Постанова

від 13.11.2024 по справі 761/23005/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/17083/2024

Справа № 761/23005/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 листопада 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка «Оксфорд Медікал» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Анохіна А.М. в м. Київ 12 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка «Оксфорд Медікал», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У вересні 2024 року відповідач ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал» звернувся до суду з заявою про винесення додаткового рішення, просив долучити до матеріалів справи доказами понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 34250 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року заяву ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал» витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., в іншій частині поданої заяви відмовлено.

Відповідач ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал», не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року в частині відмови в задоволенні заяви, прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити його заяву та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 31250 грн., в іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на ст. 137 ЦПК України, вказував, що суд першої інстанції з власної ініціативи, всупереч правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постанові від 13 січня 2021 року в справі № 596/2305/18, від 10 серпня 2022 року в справі № 369/3817/19, за відсутності клопотання іншої сторони, вирішив питання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Вважав, що суд першої інстанції невірно визначив співмірність або неспівмірність витрат відповідача на професійну правничу допомогу, чим фактично втрутився в договірні відносини між адвокатом та клієнтом.

Наводив зміст ст. 137, ст. 27, 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п. 28 Правил адвокатської етики, правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, Верховного Суду в постанові від 10 серпня 2022 року в справі № 369/3817/19, судову практику ЄСПЛ, не погоджувався з висновками суду першої інстанції, що справа не є складною і не потребувала стільки зусиль для адвоката.

Звертав увагу, що ухвалою суду першої інстанції від 04 липня 2024 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження, тому дана справа не може відноситися до справ незначної складності, більш того, у даних категоріях справ обов`язок доказування покладається на відповідача. У даній справі також мають місце неправильні дії позивача, який приховав наявний висновок експертизи щодо якості надання медичних послуг, після надання якого відповідачем, а також після проведення кількох судових засідань позивач відмовився від позову через його безпідставність.

Наголошував, що суд першої інстанції не врахував, що час, витрачений на написання відзиву, заяви про залишення позову без руху, пояснень у справі, участь в трьох судових засіданнях, виїзд до суду для ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі час, витрачений на аналіз правових позицій Верховного Суду, на які посилався відповідач у своїх заявах, є конкретною кількістю годин, і не важливо, чи витрачений він на технічне написання документів, чи аналізу інформації для їх написання, оскільки в обох випадках адвокатом здійснюється підготовка процесуальних документів.

Наразі фактично суд першої інстанції позбавив відповідача можливості отримувати професійну правничу допомогу - використовувати в подальшому послуги адвокатів у справах, де порушене право відповідача, оскільки останній не матиме можливості в повній мірі оплатити послуги адвокатів та в подальшому відшкодувати їхню вартість.

Тому висновок суду першої інстанції щодо неспівмірності витрат відповідач не відповідає дійсним обставинам справи.

Зауважував, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є частиною гарантованого п 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, адже без особи, яка має досвід та навички професійного юриста було б неможливо отримати позитивне рішення в справі. В свою чергу, суд першої інстанції порушив право відповідача на справедливий суд, відмовивши у відшкодуванні значної частини витрат відповідача, що призведе до його фінансових втрат.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання 13 листопада 2024 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, від учасників справи надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що в червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, просив стягнути з відповідача на свою користь 250119 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500000 грн. моральної шкоди.

Позов мотивував тим, що 16 вересня 2023 року пройшов обстеження у лікаря-проктолога ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал», за результатами обстеження йому було встановлено діагноз гострий зовнішній геморой 1 ступеню та рекомендовано проведення тотальної колоноскопії. 30 вересня 2023 року лікарем-ендоскопістом 1 категорії ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал» було проведено вказану процедуру, і наступного дня, а саме 01 жовтня 2023 року, його самопочуття погіршилось, з`явився біль у животі та спостерігалось підвищення температури, він невідкладно з`явився в клініку на предмет консультації з приводу погіршення стану здоров`я. Незважаючи на те, що 01 та 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 дотримувався рекомендацій та призначень лікаря, біль лише наростав і температура не зменшувалась. 03 жовтня 2023 року його самопочуття значно погіршилось, того ж дня він звернувся до сімейного лікаря, який направив його до лікаря-хірурга. 03 жовтня 2023 року після огляду у лікаря-хірурга ТОВ «МЛДЦ «Медіон» та проведення комп`ютерної томографії він був невідкладно госпіталізований в ургентному порядку з попереднім діагнозом - перфорація (розрив) кишківника, пов`язана з проведеною колоноскопією, пневмоперитоніум, помірно виражений асцит, перитоніт. Загальний стан лікарем охарактеризовано як «ближче до середньої тяжкості». Того ж дня в умовах стаціонару йому було проведено оперативне лікування, призначено післяопераційне лікування з проведенням в подальшому реконструктивної операції по відновленню безперервності товстої кишки.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого, йому встановлено заключний діагноз - перфорація нисхідного сигмоподібної кишки, розлитий гнійний перитоніт, запальний інфільтрат брижі сигмоподібної кишки. 04 жовтня 2023 року він зателефонував до ОСОБА_2 та повідомив йому про здійснене в ТОВ «МЛДЦ «Медіон» оперативне втручання, на що останній спочатку погодився здійснити оплату понесених ОСОБА_1 витрат, але після консультацій з завідуючим лікарем думку змінив та вже 06 жовтня 2023 року стверджував, що йому в будь-якому випадку згодом довелося б робити операцію по видаленню поліпа. 19 січня 2024 року ОСОБА_1 був планово госпіталізований до хірургічного відділення ТОВ «МЛДЦ «Медіон» з метою проведення реконструктивної операції по відновленню безперервності товстої кишки та закриття колостоми. Після проведених оперативних втручань він досі відчуває біль у животі, тривалий час він був вимушений пристосовуватися до дискомфортних умов життя, що істотно вплинуло на зміну способу його життя та режим харчування, крім того, він тривалий час потребував постійного стороннього догляду.

Вважав, що саме внаслідок проведеної 30 вересня 2023 року лікарем-ендоскопістом ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал» ОСОБА_2 неякісної відеоколоноскопії допущено перфорацію (розрив) кишківника, а подальше халатне та недбале відношення останнього спричинило ускладнення, наслідки якого він відчуває донині.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження, призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні (а. с. 55).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал» заперечував проти позову, вважаючи заявлені вимоги безпідставними і незаконними, повідомляв, що орієнтовний розмір судових витрат, які очікує понести в зв`язку з розглядом даної справи, складає 40000 грн., докази понесення яких будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення по справі (а. с. 92).

03 вересня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 подано клопотання про залишення позову без розгляду відповідно до ст. 43, 49 ЦПК України (а. с. 118).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених ст. 43, п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (а. с. 122 - 123).

10 вересня 2024 року відповідач ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал» звернувся до суду з заявою про долучення доказів понесених витрат відповідача на професійну правничу допомогу та винесення додаткового рішення.

Зазначав, що в даній справі мають місце необґрунтовані та неправильні дії позивача, та з урахуванням положень ч. 9 ст. 141, ч. 5 ст. 142 ЦПК України, на останнього необхідно покласти всі судові витрати відповідача.

Необґрунтованість та неправильність дій позивача зокрема полягає в тому, що звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 свідомо приховав висновок Департаменту охорони здоров`я м. Києва за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал» від 18 березня 2024 року, з якого вбачається, що надання медичної допомоги відповідачем позивачу відповідає стандартам лікування. Після надання відповідачем відзиву на позовну заяву разом з копією висновку, позивач спочатку вирішив, щоб справа розглядалася без його участі шляхом подання до суду відповідної заяви, а потім вирішив відмовитися від своїх вимог до відповідача, оскільки останнім належним чином надано позивачу медичну допомогу шляхом подання заяви про залишення позову без розгляду.

Наголошував, що внаслідок необґрунтованих (неправильних) дій позивача у даній справі несе витрати на професійну правничу допомогу.

Наводив правові висновки, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року в справі № 9901/350/18 про те, що доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Посилався на судову практику ЄСПЛ, вказував, що договір про надання правової допомоги, в якому визначено вартість робіт, та акт виконаних робіт, в якому конкретизовано (детально описано), які саме роботи виконано (послуги надано), є достатніми документами, які підтверджують надання професійної правничої допомоги.

Зазначав, що відповідно до актів № 01-05, правнича допомога за договором відповідачеві надавалася адвокатом Андрусенком К.І., який є керуючим АБ «Кирила Андрусенка», яким витрачено 27 годин для надання професійної правничої допомоги відповідачу, а загальна сума фактично понесених відповідачем витрат становить 34250 грн.

До заяви ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал» додано копію договору № 09/07/24 про надання правової (правничої) допомоги від 09 липня 2024 року, укладеного Адвокатським бюро «Кирила Андрусенка» з ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал», за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу заявнику в справі № 761/23005/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У розділі 3 договору визначено порядок здійснення розрахунків, згідно якого вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику за цим договором, визначаються з урахуванням додатку № 1 до договору «Вартість правничої допомоги». Фактично надані послуги фіксуються у актах надання правничої допомоги, які підписуються сторонами поетапно, протягом 5 робочих днів після кожного фактичного надання послуг. Вартість наданих послуг оплачуються замовником на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку (рахунків), який (які) формуються виконавцем у відповідності з актами, наступними етапами: 3.2.1. При представленні інтересів замовника у суді першої інстанції - протягом 20 календарних днів з дня винесення рішення по суті справи, закриття провадження по справі, залишення позову без розгляду.

У додатку № 1 до договору № 09/07/24 сторонами договору узгоджено вартість правничої допомоги, а саме консультування - 1000 грн. за 1 годину, підготовка та подання заяв по суті, заперечень, ознайомлення з матеріалами справи, узагальнення судової практики із схожих правовідносин, обрання способу захисту порушеного права, написання тексту зазначених вище заяв по суті, збирання доказів, надсилання заяв по суті, сторонам (учасникам процесу) тощо - 1500 грн. за 1 годину; написання заяв, клопотань запитів та інших процесуальних документів - 1000 грн. за 1 годину; виїзд помічника адвоката - 500 грн. за 1 годину; виїзд адвоката - 1000 грн. за 1 годину; участь адвоката в судовому засіданні, з урахуванням часу на проїзд та іншого фактично витраченого часу - 1500 грн. за 1 годину.

Адвокатським бюро «Кирила Андрусенка» та ТОВ «Клініка «Оксфорд Медікал» підписано акти надання правничої допомоги: № 01 від 12 липня 2024 року, згідно якого виконавцем було надано правничу допомогу у вигляді консультування - 2 год., 2000 грн., підготовки та направлення до Шевченківського районного суду м. Києва заяви про ознайомлення з матеріалами справи - 30 хв., 500 грн.; виїзд адвоката до суду для ознайомлення з матеріалами справи - 1 год. 30 хв., 1500 грн., всього 4 години, 4000 грн.;

Акт надання правничої допомоги № 02 від 19 липня 2024 року, згідно якого виконавцем було надано правничу допомогу у вигляді підготовки та направлення до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про відкладення розгляду справи - 30 хв., 500 грн., виїзд адвоката до Шевченківського районного суду м. Києва для участі в судовому засіданні 18 липня 2024 року - 2 години, 3000 грн., підготовка та направлення до суду та учасникам справи відзиву на позовну заяву - 8 год. 30 хв., 12750 грн., всього 11 годин 16250 грн.;

Акт надання правничої допомоги № 03 від 31 липня 2024 року, згідно якого виконавцем було надано правничу допомогу у вигляді підготовки та направлення до суду заяви від 30 липня 2024 року про залишення позовної заяви без руху - 2 год. 30 хв., 2500 грн.;

Акт надання правничої допомоги № 04 від 12 серпня 2024 року, згідно якого виконавцем було надано правничу допомогу у вигляді виїзду адвоката до Шевченківського районного суду м. Києва для участі в судовому засіданні 08 серпня 2024 року - 2 години, 3000 грн.;

Акт надання правничої допомоги № 05 від 04 вересня 2024 року, згідно якого виконавцем було надано правничу допомогу у вигляді виїзду адвоката до Шевченківського районного суду м. Києва для участі в судовому засіданні 03 вересня 2024 року - 2 години, 3000 грн., підготовка адвокатом заяви про долучення доказів понесення витрат відповідача на професійну правничу допомогу - 5 год. 30 хв., 8500 грн., всього 7 год. 30 хв., 5500 грн.

04 вересня 2024 року Адвокатським бюро «Кирила Андрусенка» виставлено рахунок на оплату № 1, на загальну кількість часу наданої правничої допомоги 27 годин, що склало 34250 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц (провадження № 61-24189св18), від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц (провадження № 61-44038св18), від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц (провадження № 61-6264св20), від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц (провадження № 61-15039св20), від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20), від 18 вересня 2023 року в справі № 711/64/23 (провадження № 61-8686св23), від 30 липня 2024 року в справі № 522/4956/17 (провадження № 61-1486св24).

Згідно правових висновків Верховного Суду в постанові від 18 вересня 2023 року в справі № 711/64/23 (провадження № 61-8686св23), звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

У свою чергу, залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі №148/312/16-ц, від 30 червня 2022 року в справі № 753/1625/21 (провадження № 61-21300св21).

Апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції, стягуючи з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу, не визнавав необґрунтованими будь-які дії позивача, що є підставою для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Разом із тим, оскільки самим позивачем ухвала суду першої інстанції не оскаржується, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом першої інстанції встановлено, що витрати в розмірі 34250 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат. Оскільки, перевіряючи детальний опис виконаних робіт, наданий представником відповідача, з матеріалами справи вбачається відсутність співмірності з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи та участю адвоката в судових засіданнях.

Апеляційний суд погоджується з даними висновками, враховуючи, що:

матеріали справи не містять доказів надання правової допомоги, зазначеної в акті № 01 від 12 липня 2024 року - виїзд адвоката до суду для ознайомлення з матеріалами справи 11 липня 2024 року;

тривалість підготовчих засідань 18 липня 2024 року та 08 серпня 2024 року, в якому брав участь адвокат, становила менше 7 хвилин, а судове засідання 03 вересня 2024 року проведене без участі учасників справи;

підготовка та направлення до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху не відноситься до фактичних та неминучих витрат, необхідність цих послуг не є доведеною;

складання відзиву на позовну заяву не потребувало збирання додаткових документів, оскільки вони знаходились в розпорядженні відповідача.

В зв`язку з вищевикладеним дані витрати не відповідають критеріям реальності (їх дійсність та необхідність), тому відшкодування їх розміру підлягає відповідному зменшенню.

Суд першої інстанції вірно визначився з тим, що дана справа не відноситься до складних справ, взяв до уваги обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру. Виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до розміру 4000 грн., яка відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Апеляційний суд погоджується з даними висновками, враховуючи, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Схожі висновки зроблені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21), від 20 серпня 2021 року у справі № 520/5311/2020, від 21 травня 2021 року у справі № 520/960/19 (провадження № 61-15800св20), від 16 серпня 2024 року у справі № 401/1289/21 (провадження № 61-4655св23).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10 серпня 2022 року в справі № 369/3817/19, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15зц, що суд першої інстанції за відсутності клопотання іншої сторони вирішив питання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Також є неспроможними в контексті наведеного та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не врахував, що час, витрачений на написання відзиву, заяви про залишення позову без руху, пояснень у справі, участь в трьох судових засіданнях, виїзд до суду для ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі час, витрачений на аналіз правових позицій Верховного Суду, на які посилався відповідач у своїх заявах, є конкретною кількістю годин; що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є частиною гарантованого п 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, адже без особи, яка має досвід та навички професійного юриста було б неможливо отримати позитивне рішення в справі.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року в справі № 369/3817/19, від 25 травня 2021 року в справі № 910/7586/19, згідно яких час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, і ухвала суду щодо визначення розміру судових витрат наведеним правовим висновкам не суперечить.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі, що у даній справі мають місце неправильні дії позивача, який приховав наявний висновок експертизи щодо якості надання медичних послуг, а після проведення кількох судових засідань позивач відмовився від позову, через його безпідставність, відхиляються апеляційним судом як безпідставні з огляду на те, що в ухвалі суду першої інстанції висновки щодо необґрунтованості дій ОСОБА_1 відсутні, сам ОСОБА_1 не відмовлявся від позову, а подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, що є беззаперечним правом особи, яка розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції позбавив відповідача можливості отримувати професійну правничу допомогу - використовувати в подальшому послуги адвокатів у справах, де порушене право відповідача, оскільки останній не матиме можливості в повній мірі оплатити послуги адвокатів та в подальшому відшкодувати їхню вартість, відхиляються апеляційним судом як нічим не підтверджені припущення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з ухвалою та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка «Оксфорд Медікал» залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.