Постанова

від 12.11.2024 по справі 712/12862/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22ц/821/1524/24 Номер провадження 22ц/821/1561/24 Справа № 712/12862/23 Категорія: 311000000Головуючий по 1 інстанції Марцішевська О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В.,Фетісової Т.Л.

секретар Івануса А.Д.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача адвокат Хмельницька Людмила Миколаївна;

відповідач Комунальне підприємство «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності»;

представник відповідача адвокат Горобець Сергій Олександрович;

особа, яка подала апеляційні скарги Комунальне підприємство «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Комунального підприємства «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2024 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

22 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності» № 55-К від 11 травня 2022 року, ОСОБА_1 , прийнято на посаду інженера КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності».

Наказом КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності» № 111 від 08 вересня 2023 року за неналежне виконання службових обов`язків інженеру ОСОБА_1 оголошено усне попередження.

Наказом КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності» № 114-К від 11 вересня 2023 року за невиконання посадових обов`язків, доручень та розпоряджень директора інженеру ОСОБА_1 оголошено догану.

Позивач вважає зазначені вище накази незаконними, зазначаючи про відсутність факту систематичного невиконання працівником без поважних причин своїх обов`язків та попереднє притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є спірним.

Вказує, що Наказ № 114-К від 11 вересня 2023 року «Про застосування дисциплінарного стягнення, яким за невиконання посадових обов`язків, доручень та розпоряджень директора інженеру ОСОБА_1 оголошено догану не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки наказ не містить вказівки та в ньому не конкретизовано яке порушення трудової дисципліни було допущено ОСОБА_1 та за які саме дії або бездіяльність притягнуто до відповідальності у вигляді догани, в який день та о котрій годині мало місце порушення. Вказаний наказ не містить жодного нормативного посилання (статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту) нормативно-правового акту чи акту локального нормоутворення, на підставі якого ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що Наказ № 114-К від 11 вересня 2023 року не відповідає вимогам трудового законодавства, склад дисциплінарного правопорушення не доведено, а тому він є незаконним.

Наказом КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності» № 132-К від 25 жовтня 2023 року звільнено ОСОБА_1 27 жовтня 2023 року з посади інженера за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказує, що при притягненні її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності» не встановлено чи мав місце факт порушення трудової дисципліни та не з`ясовано причини, що спонукали ОСОБА_1 діяти саме у такий спосіб. Зазначає, що описова частина Наказу № 132-К від 25 жовтня 2023 року не містить визначення, який саме дисциплінарний проступок ОСОБА_1 вчинено, не зазначено конкретних фактів неналежного виконання останньою своїх посадових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, не конкретизовано, які саме обов`язки є невиконаними і не вказано з чого вбачається, що за їх виконання несе відповідальність саме ОСОБА_1 .

Актом службового розслідування від 23 жовтня 2023 року, який був підставою для видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 не встановлено вчинення нею жодного конкретного дисциплінарного проступку.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить суд : визнати незаконним та скасувати наказ № 114-К від 11 вересня 2023 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким за невиконання посадових обов`язків, доручень та розпоряджень директора інженеру ОСОБА_1 оголошено догану; визнати незаконним та скасувати наказ № 132-К від 25 жовтня 2023 року, яким звільнено ОСОБА_1 27 жовтня 2023 року з посади інженера за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді інженера КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності»; стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2023 року по день поновлення на роботі;

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2024 року визнано незаконним та скасованонаказ № 114-К від 11 вересня 2023 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 132-К від 25 жовтня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з 27 жовтня 2023 року з посади інженера за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі з 28 жовтня 2023 року на посаді інженераКП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктівобласної комунальної власності».

Стягнуто з КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 153 650,16 грн. з утриманням податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.

Стягнуто з КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності» на користь держави судовий збір в сумі 3683, 70 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2024 року доповнено рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2024 року у справі № 712/12862/23.

Стягнуто зКП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності»на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному Наказі № 114-К від 11 вересня 2023 року, акту службового розслідування від 11 вересня 2023 року відсутні визначення щодо невиконання яких конкретно посадових обов`язків, які є складовими трудової функції позивачки згідно її посадової інструкції, стосувалось дисциплінарне порушення. Суд першої інстанції врахував той факт, що в резолюції від 04 вересня 2023 року керівником не доведено ОСОБА_1 у чіткій та однозначній формі, які конкретно дії та в який строк вона має вчинити для належного виконання вказаної резолюції, тому дійшов до висновку, що є необґрунтованим та протиправним рішення керівника про неналежне виконання позивачкою резолюції від 04 вересня 2023 року. Суд дійшов висновку, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відбулося не на підставі та у спосіб, передбачений законом, тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування Наказу № 114-К від 11 вересня 2024 року підлягають до задоволення.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному Наказу № 132-К від 23 жовтня 2023 року, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 була звільнена 27 жовтня 2023 року з посади інженера за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на неї трудовим договором відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Суд врахував, що підставою для винесення наказу директора зазначено акт службового розслідування від 23 жовтня 2023 року, протокол засідання комісії з проведення службового розслідування від 23 жовтня 2023 року, лист профспілкового комітету від 24 жовтня 2023 року. Аналізуючи Наказ № 132-К від 23 жовтня 2024 року та акт службового розслідування від 23 жовтня 2024 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що в них відсутні визначення щодо того, невиконання яких конкретно обов`язків, які є складовими трудової функції позивачки згідно її посадової інструкції стосувалось дисциплінарне порушення. Враховуючи, що позивачкою доведено неправомірність наказу № 114-К від 11 вересня 2023 року, районний суд дійшов висновку, що даний наказ не може враховуватись і бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вирішуючи спір в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом враховані положення ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100, визначено період та розмір стягнення.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, районний суд врахував, що закінчення з`ясування обставин справи та дослідження доказів, позивачем зроблено відповідне клопотання про подання доказів розміру витрат на правничу допомогу. Такі докази були подані в строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Розмір витрат на правничу допомогу був визначений судом з урахуванням наданих доказів позивача та заперечень відповідача щодо завищення розміру таких витрат.

Не погоджуючись з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2024 року та додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2024 року КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності» подало апеляційні скарги в яких просить вказані рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга щодо оскарження рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2024 року мотивована тим, що рішення є необґрунтованим та протиправним, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що Наказ від 11 вересня 2023 року № 114-К «Про застосування дисциплінарного стягнення» ґрунтувався на Акті проведення службового розслідування від 11 вересня 2023 року, відповідно до якого підставою для порушення службового розслідування стало заперечення ОСОБА_1 щодо виконання резолюції на ухвалі суду, де вона є першим виконавцем.

В апеляційній скарзі посилається на ч. 5 п. 38 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ від 17 січня 2018 року № 55, на документах із строками виконання, які не потребують додаткових вказівок, у резолюції зазначаються виконавець, підпис автора резолюції, дата.

Вказує, що ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2023 року є таким документом, який не потребує додаткових вказівок, оскільки в ухвалі визначено строки дії ухвали 60 днів, який відраховується з дня її проголошення.

Зазначається, що резолюція містить пряму конкретну вказівку керівника « ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконання згідно Ухвали», а в самій ухвалі суду вказано перелік документів, копії яких необхідно виготовити. Як тільки ОСОБА_1 розпочала заперечувати проти виконання резолюції, директор покликав заступника директора та виконавців ухвали на виробничу нараду, на якій було визначено конкретний порядок та послідовність виконання ухвали виконавцями.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях відповідачки відсутні ознаки систематичності. Наведені мотиви у рішенні суду щодо відсутності ознак систематичності фактично зводяться до незгоди з такою оцінкою і разом з тим не наводяться переконливі обґрунтування даних тверджень.

Вказує, що систематичність невиконання службових обов`язків ОСОБА_1 підтверджується: Актом проведення службового розслідування від 07 вересня 2023 року; Актом проведення службового розслідування від 11 вересня 2023 року; Актом про ненадання пояснень від 21 вересня 2023 року; Актом про ситуацію під час виробництва наради від 10 жовтня 2023 року; Актом про ситуацію під час виробничої наради від 11 жовтня 2023 року; Актом службового розслідування від 18 жовтня 2023 року; Актом проведення службового розслідування від 23 жовтня 2023 року; Актом про відмову від надання трудової книжки у день звільнення від 27 жовтня 2023 року.

Отримуючи документи на виконання з резолюцією директора, ОСОБА_1 замість належного виконання доручення, створювала службові записки, в яких на власний розсуд трактувала спосіб та порядок виконання доручень та перекладала виконання роботи на інших працівників. Вказані обставини свідчать про неналежне виконання своїх професійних обов`язків.

Поза оцінкою суду залишився факт наявності доповідної записки головного бухгалтера підприємства. Внаслідок затягування процесу оформлення актів виконання робіт головним бухгалтером на ім`я директора 13 жовтня 2023 року подано доповідну записку, в якій стверджувалось, що існує затримка у поданні актів до ГУ ДКС України у Черкаській області для їх реєстрації та замовленні кошти для їх оплати, що може призвести до порушення виконання умов договорів підряду.

Скаржник вважає, що ОСОБА_1 порушила пункти 3-7 Розділу «Завдання та обов`язки» Посадової інструкції інженера.

Судом першої інстанції вказані аргументи при винесенні судового рішення не враховані, що призвело до трактування законодавства на користь сторони позивача.

Щодо оскарження додаткового рішення суду, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що стороні відповідача незрозуміла доцільність та обґрунтованість стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. Незрозуміло, які саме витрати на професійну правничу допомогу позивача суд вважає доцільним та обґрунтованим.

Вказує, що мотивувальна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції не відповідають одна одній, оскільки мотивувальна частина вказує на те, що суд не згоден з заявленим розміром витрат на правничу допомогу та зменшує його з заявлених позивачем 14000 грн. до 7000 грн., а резолютивна частина додаткового рішення в свою чергу не містить вказівки щодо часткового задоволення вимог позивача, натомість, за контекстом вказана частина складена так, ніби вимоги позивача задоволено повністю.

Вважає, що додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2024 року є необґрунтованим та підлягає до скасування.

05 вересня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2024 року залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У відзиві зазначається, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що оскільки у резолюції від 04 вересня 2023 року керівником не доведено позивачці у чіткій та однозначній формі, які конкретно дії та в який строк вона має вчинити для належного виконання вказаної резолюції, а тому висновок керівника про неналежне виконання позивачкою резолюції від 04 вересня 2023 року є необґрунтованим та протиправним.

Відповідачем в суді першої інстанції не доведено факт неправомірного використання ОСОБА_1 своїх службових повноважень чи використання службових повноважень в особистих цілях. Вказує, що апеляційна скарга не містить доказів, на підтвердження порушення ОСОБА_3 7 Розділу 4 Посадової інструкції інженера є безпідставним та необґрунтованим. Твердження представника скаржника, що ОСОБА_1 має нести відповідальність, відповідно до п. 7 Розділу 4 Посадової інструкції інженера є безпідставним та необґрунтованим.

Вказує, що в даному випадку відсутній факт невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків, оскільки поставлену задачу, а саме виготовлення копій документів було виконано. Подальше оформлення копій документів мав зробити юрисконсульт.

Вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в повному обсязі з`ясував обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, не порушивши при цьому норм процесуального права, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв`язку.

23 вересня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності» надійшла відповідь на відзив, згідно якої відповідач вказує, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а доводи викладені позивачкою у відзиві на апеляційну скаргу не спростовують її.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При розгляді справи судом встановлено, що з 12 травня 2022 року ОСОБА_1 прийнята на посаду інженера КП "Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності" на підставі наказу № 55-к від 11 травня 2024 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.20-23 Т.1).

Посадова інструкція інженера затверджена директором в 2015 року та доведена до відома ОСОБА_1 12 травня 2022 року (а.с.82-84 Т.1)

У вересні 2023 року керівником 06 вересня 2023 року, 08 вересня 2023 року та 22 вересня 2023 року призначались службові розслідування щодо виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків.

У Акті про службове розслідування, складеному 07 вересня 2023 року комісією на виконання наказу директора від 06 вересня 2023 року були встановлені факти неналежного, недбалого виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 , та внесено керівнику пропозицію щодо оголошення попередження, рекомендовано позивачці дотримуватись поведінки ділового спілкування. Зокрема, в ході розслідування було встановлено, що 24 серпня 2023 року ОСОБА_1 у складі комісії брала участь в обстеженні земельної ділянки по АДРЕСА_1 , результати якого були повідомлені директору, проте 25 серпня 2023 року на нараді у директора за участю представників обласної ради ОСОБА_1 , висловила невпевненість, що поставило під сумнів правильність проведених комісією обстежень. Крім того, ОСОБА_1 не виконала доручення директора надати акти приймання виконаних будівельних робіт та відмовилась надати пояснення (а.с.26-28 Т.1).

З приводу обставин, за якими проводилось службове розслідування на підставі наказу директора від 06 вересня 2023 року, ОСОБА_1 директору були надані письмові пояснення 28 серпня 2024 року (а.с.30-33 Т.1).

Наказом № 111-К від 08 вересня 2023 року «Про неналежне виконання службових обов`язків» відповідно до Акту службового розслідування від 07 вересня 2023 року інженеру ОСОБА_1 оголошено усне попередження.

У Акті про службове розслідування, складеному 11 вересня 2023 року на виконання наказу директора від 08 вересня 2023 року були встановлені факти невиконання посадових обов`язків інженером ОСОБА_1 , за наступними обставинами (а.с. 35-36 Т.1).

04 вересня 2024 року до підприємства надійшла ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів шляхом вилучення належним чином завірених копій документів, що перебувають у володінні підприємства. На вказаній ухвалі 04.09.2023 року директором вчинено резолюцію « ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . До виконання згідно Ухвали». (а.с.24-25 Т.1).

07 вересня 2023 року ОСОБА_1 скерувала керівнику службову записку, в якій просила змінити резолюцію. В обґрунтування вказувала на відсутність у неї необхідного досвіду у виконанні документів, які потребують спеціальної юридичної кваліфікації, тому просила призначити відповідальною працівника з юридичною освітою для уникнення помилок, які можуть завдати шкоди підприємству. 08 вересня 2023 року на вказаній службовій записці керівником вчинено резолюцію: « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Прошу надати необхідні документи згідно ухвали. Термін до 15 вересня 2023 року» (а.с.34 Т.1).

У Акті від 11 вересня 2023 року зазначається, що відповідно до отриманого завдання працівникам необхідно було зробити копії документів, перелічених в ухвалі, прошити, пронумерувати, належним чином їх засвідчити. В усній формі ОСОБА_1 було роз`яснено, що першим в резолюції стоїть її прізвище, оскільки документи знаходяться у інженера або бухгалтерській службі, а робоче місце інженера розміщено в кабінеті з бухгалтерами, тому доцільно доручити інженеру зробити з ним копії, а потім передати юрисконсульту для подальшого оформлення відповідно до вимоги законодавства. Крім того, інженер працювала з цими документами, а ОСОБА_2 прийнята тільки з 24 серпня 2023 року. Натомість 07 вересня 2023 року директору від ОСОБА_1 надійшла службова записка щодо зміни та перегляду резолюції. Комісією встановлено, що інженер ОСОБА_1 свідомо відмовилась виконувати поставлені завдання, які полягали у виготовленні копій документів, що перебували в її віданні. Особливих знань та юридичної практики ця робота не потребує. У посадовій інструкції ОСОБА_1 у розділі «Завдання та обов`язки» зазначено: Інженер повинен: п. 4 Здійснювати контроль та нести відповідальність за правильність розроблення підрядниками проектної кошториної документації, додержанням конструкторської і технологічної дисципліни; п. 7 Здійснювати заходи щодо укладання договорів на проведення всіх видів ремонтно-будівельних робіт, перевіряти якість і своєчасність виконання. В зв`язку з встановленням фактів невиконання та з урахуванням попереднього оголошення усного зауваження 08 вересня 2023 року комісією було рекомендовано оголошення догани позивачу (а.с .35-36 Т.1).

На Акті службового розслідування від 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 12 вересня 2023 року викладені зауваження про те, що 06 вересня 2023 року на виконання резолюції зробила копії вказаних в ухвалі документів та звернулась до юрисконсульта ОСОБА_2 для засвідчення останньою копій документів, оскільки не володіла достатніми знаннями нормативних документів з питань порядку засвідчення копій. Після заперечення з боку ОСОБА_2 наявності у ОСОБА_1 повноважень надавати їй вказівки, позивачка занесла копії документів директору та звернулась до нього із службовою запискою з приводу делегування продовження виконання.

Наказом № 114-К від 11 вересня 2023 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» (а.с.37 Т.1) за невиконання посадових обов`язків, доручень та розпоряджень директора інженеру ОСОБА_1 оголошено догану. Підставою наказу зазначено Акт про службове розслідування, складеному 11 вересня 2023 року на виконання наказу директора від 08 вересня 2023 року.

Наказом № 117-К від 22 вересня 2023 року призначено службове розслідування щодо можливого невиконання або неналежного виконання доручень та розпоряджень директора інженером ОСОБА_1 за такими фактами:

1) директор доручив юристконсульту ОСОБА_2 та інженеру ОСОБА_1 надати пояснення щодо візування актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт, інженер доручення не виконала, про що складено акт;

2) 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 скеровано копію листа ТОВ «Арт-Солар» із резолюцією директора до 22 вересня 2023 року обстежити та внести пропозиції. Інженер ОСОБА_1 22 вересня 2023 року заявила директору про невиконання даної резолюції в зв`язку з умисним неповідомленням другого виконавця про вихід на місце виконання робіт, наполягала змінити резолюцію в частині строків виконання листа (а.с.52 Т.1).

У Акті від 23 жовтня 2023 року складеному на підставі наказу директора від 22 вересня 2023 року встановлені порушення інженером положень посадової інструкції, ряду доручень, розпоряджень за наступними обставинами. (а.с. 38-43 Т.1).

20 вересня 2023 року доручено юристконсульту ОСОБА_2 та інженеру ОСОБА_1 надати пояснення щодо відсутності підписів інженера на актах приймання-передачі виконаних будівельних робіт. ОСОБА_1 доручення не виконала, пояснення відмовилась надати, про що складений Акт від 21 вересня 2023 року.

19 вересня 2023 року ОСОБА_1 скеровано лист з резолюцією директора до 22.09.2023 року обстежити об`єкт по АДРЕСА_2 та внести пропозиції. 22 вересня 2023 року ОСОБА_1 повідомила директора про невиконання резолюції у зв`язку з умисним неповідомленням другого виконавця резолюції про вихід на місце виконання робіт. Наполягала змінити резолюцію в частині строків виконання. Разом з тим, о 13:00 год. 22 вересня 2023 року ОСОБА_1 під час ознайомлення з наказом від 22 вересня 2023 року № 117-К «Про проведення службового розслідування» повідомила про те, що щойно повернулась з об`єкта по АДРЕСА_2 , де обстежувала виконання робіт, що свідчить про непослідовність дій і вчинків працівника, які призводять до несвоєчасного і неякісного виконання поставлених завдань і ведуть до втрати робочого часу або неефективного його використання.

До підприємства надійшов лист структурного підрозділу Черкаської обласної державної адміністрації від 05 червня 2023 року, на якому директор вчинив резолюцію такого змісту: «Прошу надати пропозиції, 07 червня 2023 року, ОСОБА_1 ». В письмовому поясненні від 06 жовтня 2023 року інженер зазначила про складення нею листа 30 червня 2023 року з наданням на підпис директору. Вказаний лист не був зареєстрований та переданий адресату (а.с. 62 Т.1).

ОСОБА_1 представником підрядника виконання будівельних робіт були передані акти приймання-передачі виконаних робіт для підписання та подальшої оплати. Інженер передала вищезазначені акти директору на підпис без особистого візування. Вказані акти були повернуті на доопрацювання. Інженер на свій розсуд розтлумачила причину повернення актів, які завізувала таким чином «Присутня при замірах КП «Управління по експлуатації Будинку рад і ООКВ» ОСОБА_1 , підпис, б/д». Однак цим записом зіпсувала акти, тому виникла необхідність виготовлення нових примірників. Своїми діями інженер ОСОБА_1 псує репутацію підприємства та затягує виробничі процеси у часі (а.с. 64 Т.1).

Враховуючи встановлення фактів систематичного невиконання посадових обов`язків комісією внесено пропозиції застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Також направлено подання до виборного органу первинної профспілкової організації щодо згоди чи незгоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , яка є членом профспілки.

Наказом № 119-К від 25 вересня 2023 року внесені зміни до наказу № 117-К від 22 вересня 2023 року щодо строку проведення службового розслідування до 31 жовтня 2023 року та надання ОСОБА_1 пояснення до 29 вересня 2023 року (а.с. 53 Т.1).

25 вересня 2023 року ОСОБА_1 надала пояснення в якому вказувала, що візування актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт нею здійснювались згідно вимог директора. Щодо доручення про обстеження об`єкта до 22 вересня 2023 року пояснила, що вказане доручення їй доведено 19 вересня 2023 року, іншим виконавцем вказано завідувача господарством ОСОБА_6 . Оскільки 21 вересня 2023 року внаслідок ракетної атаки рф зазнало значних ушкоджень приміщення на балансі підприємства, завідувач господарством ОСОБА_7 приймав участь в організації робіт по усуненню пошкоджень, які продовжувались до 22 вересня 2023 року. Приблизно об 11 год. ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_7 щодо виконання доручення про обстеження об`єкта по АДРЕСА_2 , на що він повідомив, що перебуває у приміщенні, ушкодженій від ракетної атаки. В зв`язку з такими обставинами ОСОБА_1 попросила директора відтермінувати доручення про обстеження об`єкта по АДРЕСА_2 до наступного робочого дня. Директор не надав згоди на зміну терміну виконання його доручення. В 14 год. позивачка та ОСОБА_6 провели обстеження об`єкта по АДРЕСА_2 , про що в 15 год. доповіли заступнику директора в зв`язку з тим, що приймальня та кабінет директора були зачинені (а.с. 54-57 Т.1).

Листом від 24 жовтня 2024 року директор звернувся до голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації КП «Управління по експлуатації Будинку рад і ООКВ» щодо надання згоди чи незгоди на звільнення інженера ОСОБА_1 з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Відповідно до протоколу від 23 жовтня 2023 року засідання проспілкового комітету було ухвалено відкласти питання про надання згоди чи незгоди на звільнення позивачки, оскільки з присутніх 6 членів комітету за звільнення проголосували 3 та інші 3 членів утримались, отже рішення не було підтримано більшістю голосів. На вказаному засіданні була заслухана ОСОБА_1 , яка заперечила неналежне виконання посадових обов`язків. (а.с. 85 Т.1)

Відповідно до протоколу від 24 жовтня 2023 року засіданням проспілкового комітету було повторно розглянуто питання про надання згоди чи незгоди на звільнення позивачки. З присутніх 7 членів комітету за звільнення проголосували 7 членів, отже рішення було підтримано одноголосно. (а.с. 86 Т.1).

Наказом № 132-К від 25 жовтня 2023 року, звільнено ОСОБА_1 27 жовтня 2023 року з посади інженера за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. Підставою наказу вказані Акт про службове розслідування від 23 жовтня 2023 року, протокол розслідування комісії зі службового розслідування від 23 жовтня 2023 року, лист профспілкового комітету від 24 жовтня 2023 року (а.с. 44 Т.1).

Статтею 43 Конституції України визначено, щокожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу статтями 40, 41, 43, 43-1 КЗпП України.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40і пунктами 2 і 3 статті 41цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ст. 43 КЗпП України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП Українинеобхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Статтею 139 КЗпП України передбачено, щопрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

На роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 149 КЗпП Українивизначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту його законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог ЗУ «Про запобігання корупції»іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Щодо висновку районного суду про вирішення позовних вимог про оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Наказу № 114-К від 11 вересня 2023 року (а.с. 37 Т.1) підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності визначено невиконання посадових обов`язків, доручень та розпоряджень відповідно до Акту службового розслідування від 11 вересня 2023 року (а.с. 35-36 Т.1).

Дослідивши Акт проведення службового розслідування від 11 вересня 2023 року та Наказ № 114-К від 11 вересня 2023 року, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що в них відсутні визначення які конкретно посадові обов`язки невиконані ОСОБА_1 та відносно чого стосувалось дисциплінарне порушення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач була притягнута до дисциплінарної відповідальності за невиконання розпорядження керівника, оформленого резолюцією від 04 вересня 2023 року на ухвалі суду від 17 серпня 2023 року про тимчасовий доступ до речей і документів такого змісту « ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . До виконання згідно ухвали».

Апеляційний суд враховує, що у ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» резолюція це зроблений посадовою особою напис на документі, що містить стислий зміст прийнятого нею рішення щодо виконання документа. Резолюція складається з таких елементів: прізвище, ім`я виконавця, зміст доручення, строк виконання, особистий підпис керівника, дата.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що резолюція директора підприємства від 04 вересня 2023 року не містить усіх необхідних елементів, які передбачені для відповідного внутрішнього розпорядчого документа, а саме: зміст доручення щодо кожного із виконавців, а також термін виконання.

Доводи апеляційної скарги про те, що резолюція містить пряму вказівку керівника, а зі змісту ухвали суду вбачається, які копії документів необхідно було виготовити, тому ОСОБА_1 зобов`язана була виконати доручення керівника належним чином не спростовують висновків суду про не доведення позивачці у чіткій та однозначній формі, які конкретно дії та в який строк вона має вчинити для належного виконання вказаної резолюції.

Судом першої інстанції було правильно враховано ту обставину, що надання позивачці усних роз`яснень незазначеною особою про обсяг робіт, які мав зробити кожен із вказаних працівників, про що зазначено в Акті службового розслідування від 11 вересня 2023 року ніяким чином не спростовують вищевказаних висновків про неналежне доведення працівнику цілей та строків виконання резолюції, оскільки навіть після подання ОСОБА_1 07 вересня 2023 року службової записки про зміну та перегляд резолюції від 04 вересня 2023 року для цілей її належного виконання, резолюція залишилася незмінною.

Також,зі змістуАкту службовогорозслідування від11вересня 2023року вбачається,що припритягненні позивачкидо дисциплінарноївідповідальності увигляді доганибуло врахованооголошення їйусного попередженняза Наказом№ 111-Квід 08вересня 2023року (а.с.29Т.1).

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Замість дисциплінарного стягнення роботодавець може передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу чи його органу. Рішенням трудового колективу чи його органу до порушників трудової дисципліни можуть застосовуватися заходи громадського стягнення або впливу.

Наказ № 111-К від 08 вересня 2023 року не оспорювався позивачкою до суду в установлений законом строк та не є скасований чи визнаний недійсним.

Згідно статтею 147 КЗпП України усне попередження не передбачене дисциплінарним стягненням згідно статті 147 КЗпП України, а також не є громадським стягненням, оскільки застосовано рішенням роботодавця наказом № 111-К від 08 вересня 2023 року, а не рішенням трудового колективу.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що роботодавцем притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани відбулось не на підставі та у спосіб, передбачений законом, тому висновок суду про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу № 114-К від 11 вересня 2024 року ґрунтується на вимогах закону та не був спростований доводами апеляційної скарги.

Щодо висновку районного суду про вирішення позовних вимог про оскарження наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Зі змісту спірного наказу № 132-К від 25 жовтня 2023 року (а.с. 44 Т.1) вбачається, що ОСОБА_1 була звільнена 27 жовтня 2023 року з посади інженера за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою для винесення вказаного Наказу зазначено: акт службового розслідування від 23 жовтня 2023 року, протокол засідання комісії з проведення службового розслідування від 23 жовтня 2023 року, лист профспілкового комітету від 24 жовтня 2023 року.

Відповідно до акту службового розслідування від 23 жовтня 2023 року (а.с. 38-43 Т.1), яке проводилось на виконання наказу директора від 22 вересня 2023 року № 117-К, позивачка була звільнена наказом № 132-К від 23 жовтня 2023 року за ненадання пояснень на доручення від 20 вересня 2023 року щодо візування актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт, відмова у здійсненні візування та неналежне візування актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт, зауваження позивачки на виробничих нарадах 10 жовтня 2023 року та 11 жовтня 2023 року про те, що візування є перевищенням її службових обов`язків; неналежне виконання доручення від 19 вересня 2024 року щодо обстеження об`єкта по АДРЕСА_2 ; постійне недотримання етичних норм та нетактовну поведінку, що зафіксовано Актами про ситуації під час виробничих нарад від 10 жовтня 2023 року та від 11 жовтня 2023 року, що вчинено після застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани на підставі наказу № 114-К від 11 вересня 2023 року.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Надаючи оцінку вказаним наказу та акту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в них відсутні визначення щодо того, невиконання яких конкретно посадових обов`язків, які є складовими трудової функції позивачки згідно її посадової інструкції, стосувалось дисциплінарне порушення.

Оскільки під час розгляду справи позивачкою доведено неправомірність наказу № 114-К від 11 вересня 2023 року, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що вказаний наказ не може враховуватися і бути підставою для звільнення працівника за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відповідно до Наказу № 132-К від 25 жовтня 2023 року.

Крім того, в Акті проведення службового розслідування від 23 жовтня 2023 року у вину позивачки були поставлені її дії з неналежного візування актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт. Районний суд правильно врахував при вирішенні спору ту обставину, що у положеннях посадової інструкції чи інших затверджених роботодавцем актах відсутні положення, які покладають на позивачку обов`язок візування зазначених актів та встановлюють порядок та спосіб такого візування.

Також, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що відповідачем не доведено посилання щодо наявності фактів недотримання етичних норм та нетактовної поведінки ОСОБА_1 , які зафіксовано Актами про ситуації під час виробничих нарад від 10 жовтня 2023 року та від 11 жовтня 2023 року, оскільки Акти не були долучені сторонами під час розгляду справи. Доводи апеляційної скарги щодо даної обставини визнаються апеляційним судом необґрунтованими, оскільки в їх підтвердження скаржником також не було надано жодних належних доказів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при розірванні трудового договору з ОСОБА_1 , відповідачем були допущені порушення норм законодавства, яке регулює вивільнення працівників, тому висновок суду в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог ЗУ «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100. Згідно з абзацом 3 пункту 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Вирішуючи спір в частині стягнення середнього заробітку, суд першої інстанції правильно врахував середню заробітну плату за два місяці, що передували звільненню (серпень та вересень), яка згідно довідки склала у серпні 2023 року (23 робочих дні) заробітна плата 19566 грн., у вересні 2023 року (21 робочий день) 18629,51 грн. та визначив середньоденну заробітну плату за два останні відпрацьовані перед звільненням місяці в розмірі 868,08 грн. Також судом правильно визначено період стягнення з 28 жовтня 2023 року по 15 липня 2024 року (177 робочих днів) та враховано що сума середнього заробітку підлягає стягненню з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів. Розмір стягнутого середнього заробітку був предметом оцінки суду апеляційної інстанції, визнаний правильним і підстав для зміни чи скасування висновку суду в цій частині апеляційним судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку повинні розглядатися в межах іншого цивільного провадження так як докази в обґрунтування даних вимог були здобуті вже після початку розгляду справи визнаються апеляційним судом безпідставними, оскільки згідно позовної заяви (а.с. 1-14 Т.1) така вимога заявлялася позивачем при зверненні до суду, обґрунтування такої вимоги зазначені в позовній заяві та на підтвердження якої під час розгляду справи позивачем надавалися докази, які були прийняті судом першої інстанції та враховані під час розгляду справи.

Щодо додаткового рішення районного суду від 29 липня 2024 року про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Ч.1 ст.15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно договору про надання правничої допомоги (а.с. 28-29 Т.2) представництво позивача ОСОБА_1 в суді, включаючи консультації, написання процесуальних документів та участь в судових засіданнях здійснювала адвокат Хмельницька Л.М. Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 15 липня 2024 року згідно Договору про надання послуг від 10 листопада 2023 року у справі № 712/12862/23 зазначено, що виконавець Хмельницька Л.А. надав замовнику ОСОБА_1 послуги з професійної (правничої) допомоги у справі № 712/12862/23. Вартість послуг передбачено п. 3.8 Договору про надання правової допомоги та становить фіксовану суму 14000 грн. Згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру № 5 та № 6 від 10 листопада 2023 року (а.с. 31 Т.2) ОСОБА_1 сплатила адвокату Хмельницькій Л.А. 14000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 10 листопада 2023 року.

Судом першої інстанції встановлено, що до закінчення з`ясування обставин справи та дослідження доказів ОСОБА_1 завлено клопотання про подання доказів розміру витрат в строки, передбачені ч. 8 чт. 141 ЦПК України, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Такі докази були подані стороною позивача у визначений законом строк. В позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок суми витрат, понесених позивачем, а саме витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Частинами 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 2 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - навідповідача;2) у разі відмови в позові - напозивача;3) у разі часткового задоволення позову - наобидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).

Під час вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, судом першої інстанції враховано умови договору про надання правової допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, тривалість розгляду справи, аргументи відповідача щодо необґрунтованості витрат на правничу допомогу, що по суті є клопотанням про їх зменшенням, тому суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у сумі 14 000 грн. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими, співмірними та необхідними в контексті обставин справи. Розмір витрат на правничу допомогу, визначений судом першої інстанції в розмірі 7000 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду та вважає, що такий розмір повністю відповідає критерію розумності, співмірності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що стороні відповідача є незрозумілим доцільність та обґрунтованість такого стягнення, чому саме таку суму витрат на правничу допомогу суд вважав за необхідне стягнути. Такі доводи апеляційної скарги є необґрунтовані та не спростовують правильність висновків суду, оскільки орієнтовний розмір витрат в сумі 7000 грн. був заявлений в позовній заяві. В заяві про ухвалення додатково рішення заявлено суму 14000 грн., яка являється гонораром адвоката за виконану роботу. При визначенні розміру стягнутих витрат на правничу допомогу суд керувався принципами співмірності виконаної роботи адвокатом та заявленої до відшкодування суми витрат. Будь-яких інших обґрунтованих доказів незаконності додаткового рішення суду апеляційна скарга відповідача не містить.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлені у справі рішення є законними та обґрунтованими і підстав для їх зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки доводи апеляційних скарг суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Комунального підприємства «Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності» залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2024 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 14 листопада 2024 року.

Судді