Ухвала

від 14.11.2024 по справі 761/9524/24

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 761/9524/24

провадження № 51 - 5104 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року про повернення апеляційної скарги,

встановив:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62024000000000192 від 04 березня 2024 року, про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_7 .

Звільнено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 110-2 КК, на підставі ч. 5 ст. 110-2 КК.

Закрито кримінальне провадження № 62024000000000192, внесене до ЄРДР 04 березня 2024 року за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 110-2 КК

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу суду першої інстанції, повернуто апелянту на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, як особі, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Захисник ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року та призначити новий розгляд цього провадження у суді апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за касаційною скаргою слід відмовити, з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги та долученої до неї копії оскаржуваної ухвали, суддя апеляційного суду, перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , дійшов висновку про необхідність повернення цієї апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_4 не має права подати апеляційну скаргу.

Своє рішення суддя апеляційного суду мотивував тим, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62024000000000192 від 04 березня 2024 року, звільнено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 110-2 КК, на підставі ч. 5 ст. 110-2 КК, а кримінальне провадження закрито. А апеляційна скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 не містила достатніх даних, які б свідчили про те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 стосується інтересів ОСОБА_5 тією мірою, яка має достатні підстави стверджувати, що згідно із ч. 2 ст. 24, ч. 1 ст. 393 КПК надає апелянту право оскаржити його в апеляційному порядку. Аналогічних даних не міститься і в касаційній скарзі.

З огляду на наведене, висновок апеляційного суду про те, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року стосовно ОСОБА_7 не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_5 , є правильним.

Крім того, доводи адвоката ОСОБА_4 про те, що ухвала стосовно ОСОБА_7 , на його думку, має преюдиціальне значення для суду, який буде розглядати кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 , колегія суддів вважає безпідставними.

За змістом ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до ст. 90 КПК рішення національного суду має преюдиціальне значення лише якщо воно набрало законної сили та ним установлено порушення прав людини й основоположних свобод, гарантованих Конституцією України й міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України.

Як наслідок, судове рішення має преюдиціальне значення для суду, який розглядає кримінальне провадження, тільки у визначених цією статтею випадках.

Колегія суддів погоджується з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції та вважає, що суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що скаржник не є особою, яка має право подавати апеляційну скаргу на ухвалу стосовно ОСОБА_7 та, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, постановив законне, належно мотивоване рішення, тому підстав для задоволення касаційної скарги адвоката ОСОБА_4 немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року про повернення апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3