Ухвала

від 15.11.2024 по справі 202/4580/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/4580/24

Провадження № 1-кс/202/7705/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024042010000051 від 22.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, яке мотивував тим, що Слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42024042010000051 від 22.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.

В ході досудового розслідування отримано інформацію, що протягом 2023 року посадові особи Комунального підприємства «Розвиток територій міста» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ24241808), яке в свою чергу підпорядковується Департаменту з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради, за попередньою змовою з посадовими особами та засновниками ТОВ «НВП Дніпрожим» (код ЄДРПОУ 41416475) та фізичними особами підприємцями розробили злочинну схему щодо заволодіння коштами бюджету міста Дніпра під час надання послуг з благоустрою територій ігрових, дитячих, спортивних майданчиків та постачання обладнання для робіт, чим завдають збитків місцевому бюджету в особливо великих розмірах.

05.11.2024 року на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено мобільний телефон Motorola (imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_4 та для розблокування якого потрібен пароль, та який відмовся надати його добровільно для огляду.

06.11.2024 перелічені вище речі, предмети, документи визнано речовими доказами, про що винесено відповідну постанову.

05.11.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Враховуючи викладене, з метою збереження речових доказів, просив слідчого суддю накласти арешт на майно вилучене в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Motorola (imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ), з обов`язковим позбавленням права власників, користувачів на відчуження, розпорядження та користування.

Прокурор у судове засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд клопотання без його участі. На арешті майна наполягає.

Власник майна у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Представник власника майна надав заяву про розгляд клопотання без їх участі. Просив у задоволенні клопотання відмовити.

Неявка власника майна та прокурора, у відповідності до ч.1 ст.172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.

Повно та всебічно дослідивши матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя прийшов до наступного.

Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст.171 КПК України. Подане до суду поштою 06.11.2024. Надійшло до канцелярії 08.11.2024.

У провадженні відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024042010000051 від 22.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.

05.11.2024 року на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено мобільний телефон Motorola (imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_4 та для розблокування якого потрібен пароль, та який відмовся надати його добровільно для огляду.

05.11.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

З протоколу обшуку випливає, що ОСОБА_4 надав прокурору, який проводив обшук, пароль доступу до мобільного телефону Motorola (imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.6 ст. 236 КПК України якщо під час обшуку слідчий, прокурор виявив доступ чи можливість доступу до комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, для виявлення яких не надано дозвіл на проведення обшуку, але щодо яких є достатні підстави вважати, що інформація, що на них міститься, має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, прокурор, слідчий має право здійснити пошук, виявлення та фіксацію комп`ютерних даних, що на них міститься, на місці проведення обшуку.

Відповідно до ухвали про дозвіл на обшук за вказаною адресою слідчим суддею було надано дозвіл на відшукання оригіналів договорів за період 2023-2024 роки, укладених між посадовими особами Комунального підприємства «Розвиток територій міста» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ24241808) та ТОВ НВП «Дніпрожим» (код ЄДРПОУ 41416475), фізичними особами підприємцями - ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_4 ), ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_5 ), ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_6 ), ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_7 ), ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_8 ), ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_9 ), ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_10 ), ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_11 ), ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_12 ), тендерну пропозицію по вищевказаним договорам, рахунки - фактури, платіжні доручення, видаткові, податкові, товарно транспортні накладні, довіреності, акти приймання передавання ТМЦ, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, акти КБ-2В, КБ-3 та додатки до них, інші документи, які підтверджують виконання робіт та постачання товару на адресу замовника, подорожні (шляхові) листи, листування між сторонами з питань виконання умов договорів, проектно кошторисна документація (проекти, зміни до проектів, експертні звіти тощо), сертифікати якості (відповідності), прибуткові документи,договори із суб`єктами господарювання, зі змінами та додатками, згідно яких здійснювалась закупівля товару для потреб замовника, прибуткові, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти приймання передавання ТМЦ, довіреності на отримання товарів, рахунки-фактури, подорожні (шляхові) листи, платіжні доручення, листування між сторонами з питань виконання умов договорів, митні декларації, товарно-транспортні документи на перевезення, зовнішньоекономічні договори (контракти), рахунки (інвойси), документи, які визначають вартість товару, декларації митної вартості, документи контролю за доставкою товару, свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками і пломбами, документи, що визначають країну походження товару, документи що використовуються для визначення митної вартості товару, сертифікатів якості (відповідності), інші документи, які підтверджують відповідність придбаних товарів нормам чинного законодавства України, документи, які свідчать проходження товару екологічного та радіологічного контролю на митниці, магнітні носії інформації, флеш-накопичувачі.

Отже, слідчим суддею не надавався дозвіл на виявлення мобільних телефонів, але власник майна ОСОБА_4 повідомив прокурору, який проводив обшук, код доступу до нього, а відтак прокурор мав право, у відповідності до ч.6 ст.236 КПК України, здійснити пошук, виявлення та фіксацію даних, що на ньому міститься, на місці проведення обшуку, але не зробив цього.

Постановою слідчого від 06.11.2024 вилучений мобільний телефон визнаний речовим доказом за провадженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є збереження речових доказів, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Приписами ч.10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до вимог ч.2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберігали на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінального протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Статтею 131КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які відповідно до ч. 3 ст.132КПК застосовуються у разу доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного степеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступень втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання постановленого завдання.

Таким чином, частиною 3 ст.132КПК встановлено три групи обставин, недоведеність яких усуває застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора, як на суб`єктів, які здійснюють кримінальне провадження.

При цьому слідчий суддя зазначає, що частиною 4 ст. 191 КК України передбачена кримінальна відповідальність за привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, якщо вони вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану. Частина 1 ст.366 КК України передбачає кримінальну відповідальність за складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

У даному випадку стороною обвинувачення не доведено, що вилучений під час обшуку мобільний телефон ОСОБА_4 може містити інформацію, яка має доказове значення у кримінальному провадження, оскільки прокурором не було проведено його огляд на місці виявленні за наявності коду доступу, тобто прокурором не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступень втручання у права та свободи ОСОБА_15 .

Слідчий суддя зазначає, що доступ під час досудового розслідування до персональних даних, що зберігаються на мобільному телефоні, може становити серйозне або навіть особливо серйозне втручання у фундаментальні права суб`єкта даних. Щоб забезпечити дотримання принципу пропорційності у кожній конкретній справі, що передбачає зважування всіх відповідних факторів у кожному індивідуальному випадку, доступ повинен, крім того, підлягати попередньому дозволу суду або незалежного органу, за винятком належним чином обґрунтованих випадків терміновості. Суб`єкт даних повинен бути поінформований про підстави для такого дозволу, як тільки надання цієї інформації більше не буде загрожувати розслідуванню.

У даному кримінальному провадженні під час вирішення питання про надання дозволу на обшук слідчим суддею не було надано дозволу на відшукання мобільного телефону, а прокурором не доведена необхідність вилучення телефону.

Враховуючи викладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 40, 98, 100, 131, 132, ч. 2 ст. 167, ч.2 ст. 168, ст. ст. 170-175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Повний текст ухвали слідчий суддя склав 15.11.2024

Слідчий суддя ОСОБА_1