Ухвала

від 14.11.2024 по справі 643/13612/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/13612/24

Провадження № 2-з/643/81/24

УХВАЛА

14.11.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Новіченко Н.В., розглянувши

заяву ОСОБА_1

про забезпечення позову у справі № 643/13612/24

за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_4

про розірвання договору довічного утримання та договорів про зміну набувача,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Заявник) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить суд:

-розірвати договір довічного утримання від 17 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Агасян В.Г. за № 6-212;

-розірвати договір від 28 квітня 2016 року про зміну набувача у договорі довічного утримання від 17 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Агасян В.Г. за № 6-401;

-розірвати договір від 13 січня 2020 року про зміну набувача в договорі довічного утримання від 17 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шефель Д.С.

Позовні вимогиобґрунтовані тим,що 17березня 2016року між ОСОБА_5 (Відчужувач)та ОСОБА_2 (Набувач)було укладеноДоговір довічногоутримання,за умовамиякого Відчужувачпередав увласність,а Набувачотримав увласність квартиру АДРЕСА_1 .28квітня 2016року міжВідчужувачем та ОСОБА_3 булоукладено договірпро змінунабувача задоговором довічногоутримання,за умовамиякого набувачемспірної квартиристала ОСОБА_3 .13січня 2020року між Відчужувачем та ОСОБА_4 було укладено договір про зміну набувача за договором довічного утримання, за умовами якого набувачем спірної квартири стала ОСОБА_4 . 13 березня 2024 року ОСОБА_5 склала заповіт на користь Заявника, а також видала довіреність, якою уповноважила заявника бути її представником. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Позивач вважає, що набувачі за договором довічного утримання неналежним чином виконували взяті на себе зобов`язання, що є підставою для розірвання цих договорів.

Одночасно з позовною заявою Заявником подано заяву про забезпечення позову, відповідно до змісту якої він просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на підставі договору від 13 січня 2020 року про зміну набувача у договорі довічного утримання від 17 березня 2016 року.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову Заявник посилається на те, що відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка передана відчужувачем набувачам за оспорюваним договором довічного утримання та право власності на яку оспорюється, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Оскільки на даний час між сторонами дійсно існує спір про розірвання договору довічного утримання, то обраний Заявником захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру є таким, що створить умови для виконання судового рішення, ухваленого за заявленими позовними вимогами.

Розглянувши подану Заявником заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.

Частинами 1 та 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У даному випадку позов пред`явлений спадкоємцем відчужувача після його смерті, а предметом позову є розірвання договору довічного утримання з підстав неналежного виконання набувачами його умов.

З метою забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позову судом, Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на підставі договору від 13 січня 2020 року про зміну набувача у договорі довічного утримання від 17 березня 2016 року.

При цьому, обґрунтовуючи необхідність вжиття саме таких заходів забезпечення позову Заявник посилається на те, що відчуження квартири, яка передана відчужувачем за договором довічного утримання та право власності на яку оспорюється, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення в разі задоволення позову.

Разом з цим, у поданій заяві Заявником взагалі необґрунтовано, яким саме чином вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно забезпечить реальне виконання рішення у випадку задоволення судом заявленого позову про розірвання договору довічного утримання та договорів про зміну набувача.

Враховуючи підстави та предмет позову суд вважає, що обрані Заявником заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, набуте ОСОБА_4 за оспорюваним договором довічного утримання, не є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами спадкоємця відчужувача після його смерті про розірвання договору довічного утримання з підстав неналежного виконання набувачами його умов.

До того ж, Заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_4 , яка є відповідачем за поданим позовом, наразі є власником квартири, на яку Заявник просить накласти арешт, тоді як позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу (відповідачам). Накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі є помилковим.

Суд зазначає, що втручання у право власності особи, яким є арешт майна, має бути законним, переслідувати легітимну мету та пропорційним меті, яка переслідується, а не бути надмірним обтяженням для особи.

Водночас, враховуючи обрані Заявником підстави та предмет позову суд вважає, що вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову призведе до невиправданого втручання у право особи на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин, враховуючи заявлені позовні вимоги суд дійшов висновку, що обрані Заявником заходи забезпечення позову не є співмірними та адекватними із заявленими позовними вимогами, Заявником не доведено що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення у даній справі, а відтак, приймаючи до уваги інтереси не тільки Заявника, а й інших учасників справи, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням обраних Заявником заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої Заявником заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-154 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

2.Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Новіченко