Вирок

від 27.02.2025 по справі 643/6282/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 1-кп/643/128/25

Справа № 643/6282/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2025

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новомиколаївка, Шевченківського району, Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого останній раз 19.02.2019 року Московський районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 22.12.2020 року умовно-достроково на невідбутий строк покарання 1 місяця 5 днів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , 24.05.2023 о 21.00 год., точний час під час судового розгляду не встановлений, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля приміщення кафе «Козачки», розташованого за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, 94-А на ґрунті надмірного вживання алкогольних напоїв вчинив сварку із раніше знайомим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого між зазначеними особами виникла двобічна бійка під час якої вони один одному наносили удари спричиняючи фізичний біль. У зазначений конфлікт втрутилися відвідувачі кафе «Козачки» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та інші особи, які припинили бійку між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , після чого останній пішов у напрямку б. 96/153 по пр. Ювілейному у м. Харкові.

У цей же день, о 21.21 год., під приводом придбання алкогольних напоїв, ОСОБА_4 повернувся до вищевказаного кафе «Козачки». У цей час з приміщення зазначеного кафе йому назустріч вийшов ОСОБА_6 та конфлікт між ними відновився.

Під час вказаного конфлікту, у ОСОБА_4 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_6 .

З метою реалізації вказаного раптово виниклого злочинного умислу, направленого на позбавлення життя ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, та, бажаючи діяти саме таким чином, правою рукою із своєї наплічної сумки дістав розкладний ніж, який має колючо-ріжучі властивості, після чого, діючи умисно, використовуючи в якості знаряддя злочину вищевказаний ніж, бажаючи настання смерті ОСОБА_6 шляхом спричинення тілесних ушкоджень останньому клинком ножа , в ході конфлікту, тримаючи ніж в своїй правій руці, діючи при цьому цілеспрямовано, швидко та продумано, припускаючи настання можливих наслідків своїх дій у вигляді настання смерті ОСОБА_6 та, бажаючи діяти таким чином, стоячи обличчям один до одного з останнім, зі значною силою умисно наніс клинком вищевказаного ножа один удар у життєво важливий орган, а саме в область грудної клітини зліва ОСОБА_6 , чим заподіяв останньому проникаюче у ліву плевральну порожнину колото-різане поранення грудної клітини із локалізацією рани в проекції 4-го міжребер`я по середнє-паховій лінії зліва, яке ускладнилося зовнішньою та внутрішньою кровотечею із скупченням повітря у лівій плевральній порожнині та підшкірно, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя ( відповідно до п.п. 2.1.1. «а», 2.1.2., 2.1.3 «к» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 ).

Так, ОСОБА_4 вчинив усі дії, які вважав за необхідне для доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на настання смерті потерпілого, однак, не довів цей умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки відвідувач кафе « Козачки» ОСОБА_7 , з метою припинення злочинних дій ОСОБА_4 , ногою вибив з правої руки останнього ніж, та разом з іншими особами утримували ОСОБА_4 до прибуття співробітників поліції.

Отримавши за вищевказаних обставин проникаюче колото-різане поранення грудної клітини із локалізацією рани в проекції 4-го міжребер`я по середнє-паховій лінії зліва, потерпілий ОСОБА_6 24.05.2023 о 21.24 год. повернувся до приміщення кафе «Козачки», де відвідувач зазначеного кафе ОСОБА_9 викликав для потерпілого ОСОБА_6 бригаду лікарів екстреної медичної допомоги, які доставили останнього до медичної установи КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги» ім. проф. О.І. Мещанінова ХМР , де ОСОБА_6 була надана своєчасна медична допомога та таким чином збережене життя.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, вказані дії ОСОБА_4 суд кваліфікує як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, а саме закінчений замах на умисне вбивство, тобто, закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Обвинувачений ОСОБА_4 заявив у судовому засіданні, про те, що визнає себе винним у скоєному кримінальному правопорушенні та бажає надати суду показання.

Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Захисник та обвинувачений не заперечували проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, надавав раніше суду показання.

Ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що 24.05.2023 приблизно о 21.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля приміщення кафе «Козачки», розташованого за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, 94-А на ґрунті надмірного вживання алкогольних напоїв вчинив сварку із раніше знайомим ОСОБА_6 , внаслідок чого між зазначеними особами виникла бійка під час якої вони один одному наносили удари. У зазначений конфлікт втрутилися відвідувачі кафе «Козачки» невідомі йому особи, які припинили бійку між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , після чого останній пішов у напрямку б. 96/153 по пр. Ювілейному у м. Харкові.

У цей же день, пізніше, під приводом придбання алкогольних напоїв, ОСОБА_4 повернувся до вищевказаного кафе «Козачки». У цей час з приміщення зазначеного кафе йому назустріч вийшов ОСОБА_6 та конфлікт між ними відновився.

Під час вказаного конфлікту, у ОСОБА_4 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_6 .

Потім ОСОБА_4 пояснив, що він правою рукою із своєї наплічної сумки дістав розкладний ніж, після чого, бажаючи настання смерті ОСОБА_6 тримаючи ніж в своїй правій руці, стоячи обличчям один до одного з останнім, зі значною силою умисно наніс клинком вищевказаного ножа один удар у життєво важливий орган, а саме в область грудної клітини зліва ОСОБА_6 , однак, відвідувач кафе « Козачки» який саме він не пам`ятає, ногою вибив з правої руки ОСОБА_4 ніж, та разом з іншими особами утримували ОСОБА_4 до прибуття співробітників поліції.

Обвинувачений у судовому засіданні визнав вину у вчиненому ним злочині та просив суд призначити мінімальне покарання.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю та визнає винним ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, а саме закінчений замах на умисне вбивство, тобто, закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Судом також було досліджено документи, які стосуються особи обвинуваченого та речових доказів, а саме: вимога щодо судимостей обвинуваченого; копія паспорта ОСОБА_4 ; довідка від лікаря психіатра, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у зазначеного лікаря не перебуває; довідка лікаря нарколога, відповідно до якої, обвинувачений ОСОБА_4 не перебуває на обліку в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер»; постанови слідчого про визнання речових доказів та ухвали слідчих суддів про арешт майна, квитанція про зберігання речових доказів, копія ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та копія вироків Московського районного суду м. Харкова.

Мотиви призначення покарання

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання згідно зі ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до положень ст. 65 Кримінального кодексу України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує: характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення за 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий; не одружений, наявність обставини, що обтяжують його покарання та відсутність обставин, що пом`якшують покарання, наявність малолітньої дитини, відсутність матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого з боку потерпілого.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 7 років.

На думку суду, призначене покарання ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст. 65 КК України, відповідає тяжкості вчиненого ним кримінально караного діяння та є необхідним і достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Цивільний позов не заявлений.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Строк покарання рахувати з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 20.05.2023 року, відповідно до ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 20.05.2023 року.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання час перебування під вартою, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 20.05.2023 року по день набрання цим вироком законної сили, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку, що один день перебування під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.

Прокурором також було заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, що суд вважає окремою підставою для залишення без змін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили у разі засудження обвинуваченого до реального покарання у вигляді позбавлення волі з метою забезпечення виконання вироку.

За таких обставин, суд відповідно до ст. 374 КПК України вирішив, що запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд вважає за необхідним скасувати арешт, який накладений ухвалами слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 26.05.2023 року на гаманець чорного кольору, в якому був зокрема паспорт громадянина України ОСОБА_4 № НОМЕР_1 та повернути їх власнику.

Процесуальні витрати за проведені експертизи відсутні.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 20.05.2023 року.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання час перебування під вартою, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 20.05.2023 року по день набрання цим вироком законної сили, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку, що один день перебування під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Цивільний позов відсутній.

Процесуальні витрати відсутні.

Скасувати арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 26.05.2023 року на гаманець чорного кольору, в якому був зокрема паспорт громадянина України ОСОБА_4 № НОМЕР_1 .

Речові докази: паспорт громадянина України ОСОБА_4 № НОМЕР_1 , який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_4 .

Речовий доказ: змив РБК на ватну паличку та предмет ззвоні схожий на ніж з нашаруванням речовини бурого кольору- знищити.

Речовий доказ: диск DVD-R , який містить папку Аптека улица CD-R диск 700 мб з аудізаписом виклику служби 103, два диска DVD-R 4,7 гб з копіями відеозаписів, зроблених під час прибуття поліцейських за викликом 102, - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя - ОСОБА_1