Постанова

від 14.11.2024 по справі 691/1066/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м.Черкаси

Справа № 691/1066/24Провадження № 22-ц/821/1737/24Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.

за участю секретаря: Винник І.М.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 ,

представник заявника: адвокат Новіков Юрій Анатолійович,

заінтересована особа: Городищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокат Новікова Юрія Анатолійовича на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2024 року (постановлену під головуванням судді Черненка В.О. в приміщенні Городищенського районного суду Черкаської області) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Городищенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення (належності відомостей про особу, вказаних у правовстановлюючих документах),-

в с т а н о в и в :

17 вересня 2024 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Городищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме неправильність актового запису №1235 від 13 липня 1978 року про шлюб в розділі відомостей про наречену, а саме національність та зобов`язати Городищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стані у Черкаському районі Черкаської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 1235 від 13 липня 1978 року встановивши в графі національність «німка».

Ухвалою Городищенською районного суду Черкаської області від 20 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Городищенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення (належності відомостей про особу, вказаних у правовстановлюючих документах).

Ухвала суду першої інстанції, зокрема, мотивована тим, що зі змісту заяви вбачається, що заявник просить встановити юридичний факт, що вона, ОСОБА_1 , яка за національністю значиться росіянкою, в дійсності є німкенею, оскільки її батько за національністю був німцем, тобто, просить встановити юридичний факт в частині зміни її національності.

Посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 398/4017/18 та у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, 30.01.2020 року у справі № 754/7901/19 (провадження № 61-16791св19), від 30.03.2022 року у справі № 458/1176/20 (провадження № 61-15907св21), від 13.12.2023 року у справі № 290/1005/22 (провадження № 61-2772св23, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності, спір про заміну в актовому записі національності, не підлягає розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.

В апеляційній скарзі, поданій через засоби поштового зв`язку 04 жовтня 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Новіков Ю.А., посилаючись на незаконність ухвали, просить ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Мотивація апеляційної скарги аналогічна змісту заяви про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення (належності відомостей про особу, вказаних у правовстановлюючих документах).

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року № 560/17953/21.

Звертаючись до суду з відповідною заявою, ОСОБА_1 просила суд встановити юридичний факт, а саме неправильність актового запису №1235 від 13 липня 1978 року про шлюб в розділі відомостей про наречену, а саме національність та зобов`язати Городищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стані у Черкаському районі Черкаської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 1235 від 13 липня 1978 року встановивши в графі національність «німка».

Відповідно до положень ст.49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (стаття 300 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до частини першої ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та в яких зазначено про можливість оскарження його у судовому порядку.

Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.

Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

Відповідно до ст.11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

При цьому, чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах органами державної реєстрації актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено ст.11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає ст.24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також ст.11 Закону України «Про національні меншини в Україні».

Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Відповідну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила у постановах від 29 травня 2019 року в справі №398/4017/18, від 11 вересня 2019 року №810/2732/18.

За таких обставин, не може бути у судовому порядку встановлений факт належності особи до відповідної національності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.

З огляду на викладене, надавши належну оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, прийшов до обгрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження. Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків місцевого суду.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для скасування ухвали немає, а тому апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Новікова Ю.А. слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокат Новікова Юрія Анатолійовича- залишити без задоволення.

Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2024 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Городищенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення (належності відомостей про особу, вказаних у правовстановлюючих документах) - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Л.І. Василенко

/повний текст постанови суду виготовлений 14 листопада 2024 року/