Рішення

від 04.12.2024 по справі 922/2837/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 922/2837/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами заяву позивача - ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг від 18.11.2024 за вх. № 28977/24 про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/2837/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОПТ Нафта Трейдинг (61204, м. Харків, пр. Свободи Людвіга, буд. 34, кв. 160, код ЄДРПОУ 45113142)

до відповідача - Дочірнього підприємства Харківський ОБЛАВТОДОР Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 31941174)

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 8245,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг звернулося до Господарського суду Харківської області через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС з позовом, в якому (з урахуванням уточненого позову) просило суд стягнути з відповідача - ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України грошові кошти за договором поставки № 17ПНБ/01-24 від 17.01.2024 у розмірі 8245,00 грн, а також просило розподілити судові витрати відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

У тексті уточненого позову наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача у зв`язку з розглядом даної справи, згідно з яким позивач поніс судові витрати в сумі сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі № 922/2837/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на користь ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг грошові кошти за договором поставки № 17ПНБ/01-24 від 17.01.2024 у розмірі 8245,00 грн, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі № 922/2837/24 строком до 31.12.2024.

Питання розподілу судових витрат на надання професійної правничої допомоги зазначеним рішенням не вирішувалось.

У відповідності до положень абз. 2 ч. 3 ст. 233 ГПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

За приписами ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати; додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви та в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

18.11.2024 за вх. № 28977/24 позивач - ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 922/2837/24 щодо розподілу судових витрат, яким стягнути з ДП Харківський ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на користь ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7085,00 грн.

Ухвалою суду від 20.11.2024 у справі № 922/2837/24 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду, вирішено здійснити її розгляд та ухвалити за результатами цього розгляду додаткове рішення в тому самому порядку, що й основне судове рішення, а саме: в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу та відповідачу, які отримали їх в електронному вигляді в своїх електронних кабінетах у підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС 22.11.2024, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними довідками про доставку електронних листів.

Будь-яких заяв, заперечень чи пояснень щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення станом на день ухвалення судом цього додаткового рішення від учасників справи на адресу суду не надходило.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з такого.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом (ч. 1, 3 ст. 131-2 Конституції України).

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відшкодування судових витрат сторони, у тому числі й витрат на професійну правничу допомогу, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження зазначеного принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до вирішення спору в досудовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. До розподілу підлягають витрати, що складаються із: 1) розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Тобто, за змістом зазначених норм, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Водночас, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, суд має врахувати результати розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також надати належну оцінку в порядку ст. 86 ГПК України поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/ дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу, а саме: якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України); якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 7 ст. 129 ГПК України); у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг і ціною позову та (або) значенням справи для сторони) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Одночасно, керуючись критеріями, визначеними ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Як вбачається із заяви про ухвалення додаткового рішення, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7085,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення надано, зокрема: Ордер на надання правничої допомоги від 07.08.2024 серія АХ № 1202394, виданий Адвокатським бюро «Браташ та патнери» на підставі договору про надання правничої допомоги від 07.08.2024 № 07082024; договір про надання правничої (правової) допомоги від 07.08.2024 № 07082024, (далі по тексту - Договір від 07.08.2024 № 07082024); додаток № 1 від 07.08.2024 до Договору від 07.08.2024 № 07082024; розрахунок суми судових витрат з надання правничої допомоги у справі № 922/2837/24; акт наданих послуг від 10.09.2024 № 1 до Договору від 07.08.2024 № 07082024 та копію платіжної інструкції від 28.08.2024 № 436 на суму 14170,0 грн, яка не містить належних реквізитів, які б свідчили про проведення банківською установою платежу за цією платіжною інструкцією.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору від 07.08.2024 № 07082024, який укладено між позивачем - ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг (Клієнтом) та Адвокатським Бюро «Браташ та патнери» в особі директора Браташ Ольги Олександрівни (Адвокатом), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокат зобов`язаний надати Клієнту правничу (правову) допомогу та представництво й надати інші види правничої (правової) допомоги Клієнту. Клієнт зобов`язаний оплатити надання правничої (правової) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

За змістом пп. 2.2 Договору від 07.08.2024 № 07082024, правнича (правова) допомога надається Адвокатом Клієнту шляхом, зокрема: усного та письмового консультування; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій, позовних заяв, клопотань, заперечень, запитів тощо; представництва інтересів Клієнта в органах судової влади (представництва Клієнта в загальних, адміністративних, господарських судах України місцевих, апеляційних, касаційному); при цьому представництво вважається здійсненим, а правова (юридична) послуга наданою, якщо Адвокат прибув до відповідного суду у визначену дату та час проведення судового засідання але яке не відбулося з незалежних від волі Адвоката причин.

Згідно з п. 5.1, 5.2 Договору від 07.08.2024 № 07082024, розмір та термін оплати (гонорару) за цим Договором визначається у додатках до даного Договору.

Додатком № 1 від 07.08.2024 до Договору від 07.08.2024 № 07082024 сторони домовились про надання Адвокатом Клієнту правової допомоги в обсягах, визначених Договором, щодо представництва інтересів, що включає в себе: аналіз наявних матеріалів, зокрема договір поставки № 17ПНБ/01-24 від 17.01.2024; аналіз судової практики; підготовка позовних заяв та інших матеріалів, необхідних для розгляду справи. Сторони погодили, що Гонорар за надання правової допомоги із зазначеного питання складає 7085,00 грн.

В обґрунтування витрат на правову (правничу) допомогу позивачем додано до заяви про ухвалення додаткового рішення акт наданих послуг від 10.09.2024 № 1 до Договору від 07.08.2024 № 07082024, з якого вбачається, що Адвокатом відповідно до зазначеного Договору надано Клієнту послуги з правничої допомоги на суму 7085,00 грн, а саме: послугу з надання правничої (правової) допомоги у справі № 922/2837/24 (аналіз судової практики, підготовка позовних заяв та інших матеріалів, необхідних для розгляду справи по договору № 07082024 від 07.08.2024 надання правничої (правової) допомоги (договір поставки (купівлі-продажу) № 17ПНБ/01-24 від 17.01.2024.

Вказаним актом Замовник (Клієнт) засвідчив, що він не має претензій щодо обсягу, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).

Згідно з наданим до заяви про ухвалення додаткового рішення розрахунком суми судових витрат з надання правничої допомоги у справі № 922/2837/24, витрати, пов`язані з розглядом даної справи становлять 7085,00 грн та складаються з:

1)зустрічі, консультації Клієнта, узгодження правової позиції (1 година) - вартість послуги 2000,00 грн;

2)підготовка та подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви про стягнення грошових коштів за договором поставки № 17ПНБ/01-24 від 17.01.2024 у розмірі 8245,00 грн (5 годин) - вартість послуги 4085,00 грн;

3)представництво позивача в судовому засіданні, незалежно від кількості судових засідань - вартість послуги 1000,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Послуги. Загальні положення підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

За приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 30 Закону № 5076-VI, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги у договорі про надання правової допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Вказані вище критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, в рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Такого ж висновку дійшов ЄСПЛ в рішеннях у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України".

У зазначеному рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Отже, як вбачається із наведеного вище, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між Адвокатом та Клієнтом за договором про надання правової допомоги (у даному випадку за Договором від 07.08.2024 № 07082024), у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи не лише те, чи були вони фактично понесені, але й оцінювати їх необхідність та неминучість.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 873/52/22.

Суд зазначає, що визначені в акті наданих послуг від 10.09.2024 № 1 до Договору від 07.08.2024 № 07082024 послуги (а саме: послуги з надання правничої (правової) допомоги у справі № 922/2837/24 (аналіз судової практики, підготовка позовних заяв та інших матеріалів, необхідних для розгляду справи по договору № 07082024 від 07.08.2024 надання правничої (правової) допомоги (договір поставки (купівлі-продажу) № 17ПНБ/01-24 від 17.01.2024) відповідають видам правничої допомоги, наведеним в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якими:

адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI);

захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження наданих послуг з правничої допомоги, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності, розмір заявлених до стягнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем належно обґрунтовано та підтверджено матеріалами справи отримання ним послуг адвоката на правничу допомогу, визначених в акті наданих послуг від 10.09.2024 № 1 до Договору від 07.08.2024 № 07082024, зокрема щодо: аналізу судової практики, підготовки позовних та інших матеріалів, необхідних для розгляду справи № 922/2837/24 (договір поставки № 17ПНБ/01-24 від 17.01.2024).

Разом з тим, керуючись критеріями визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема критерієм реальності, справедливості та розумності розміру адвокатських витрат, суд критично ставиться та зазначає про необґрунтованість включення до загального розміру пов`язаних з розглядом даної справи витрат (7085,00 грн) вартості послуг щодо представництва інтересів позивача в судовому засіданні в розмірі 1000,00 грн (п. 3 розрахунку суми судових витрат з надання правничої допомоги у справі № 922/2837/24), зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи № 922/2837/24, судовий розгляд даної справи, враховуючи, що справа є малозначною, зважаючи на її незначну складність та незначний обсяг поданих учасниками справи доказів, було здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами, зокрема за матеріалами, що були додані позивачем до позовної заяви та відповідачем до відзиву на вказану позовну заяву, а також за наданою позивачем відповіддю на відзив, загальних обсяг яких є досить незначним.

Тобто, жодного судового засідання під час розгляду даної справи, в т.ч. під час розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі, не проводилось.

Суд також зауважує, що виключною прерогативою суду є надання оцінки обставинам справи та доказам сторін на предмет відповідності критеріям розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, їх співмірності складності справи, реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності) у певній конкретній господарській справі.

За таких обставин, враховуючи, що розгляд даної справи було здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення жодного судового засідання за наявними в справі матеріалами, суд не може погодитись з визначеною позивачем загальною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи - 7085,00 грн, а саме із включенням до цієї суми вартості послуги щодо представництва в судовому засіданні в розмірі 1000,00 грн, згідно з п. 3 розрахунку суми судових витрат з надання правничої допомоги у справі № 922/2837/24.

На підставі наведених вище мотивів, врахувавши всі аспекти, дослідивши матеріали справи та надані позивачем на підтвердження наданих послуг з правничої допомоги докази, суд дійшов висновку, що реальна, розумна, справедлива та співмірна з предметом спору у даній справі вартість наданих адвокатом позивачу послуг з правничої допомоги становить 6085,00 грн, і саме з такою сумою вартості витрат на правничу допомогу погоджується суд, як з обґрунтованою та доведеною належними в розумінні чинного процесуального закону доказами, тому заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/2837/24 підлягає частковому задоволенню на суму 6085,00 грн. В решті витрати на професійну правничу допомогу на суму 1000,00 грн позивачем не обґрунтовані та не доведені, а тому залишаються за позивачем.

Керуючись статями 123-129, 232, абз. 2 ч. 3 ст. 233, ст. 244, 255-257 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити заяву позивача - ТОВ ОПТ Нафта Трейдинг від 18.11.2024 за вх. № 28977/24 про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/2837/24 частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Харківський ОБЛАВТОДОР Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОПТ Нафта Трейдинг (61204, м. Харків, пр. Свободи Людвіга, буд. 34, кв. 160, код ЄДРПОУ 45113142) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6085,00 грн.

3. В решті заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

У зв`язку з відрядженням судді повний текст додаткового рішення складено та підписано 04.12.2024.

Суддя Н.А. Новікова