Справа № 307/2508/24
Провадження № 2/307/596/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
06 листопада 2024 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки Лозана Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Відділ у справах дітей Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лозан Богдан Васильович звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 , третя особа Відділ у справах дітей Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Позовні вимоги мотивують тим, що позивачка ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_3 проживали в незареєстрованому шлюбі в будинку батьків відповідача в АДРЕСА_1 , у період з січня 2017 року до кінця 2018 року. Від незареєстрованого шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження видане Троїцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану. Фактично сімейне життя у сторні не склалося. Під час спільного проживання, відповідач у присутності дитини, вживав алкогольні напої, бив її та приводив в дім інших жінок, тобто вів аморальний спосіб життя та ніяким чином не мав наміру узаконити їхні стосунки. В кінці 2018 року позивачка переїхала проживати від батьків відповідача до своїх батьків по місцю зареєстрованого проживання в будинок АДРЕСА_2 та проживала там до жовтня 2022 року. За час проживання у будинку батьків відповідач жодного разу сина не навідувався, ніякої матеріальної допомоги не надавав, на протязі чотирьох років ні разу не був присутнім на дні народженні сина.
В грудні 2021 року позивачка звернулася до Троїцького районного суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача аліментів. 14 грудня 2021 року було відкрито провадження у справі № 433/1796/21 (№ 2/433/619/21). Розгляд справи головуючим суддею Суським О.І. було призначено на 17 січня 2022 року, на яке відповідач не з`явився, засідання відклали на 24 лютого 2022 року, яке теж не відбулося в зв`язку з веденням на території України воєнного стану. Проте, згідно отриманої інформації з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області справа з Троїцького районного суду Луганської області не надходила. Селище Троїцьке, де проживала позивачка є окупованою територією країною агресором - росією, а тому в жовтні 2022 року, позивачка разом зі своїм сином переїхала з АДРЕСА_3 до знайомих в будинок АДРЕСА_4 , де за цією адресою вони взяті на облік як внутрішньо переміщені особи. 16 листопада 2022 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Майже п`ять років відповідач на зв`язок не виходить, і позивачка не має можливості з ним спілкуватись. Ніяким чином долею сина відповідач не цікавився, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, ніякої фінансової допомоги не надавав і не надає. Позивачка піклується про свого сина, має змогу забезпечити його всім необхідним, слідкує за його станом здоров`я, за його розвитком, виховує його. Через знайомих позивачка дізналася, що відповідач залишились проживати на окупованій території та відмовляється від надання коштів на утримання сина. Зі слів їхніх знайомих, відповідач на даний час веде розгульний спосіб життя, має намір, а може і вступив до лав армії країни агресора. Відповідач ніякої матеріальної допомоги по утриманню сина не надає, хоча згідно із ст. 180 Сімейного кодексу України він зобов`язаний таку надавати. Аліменти відповідач нікому не платить, а тому має можливість сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі по 3 500 гривень щомісячно до досягнення сином повноліття.
Враховуючи наведене, просить позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 3 500 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до його повноліття.
20 червня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області, позовну заяву залишено без руху та визначено позивачці строк для усунення недоліків.
27 червня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
09 жовтня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачка та її представник Лозан Б.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Заява про розгляд справи без його участі до суду не надходила, відзив не подавав.
Третя особа Відділ у справах дітей Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області в судове засідання також не з`явилася, згідно поданої заяви просила проводити розгляд справ без присутності представника, зазначила, що позовні вимоги викладені в заяві підтримують.
Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, а також те, що позивачка та її представник не заперечують проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши всі матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін по справі народився син ОСОБА_4 в графі батьки записано: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , позивачка ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , 16 листопада 2022 року у Тячівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тячівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), за актовим записом № 283, та після державної реєстрації шлюбу прізвище позивачки « ОСОБА_7 » було змінено на « ОСОБА_8 » (а.с. 8).
Відповідно до довідки від 24 липня 2023 року №2114-7001843422 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_3 (а.с.12).
Відповідно до довідки від 24 липня 2023 року №2114-7001843525 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_3 (а.с.12).
З довідки №3402 від 29 вересня 2023 року виданої виконавчим комітетом Буштинської селищної ради вбачається, що до складу сім`ї ОСОБА_1 входить син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11).
Згідно характеристики вихованця Буштинського ЗДО №3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається що ОСОБА_9 є дитиною-переселенцем, відвідує дошкільний заклад з березня 2023 року. Фізичний розвиток відповідає віку дитини. ОСОБА_9 виявляє інтерес до навчальних занять, вміє висловлювати свої думки та правильно будувати речення. Вихованням ОСОБА_9 займається його мама ОСОБА_1 , яка завжди цікавиться проблемами своєї дитини, консультується з педагогами щодо виховання та навчання сина. ОСОБА_1 систематично відвідує батьківські збори. У ОСОБА_9 є все необхідне для життя та відвідування садочка. З початку відвідування закладу і по теперішній час, батько ОСОБА_3 , який з сім`єю не проживає, жодного разу не відвідав садочок в якому виховується його син і не цікавиться життям сина (а.с.9).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 складеного депутатом Буштинської селищної ради ОСОБА_10 від 01 квітня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 , 1992 року народження, в жовтні 2022 року переїхала на проживання з АДРЕСА_3 . На даний час проживає в будинку в АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_11 . Спільно з нею проживає син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 працює у відділенні зв`язку Укрпошта в с-щі Буштино, а син відвідує ДНЗ №3 «Верховина». З чоловіком ОСОБА_3 позивачка не проживає з часу переїзду з Луганської області. Чоловік з сім`єю не спілкується, вихованням сина не займається, ніякої фінансової допомоги не надає (а.с.10).
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 14 грудня 2021 року, відкрито провадження у справі № 433/1796/21 за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів (а.с.14).
Відповідно до відповіді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 01-06/59/2024 від 23 травня 2024 року, вбачається що розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ, які розглядалися Троїцьким районним судом Луганської області та вирішено, що подальший розгляд цих справ буде здійснюватися Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області. Станом на дату надання відповіді, справи, які перебували в провадженні або в архіві Троїцького районного суду Луганської області ані в паперовому ані в електронному вигляді до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області не надходили. В тому числі і справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів (а.с.16).
Згідно висновку Відділу у справах дітей Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 07 жовтня 2024 року за №17-21/59 надано згоду на позбавлення відповідача ОСОБА_3 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.43).
Статтею 150 СК України, передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно частини 4 статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Згідно з ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" вказано, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.
В абзаці 2 п. 16 тієї ж Постанови визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінки. У своєму рішення (справа "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року) суд зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.
Позбавлення батьківських прав, відповідно до но-правовий акт № 2947-III від 10.01.2002">ст. 166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.
На думку суду, з урахуванням наведених вище норм Закону, встановлено, що позивачкою по справі надано достатньо переконливих і зважених аргументів, які можуть вважатись виправданими для розірвання сімейних зв`язків між батьком та дитиною і будуть відповідати насамперед інтересам дитини.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст.12,81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_3 байдуже ставиться до дитини, на які позивачка посилається, як на підставу задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.
Позивачкою доведено ті обставини, що відповідач ОСОБА_3 не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення, не проявляє заінтересованість у його подальшій долі, не дає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляють інтересу до його внутрішнього світу, тощо.
Емоційний зв`язок між відповідачем ОСОБА_3 та дитиною фактично відсутній, відповідач не виявляє до сина батьківського піклування, не відвідує його та не цікавиться його долею.
Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_4 , оскільки відповідач не забезпечує законних прав дитини на нормальні умови життя, не приймає участі в його утриманні та не цікавиться життям дитини.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем ОСОБА_3 своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Враховуючи встановлені та досліджені в судовому засіданні обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач свідомо, без будь-яких поважних на те причин, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не займається вихованням сина, не піклується про його здоров`я, фізичний та духовний розвиток, а отже позбавлення його батьківських прав повністю відповідає інтересам дитини, є виправданою мірою, спрямованою на захист прав дитини, що має пріоритетне значення при вирішенні справи, а відтак позовні вимоги позивачки про позбавлення відповідача батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки суд зазначає наступне.
Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч. 2 ст. 51 Конституції України та є одним з головних конституційних обов`язків. Такий обов`язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.
Статтею 180 СК України, встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі, як це передбачено ч. 1 ст. 184 СК України.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ст. 8 ч. 1 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Частиною 2 ст. 182 СК України, встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Як роз`яснено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Також, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно до ст. 184 СК України, суд погоджується зі способом визначення аліментів у твердій грошовій сумі, обраним позивачем.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує майновий стан відповідача, який є молодим та працездатним за віком, а тому відповідно може виконувати передбачений законом обов`язок щодо утримання дитини, однак при цьому зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів про рівень його доходів, стану здоров`я, наявність на його утриманні інших осіб, непрацездатність, тощо.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачкою не доведено належними доказами розмір фактичних витрат, які вона несе на утримання дитини та відповідно, обґрунтованість заявленого нею до стягнення розміру аліментів.
Таким чином, враховуючи всі наведені обставини, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також положення ст. 180 СК України про те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки на утримання сина, в розмірі 2100 (дві тисячі сто) гривень, щомісячно, починаючи з 19 червня 2024 року, і до його повноліття.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивачка, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів, то з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Окрім цього, позивачкою були понесені судові витрати за подання до суду позовної заяви про позбавлення батьківських прав в розмірі 1211,20 гривень, які у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, також підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 2100 (дві тисячі сто) гривень, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 червня 2024 року, і до його повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Тячівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель: АДРЕСА_6 .
Третя особа: Відділ у справах дітей Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, адреса місцезнаходження: с-ще Буштино, вул. Головна, 91, Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 44351437.
Повний текст рішення суду складено 15 листопада 2024 року.
Суддя М.Д.Стецюк
Суд | Тячівський районний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 06.11.2024 |
Оприлюднено | 19.11.2024 |
Номер документу | 123018942 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Тячівський районний суд Закарпатської області
Стецюк М. Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні