Ухвала

від 13.11.2024 по справі 925/980/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"13" листопада 2024 р. м. Черкаси Справа № 925/980/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТ ЕКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів"

про стягнення 345873,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.31.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУТ ЕКС" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів".

2.Змістом позову є майнова вимога позивача стягнути з відповідача 345873,65 грн, зокрема 312022,20 грн основного боргу за договором поставки №8/2023 від 23.10.2023, 33851,45 грн інфляційних втрат, 3% річних та пені.

3.28.10.2024 суд ухвалив рішення у справі №925/980/24, яким позов задовольнив частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТ ЕКС" 312022,20 грн боргу, 3938,88 грн інфляційних втрат, 2880,33 грн 3% рвчних, 27024,36 грн пені, 5187,59 грн судових витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовив.

4.31.10.2024 позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат. Просив суд ухвалити додаткове рішення суду та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 грн (а.с. 86-88). До заяви позивач додав докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 89-95), зокрема договір про надання правової допомоги від 17.06.2024 (а.с. 93-95), акт приймання-передачі наданих послуг від 29.10.2024 до договору про надання правової допомоги від 17.06.2024 (а.с. 90), ордер про надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "ФРУТ ЕКС" адвокатом Маковієм Віктором Володимировичем (а.с. 89), платіжні інструкції №399 від 21.06.2024 та №498 від 31.07.2024 (а.с. 91-92).

5.У заяві позивач просив розглянути заяву без участі його представника.

6.04.11.2024 суд ухвалив призначити розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат у судовому засіданні о 09 год. 00 хв. 13.11.2024.

7.Ухвалу суду від 04.11.2024 про призначення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення суду суд надіслав учасникам справи: позивачу, представнику позивача адвокату Маковію В.В. та відповідачу, яку 04.11.2024 доставлено до їх електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с. 100-101).

8.13.11.2024 у судове засідання представники позивача та відповідача не з`явилися.

9.Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

10.Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

11.Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

12.Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина 1 статті 202 ГПК України).

13.Суд ухвалив розглянути заяву позивача про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу без участі представників сторін.

14.Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку відмовити позивачу у прийнятті додаткового рішення суду.

15.Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

16.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

17.Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

18.Умовою розподілу судових витрат та ухвалення судового рішення (додаткового рішення) про розподіл судових витрат є подання сторонами до закінчення судових дебатів, а в разі розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження - до закінчення судового розгляду справи заяви про розподіл судових витрат.

19.Сторони мають процесуальну можливість подати таку заяву упродовж всього строку розгляду справи на будь-якій стадії судового процесу.

20.Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна позиція викладена пункті 1.20 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі 910/16803/19.

21.Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Аналогічна позиція викладена у пункті 3.6 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та у пункті 20 постанови від 31.05.2022 у справі № 917/304/21.

22. Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

23.На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 10000,00 грн.

24.Заяви про розподіл судових витрат до закінчення судового розгляду справи позивач суду не подав.

25.Потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

26.Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Аналогічну позицію Касаційний господарський су у складі Верховного Суду виклав у постанові від 20.04.2023 у справі № 917/527/18.

27. Одним з основних принципів господарського судочинства є диспозитивність, зміст якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

28.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

29.Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

30.Обов`язку суду вирішити питання про судові витрати кореспондує право учасника звернутися до суду із такою заявою. Вирішення судом питання про судові витрати без заяви учасника справи суперечитиме принципу диспозитивності господарського судочинства.

31.Іншою умовою розподілу судових витрат та ухвалення судового рішення (додаткового рішення) про розподіл судових витрат є подання сторонами доказів понесення таких витрат. Такі докази сторони повинні подати під час розгляду справи або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

32.Відповідно до частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

33.Докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу позивач подав після ухвалення рішення суду. Із поданих позивачем доказів суд установив, що такі докази були у позивача упродовж всього розгляду справи, зокрема договір про надання правової допомоги 17.06.2024, платіжні інструкції №399 від 21.06.2024 та №498 від 31.07.2024. Поважності причин неможливості подання до суду доказів понесених витрат на правничу допомогу до закінчення розгляду справи позивач не навів.

34.Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також своєчасне подання доказів на підтвердження розміру судових витрат слугує стимулом до досудового вирішення спору.

35.Неподання позивачем до закінчення розгляду справи заяви про розподіл судових витрат та не обґрунтування поважності причин неможливості подання доказів понесення таких витрат до закінчення розгляду справи зумовлює підстави для відмови в ухваленні додаткового рішення суду про розподіл судових витрат.

36.З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку відмовити позивачу у прийнятті додаткового рішення суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 14, 126, 129, 221, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У прийнятті додаткового рішення суду відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення суддею.

Ухвала суду протягом 10 днів з дня її оголошення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

СуддяА.І. Гладун