Рішення

від 04.11.2024 по справі 357/1773/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/1773/24

Провадження № 2/357/1863/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

04 листопада 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Нізовій А. Р.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква в залі суду № 6 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваканда» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваканда» засобами поштового зв`язку звернулися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в якому просили в рахунок погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваканда» за Кредитним договором № 12-06- Ип/05 від 17 листопада 2006 року укладеним між Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 у розмірі 1121074,60 (один мільйон сто двадцять одна тисяча сімдесят чотири) гривні 60 копійок з яких: 699 340,00 (шістсот дев`яносто дев`ять тисяч триста сорок) гривень 00 копійок - тіло кредиту, 74 909, 32 (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`ять) гривень 32 копійки - 3% річних та 346 825,28 (триста сорок шість тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень 28 копійок - інфляційні збитки, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що складається із 3 (трьох) житлових кімнат, загальною площею 68,2 кв.м., житловою площею 39,4 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3844854) та належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, яка буде визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження», судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17 листопада 2006 року між Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 12-06-Ип/05, згідно якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 40000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 15,5 % річних строком до 16 листопада 2021 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору, 17 листопада 2006 року між Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В. зареєстрований в реєстрі за № 6252, згідно якого іпотекодавець, який є майновим поручителем ОСОБА_2 , передав в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 . Додатковим забезпеченням кредитного договору № 12-06-Ип/05 є договір поруки № 12-06-П1/05 від 17 листопада 2006 року укладений між Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 , відповідно до якого у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. 04 квітня 2019 року, відповідно до укладених між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Арагон» договорів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договором, право вимоги з кредитним договором № 12-06-Ип/05 та іпотечним договором від 17.11.2006 року, серія та номер 6252 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Арагон». 20 травня 2020 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Арагон» та ТОВ «Ваканда» було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Матвієнко О.О., зареєстрований в реєстрі за № 2231, відповідно якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваканда» перейшли права іпотекодержателя за іпотечним договором від 17.11,2006 року, серія та номер 6252. Відомості про зміну іпотекодержателя були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відтак право вимоги за Кредитним договором № 12-06-Ип/05 від 17 листопада 2006 року та Іпотечним договором від 17 листопада 2006 року посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В. зареєстрованим в реєстрі за № 6252 повністю перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваканда». Позивач зазначає, що Банк виконав свої зобов`язання за Кредитним договором № 12-06-Ип/05 від 17 листопада 2006 року надавши позичальнику кредитні кошти в повному обсязі. В свою чергу позичальник, зобов`язавшись щомісячно погашати банку кредитну заборгованість та остаточно повернути кредитні кошти у строк до 16 листопада 2021 року (п.п.3.2. 4.і., 4.3. Кредитного договору), скориставшись кредитними ресурсами, свої зобов`язання за Кредитним договором № 12-06-Ип/05 від 17 листопада 2006 року належним чином та у строки встановлені договором не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 17.10.2023 року становить: 1 121 074,60 грн, з яких: 699 340, 00 грн - тіло кредиту, 74 909, 32 грн - 3% річних та 346 825, 28 грн - інфляційні збитки. У зв`язку з невиконанням позичальником ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань по поверненню кредитних коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваканда» була направлена вимога вих. № 18-1/10.2023 від 18.10.2023 року про усунення порушення основного зобов`язання, в якій новий кредитор просив позичальника ОСОБА_2 (та Іпотекодавця ОСОБА_4 ) у тридцятиденний строк погасити заборгованість за Кредитним договором № 12-06-Ип/05 від 17 листопада 2006 року та попереджав про всі правові наслідки, які можуть настати у разі невиконання такого зобов`язання. Однак зазначена вимога Кредитора ТОВ «Ваканда» вих. № 18-1/10.2023 від 18.10.2023 року щодо повернення кредитних коштів залишилась без задоволення та виконання з боку відповідачів. Враховуючи те, що станом на час звернення до суду, заборгованість за Кредитним договором № 12-06-Ип/05 від 17 листопада 2006 року відповідачем-1 не сплачена, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваканда» змушено звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. За таких обставин, керуючись чинним законодавством, а також умовами кредитного та іпотечного договорів, укладених між сторонами, враховуючи те, що відповідач-1 ОСОБА_2 свого обов`язку по поверненню коштів за користування кредитом, укладеним відповідно до Кредитного договору № 12-06-Ип/05 від 17 листопада 2006 року не виконав, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваканда», вважає за необхідне, реалізувати своє право іпотекодержателя, задовольнивши свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду у спосіб передбачений ст. 39 Закону України «Про іпотеку» шляхом реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 на прилюдних торгах.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 29 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Судом 03.05.2024 року за вх..№24902 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачів адвокат Федоренко В.С. зазначив, що відповідачі заперечують проти позовних вимог в повному обсязі, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Позивачем зазначено, що воно є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в результаті виконання зобов`язань, як поручителем за Договором поруки № 18/11-п від 18.11.2019 року, укладеним між ТОВ «ФК «Арагон» та ТОВ «Ваканда», предметом якого є погашення заборгованості відповідно до Кредитного договору № 12-06-Ип/05 від 17.11.2006 року. Варто зазначити, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження укладення зазначеного Договору поруки № 18/11-п від 18.11.2019 року між ТОВ «ФК «Арагон» та ТОВ «Ваканда», доказів виконання договору і сплати заборгованості. Представник зазначає, що відповідачі категорично не погоджуються із сумою заборгованості станом на 17.10.2023 року в сумі 1 121 074,60 грн. Звертає увагу суду, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 11.09.2009 року по справі № 2-3855 було частково задоволено позовні вимоги ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованість по кредитному договору в сумі 519 435,38 грн., яка складається з тіла (основна сума) кредиту 299 248,80 грн., відсотків 70 562,18 грн., пені 149 624,40 грн., а також судові витрати 1 730,00 грн. Рішення вступило в законну силу, судом був виданий виконавчий лист, який Банк пред`являв до Білоцерківського міського відділу ДВС. 05.03.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, повторно виконавчий лист не пред`являвся. Тобто, Банк скористався своїм правом щодо дострокового стягнення всієї суми кредиту, нарахованих процентів та пені. Таким чином, Банк (в тому числі правонаступники) позбавлений права нараховувати відсотки після пред`явлення вимог про дострокове повернення кредиту та ухвалення судового рішення від 11.09.2009 року по справі № 2-3855. Після вказаного рішення ОСОБА_2 погашав заборгованість за зобов`язаннями, які виникли на підставі рішення суду, і на рахунок Банку було внесено 65973,28 грн., та відшкодовано судові витрати у справі 1730,00 грн. Таким чином, рішення суду виконано частково, а сума заборгованості за кредитним договором становить 453 462,10 грн., а не 699 340,00 грн. Крім цього, на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 була направлена Вимога в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» за вих. № 9-244-200/17280 від 17.11.2014 року, в якій, керуючись умовами Кредитного договору № 12-06-Ип/05 та Договору іпотеки за реєстровим № 6252, Банк вимагав протягом 30 днів з моменту отримання вимоги повернути кредитні кошти та погасити заборгованість (станом на 17.11.2014 року) у розмірі 1 942 465,20 грн. В разі невиконання даних вимог, Банк повідомив про початок процедури стягнення за рахунок заставленого майна. Сторона відповідачів вважає, що позивач не реалізував вчасно свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку та звернувся до суду поза межами позовної давності. Представник відповідачів зазначає, що враховуючи положення статей 514, 519 ЦК України, новий кредитор (позивач) не міг не знати про рішення суду від 11.09.2009 року у справі № 2- 3855 та надіслану вимогу відповідачам від 17.11.2014 року, оскільки прийняв всі ризики бути обізнаним та мати в розпорядженні відповідні документи. Таким чином, кредитор, пред`явивши вимогу про повне дострокове повернення кредиту, змінив строк виконання зобов`язання за Кредитним договором, та мав право пред`явити позов про звернення стягнення на предмет іпотеки протягом трьох років - в строк до 22 вересня 2012 року, якщо обчислювати від рішення суду, та до 4 січня 2018 року, якщо обчислювати від дати отримання вимоги. Адже, право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв`язку з ухваленням рішення суду та вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. Позивач пропустив обидва строки, звернувшись з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише у січні місяці 2024 року, тому втратив право на захист свого права в судовому порядку. За таких обставин, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заявляють суду про сплив позовної давності, про що подано окрема письмова звява.

Також, 03.05.2024 року за вх..№24912 судом отримано зустрічну позовну заяву, в якій представник ОСОБА_2 адвокат Федоренко Володимир Сергійович просив: 1. Прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом. 2. Визнати недійсним Договір поруки № 18/11-п від 18.11.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваканда». 3 Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим Шелудченко О.В., приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області 17.11.2006 року та зареєстрований в реєстрі за № 6252, від 20.05.2020 р., який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Матвієнко О.О. і зареєстрований в реєстрі за № 2231 та, як наслідок, скасувати запис про іпотеку 31032261 (спеціальний розділ), який було внесено до Державного реєстру речових прав на підставі цього договору похідна вимога.

Ухвалою суду від 22 травня 2024 року клопотання представника позивача адвоката Свірєпової А.В. про уточнення складу учасників справи, залучення третьої особи до участі у цивільній було задоволено. Постановлено виключити ОСОБА_2 зі складу відповідачів у справі №357/1773/24 та залучити до участі у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваканда» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 18 липня 2024 року клопотання представника відповідача та третої оосби про витребування оригіналів письмових доказів для огляду в судовому засіданні було задоволено. Витребувано у ТОВ «Ваканда» для огляду в судовому засіданні оригінали наступних документів: -оригінал Договору поруки № 18/11-п, від 18.11.2019р., укладений між ТОВ «Вакада» та ТОВ «ФК «Аргон». -оригінал документів (платіжного доручення, виписок з рахунку, тощо), які підтверджують виконання зобов`язання за Договором поруки №18/11-п від 18.11.2019р., укладеним між ТОВ «Вакада» та ТОВ «ФК «Аргон», предметом якого є погашення заборгованості відповідно до кредитного договору № 12-06-Ип/05 від 17.11.2006 року.

Протокольною ухвалою від 18 липня 2024 року було задоволено клопотання адвоката Федоренка В.С. та повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , суму сплаченого судового збору, у зв`язку з відкликанням. Також, протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судом 04.11.2024 року за вх..№ 57521 отримано заяву, в якій представник позивача адвокат Свірєпова А.В. просила провести розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просила долучити до матеріалів справи належним чином засвідчені копії документів, які були витребувані судом.

Також представник позивача адвокат Свірєпова А.В. направила до суду заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, які були зареєстровані канцелярією суду 04.11.2024 року за вх..№57753, в яких зазначила, що право вимоги за кредитним та іпотечним договорами виникло у ТОВ «Ваканда» лише у березні 2020 року, а саме з моменту погашення позивачем, як поручителем, заборгованості боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 12-06-Ип/05 від 17 листопада 2006 року, відсутні підстави вважати, що за вимогами заявленими у даній справі пропущений строк позовної давності, оскільки позовну заяву було подано до суду у межах трирічного строку позовної давності, а саме: 26.12.2023 року. Також не має підстав для відліку строку позовної давності з 22.09.2009 року, а саме з моменту набрання законної сили рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.09.2009 року у справі № 2-3855 оскільки з даного судового рішення не вбачається, що заборгованість за кредитним договором була стягнута судом достроково і в повному обсязі. Крім цього, відсутність дострокового стягнення кредитних коштів підтверджується також вимогою банку № 9-244-200/17280 від 17.11.2014 року, яку надано представником відповідача, з якої вбачається, що розмір заборгованості за кредитним договором в порівнянні з сумою у розмірі 519 435, 38 грн., що визначена у рішенні суду, суттєво збільшився і станом на 17.11.2014 року заборгованість боржника ОСОБА_2 складає вже 1 942 465 грн. Також з вимоги банку № 9-244-200/17280 від 17.11.2014 року вбачається, що до складу заборгованості, в тому числі, включається, строкова заборгованість боржника по відсотках у розмірі 32 634,19 дол. США, в той час, як у разі дострокового стягнення кредитних коштів право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється (ст. 1050 ЦК України). Враховуючи вищевикладене, а також те, що суми заявлені до стягнення у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору та періоди стягнення у рішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.09.2009 року у справі № 2-3855 та у вимозі банку № 9-244-200/17280 від 17.11.2014 року не співпадають, відсутні підстави вважати, що кредитна заборгованість була стягнута судом достроково. За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем, який заявив про пропуск строку позовної давності, не було доведено те, що банк скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором № 12-06-Ип/05 від 17 листопада 2006 року, правова позиція Верховного Суду викладена у Постанові від 22 липня 2024 року у справі № 443/1512/22 та на яку посилається представник відповідача та третьої особи, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає. Крім цього, слід вказати, що фактичні обставини у даних справах не є тотожними.

Судом 04.11.2024 року за вх..№57520 отримано заяву, в якій представник відповідача та третьої особи адвокат Федоренко В.С. просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги заперечує в повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17 листопада 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №12-06-Ип/05, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 40 000 доларів США у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності з оплатою за процентів 15,5 % річних строком до 16 листопада 2021 року.

17 листопада 2006 року з метою виконання зобов`язання за кредитним договором №12-06-Ип/05 між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки № 12-06-П1/05, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелудченко О.В., зареєстрований в реєстрі за № 6252. На підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» та зв`язку з посвідченням цього договору іпотеки накладена заборона відчуження зазначеної в договорі квартири, що належить ОСОБА_7 до припинення чи розірвання договору іпотеки, зареєстровано в реєстрі за №6253.

Відповідно до п.8.4.3. Договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет Іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання Позичальником зобов`язань, забезпечених Іпотекою за цим Договором, вони не будуть виконані.

Пунктом 10 Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на заставлене за цим Договором майно здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або Іпотекодержателем самостійно на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 11 вказаного Договору, за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в пп. 11.3.1. та 11.3.2. пункту цього Договору: - задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за Кредитним договором у порядку передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» або продаж Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Також встановлено, що 17 листопада 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7 і ОСОБА_2 було укладено договір поруки №12-06-П1/05, відповідно до якого у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором №12-06-Ип/05 від 17.11.2006 року, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

04 квітня 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Арагон» було укладено договори відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договором, відповідно до яких право вимоги з кредитним договором № 12-06-Ип/05 та іпотечним договором від 17.11.2006 року, серія та номер 6252 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Арагон», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: договору №24 про відступлення прав вимоги від 04.04.2019 р.; додатку № 1 до договору 24 про відступлення прав вимоги, реєстр договорів, прав вимоги за якими вдступається, та боржників за такими договорами від 04.04.2019 р.; акту приймання та передачі до договору №24 про відступлення прав вимоги від 04.04.2019 р.; договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

20 травня 2020 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Арагон» та ТОВ «Ваканда» було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвієнко О.О., зареєстрований в реєстрі за № 2231, згідно умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваканда» перейшли права іпотекодержателя за іпотечним договором від 17.11.2006 року, серія та номер 6252.

Відповідно до п. 1.1 Договору про відступлення прав вимоги за Іпотечним договором від 20 травня 2020 року, Первісний Іпотекодержатель передає, а Новий Іпотекодержатель приймає всі права за Іпотечним договором, посвідченим Шелудченко О.В., приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області 17 листопада 2006 року та зареєстрований в реєстрі за № 6252, що укладений в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за Кредитним договором № 12-06-Ип/05 від 17 листопада 2006 року відповідно, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього, права за яким передані (відступлені) Публічним акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ: 09807856) Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «АРАГОН» (код ЄДРПОУ: 42014911) на підставі Договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим Журавльовою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04 квітня 2019 року та зареєстрований в реєстрі за № 273.

Згідно п. 1.2. Договору про відступлення прав вимоги за Іпотечним договором від 20 травня 2020 року, Передача прав за Договором іпотеки здійснюється в зв`язку із виконанням Новим іпотекодержателем своїх зобов`язань як Поручителя за Договором поруки № 18/1 l-п від 18 листопада 2019 року укладеним між ТОВ «ФК «Арагон» та ТОВ «Ваканда» предметом якого є погашення заборгованості відповідно до Кредитного договору № 12-06-Ип/05 від 17 листопада 2006 року.

Відомості про зміну іпотекодержателя були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, що підтверджується витягом №209655108 від 20.05.2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що право вимоги за Кредитним договором № 12-06-Ип/05 від 17 листопада 2006 року та Іпотечним договором від 17 листопада 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В. зареєстрованим в реєстрі за № 6252, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваканда».

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.11.2023 року за №356115486 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , та обтяжена іпотекою і забороною на користь іпотекодержателя ТОВ «Ваканда», згідне Іпотечного договору від 17.11.2006 року реєстровий №6252.

Позивачем ТОВ «Ваканда» на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 18.10.2023 року направлено вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та виселення за вих. № 18-1/10.2023, в якій новий кредитор просив ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у тридцятиденний строк погасити заборгованість за Кредитним договором № І2-06-Ип/05 від 17 листопада 2006 року та попереджав про всі правові наслідки, які можуть настати у разі невиконання такого зобов`язання. Кредитор попередив позичальника та іпотекодавця про те, що після спливу 30- ти денного строку та у разі невиконання, порушення строку виконання та/або виконання не в повному обсязі цієї вимоги позичальником, кредитор (іпотекодержатель) буде змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством України та умовами укладених договорів.

Крім цього, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 була направлена вимога в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» за вих. № 9-244-200/17280 від 17.11.2014 року, в якій, керуючись умовами Кредитного договору № 12-06-Ип/05 та Договору іпотеки за реєстровим № 6252, Банк вимагав протягом 30 днів з моменту отримання вимоги повернути кредитні кошти та погасити заборгованість станом на 17.11.2014 року у розмірі 1 942 465,20 грн. В разі невиконання даних вимог, Банк повідомив про початок процедури стягнення за рахунок заставленого майна.

Також судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2009 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-3855 2009 р., позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості задоволено частково та стягнуто в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 519 435, 38 грн.

З вказаного рішення вбачається, що стягнута заборгованість ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за кредитним договором №12-06-Ип/05 від 17.11.2006 року в сумі 519 435, 38 грн. складається з: 299248,80 грн. заборгованість по тілу кредиту, 70562,18 грн. заборгованість по процентам, 149624,40 грн. пені.

У обґрунтування суми заборгованості за кредитом позивач надав розрахунок заборгованості за кредитним договором №12-06-Ип/05 від 17.11.2006 року, згідно з якого заборгованість станом на 17.10.2023 року становить 1121074,60 грн., з яких: 699340, 00 - тіло кредиту, 74909,32 грн - 3% річних, 346825,28 грн - інфляційні збитки.

При вирішені спору суд керувався наступними нормами права.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. ). Кредитний договір є договором консенсуальним, платним, двосторонньо зобов`язальним. Також кредитний договір є реальним договором, оскільки відповідно до ст. 1046 ЦК України та ч. 2 ст. 1054 ЦК України Договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вимогами договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об`єкт. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»)

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення, крім випадків, встановлених частиною дев`ятою цієї статті; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з частиною четвертою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань за договором не виконали, що призвело до утворення заборгованості за кредитним договором.

Під час розгляду справи представником відповідача було подано заяву про застосування до вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання

Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) зазначено, що: «31. Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`зання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством (див.: постанови від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (пункт 8.6), від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (пункт 40)). 48. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд. 51. Велика Палата Верховного Суду підтримує висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки».

Як встановлено судом у даній справі, кредитодавець ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, звернувшись до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором, та рішенням суду від 11.09.2009 у справі № 2-3855 2009 р. було частково задоволено вимоги ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором №12-06-Ип/05 від 17.11.2006 року в сумі 519 435, 38 грн, яка складається з: 299248,80 грн. заборгованість по тілу кредиту, 70562,18 грн. заборгованість по процентам, 149624,40 грн. пені.

Отже, використавши своє право, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, пред`явивши позов про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, банк змінив строк виконання зобов`язання.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не замінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після укладення первісним і новим кредиторами договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, для нового кредитора строки звернення до суду підлягають обчисленню так само, як і для первісного кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі № 201/15310/16 (провадження № 61-547св21) зазначено, що слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці фанти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Суд приходить до висновку, що початок перебігу позовної давності в спірних правовідносинах слід обчислювати з 22.09.2009 року, коли попередній кредитор ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором №12-06-Ип/05 від 17.11.2006, оскільки рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було стягнуто заборгованості за Кредитним Договором №12-06-Ип/05 від 17.11.2006.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваканда» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити, у зв`язку зі спливом строків позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваканда» задоволенню не підлягають, судові витрати у справі суд покладає на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 131, 141, 263, 265, 273, 352-354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваканда» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваканда»; адреса: вул. Зої Алієвої, буд. 74, м. Ірпінь, Київська обл., 08202; ЄДРПОУ: 43065527.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 14.11.2024 року.

Суддя Б. І. Кошель