Рішення

від 13.11.2024 по справі 149/2926/24

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/2926/24

Провадження №2/149/903/24

Номер рядка звіту 75

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

13.11.2024 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Робак М. В.,

при секретарі Поліщук Л. А.,

за участі представника позивача - адвоката Виноградського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Артемсіль" третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про розірвання трудового договору,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ДП "Артемсіль" третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про розірвання трудового договору

Позов мотивовано тим, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 13.05.1983 р. ОСОБА_1 є працівником ДП «Артемсіль» на посаді спочатку вантажника, а в подальшому слюсаря. У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації щодо України та активними бойовими діями у м. Соледар Бахмутського району Донецької області, де було розташоване його робоче місце, позивач вимушений був переїхати з постійного місця проживання до с. Вербівка Хмільницького району Вінницької області, де став на облік як внутрішньо переміщена особа. Територіальним органом ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області було роз`яснено позивачу, що без звільнення з останнього місця роботи, перерахунок розміру пенсії здійснити не можливо. Позивачем, на електронну адресу ДП «Артемсіль» було направлено заяву про звільнення за власним бажанням, однак така розглянута не була. ОСОБА_1 неодноразово звертався з заявами до відповідача на електронну адресу, але відповіді на них не отримував. 25.03.2024 р. позивач також звернувся до Міністерства економіки України з приводу зазначеної ситуації. Листом за № 2202-09/24337-09 від 03.04.2024 р. Мінекономіки повідомило про те, що вирішення даного питання можливе на підставі п. 4 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» шляхом звернення за місцем проживання до центру зайнятості за отриманням статусу безробітного та отримання відповідної допомоги. Однак, ОСОБА_1 є пенсіонером, тому у центрі занятості в припиненні трудового договору йому було відмовлено та в усному порядку рекомендовано звертатися до суду з позовом про розірвання трудового договору.

Ухвалою суду від 13.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та відповідачу надано строк для надання відзиву.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, що містяться в позові. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача ДП "Артемсіль" та третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області в судове засідання не з"явилися, причини неявки не відомі, заяв по суті та клопотань не надходило.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 13.05.1983 р. ОСОБА_1 є працівником ДП «Артемсіль» на посаді спочатку вантажника, а в подальшому слюсаря( копія а.с.14-16).

Згідно довідки від 15.09.2022 року № 532-5002133433 ОСОБА_1 проживав у м. Соледар Бахмутського району Донецької області, де було розташоване його робоче місце, однак у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації щодо України та активними бойовими діями вимушений був переїхати з постійного місця проживання до с. Вербівка Хмільницького району Вінницької області, де став на облік як внутрішньо переміщена особа ( копія а.с. 13).

02.02.2024 р. та 25.03.2024 р. позивач ОСОБА_1 звертався із заявами про звільнення за власним бажанням до ДП «Артемсіль» ( копія а.с. 5-6).

Листом за № 2202-09/24337-09 від 03.04.2024 р. Мінекономіки повідомило про те, що вирішення даного питання можливе на підставі п. 4 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» шляхом звернення за місцем проживання до центру зайнятості за отриманням статусу безробітного та отримання відповідної допомоги ( копія а.с. 9-10).

Згідно з повідомлення Хмільницької філії Вінницького обласного центру зайнятості від 30.08.2024 № 15.2-18/-24 ОСОБА_1 було відмовлено у набутті статусу безробітного через не припинення трудових відносин з роботадавцем ДП"Артемсіль" та отримання пенсії ( копія а.с. 11).

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України, додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Трудовий договір припиняється тільки за наявності підстав для його припинення.

Стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Так, у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

За будь-яких умов припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору; 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

Законом України від 21.04.2022 року №2220-ІХ « Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану», що набрав чинності 07.05.2022 року, передбачено спрощену процедуру набуття статусу безробітного, зокрема для осіб які перебувають на тимчасово окупованій території, які перебувають на території, на якій ведуться бойові дії, для внутрішньо переміщених осіб.

На виконання вказаного Закону розділ XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про зайнятість населення» доповнено п.5.2. Відповідно вказаного пункту для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про що повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України.

Частину 4 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» доповнено абзацом 2 згідно якого внутрішньо переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38, 39 Кодексу законів про працю України у зв`язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору" . Після абзацу другого доповнено п`ятьма новими абзацами такого змісту: "Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви. Центр зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи у день припинення трудового договору повідомляє про це: роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними); територіальний орган Пенсійного фонду України; територіальний орган Державної податкової служби».

ОСОБА_1 просить суд розірвати трудовий договір з ДП «Артемсіль», за для індексації розміру його пенсії. Оскільки орієнтовно з липня 2022р. не виконує покладених на нього трудових обов`язків на підприємстві через ведення бойових дій на території Бахмутського району Донецької області.

Враховуючи, що підприємство на якому працював позивач, знаходиться на території, де ведуться бойові дії, ця територія є тимчасово окупованою військами РФ, а ОСОБА_1 є пенсіонером і не може припинити трудові відносини звернувшись до центру зайнятості в односторонньому порядку, суд вважає, що існують усі підстави для задоволення його позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258,264,265,273,280,282289,354,355 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати трудовий договір між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та Державним підприємством «Артемсіль» (код ЄДРПОУ 00379790), у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, з 11.09.2024 року.

Стягнути з ДП "Артемсіль" на користь держави 1211,20 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного тексту рішення - 15.11.2024

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Вінницького апеляційного суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Марина РОБАК