Ухвала

від 11.11.2024 по справі 680/603/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 680/603/17

провадження № 61-14417ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2024 року до Новоушицького районного суду Хмельницької області надійшла ухвала Хмельницького апеляційного суду від 23 липня 2024 року для ініціювання питання про відновлення втраченого судового провадження № 680/603/17 за заявою АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 680/242/15-ц за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 13 серпня 2024 року Новоушицький районний суд Хмельницької області відновив частково втрачене судове провадження у цивільній справі № 680/603/17 за заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа по справі №680/242/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в частині, яка складається з:

- рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області №680/242/15-ц від 23 липня 2015 року;

- ухвали Новоушицького районного суду Хмельницької області №680/603/17 від 25 липня 2017 року;

- дубліката виконавчого листа виданого Новоушицьким районним судом Хмельницької області 14 серпня 2017 року в справі №680/603/17.

19 липня 2024 року від ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга на ухвалу Новоушицького районного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року

Ухвалою від 07 жовтня 2024 року Хмельницький апеляційний суд апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, а саме для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням причин пропуску строку, належним чином обґрунтованих доказами.

Ухвалою від 11 жовтня 2024 року Хмельницький апеляційний суд визнав неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження, внаслідок чого відмовив у відкритті апеляційного провадження.

У жовтні 2024 року представник Пушкарьов О. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, чим порушив норму процесуального права. Заявник переконаний, що суд апеляційної інстанції помилився у визначенні початку перебігу процесуального строк на подання апеляційної скарги та необґрунтовано не визнав поважними причини пропуску строку.

Отже, судові рішення заявник оскаржує на підставі абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Процедура оскарження судового рішення в апеляційному порядку визначена приписами Глави 1 Розділу V ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суд апеляційної інстанції встановив, що на адвокатські запити Пушкарьова О. О. та ОСОБА_3 , які надавали правову допомогу ОСОБА_1 , суд першої інстанції 15 січня 2024 року надіслав копії оскаржуваної ухвали суду на електронні адреси адвокатів, вказані в запитах, що підтверджується відповіддю Новоушицького районного суду Хмельницької області № ЕП-191/24 від 07 жовтня 2024 року.

З огляду на такі обставини суд апеляційної інстанції визнав неповажними посилання заявника на те, що копію оскаржуваної ухвали він отримав 18 липня 2024 року, на підтвердження чого надав адресований до Новоушицького районного суду Хмельницької області запит на витребування ухвали суду, сформований в підсистемі «Електронний суд» 15 липня 2024 року, та надіслану судом належним чином завірену копію ухвали суду від 25 липня 2017 року з проставленням дати «18.07.2024».

Так відповідно до статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу строку на апеляційне оскарження суду слід визначати на підставі приписів статті 272 ЦПК України.

Відповідно до приписів частин шостої та сьомої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65, пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65).

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23).

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 роз`яснив, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19.

Поняття офіційної електронної пошти розкрите Верховним Судом у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19, де зазначено, що адреса електронної пошти, вказана користувачем в ЄСІТС, що складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені. При цьому ідентифікатором для юридичних осіб зазвичай є ідентифікаційний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - ідентифікаційний номер платника податків - фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера - серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім`я у домені «mail.gov.ua»)

Так суд апеляційної інстанції встановив, що на адвокатський запит Пушкарьову О. О. було направлено належним чином завірені копію рішення у справі № 680/242/15-ц від 23 липня 2015 року та копію ухвали суду від 25 липня 2017 року у справі № 680/603/17 з назвою файлу «Відповідь на адвокатський запит по справах 680/242/15-ц, 680/603/17», а в додатках містяться папки з назвою «Відповідь на запит 1.pdf», «Рішення», «Ухвала», «Відповідь на запит 1.pdf.p7s». Зазначені документи надіслані єдиним файлом.

Колегія суддів апеляційного суду наголосила на тому, що копія ухвали Новоушицького районного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року була отримана представником відповідача адвокатом Пушкарьовим О. О. на офіційну електронну адресу 15 січня 2024 року, зазначену ним в адвокатському запиті.

Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Отже, вчинені представником особи процесуальні дії, зокрема, отримання копії судового рішення, вважаються вчиненими безпосередньо особою, інтереси якої він представляє.

За таких умов суд апеляційної інстанції правильно застосував норму процесуального права, обчисливши відлік процесуального строку на апеляційне оскарження з моменту отримання представником Пушкарьовим О. О. на офіційну електронну адресу, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про закінчення п`ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження 30 січня 2024 року.

Суд апеляційної інстанції не встановив наявність заперечень ОСОБА_1 щодо факту отримання представником Пушкарьовим О. О. копії ухвали Новоушицького районного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року. Не містить таких доводів і касаційна скарга.

Доводи касаційної скарги такого висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки стосуються незгоди з судовим рішенням стосовно результату розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа, проте оскаржуваним судовим рішенням розглянуто процедурне питання щодо відмови у відкритті апеляційного провадження внаслідок пропуску строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому за таких підстав у відкритті касаційної скарги на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров