Ухвала

від 12.11.2024 по справі 643/6282/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/6282/23

Провадження № 1-кп/643/169/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023221170001820 від 24.05.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

Прокурором, у судовому засіданні, було подано і підтримано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на 60 діб, без застосування застави.

Клопотання прокурора обґрунтовується тим, що вчинив суспільно-небезпечний особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, не має постійного місця мешкання у м. Харкові, знайом з потерпілим та свідками, є підстави вважати що у ОСОБА_4 можуть виникнути передбачені п. 1,3 ч. 1 ст.177 КПК України тобто ризики того, що останній може: переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_4 вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, а тому, побоюючись покарання яке загрожує, у разі визнання його винним може переховуватись. ОСОБА_4 неодружений, не має дітей чи інших осіб на утриманні, протягом тривалого часу не працевлаштований, тобто немає міцних соціальних зв`язків, що унеможливлює контроль за його процесуальною поведінкою, вчинив особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я людини, раніше судимий, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів та продовження своєї злочинної діяльності, в разі обрання останньому запобіжного заходу не пов`язаного з попереднім ув`язненням може продовжити свою злочинну діяльність.

Наведене свідчить, що ризик втечі досить суттєвий і на цій стадії орган досудового розслідування не володіє жодними даними, які б вказували на те, що ризик переховування відсутній чи мінімальний.

Також, в обґрунтування ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого, прокурор зазначила, що оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні насильницького кримінального правопорушення та перебуваючи на волі, може шляхом погроз, вмовлянь незаконно вплинути на свідків, потерпілого з метою зміни їх показів.

Прокурор зазначала про недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Також, вважала за недоцільним визначення розміру застави, оскільки кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_4 вчинене із застосуванням насильства.

На підставі викладеного прокурор просить суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурор у судовому засіданні просила суд задовольнити клопотання.

Захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вважав його необґрунтованим, ризики прокурором не доведені та просив відмовити у задоволенні зазначеного клопотання. Просив суд застосувати до обвинуваченого запобіжних захід який не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки у обвинуваченого є малолітній син та дружина.

Обвинувачений проти задоволення клопотання заперечував, просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .

У минулих судових засіданнях, на уточнюючі запитання суду, обвинувачений пояснив, що раніше проживав за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 . Останні два з половиною роки проживав разом із своєю цивільною дружиною ОСОБА_6 у неї на квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Має малолітню дитину ОСОБА_7 , якому 6 років, неодружений офіційно, перебуває у цивільному шлюбі, офіційно не працевлаштований, інших джерел доходів немає. Заперечував, що буде впливати на потерпілого та свідків.

На питання суду, у минулих судових засіданнях, чи застосовувались до нього раніше запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту, обвинувачений повідомив, що до нього застосовувались раніше запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою. Звільнився 22.12.2020 року з Харківської ВК № 43 умовно-достроково, не відбутий строк 1 місяць 5 днів за вироком Московського районного суду м. Харкова від 14.03.2017 року.

На уточнюючі запитання суду чи є у сторони захисту нові докази, які б не досліджувались раніше судом під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, сторона захисту зазначила, що нових доказів стосовно питань які досліджуються судом під час розгляду клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у неї не має.

Вирішуючи заявлене клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, заслухавши клопотання та думку сторін кримінального провадження, встановив наступне.

У минулих судових засіданнях обвинувачений надав суду документи, які на його думку, підтверджують можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який, а саме: копія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де батьком вказаний обвинувачений. Копію довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , письмові пояснення ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які складені в довільній формі про те, що ОСОБА_4 проживає разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_6 в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Суд надавав оцінку цим доказам у минулих судових засіданнях та визнав їх недостатніми для зміни запобіжного заходу.

Частиною першою ст. 333 КПК України, передбачено, що Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 25.05.2023 року було застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.07.2023 року. Розмір застави не визначався, з огляду на положення п. 1 ч. 4 ст. 182 КПК України. 18.07.2023 року запобіжний захід відносно обвинуваченого був продовжений ухвалою Московського районного суду м. Харкова, яка переглядалась в апеляційному порядку та була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 17.08.2023 року. Ухвалами суду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжувався.

ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк більше десяти років.

Згідно зі ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд, перевіривши наявність ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України, які вказані у клопотанні прокурора, встановив наступне.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Судом при оцінці ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні на предмет їх зменшення, або з`явлення нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження тільки призначено, свідки не допитувались, письмові докази не досліджувались.

Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.

Суд вважає даний ризик доведений прокурором, оскільки ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для нього наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, у якому ОСОБА_4 обвинувачується, є особливо тяжким, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи років. Протягом тривалого часу не працевлаштований, немає міцних соціальних зв`язків, вчинив особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я людини, раніше судимий, що свідчить про наявність ризику переховування від суду.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого, суд зазначає наступне.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені стають обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Суд, враховує, що не всі свідки ще допитані судом, а тому ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведений прокурором та продовжує існувати. Судом ухвалами про встановлення місцезнаходження свідків, вживаються заходи щодо явки недопитаних свідків до суду.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого, суд вважає, що після його допиту в суді даний ризик є вкрай низьким, позаяк потерпілий був допитаний судом безпосередньо, а тому суд не бере до уваги ризик незаконного впливу на потерпілого.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про відсутність або зменшення ризиків, передбачених у п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаних у клопотанні прокурора у суду відсутні.

Сторона захисту також не надала жодних нових доказів, які б свідчили про відсутність або зменшення ризиків, які були встановлені судом,

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд, відповідно до положень ст. 178 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, відсутність даних про його офіційне працевлаштування, сімейний стан - неодружений, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, наявність малолітньої дитини, яка утримується за рахунок матері, відсутність законних джерел до існування, відсутність власного житла, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, раніше судимий, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених у п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який відсутні.

За таких обставин, у суду відсутні докази про можливість запобігання тим ризикам на які посилається прокурор шляхом зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд не бере до уваги доводи обвинуваченого про те, що він може відбувати домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, такий запобіжний захід, на даній стадії кримінального провадження не забезпечить запобіганню тим ризикам, які були встановлені у судовому засіданні та були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Надані обвинуваченим письмові пояснення осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які складені в довільній формі про те, що ОСОБА_4 проживає разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_6 в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . суд не може взяти до уваги, оскільки вони не є джерелами доказів у розумінні ст. 23, 84 КПК України.

Надана обвинуваченим довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 судом проаналізована та встановлено, що у цій квартирі зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 . Однак, даний документ лише підтверджує інформацію про те, хто саме зареєстрований у даній квартирі і для вирішення питання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт не є достатнім і не може свідчити про можливість запобігти тим ризикам на які посилається прокурор і які встановлені під час судового засідання.

Крім того, застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, на думку суду, не можуть запобігти ризикам, які суд вважає доведеними, оскільки такі дані про особу обвинуваченого, як відсутність власного житла, офіційного працевлаштування, не слугують достатнім стримуючими факторами для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).

Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.

Ураховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого до 10 січня 2025 року включно.

Згідно зі ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Керуючись ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту постановлення цієї ухвали.

Строк дії ухвали встановити до 10 січня 2025 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст ухвали складений та проголошений 15 листопада 2024 року о 15 годині 10 хвилин.

Суддя - ОСОБА_1