Постанова

від 12.11.2024 по справі 367/3086/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 367/3086/24 головуючий у суді І інстанції Карабаза Н.Ф.

провадження № 22-ц/824/13739/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Ковальовим Віктором Михайловичем на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виробничого кооперативу «Кооператив «Асфальтобетонщик» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ВК «Кооператив «Асфальтобетонщик» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 квітня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

21 травня 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Ковальов Віктор Михайлович подав заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ВК «Кооператив «Асфальтобетонщик» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

11 червня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ковальов Віктор Михайлович подав заяву про повернення судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні до суду у розмірі 1 211,20 грн.

Вимоги заяви мотивував тими обставинами, що підставою для подання заяви про залишення позову без розгляду стало скасування заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 листопада 2023 року у справ №367/3583/23 про стягнення на користь позивачки заборгованості із заробітної плати. Тобто, правова підстава для звернення з позовом у даній справі відпала з незалежних від позивача причин. Оскільки позовну заяву залишено без розгляду, а розгляд справи №367/3086/24 по суті не розпочався, є підстави для повернення сплаченого судового збору.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 червня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Віктора Михайловича про повернення судового збору.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ковальов Віктор Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про повернення судового збору задовольнити.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі навів підстави, які дають право на повернення судового збору, однак прийшов до протилежного висновку, чим протиправно обмежив права сторони у справі.

Згідно статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Вважає, що у даному випадку виключень, передбачених цією статтею, не існує, а тому закон зобов`язує суд вирішити питання про повернення сплаченого судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Ковальовим Віктором Михайловичем на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виробничого кооперативу «Кооператив «Асфальтобетонщик» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

Апелянт ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ковальов Віктор Михайлович у судове засідання не з`явилися. 05 листопада 2024 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд апеляційної скарги без участі сторони позивача/апелянта. Вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак його неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про повернення судового збору, суд першої інстанції вважав, що оскільки позовна заява за позовом ОСОБА_1 до Виробничого кооперативу «Кооператив «Асфальтобетонщик» про стягнення заробітної плати залишена без розгляду за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Віктора Михайловича на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, сума сплаченого збору не підлягає до повернення.

Колегія суддів повною мірою підтримує такі висновки суду першої інстанції з нижченаведених мотивів.

Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету (частина третя статті 257 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Таким чином, за змістом наведеної норми Закону у випадку залишення судом позову без розгляду на підставі відповідної заяви позивача сплачена останнім сума судового збору не повертається.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Незнання чи неправильне розуміння заявником закону не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. За наявності заяви позивача про залишення позову без розгляду суд, в силу вимог пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, зобов`язаний постановити ухвалу про залишення позову без розгляду. Разом з тим особі, позов якої судом залишено без розгляду за її заявою, не повертається сплачена сума судового збору за подання позовної заяви, що прямо передбачено пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Аналогічний висновок щодо спірних правовідносин викладено в постанові Верховного Суду від 20 травня 2024 року у справі №202/16597/23.

З огляду на викладене, залишаючи позов без розгляду на підставі відповідної заяви позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для повернення ОСОБА_1 сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ковальовим Віктором Михайловичем - залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2024 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова