Ухвала

від 11.11.2024 по справі 204/16707/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 204/16707/23

провадження № 61-14801ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Вугледарського відділу державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у справі за скаргою Приватного акціонерного товариства «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» на дії (бездіяльність) органу примусового виконання, суб`єкт, дії якого оскаржуються - старший державний виконавець Вугледарського відділу державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роспутняк Аліса Ігорівна, боржник: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Приватне акціонерне товариство «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» звернулося до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) органу примусового виконання, суб`єкт, дії якого оскаржуються: старший державний виконавець Вугледарського відділу державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роспутняк Аліса Ігорівна, боржник: ОСОБА_1 , в якій просило визнати бездіяльність старшого державного виконавця Вугледарського відділу державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роспутняк Аліси Ігорівни, яка полягає у невнесенні відомостей про боржника ОСОБА_1 , 2894021993, до Єдиного реєстру боржників - неправомірною; зобов`язати відповідальних осіб Вугледарського відділу державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відомості про боржника ОСОБА_1 , 2894021993, до Єдиного реєстру боржників.

Красногвардійський районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 05 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду

від 02 жовтня 2024 року, задовольнив частково скаргу Приватного акціонерного товариства «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» на дії (бездіяльність) органу примусового виконання. Зобов`язав відповідальних осіб Вугледарського відділу державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відомості про боржника ОСОБА_1 , 2894021993, до Єдиного реєстру боржників.

05 листопада 2024 року представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах Вугледарського відділу державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що звернення до суду зі скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, є судовим контролем за виконанням судових рішень, ухвалених у цивільних справах, однак не є самостійною судовою цивільною справою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі № 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є ухвала Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, ухвалена під час вирішення процесуальних питань, пов`язаних із судовим контролем за виконанням судового рішення у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фамільний» заборгованості за кредитним договором № ДО825 в сумі 231 399,37 грн та судового збору у розмірі 2 313,99 грн.

Таким чином, ціна позову у справі № 223/586/15-ц за позовом ПАТ «Банк Фамільний» складає 231 399,37 грн, тобто станом на 01 січня 2024 року не перевищує суму двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 х 250 = 757 000), який встановлений у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до приписів частини першої статті 258 ЦПК України ухвала є різновидом судових рішень.

Отже, судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.

Касаційна скарга не містить посилань на виняткові обставини, які можуть слугувати підставою для перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у справі з ціною позову, яка не перевищує суму двохсот п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником ненаведені, суд під час вивчення касаційної скарги такі винятки самостійно не встановив.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і варто враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Саме національний Верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

За змістом практики ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у справі з ціною позову, яка не перевищує суму двохсот п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а отже, не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі потрібно відмовити.

За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вугледарського відділу державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у справі за скаргою Приватного акціонерного товариства «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» на дії (бездіяльність) органу примусового виконання, суб`єкт, дії якого оскаржуються - старший державний виконавець Вугледарського відділу державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роспутняк Аліса Ігорівна, боржник: ОСОБА_1 .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров