській діяльності відповідач - ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України, окрім допоміжного обслуговування наземного транспорту (основний вид діяльності) також здійснює будівництво доріг і автострад, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, перевезення вантажним автомобільним транспортом тощо.

Своє клопотання про відстрочення виконання рішення відповідач обґрунтовує наявністю обставин, які в своїй сукупності можуть бути підставою для відстрочення виконання судового рішення в порядку ст. 331 ГПК України, зокрема значним погіршенням фінансового стану підприємства та, як наслідок, відсутністю можливості на даний час виконання рішення суду у зв`язку із понесенням збитків внаслідок повномасштабної військової агресії РФ проти України, що підтверджуються доказами, наданими відповідачем до відзиву на позов.

Суд зауважує, що загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

Так, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому був неодноразово продовжений та триває дотепер.

Очевидно, що в умовах воєнного стану суб`єкти господарювання України зазнали на собі значний влив від військової агресії. Це викликане припиненням діяльності багатьох господарюючих суб`єктів, порушенням господарських ланцюгів з суміжними підприємствами постачальниками пального, паливно-мастильних матеріалів, насіннєвого матеріалу, добрив тощо. Це порушення логістичних ланцюгів внаслідок перебування частини територій України під окупацією, дефіцит транспортних потужностей, дефіцит рухомого складу, руйнація шляхів сполучення. Це руйнація виробничих приміщень та інших потужностей внаслідок ракетних, артилерійських обстрілів та інших бойових дій. Це неможливість обробки сільськогосподарських угідь, котрі перебували в зоні бойових дій, без їх розмінування та знешкодження інших вибухонебезпечних предметів. Це дефіцит робочої сили внаслідок процесів мобілізації, евакуації населення. Це зростання цін на всі види продукції, які використовуються у виробничому сільськогосподарському циклі тощо.

Інститут відстрочення судового рішення існує як раз для того, щоб з урахуванням фінансового стану боржника та стягувача, пропорційності їх інтересів, об`єктивності та винятковості обставин, що ускладнюють або виключають можливість негайного виконання судового рішення, надати можливість боржнику виконати свій обов`язок не ставши при цьому банкрутом у силу тих скрутних форс-мажорних обставин, які наразі виникли через війну.

З метою дотримання балансу інтересів сторін суд враховує доводи відповідача, наведені у відзиві на позов в обґрунтування клопотання про відстрочення виконання рішення суду та відповідні заперечення позивача на вищезазначені доводи та зазначає, що поза увагою суду не можуть залишитись доводи відповідача про те, що з початком активних бойових дій в лютому 2022 року у місті Харкові та Харківській області та подальшою тимчасовою окупацією ворожими військами частини території Харківської області кілька філій ДП Харківський облавтодор ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» опинились на окупованих територіях збройними силами РФ, зокрема на тимчасово окупованих територіях в Харківській області перебувало 8 філій та 20 виробничих баз, на яких розташовані адміністративні будівлі та техніка підприємства. В ході російської агресії на території Харківської області було пошкоджено 19 виробничих баз, що знаходяться на балансі відповідача та розміщені в шести районах Харківської області. На 3 виробничих базах були повністю зруйновані 6 виробничих будівель. Наразі, після проведення деокупації територій Харківської області Збройними Силами України, комісією селищних та міських військових адміністрацій зафіксовані пошкодження і знищення нерухомого майна ДП «Харківський облавтодор» зі складанням відповідних актів, внаслідок військової агресії РФ. Згідно проведеної інвентаризації втрачених основних засобів та виробничих запасів, а також рухомого та нерухомого майна ДП «Харківський облавтодор» було встановлено, що розмір збитків, завданих російською федерацією ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», складає орієнтовно в сумі 125.197,438 млн грн.

Значні збитки підприємства, його скрутне фінансове становище за звітний 2023 рік та відсутність грошових коштів на рахунках підприємства підтверджується відповідними доказами, доданими відповідачем до відзиву на позов, зокрема Звітом про фінансові результати (Звітом про сукупний дохід) за 2023 рік, Балансом (Звітом про фінансовий стан) на 31.12.2023, а також банківськими виписками по рахункам відповідача в АТ КБ «ПриватБанк», АТ «УКРСИББАНК», АТ «УКРГАЗБАНК» та банківською довідкою АТ «УКРСИББАНК» № 62-3-09/33/139 від 01.04.2024, які свідчать про стійку збитковість відповідача та підтверджують відсутність грошових коштів на рахунках підприємства у зазначений період, що, в свою чергу, свідчить про відсутність можливості вчасного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 17ПНБ/01-24 від 17.01.2024 та стало причиною для звернення позивача до суду з даним позовом.

Разом з тим, наданими відповідачем до відзиву на позов документами підтверджується, що на кінець 2023 року заборгованість ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України по виплаті працівникам заробітної плати становила 19.370.000,00 грн. Проте, незважаючи на скрутне фінансове становище та понесені збитки під час воєнного стану в Україні, відповідачем продовжує свою господарську діяльність та здійснює поступове погашення наявної у нього заборгованості, в результаті на дату подачі відповідачем до суду відзиву по даній справі заборгованість по заробітній платі значно скоротилася до 4.346.707,99 грн, хоча і не погашена остаточно.

Згідно Переліку підприємств, установ та організацій у Харківській області, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, який затверджено Розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 463 В від 12.07.2024 «Про визначення підприємств, установ та організацій у Харківській області, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», відповідач - ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, адже на нього покладено надзвичайно важливу для держави функцію під час воєнного стану на території України забезпечення належного стану автомобільних доріг, які є частиною критичної інфраструктури України.

Відповідно до зазначеного Переліку, критеріями, яким відповідає підприємство відповідача як критично важливе, є критерії, визначені пп. 1, 4, 5 п. 2 Порядку (включно з пп. 7 п. 1 Критеріїв), затверджених постановою Кабінету Міністрів України

від 27.01.2023 № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 р. № 650).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем - ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України наведено переконливі аргументи та доведено належними та достатніми доказами наявність особливих (виключних) обставин, що ускладнюють негайне виконання ним на даний час рішення суду у даній справі, зокрема, важкий фінансовий стан через понесені збитки внаслідок повномасштабної військової агресії РФ проти України. А тому, з огляду на включення підприємства відповідача до переліку підприємств у Харківській області, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення під час воєнного стану, зважаючи, що введений в Україні воєнний стан не припинений та триває дотепер, а також враховуючи, що позивач ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг не надав доказів на підтвердження значного погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду відповідачем, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду, оскільки надання відстрочки виконання рішення до 31.12.2024, як просить відповідач, не заблокує роботу підприємства, дозволить підприємству отримати оплату заборгованості від замовників по договорах, що укладені між відповідачем та іншими контрагентами, та спрямувати отримані кошти на погашення заборгованості перед позивачем у даній справі.

Натомість, виконання рішення по даній справі протягом найближчого часу може призвести до блокування рахунків підприємства, накладення арешту на його майно, що може стати причиною для повного зупинення діяльності підприємства та не можливості виконувати роботи державного значення, що у подальшому позначиться й на розрахунку, зокрема з позивачем.

За таких обставин, відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку суд не визнає як інструмент ухилення від виконання рішення, а навпаки, вважає, що таке відстрочення буде сприяти відновленню господарської діяльності ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України, що забезпечить можливість у майбутньому виконання останнім рішення суду в повному обсязі та погашення заборгованості перед позивачем.

Стосовно строку відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідач просить відстрочити виконання даного рішення суду терміном до 31.12.2024.

За приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України, відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи незначний термін, на який відповідач просить відстрочити рішення суду, з огляду на приписи ч. 5 ст. 331 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість задовольнити клопотання відповідача та відстрочити виконання рішення суду у даній справі до 31.12.2024.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252, 326, 331 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Харківський ОБЛАВТОДОР Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОПТ Нафта Трейдинг (61204, м. Харків, пр. Свободи Людвіга, буд. 34, кв. 160, код ЄДРПОУ 45113142) грошові кошти за договором поставки № 17ПНБ/01-24 від 17.01.2024 у розмірі 8245,00 грн, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

3. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі № 922/2837/24 строком до 31.12.2024.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 14.11.2024.

СуддяН.А. Новікова