Ухвала

від 14.11.2024 по справі 918/26/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 918/26/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Самкової Тетяни Миколаївни

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024

у справі № 918/26/24

за позовом квартирно - експлуатаційного відділу м. Рівне

до фізичної особи-підприємця Самкової Тетяни Миколаївни;

товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-Будівельна Компанія Імпульс"

про солідарне стягнення 347 860,00 грн збитків,

ВСТАНОВИВ:

Квартирно - експлуатаційний відділ м. Рівне (далі - КЕВ м. Рівне) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Самкової Тетяни Миколаївни (далі - ФОП Самкова Т.М.); товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-Будівельна Компанія Імпульс" (далі - ТОВ "РБК Імпульс") про солідарне стягнення збитків у розмірі 347 860,00 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 закрито провадження у справі № 918/26/24 в частині позовних вимог КЕВ м. Рівне до ТОВ "РБК Імпульс" про стягнення збитків у розмірі 347 860,00 грн; відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог КЕВ м. Рівне до ФОП Самкової Т.М. про стягнення збитків в розмірі 347 860,00 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі № 918/26/24 апеляційну скаргу КЕВ м. Рівне задоволено частково; рішення господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі № 918/26/24 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог КЕВ м. Рівне до ФОП Самкової Т.М. про стягнення збитків в розмірі 347 860,00 грн; прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; стягнуто з ФОП Самкової Т.М. на користь КЕВ м. Рівне 347 860,00 грн збитків; в решті рішення господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у справі № 918/26/24 залишено без змін.

ФОП Самкова Т.М. 28.10.2024 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі № 918/26/24 та залишити в силі рішення господарського суду Рівненської області від 01.05.2024 у цій справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ФОП Самкової Т.М. у справі № 918/26/24, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028,00 грн.

Позов подано у 2024 році. Предметом позову у справі № 918/26/24 є вимога про стягнення 347 860,00 грн, отже, ціна позову не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000,00 грн).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник, у якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження посилається на випадки передбачені підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України; зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки апеляційним господарським судом формується практика відмінна від висновків Верховного Суду; справа має виняткове значення для особи, яка подає касаційну скаргу, оскільки судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні проігноровано те, що безпосередньо ФОП Самкова Т.М. не здійснювала технічного нагляду, оскільки відсутній відповідний сертифікат.

Розглянувши міркування наведені у касаційній скарзі та зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявності випадків, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, для відкриття касаційного провадження.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

У поданій касаційній скарзі скаржник хоча і зазначає про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак не наводить жодних обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Наведені у касаційній скарзі доводи, зводяться до висловлення незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судом обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Звідси, такі доводи та аналіз судових рішень не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Тож тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.

Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Самкової Т.М. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі № 918/26/24, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Самкової Тетяни Миколаївни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі № 918/26/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок