Постанова

від 13.11.2024 по справі 278/214/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/214/24 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є. О.

Категорія 8 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Борисюка Р.М., Трояновської Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Журавської Д.П.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в м.Житомирі цивільнусправу №278/214/24за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину земельної ділянки, визнання прав і обов`язків забудовника, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Татуйка Є.О. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, у якому просили:

- визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 майнові права забудовників, здійснення дій по здачі його в експлуатацію та реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва: житловий будинок, загальною площею 23,1 кв.м., жтловою 15,0 кв.м., позначений в технічному паспорті літ. А з господарськими будівлями і спорудами позначеними літ. Б (сарай), літ. У (вбиральня), №3 (огорожа), №4 (криниця), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати в рівних частках за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1822086500:03:001:0558, загальною площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташований житловий будинок позначений літ. А.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 1822086500:03:001:0568, цільове признач - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), якій присвоєна адреса: АДРЕСА_1 (копія договору дарування від 25.01.2022). На вищезазначеній земельній ділянці розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами: позначений в технічному паспорті літ. А, господарські будівлі: сарай (літ. Б), вбиральня (літ У), огорожа, криниця. Даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами був побудований позивачами з 1986 року по 2014 рік. Зазначали, що позивач ОСОБА_1 у 2011 році замовив проект індивідуального житлового будинку, який на той час мав адресу АДРЕСА_1 . Як вбачається із проекту індивідуального житлового будинку, житлова будівля позначена цифрою «З», а в технічному паспорті «літ. А», знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , та розташована на його земельній ділянці. В даному проекті міститься інформація про розташування житлових будинків разом з будівлями і спорудами, які є суміжними та належать позивачу та відповідачу. Крім того, 16.11.2010 ОСОБА_1 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки в натурі (на місцевості), та зареєстрував її в Державному земельному кадастрі 24.10.2011. В підтвердження вище зазначеного, позивачі також надають кадастровий план земельної ділянки станом на 2013 рік, в якому міститься інформація про земельну ділянку, яка належала ОСОБА_1 . Згідно кадастрового плану, станом на 2013 рік, земельна ділянка позивачів має конфігурацію прямокутної форми, на ній позначені житлові та нежитлові будівлі, збудовані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також, факт будівництва позивачами спірного житлового будинку можуть підтвердити свідки.

Поряд з домоволодінням позивачів, розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 80,0 кв.м., видане виконкомом Сінгурівської сільської ради 31 травня 2011 року, згідно рішення виконкому Сінгурівської сільської ради від 19.05.2011 за №50, взамін договору дарування від 13.08.2008. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці загальною площею 0,12 га, з кадастровим номером 1822086500:03:001:0558, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). У грудні 2023 року, відповідач зніс огорожу, яка була розташована між домоволодіннями АДРЕСА_2 . Крім того, відповідач змінив замки в житловому будинку АДРЕСА_1 , який будували позивачі, та більше як 30 років використовують як дачу. Відповідач свої дії пояснює виконанням рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2022 року у справі №278/1626/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою. У даному рішенні зазначено зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,12 га, кадастровий номер 1822086500:03:001:0558, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачі вказують на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 , який вони побудували, не зазначений в договорі дарування укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 13 серпня 2008 року, що підтверджується договором дарування від 13.08.2008, свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 31 травня 2011 року (яке видано взамін договору дарування від 13.08.2008), та інформацією з ДРРП на нерухоме майно. Зроблено висновок, що спірний житловий будинок, який збудували позивачі, відповідач «привласнив» собі безпідставно. Разом з тим, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 , з кадастровим номером 1822086500:03:001:0558, загальною площею 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), підтверджує те, що житловий будинок, який збудований позивачами та перебуває у їх користуванні, розміщений на частині земельної ділянки з кадастровим номером 1822086500:03:001:0558. Зареєструвати право власності на вищевказаний житловий будинок АДРЕСА_1 а позивачі не можуть у зв`язку із наявним спором. Враховуючи вищевикладене просили задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судове рішення не є законним та обґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ухвалою суду першої інстанції було вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Разом з тим, вирішення спірних правовідносин, які виникли між позивачами та відповідачем має досить важливе значення для позивачів та вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи, також позивач має бажання надати усні пояснення по суті спору та надати додаткові пояснення та докази по справі, тому існує необхідність у розгляді справи в судовому засіданні з викликом сторін, однак Житомирський районний суд Житомирської області не розглянув клопотання представника позивачів про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, суд першої інстанції не розглянув клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Разом з тим, суд першої інстанції при ухваленні рішення необґрунтовано дійшов висновку про те, що спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позначений в технічному паспорті літерою «А», належить на праві власності відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 80,0 кв.м., видане виконкомом Сінгурівської сільської ради 31 травня 2011 року, згідно рішення виконкому Сінгурівської сільської ради від 19.05.2011 року за №50 взамін договору дарування від 13.08.2008, адже в зазначеному документі відсутні відомості про господарські будівлі та споруди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.

Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, суди повинні зважати і на його ефективність в контексті статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушене цивільне право чи інтерес підлягає судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно дост. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК Українивбачається, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (ч.3 ст. 331 ЦК України).

У частині четвертійст. 373 ЦК Українизазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зістаттею 375ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Виходячи зі змісту ч. 1, 2ст. 331 ЦК України, ч. 1ст. 182 ЦК Україниправо власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об`єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Із матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2008 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

30 грудня 2009 року рішенням 39 сесії Сінгурівської сільської ради надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки для передачі її у власність орієнтовною площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 .

У 2011 році ОСОБА_1 замовив проект індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 і виготовив паспорт забудовника.

У подальшому ОСОБА_1 зареєстрував повідомлення про початок будівельних робіт житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 .

17 червня 2011 року зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3

19 грудня 2013 року рішенням Житомирського районного суду Житомирської області усунуто перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_3 шляхом виселення ОСОБА_1 з літньої кухні, що у домоволодінні за адресою АДРЕСА_3 .

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 24.06.2014 у справі №278/5040/13 рішення суду першої інстанції від 19.12.2013 в частині усунення перешкод ОСОБА_3 у користуванні літньою кухнею, шляхом виселення скасовано та зобов`язано ОСОБА_1 звільнити незаконно зайняту літню кухню, що розташована по АДРЕСА_1 .

29 квітня 2014 року ДАБІ повідомила ОСОБА_3 про те, що у ході проведення перевірки встановлено надання недостовірних відомостей ОСОБА_1 при подачі повідомлення про початок будівельних робіт за адресою АДРЕСА_3 і ініційовано процедуру притягнення його до відповідальності.

10 лютого 2015 року ОСОБА_3 зареєстрував своє місце проживання у будинку за адресою АДРЕСА_3 .

08 квітня 2016 року вулицю Щорса у с. Сінгури перейменовано на АДРЕСА_1 .

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22.03.2021 у справі №278/3255/19 скасовано запис №27492595 від 09 серпня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 1822086500:03:001:0568 площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

25 січня 2022 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,12 га, що за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822086500:03:001:0568 з цільовим призначенням для будівництва.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19.09.2022, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 15.02.2023 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,12 га з кадастровим номером 1822086500:03:001:0558, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати огорожу розташовану вздовж подвір`я і відновити стан земельної ділянки, який існував попередньо.

17 квітня 2023 року виготовлено технічний паспорт на ім`я ОСОБА_2 на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 із зазначенням, що він побудований у 1986 році.

25 квітня 2023 року старостою Сінгурівського округу Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області видано довідку про те, що згідно акту обстеження ОСОБА_2 є користувачем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 травня 2024 року по цивільній справі №278/5355/23 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 1822086500:03:001:0568, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 25 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В., зареєстрований в реєстрі за №98. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63038035 від 25 січня 2022 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В. щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 1822086500:03:001:0568, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822086500:03:001:0558, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Сінгури.

Матеріалами справипідтверджено,що спірне приміщеннябуло предметом неодноразових судовихспорів між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зокрема рішенням апеляційного суду Житомирської області від 24.06.2014 у справі №278/5040/13 зобов`язано ОСОБА_1 звільнити незаконно зайняту літню кухню, що розташована по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2024 року по справі була призначена судова земельно-технічна експертиза, проведення якої доручено судовим експертам ТОВ «Центр будівельних та земельних експертиз».

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №795/10-2024 від 03.10.2024 житловий будинок (літ. «А») по АДРЕСА_1 , що вказаний у технічному паспорті складеному КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 17.04.2023 всією площею забудови розташований в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1822086500:03:001:0558. Площа ділянки з кадастровим номером 1822086500:03:001:0558 яку займає житловий будинок (літ. «А») по АДРЕСА_1 , який відображений в технічному паспорті складеному КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 17.04.2023 становить 31,0 кв.м, як графічно наведено на рисунку №9 в дослідницькій частині висновку.

Інші будівлі та споруди, а саме сарай (літ. «Б»), вбиральня (літ. «У»), огорожа (№ № 1, 3) та криниця (№4), які входять до складу будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 та відображені в технічному паспорті складеному КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 17.04.2023 розміщені за межами земельної ділянки з кадастровим номером 1822086500:03:001:0558 загальною площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Огорожа (№2) за адресою: АДРЕСА_1 в конфігурації зазначеній в технічному паспорті складеному КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 17.04.2023 фактично відсутня.

Окрім того, з аналізу наданих на дослідження матеріалів експертом встановлено, що згідно технічного паспорту на житловий будинок (будинковолодіння) по АДРЕСА_3 , який складений «Житомирское межгор. бюро технической инвернтаризации» станом на 01.04.1987 складається з житлового будинку загальною площею 63,3 кв.м та літнньої кухні загальною площею 22,9 кв.м.

За технічним паспортом на садибний ( індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 , який складений КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради станом на 28.10.2010: будинковолодіння складається із наступних будівель та споруд: житловий будино-А, літня кухня-Б, сарай -В, баня-Г, сарай-в, сарай -Д, вбиральня- У, огорожа №1-2. За приміткою експерта баня-Г, сарай -Д, вбиральня-У станом на дату проведення обстеження відсутні.

Відповідно до положеньстатті 110 ЦПК Українивисновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішення.

Сторонами не заперечується та висновком судової земельно-технічної експертизи №795/10-2024 від 03.10.2024 підтверджено, що приміщення загальною площею 23,1 кв.м., житловою 15 кв.м., знаходиться на земельній ділянці, яка на праві власності належить відповідачу ОСОБА_3 .

За матеріалами справи спірне приміщення загальною площею 23,1 кв.м., житловою 15 кв.м., фактично є літньою кухнею, яка входить до будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_3 .

З огляду на наведене суд першої інстанції правильно вважав, що відсутні підстави для визнання за позивачами прав забудовників на будь-яке майно у межах земельної ділянки з кадастровим номером 1822086500:03:001:0568, як і для визнання за ними права власності на частину вказаної земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_3 .

Тому вірним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що до житлового будинку відповідача не належать надвірні будівлі та споруди є необгрунтованими, оскільки у свідоцтві про право власності на житловий будинок від 31 травня 2011 року зазначено що ОСОБА_3 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та споруда, загальною площею 80,0 кв.м.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення позову та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначено в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 14 листопада 2024 року.

Головуючий

Судді