Рішення

від 14.11.2024 по справі 530/1740/24

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1740/24

2/530/520/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

14.11.2024 року м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ситник О.В., за участю секретаря судового засідання Стрілець Л.Г., позивача ОСОБА_1 , представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Зіньківської міської ради як третьої особи Тюріної Ю.В. , представника відділу Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Зіньківської міської ради як третьої особи Степової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Зіньківської міської ради, та відділ Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Зіньківської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини , позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Зіньківської міської ради, та відділ Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Зіньківської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини , позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину

В позові зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 та його син ОСОБА_5 з початком війни переїхали у батьківську хату ОСОБА_1 , де проживає його менший рідний брат за адресою АДРЕСА_1 як тимчасово переміщені особи з міста Харкова , де проживали до війни та зареєструвались з 28.03.2022 року .З дружиною та матір`ю неповнолітнього ОСОБА_6 - (Страховою) ОСОБА_3 позивач вказує, що розлучились у 2010 році і з того часу тільки він опікується сином , син навчається у коледжі та перебуває на обліку у лікаря психіатра , тому на даний час змушений звернутись із таким позовом , оскільки відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її здоров`я, підготовку до життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення. Більш того, відповідачка з самого дня народження дитини нехтує своїми правами, не приймає жодної участі у житті та розвитку дитини, тобто злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно неї.

Ухвалою судді від 12 серпня 2024 року було відкрито загальне позовне провадження та підготовче судове засідання призначено на 25.09.2024 року.

Ухвалою суду від 22.10.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду .

В судове засідання 14.11.2024 року з`явився позивач ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_2 не з`явилась , відповідно до правового поля вона повідомлена належним чином за зареєстрованим місцем проживання ( а.с.61-62) , відзиву, заперечень, пояснень чи заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин до суду не надала . Також до суду з`явились представники третіх осіб , а саме представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Зіньківської міської ради Тюріна Ю.В. , представник відділу Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Зіньківської міської ради Степова О.В.

Суд за таких обставин , що відповідачка належним чином повідомлена та не з`явилась до суду та заслухавши думку осіб які беруть участь у справі прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачки.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 позовну заяву підтримав в повному обсязі та суду повідомив, що після укладення шлюбу з відповідачкою у них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вони проживали у АДРЕСА_2 , дана квартира належить йому на праві власності , а вже 23.06. 2010 року він розлучився із дружиною, причиною стало той факт , що вона десь вступила у якусь секту та перестала займатись дитиною повністю , самоусунулася , пішла з дому. З того часу він сам опікується сином , коли почалась війна він із сином приїхав у село Високе колишнього Зіньківського району нині Полтавського району де проживала його мати , яка у цьому році померла , та проживає його рідний брат ОСОБА_7 , за цією ж адресою вони стали на облік як тимчасово переміщені особи із березня 2022 року. Він працює офіційно у ПСП Високе , має заробітну плату , син навчається у аграрному коледжі при Полтавській аграрній академії на дистанційному навчанні , навчання платне , за рік більше 15 тисяч гривень , також син має психоневрологічні порушення та перебуває на обліку і спостерігається у дитячого лікаря -психіатра психоневрологічній поліклініці у м. Полтаві . На запитання представників третіх осіб та суду повідомив, що мати дитини приїздила пару років тому та затіяла сварку , щодо матеріального забезпечення , то вона не надає коштів , привезла тільки солодощі , вказав , що вона взагалі забула про існування у неї дитини , прохав задовольнити позовні вимоги.

Представник відділу Служби у справах дітей та сім`ї ОСОБА_8 зазначила, що вони до суду надали листа про те, що враховуючи , що мати неповнолітнього ОСОБА_4 не проживає на території Зіньківської територіальної громади , вони не змогли із нею поспілкуватись , то не можуть надати висновок про доцільність позбавлення її батьківських прав , та повідомила, що декілька років тому , можливо до війни ОСОБА_9 зверталась до Служби із скаргами якимись , і працівники Служби виїздили у АДРЕСА_1 , де проводили огляд , вона особисто не була присутня , але складались матеріали і вона пам`ятає, що за вище вказаною адресою були належні умови проживання для дитини , ще була бабуся жива , а мати не змогла сформувати причини виклику та пояснювала якусь «маячню», про інопланетян чи що , в дебатах вказала що не заперечує щодо задоволення позовних вимог при таких обставинах.

Представник органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Зіньківської міської ради Тюріна Ю.М. також зазначила щодо неможливості надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 враховуючи , що вона не проживає на території громади , але після заслухання пояснення позивача , та в якості свідка неповнолітнього ОСОБА_4 , вивчення матеріалів справи вказала що не заперечує після встановлених обставин щодо задоволення позову ОСОБА_1 .

За клопотанням позивача ОСОБА_1 суд допитав неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності батька та представників органу опіки та піклування та Служби у справах сім`ї , який повідомив, що з матір`ю бачився два роки назад , більше ніяким чином він з нею не спілкується , окрім солодощів нічого вона йому не надавала , ніяких спілкувань навіть по телефону немає , він проживає з батьком та батько його утримує.

Відповідно до положень ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Судом встановлено, що позивачем є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 5) , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ( 6) , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ( а.с. 9) , взятий на облік як тимчасово переміщений від 28.03.2022 року за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 14) , відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 та є останнім відомим позивачу місцем її проживання , має сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками у свідоцтві про народження вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ( а.с. 10) дитина взята також на облік як тимчасово переміщений від 28.03.2022 року за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 7-8, 13) , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано 23.06.2010 року ( а.с. 11) , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 06.12.2023 року спостерігається у дитячого лікаря - психіатра відокремленого підрозділу обласної консультативної психоневрологічної поліклініки зі стаціонаром № 1 з діагнозом розлад адаптації з порушенням поведінки та емоцій ( а.с. 12) , відповідно до довідки виконавчого комітету Зіньківської міської ради ОСОБА_1 та його син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають за адресою АДРЕСА_1 як внутрішньо переміщені особи та син знаходиться на утриманні батька ( а.с. 15) , відповідно до акту обстеження умов домогосподарства у АДРЕСА_1 складеним старостою Удовиченківського старостинського округу Зіньківської міської ради Удовиченко І.К. в присутності свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 23.07.2024 року при обстеженні встановлено , що за даною адресою проживають ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 із сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено що ОСОБА_1 самостійно здійснює догляд за своїм неповнолітнім сином ( а.с. 16) , відповідно до листа виконавчого комітету Зіньківської міської ради як органу опіки та піклування , вбачається що ОСОБА_2 на території Зіньківської міської ради не зареєстрована та не проживає, тому не можуть надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ( а.с. 32) , з письмових пояснень свідків ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає у АДРЕСА_4 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 та дані пояснення написані та їх підписи засвідчені старостою Удовиченківського старостинського округу Зіньківської міської ради вбачається, що вони особисто знайомі із ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_14 , батько самостійно виховує та утримує матеріально свого сина , за увесь час їх проживання з початку війни 2022 року матір ОСОБА_5 ніколи не бачили ( а.с. 63-65) .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно зі ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з ч.1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», ч.2 ст. 150 СК України батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей, а за ухилення від виконання своїх обов`язків, відповідно дост.164 СК України можуть бути позбавлені батьківських прав.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від ЗО березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно спливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою ВР від 27.02.1991 року № 789-ХІІ) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до вимог ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від ЗО березня 2007 року).

Відповідачка свідомо та злісно нехтує своїми батьківськими обов`язками по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_5 дуже тривалий час , а саме із 2010 року зі слів позивача , а відповідно зібраних доказів у сукупності із часу переїзду у березні 2022 року дитини як тимчасово переселеної особи і не має намірів змінити свою поведінку. Крім того, вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її здоров`я, підготовку до життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, тобто злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно свого сина.

Зазначені обставини підтверджуються зібраними доказами по справі у сукупності .

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, що викладена у Постанові від 29.09.2021 року по справі №459/3411/17, провадження № 61 -10531св21, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним і де спорідненість з батьком не буде ані створювати будь-яких складнощів у житті дитини, ані надавати негативний приклад батьківської поведінки.

Згідно ст.51 Конституції України, ст. 180,181 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Відповідні роз`яснення надані в абз. 7 п. 16 постанови Пленуму від 30 березня 2007 р № 3.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині вимог про позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки судовим розглядом встановлено факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітнього сина.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками щодо неповнолітнього сина є наслідком винної поведінки відповідачки та є підставою для позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів.

Також суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком , суд зазначає наступне , Верховний Суд у своїй постанові у справі № 592/7624/22) зазначив , що суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років, за позовом когось із батьків, оскільки право вибору місця проживання надано законом самій дитині. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час розгляду справи йому виповнилось повних 16 років , він проживає фактично із батьком , не заперечує цього і не висловлює бажання проживати в іншому місці , тобто він вибрав сам місце проживання із батьком , тому суд прийшов до висновку про те, що в цій частині позовних вимог потрібно відмовити позивачу ОСОБА_1 .

Позивач не ставить вимоги про розподіл судових витрат .

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст 150, 155 ,164-166 СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Зіньківської міської ради, та відділ Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Зіньківської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини , позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину- задовольнити частково .

Позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини з усіх видів заробітку ( доходу) щомісячно , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку , починаючи стягнення з дня звернення до суду ( з 09.08.2024 року) і до досягнення дитиною повноліття .

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області О.В. Ситник