Ухвала

від 07.11.2024 по справі 201/8258/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судової справи 201/8258/22

Номер провадження 1-кп/201/253/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в межах розгляду об`єднаних кримінальних проваджень, внесених 01 червня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042020000061, та 03 квітня 2023 року за № 12023040000000317 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться об`єднане кримінальне провадження, внесене 01 червня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042020000061, та 03 квітня 2023 року за № 12023040000000317 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.

Під час судового розгляду прокурором ОСОБА_3 подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування доводів клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку та тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. 190 КК України, у тому числі, у сфері недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації в умовах воєнного стану, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду.

На підтвердження існування цього ризику також вказує і наявність у обвинуваченого міцних злочинних зв`язків серед працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки міста Дніпра та медичних закладів, а також можливість отримати незаконний пакет документів для безперешкодного виїзду за кордон.

Крім того, продовжує існувати ризик можливих спроб ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані в суді, з метою змусити їх надати неправдиві свідчення, а також на інших осіб, причетність яких наразі перевіряється в межах виділеного кримінального провадження.

Тим більше, обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 358 КК України в той час, коли в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська вже перебувало кримінальне провадження відносно останнього за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 361-2 КК України, що вказує на те, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_4 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив його задовольнити та продовжити застосований відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі, раніше визначеному слідчим суддею.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 зазначив, що його підзахисний був затриманий 11.05.2023 року та перебуває під вартою майже 18 місяців. Вважав, що клопотання прокурора є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Просив відмовити та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або ж зменшити визначений розмір застави, адже така сума є непомірною для батьків його підзахисного.

При цьому, зауважив, що суд у своїх попередніх рішеннях не вирішував питання щодо зменшення розміру застави, в той час коли сторона захисту про це неодноразово клопотала.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника у повному обсязі, просив змінити застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або зменшити розмір застави.

Захисник ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора та просив відмовити у його задоволенні.

Свою позицію мотивував необґрунтованістю обвинувачення, висунутого ОСОБА_4 та недоведеністю заявлених прокурором ризиків, в тому числі, посилався на неправильність правової кваліфікації дій обвинуваченого за інкримінованими статтями КК України. Викладені у клопотанні доводи є необґрунтованими та недоведеними жодними доказами. Просив відмовити стороні обвинувачення у задоволенні такого клопотання.

Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала позицію сторони захисту.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заперечення сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, під час розгляду клопотання прокурора встановлено, що відповідно до ухвали слідчого Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2023 року до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 липня 2023 року, з можливістю внесення застави, який в подальшому був неодноразово продовжений.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інші кримінальні правопорушення існують і не зменшилися на час розгляду клопотання, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку та тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України, у тому числі, у сфері недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації в умовах воєнного стану, санкція яких передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком 9 років.

Також суд зважає і на конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_4 злочинів, з огляду на які, обвинувачений може мати певні зв`язки серед працівників серед працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки міста Дніпра та медичних закладів, а також можливість отримати незаконний пакет документів для безперешкодного виїзду за кордон.

Поряд із цим, судом встановлено, що з 28.10.2022 року у провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження № 42022042020000061 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 361-2 КК України, в межах якого запобіжні заходи до обвинуваченого не застосовувалися.

Виходячи з висунутого ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України в межах кримінального провадження № 12023040000000317 встановлено, що останньому вчинення цих злочинів інкримінується у період часу з останніх днів березня по 11 травня 2023 року, тобто після направлення до суду першого обвинувального акту саме у період здійснення по ньому судового провадження, що є тими обставинами, які можуть характеризувати обвинуваченого, як особу, схильну до вчинення злочинів, а тому дають достатні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_4 переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інші кримінальні правопорушення, ступінь яких є досить високою.

Відтак, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочинів, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, суд зауважує на тому, що наведені вище обставини, як і попередньо висунуте прокурором обвинувачення, станом на момент цього розгляду не змінилися, тож у цьому контексті, і мотиви суду є аналогічними тим, що наведені у попередніх судових рішеннях.

Судом також враховуються і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який має постійне місце мешкання у м. Дніпрі, де проживає разом із батьками, був зареєстрований як фізична особо-підприємець, втім, вказані обставини мали місце і на час вчинення злочинів, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_4 , і не стали відповідним стримуючим фактором, а тому не можуть бути визнані такими, що слугуватимуть підставою для зміни запобіжного заходу, про що вже зазначалося у попередніх судових рішеннях.

З наведених у цьому рішенні мотивів суд відкидає доводи сторони захисту щодо недоведеності заявлених прокурором ризиків можливих спроб обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, продовжити вчинення інкримінованих злочинів або ж вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо посиланьзахисника сторонизахисту нате,що обвинувачений ОСОБА_4 тривалий часперебуває підвартою, слід зазначити, що продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Доводи захисника ОСОБА_7 про необґрунтованість висунутого ОСОБА_4 обвинувачення та неправильності кваліфікації дій останнього за інкримінованими статтями КК України є такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

У цьому контексті, суд зазначає, що клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішується на стадії судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу на стадії судового розгляду вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 щодо необхідності зменшення розміру застави, який визначений ОСОБА_4 під час досудового розслідування, до мінімального розміру, на переконання суду, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства, виходячи з наступного.

Так, розмір застави, згідно вимог ч. 4 ст. 182 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання сховатися.

Кримінальні правопорушення (ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України), у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Вимогами п. 3 ч. 2 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому у виключних випадках якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму.

Тож, з огляду на положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, під час визначення саме такого розміру застави слідчим суддею були ураховані обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , зокрема, підвищений ступінь суспільної небезпеки умисного кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним перетином особами державного кордону під час дії воєнного стану, корисливий характер правопорушення, яке могло супроводжуватись одержанням підозрюваним безпідставного доходу, як наслідок, істотного поліпшення його майнового стану тощо, які вказують на наявність виключного випадку, що зумовлює необхідність визначення розміру застави вище максимального, передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Отже, з урахуванням наведеного, суд не знаходить підстав для зменшення розміру застави визначеного ОСОБА_4 та продовжуючи обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, зважаючи на певні обставини цих злочинів, вчинених у сфері недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації в умовах воєнного стану, приходить до висновку, що розмір застави, визначений у попередньому судовому рішенні у розмірі 402600 гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, про що неодноразово зазначалося у попередніх судових рішеннях.

Тож, в цьому контексті доводи захисника ОСОБА_5 про те, що судом у попередніх судових рішеннях не обговорювалося питання щодо зменшення визначеного розміру застави та не наводилися мотиви ухвалення такого рішення, є безпідставними.

Разом із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 16 листопада 2024 року вважає за доцільне продовжити тримання останнього під вартою строком на 60 днів до 05 січня 2025 року включно.

В той же час, продовжуючи обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень та їх обставини, суд вважає, що розмір застави, визначений у попередньому судовому рішенні у розмірі 402600 гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 331, 369-372 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 05 січня 2025 року включно.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_4 під вартою, є 05 січня 2025 року включно.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_4 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 402600 (чотириста дві тисячі шістсот) гривень, ОСОБА_4 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 , з-під варти, зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: повідомляти суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 10 годині 00 хвилин 12 листопада 2024 року.

Суддя ОСОБА_1