Рішення

від 14.11.2024 по справі 756/1819/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14.11.2024 Справа № 756/1819/23

Унікальний №756/1819/23

Провадження №2/756/342/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Шевчука А.В.,

секретарях: Міщенко О.В., Атаманюка П.В.,

Безклейної К.О.

за участі: ОСОБА_1 , представників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , представника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини з батьком і визначення порядку спілкування матері з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини і її повернення за місцем постійного проживання разом з матір`ю,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до своєї колишньої дружини ОСОБА_6 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визначення місця проживання їх спільної дитини ОСОБА_7 , 2012 року народження разом з батьком ОСОБА_1 , а для матері дитини ОСОБА_6 встановити дні спілкування та виховання доньки.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що від шлюбу з ОСОБА_6 мають малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та мали сина ОСОБА_8 , який загинув у березні 2022 року.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.12.2016 року шлюб між сторонами розірвано.

Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом з матір`ю і він, як батько не заперечував проти цього, сплачував аліменти, допомагав дітям і спілкувався з ними.

За твердженням ОСОБА_1 траплялись випадки, коли ОСОБА_6 дозволяла собі зловживати спиртними напоями та переставала належно доглядати за дитиною. У таких випадках ОСОБА_1 забирав доньку до себе і дитина певний період часу проживала з ним.

Після загибелі у березні 2022 року сина ОСОБА_9 ситуація усугубилася і ОСОБА_6 почала частіше зловживати алкоголем не виконувати обов`язків догляду за дитиною.

По факту чергового інциденту, на прохання доньки, ОСОБА_1 забрав дитину до себе, і на сьогоднішній час ОСОБА_10 проживає разом із батьком та його новою сім`єю у м. Ірпінь.

ОСОБА_1 вказує, що не знайшов з ОСОБА_6 порозуміння щодо місця проживання доньки, оскільки матір дитини вимагає її повернення до місця свого проживання проти волі дитини.

Заперечуючи проти первісного позову ОСОБА_6 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини у якому просить визначити місце проживання доньки ОСОБА_7 , 2012 року народження разом з матір`ю ОСОБА_6 , відібрати дитину у ОСОБА_1 та повернути до фактичного місця проживання за адресою квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову ОСОБА_6 вказувала, що ОСОБА_1 пішов з сім`ї та не належним чином виконував свої обов`язки по утриманню дітей.

Скориставшись її важким психологічним станом після смерті сина ОСОБА_1 , забрав доньку ОСОБА_10 до свого місця мешкання у м. Ірпінь та протягом тривалого періоду часу не надає можливості спілкуватися з дитиною, виховувати і доглядати за донькою, ігнорує усі прохання та не повертає її за місцем постійного мешкання з матір`ю.

На думку ОСОБА_6 створення ОСОБА_1 для матері дитини протягом тривалого часу перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, а отже в такому разі поведінка батька, який створює такі перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.

За твердженням ОСОБА_6 обставини які доводить батько дитини у своєму позові не відповідають дійсності, а позиція останнього вводить суд в оману.

Матір дитини вказує, що належна їй житлова площа дає можливість створити гарні побутові умови для життя дитини та забезпечити окрему житлову кімнату з усіма необхідними меблями, а гнучкий графік роботи свідчить про можливість додаткових умов для проведення вільного спільного часу. Що ж стосовно віку та статі дитини, надання повноцінного та рівноправного виховання дівчинці саме матір`ю, є на думку позивача запорукою того, що у дитинстві та підлітковому віці у ОСОБА_10 сформуються принципи та погляди на життя, необхідні та достатні для формування цілісної і гідної особистості та жінки.

Також ОСОБА_6 стверджувала, що ініціатива визначення місця проживання дитини разом з батьком викликана нічим іншим як бажанням уникнути ОСОБА_1 мобілізації.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представники підтримали первісну позовну заяву і заперечили проти зустрічних позовних вимог.

ОСОБА_4 та її представник категорично заперечували проти доводів ОСОБА_1 у первісному позові, просили відмовити у задоволенні його вимог. При цьому, наполягали на задоволенні зустрічної позовної заяви.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації в судове за садіння не з`явився, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представники Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області в судове за садіння не з`явились, надали висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 за умови облаштування окремої кімнати для дитини, справу просили розглядати за їх відсутності (Т.3 а.с.211).

Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.

Із матеріалів справи вбачаться, 21.10.2000 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено шлюб зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Мінського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1281.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_8 , вказане підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.10.2001 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_7 , вказане підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 21.03.2012 року.

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21.12.2016 року (справа № 756/13175/16-ц).

Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом з матір`ю, вказана обставина підтверджена сторонами та не заперечувалася у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами, що ОСОБА_11 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , що також підтверджується свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті.

За ст. 82 ЦПК України обставини справи, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 існують непорозуміння щодо місця проживання доньки, які набули критичної напруги після смерті спільного сина ОСОБА_8 . Свій важкий психологічний стан після смерті сина ОСОБА_6 підтвердила у зустрічній позовній заяві та в судовому засіданні, а також те, що саме після чергової конфліктної ситуації ОСОБА_1 , забрав доньку ОСОБА_10 до свого місця мешкання у АДРЕСА_2 де дитина проживає до цього часу разом із батьком та його новою сім`єю.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року № 50/155, ратифікованої постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-X11 (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частина друга статті 160 СК України).

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані позиція та інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

При вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

В судовому засіданні, після видалення батьків із зали засідання, у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відібрано пояснення в присутності психолога у яких дитина підтвердила, що її матір ОСОБА_6 дозволяла собі вживати спиртні напої, особливо ситуація усугубилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 рідного брата ОСОБА_9 . Були випадки коли ОСОБА_10 на тривалий час залишалася сама вдома, навіть вночі та під час повітряних тривог. За таких ситуацій за дитиною приглядала сусідка. Відповідаючи на запитання ОСОБА_10 повідомила, що матір не завжди приділяла їй належної уваги, наприклад збираючи до школи дівчинці не розчісували та не заплітали волосся. Зі слів дитини в квартирі у якій вони мешкали з матір`ю, утримувалися в окремій кімнаті тварини для перепродажу. ОСОБА_10 допомагала матері ОСОБА_6 у її бізнесі і для пересилки тварин шукала паперові ящики, деколи навіть на смітниках.

На запитання суду із ким ОСОБА_10 бажає проживати, отримали ствердну відповідь про те, що дитина любить матір ОСОБА_6 , однак бажає проживати разом із батьком ОСОБА_1 та його новою сім`єю, у якій дитина почуває себе комфортно та спокійно, де створені належні умови і відсутні стресові ситуації. Також, дитина просила суд не примушувати її до спілкування з матір`ю, вказувала, що вона в силу свого навантаження по навчанню та додаткових занять бажає самостійно вирішувати і встановлювати графік зустрічей та спілкування з матір`ю телефоном.

Орган опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області у висновку від 26.09.2023 року за №115/4 вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , за умови облаштування окремої кімнати для дитини (т.3, а.с.212).

У суду немає підстав вважати, що вказаний висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дітей.

В судовому засіданні з`ясовано та підтверджено сторонами, що після зауважень Органу опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області для ОСОБА_7 була облаштована окрема кімната у квартирі по місцю проживання батька ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має постійну роботу та стабільний заробіток, по місцю роботи характеризується з позитивної сторони, за актом обстеження умов проживання має задовільні побутові, житлові та санітарно-гігієнічні умови проживання, більше того, згідно Витягу з наказу Мінекономіки від 12.06.2023 року мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 07.12.2023 року, а за відповіддю Деснянського районного відділу ДВС від 01.05.2023 року №Д6-2023 згідно даних АСПВ 04.08.2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану на підставі заяви стягувача, заборгованість по аліментам відсутня.

З огляду на зазначене, приймаючи рішення щодо визначення місця проживання дитини суд ставиться критично до обґрунтувань та доводів ОСОБА_6 , оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а навпаки спростовуються наявними матеріалами справи. Більше того, на думку суду, звинувачення ОСОБА_6 в бік ОСОБА_1 викликані неприязними стосунками між колишнім подружжям та непорозуміннями щодо визначення місця проживання дитини.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_12 , яка була подругою покійного ОСОБА_13 підтвердила, що удома з ОСОБА_14 дитина поводила себе пасивно, у дівчинки не було друзів, дитина увесь час знаходилась з телефоном або планшетом, могла бути брудною та неохайною. Крім того, ОСОБА_12 була свідком перебування ОСОБА_14 у нетверезому стані та виховних розмов ОСОБА_9 із матір`ю з цього приводу. Були випадки коли ОСОБА_10 у стривоженому стані дзвонила ОСОБА_12 за відсутності матері під час повітряної тривоги.

Аналогічні свідчення надав свідок ОСОБА_15 , який крім іншого, підтвердив дзвінок ОСОБА_10 у стривоженому стані до його дружини за відсутності матері під час повітряної тривоги. Крім іншого, вказував на скарги сусідів ОСОБА_6 , які скаржились на порушення порядку в квартирі у якій остання мешкала.

Свідок ОСОБА_16 підтвердив тривалі проблеми ОСОБА_6 з алкоголем, звертав увагу на те, що саме алкогольна залежність останньої стала приводом до зіпсуття стосунків у родині. За твердженням свідка ОСОБА_6 була у його присутності в нетверезому стані та негативно висловлювалася про свого колишнього чоловіка.

Свідок ОСОБА_17 підтвердила, що саме випадок зловживання ОСОБА_6 спиртними напоями та перебування у квартирі з сторонніми чоловіками і скарги дитини про відсутність регулярного харчування стали приводом до того, що ОСОБА_1 забрав ОСОБА_10 до себе.

Свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 характеризують ОСОБА_6 лише з позитивної сторони, алкогольну залежність останньої не підтверджують, зазначають, що після втрати рідного сина остання знаходилась у важкому психологічному стані, а тому вимушено вживала заспокійливі ліки дія яких хибно сприймалась оточуючими як дія алкоголю.

Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один із одним, беручи до уваги особисту позицію та побажання дитини в частині визначення місця проживання з батьком, враховуючи висновок компетентного органу щодо місця проживання дитини, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком на сьогодні максимально відповідатиме найкращим інтересам дитини, а тому позовні вимоги первісного позову в цій частині підлягають задоволенню.

В той же час, ініціюючи позовні вимоги про встановлення днів спілкування та виховання для матері з донькою, позивачем ОСОБА_1 не надано будь-яких обґрунтувань та жодного доказу на підтвердження вказаних вимог, не запропоновано способу, порядку та графіку участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною не отримано з цього приводу будь-яких висновків та рекомендацій компетентних служб у справах дітей.

За таких обставин, первісний позов в частині вимог про встановлення днів спілкування та участі матері у вихованні доньки не підлягають до задоволення.

При цьому, навіть часткове задоволення первісного позову взаємовиключають задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 539 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 141, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ст. 51 Конституції України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 19, 160, 161 СК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини з батьком і визначення порядку спілкування матері з дитиною - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_3 , за місцем проживання батька.

У задоволенні решти вимог первісного позову відмовити - відмови.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_3 сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 539 (п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 80 коп.

У задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_6 - відмови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14.11.2024 року.

Суддя А.В. Шевчук